Ухвала

від 21.06.2024 по справі 759/11208/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 червня 2024 року

м. Київ

справа № 759/11208/23

провадження № 61-6208ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 7, Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації про надання неякісної медичної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення судово-медичної експертизи.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року залишено без змін ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року.

29 квітня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

У пункті 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із статтею 129 Конституції Українита статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, наведено в статті 353 ЦПК України.

Зокрема, пунктом 12 частини першої статті 353 ЦПК Українипередбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

У статті 389 ЦПК Українивизначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду першої інстанції щодо відмови в призначенні експертизи не віднесена до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, так як переглядалась в апеляційному порядку на підставі пункту 12 частини першої статті 353 ЦПК України, який відсутній в переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх апеляційного перегляду згідно із пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначив, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статі 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі

«Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 42527/98).

Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

ЄСПЛ у рішенні від 21 жовтня 2010 року (заява № 19164/04) у справі «Дія 97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

З огляду на викладене та відповідно до наведених норм ЦПК України, суд відмовляє заявнику у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року.

Керуючись статтями 2, 3, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 7, Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації про оскарження надання неякісної медичної допомоги.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

А. С. Олійник

І. М. Фаловська