УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2024 року
м. Київ
справа № 2-3123/11
провадження № 61-8223ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаревська Надія Осипівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулось до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Заяву мотивовано тим, що оскільки відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, на підставі договору, укладеного 15 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), необхідно замінити сторону стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 18 лютого 2011 року у справі № 2-3123/11, а саме, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня
2023 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено.
Замінено сторону стягувача з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2011 року у справі № 2-3123/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Вердикт Капітал».
Задовольняючи заяву суд першої інстанції керувався статтями 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Оскільки відповідно до вищевказаних договорів право вимоги перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал», що є підставою правонаступництва у виконавчому проваджені, заява ТОВ «Вердикт Капітал» підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня
2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, керувався тим, що 15 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 02-42/07-А, укладеним 23 лютого 2007 року між ПАТ «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та ОСОБА_2 , а також договорами забезпечення до нього.
Договір, за яким відбулось відступлення прав вимоги, в судовому порядку недійсним не визнавався та є чинним.
Внаслідок укладення цього договору ТОВ «Вердикт Капітал» стало правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо вимог за кредитним договором № 02-42/07-А від 23 лютого 2007 року та договорами забезпечення до нього.
05 червня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаревська Н. О., направила до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня
2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня
2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення про заміну стягувача лише тільки на підставі договорів про відступлення прав вимоги, не з`ясували факт оплати викупу прав вимоги сторонами вказаних договорів, та не врахували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 910/7320/17, відповідно до якої договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору майно замість отриманого права вимоги.
Також, не враховано висновки Верховного суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладені у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, відповідно до якої у пункті 10.3 зазначено, що положенням частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив; у пункті 10.4. постанови вказано: «Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.».
Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не були досліджені докази оплати договорів про відступлення прав між первісними та наступними кредиторами.
У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що 18 лютого 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі
№ 2-3123/11 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким цей позов задоволено.
Вказане рішення набрало законної сили та стягувач отримав виконавчі листи.
Відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчих проваджень приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М. О. відкрито 28 листопада 2020 року виконавче провадження № НОМЕР_1 (боржник - ОСОБА_2 ), а приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком О. С. відкрито 10 листопада 2022 року виконавче провадження № НОМЕР_2 (боржник - ОСОБА_1 ).
Отже, на даний час триває примусове виконання за виконавчими листами, виданими щодо боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1
15 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором
№ 02-42/07-А, укладеним 23 лютого 2007 року між ПАТ «Банком «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», та ОСОБА_2 , а також договорами забезпечення до нього.
Договір, за яким відбулось відступлення прав вимоги, в судовому порядку недійсним не визнавався та є чинним.
Таким чином, внаслідок укладення цього договору ТОВ «Вердикт Капітал» стало правонаступником ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо вимог за кредитним договором № 02-42/07-А від 23 лютого 2007 року та договорами забезпечення до нього.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині першій статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
У пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша
статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно із частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині п`ятій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення.
Відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва, після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборони здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10.
Як встановив суд першої інстанції, 15 листопада 2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення з врахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, у томі числі за кредитним договором № 02-42/07-А, укладеним 23 лютого 2007 року між ПАТ «Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ, правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 , а також договорами забезпечення до нього.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши надані заявником докази, дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки заявником надано докази відступлення права вимоги.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку боржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог заяви, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у редакції до 03 жовтня 2017 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Також, Верховний Суд не приймає доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 у справі № 910/7320/17 та Верховного суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16, оскільки фактичні обставини у справах є різними.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаревська Надія Осипівна, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
А. С. Олійник
І. М. Фаловська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.06.2024 |
Оприлюднено | 01.07.2024 |
Номер документу | 120065720 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ігнатенко Вадим Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні