Постанова

від 27.06.2024 по справі 805/5029/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 805/5029/18-а

касаційне провадження № К/9901/848/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 (суддя Аляб`єв І.Г.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 (головуючий суддя - Ястребова Л.В., судді - Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Артемівський машинобудівний завод «Вістек» (надалі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8125,54 грн.

14.09.2018 згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті позивач звернувся до суду з клопотанням про стягнення з відповідача витрат за послуги адвоката, відповідного до якого позивач, керуючись частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просить включити до судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суму витрат Товариства на послуги адвоката Позняк Інеси Станіславівни в розмірі 2800,00 грн.

Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, заяву Товариства про стягнення витрат на правову допомогу задовольнив: стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн.

Задовольняючи заяву, суди виходили з того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.

Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій щодо витрат на правничу допомогу, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на необґрунтованість додаткового рішення та постанови, оскільки судами не враховано, що у договорі про надання юридичних послуг від 20.06.2018 немає посилань на номер справи, а також позивач не надав книгу обліку доходів і витрат самозайнятої особи - адвоката, що свідчить про те, що витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та достовірними доказами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.06.2024 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26.06.2024.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

Як установлено судовими інстанціями, позивач 25.06.2018 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0000331410, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 361135,00 грн. - за основним платежем та на 180567,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8125,54 грн.

Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.09.2018, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, заяву Товариства про стягнення витрат на правову допомогу у цій справі задовольнив: стягнув на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань Управління витрати на правову допомогу у розмірі 2800,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За вимогами статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом частин другої - п`ятої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як установлено судами, між позивачем (клієнт) та Позняк Інессою Станіславівною (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги від 20.06.2018, відповідно до умов якого: адвокат приймає на себе зобов`язання зі складання та подачі позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410 Управління, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1); юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу грошової суми, що дорівнює 2800,00 грн за виконання дій, вказаних в пункті 1 договору (пункт 5.1).

На підтвердження надання позивачу правової допомоги позивачем надано до суду акт прийняття-передачі послуг від 25.06.2018 №4 від 25.06.2018, яким підтверджено надання послуг з надання правової допомоги (складання та подача позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення від 12.06.2018 №0000331410 від 12.06.2018), платіжне доручення від 24.07.2018 №7030, відповідно до якого позивачем перераховано на рахунок самозайнятої особи адвоката Позняк І.С. за послуги надання правової допомоги за договором б/н від 20.06.2018 на суму 2800,00 грн.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката у цій справі за підготовку та подання позовної заяви до суду, прийняття її судом і відкриття провадження у справі, враховано співмірність виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірною, з урахуванням того, що скаржник у касаційній скарзі не наводив доводів стосовно неспіврозмірності витрат на правничу допомогу.

Доводам скаржника стосовно відсутності у договорі про надання юридичних послуг від 20.06.2018 посилань на номер справи судами надано оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції та враховує, що в детальному опису виконаних адвокатом робіт зазначено, що адвокат прийняв на себе зобов`язання зі складання та подачі позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення Управління від 12.06.2018 №0000331410, з урахуванням того, що на час складання та подання позовної заяви до суду номер справи не міг бути відомий позивачу, оскільки єдиний унікальної номер справи присвоюється саме судом першої інстанції при відкритті провадження у такій справі.

Щодо доводів скаржника про необхідність подання позивчем книги обліку доходів і витрат адвоката, то Верховний Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки така книга є регістром бухгалтерського обліку адвоката, не перебуває у розпорядженні Товариства та не являється первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, яким, у даному випадку є платіжне доручення № 7030 від 24.07.2018.

Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на непідтвердження понесених позивачем витрат, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем сплачено такі витрати за договором, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи та яким судом надано відповідну оцінку.

Верховний Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 КАС України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що судами встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками судів про задоволення вимог, визначених у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк В.П. Юрченко