Ухвала

від 27.06.2024 по справі 2-2116/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 2-2116/11

провадження № 61-7800ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 травня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, а саме: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надати докази поважності причин його пропуску, сплатити судовий збір та зазначити повне місце проживання чи перебування ОСОБА_2 і надати касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання ухвали Верховного Суду від 30 травня 2024 року ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, а саме: уточнену касаційну скаргу, квитанцію про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 31 жовтня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року. Щодо підстав для поновлення строку на касаційне оскарження зазначає, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного суду була проголошена 30 травня 2024 року. При проголошенні постанови 30 травня 2024 року в судовому засіданні ні ОСОБА_1 , ні його представник присутніми не були. Як вбачається з відповіді Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року № 01-13/257/2024 на адвокатський запит, копія судового рішення від 19 березня 2024 року була скерована на електронну адресу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Інші відомості про скерування вказаної постанови сторонам в матеріалах справи відсутні. Разом з тим, електронна адреса у сторін у вказаній справі відсутня. Таким чином, копія постанови Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року ні на електронну адресу, ні рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надсилалась. За таких обставин суд апеляційної інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом, чого зроблено не було. 02 квітня 2024 року через канцелярію Галицького районного суду м. Львова було подано клопотання про отримання копії оскаржуваної постанови. В подальшому, 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 отримав її наручно, про що у матеріалах справи зроблено відмітку. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, та змушений просити суд про поновлення такого строку. На підтвердження вказаних обставин надано копію відповіді Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року № 01-13/257/2024.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У частині третій статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Однак вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не надано будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом порядку вручення/направлення оскаржуваної постанови (довідка суду, конверт тощо). Заявником не додано до матеріалів касаційного провадження жодних належних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 подати касаційну скаргу у передбачений ЦПК України строк, а також до часу звернення із скаргою, що вказує на необґрунтованість заявленого ним клопотання.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що представник ОСОБА_1 - адвоката Качмар І. О. були обізнані про постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року, за їх апеляційною скаргою ухвалена оскаржувана постанова апеляційного суду

Крім того, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване, зокрема, тим, що при проголошенні оскаржуваної постанови в судовому засіданні ні ОСОБА_1 , ні його представник присутніми не були. Як вбачається з відповіді Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року № 01-13/257/2024 на адвокатський запит, копія судового рішення від 19 березня 2024 року була скерована на електронну адресу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки інших відомостей про скерування вказаної постанови сторонам в матеріалах справи відсутні, а електронна адреса у сторін у вказаній справі відсутня. Тому, копія постанови Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року ні на електронну адресу, ні рекомендованим листом з повідомленням про вручення не надсилалась, а з текстом оскаржуваної постанови ознайомилися вперше після отримання оскаржуваної постанови 25 квітня 2024 року, що підтверджує розписка, оскільки довідка суду першої інстанції не містить інформації та не є доказом про отримання оскаржуваної постанови апеляційного суду раніше. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надіслати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій вказати підстави поважності пропуску строку та надати належні докази (документи), які їх підтверджуватимуть.

Разом з тим, ухвала Верховного Суду від 30 травня 2024 року виконана не у повному обсязі, а саме не надано докази поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. У частині другій статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Аналіз клопотання свідчить про наявність підстав для продовження строку на усунення недоліків. Тому суд, на підставі частини другої статті 127 ЦПК України, продовжує його.

Керуючись статтями 120, 127, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги до 26 липня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар