Постанова

від 27.06.2024 по справі 545/480/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 545/480/21

провадження № 61-14138св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , Щербанівська сільська рада Полтавського району Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Панченко Оленою Олександрівною, на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка була зареєстрована та постійно проживала в с. Мала Перещепила Новосанжарського району Полтавської області.

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,1313 га, кадастровий помер: 5324086200:00:026:0022, розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Згідно із заповітом від 03 серпня 2018 року, посвідченого секретарем виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Жолоб Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 186, ОСОБА_3 свою земельну ділянку площею 4,1313 га, кадастровий номер: 5324086200:00:026:0022, на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 .

Відомостей про інших спадкоємців за заповітом чи за законом у нього на цей час немає. Проте він довідався, що є ще спадкоємець за законом, який теж подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Однак інформацію про цього спадкоємця нотаріус відмовився йому надавати.

Його представник звернувся до нотаріуса з адвокатським запитом про надання інформації про спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , який залишився без відповіді. Тому просив суд витребувати у нотаріуса документи та інформацію про склад спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .

Після звернення до нотаріуса йому було повідомлено, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини і цей строк можливо продовжити лише в судовому порядку, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 лютого 2021 року.

У встановлений законом шестимісячний строк він не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із тим, що внаслідок недобросовісної поведінки нотаріуса та інших спадкоємців він не був повідомлений та не знав про смерть спадкодавця ОСОБА_3 26 травня 2020 року, а також про необхідність подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Про смерть ОСОБА_3 він дізнався тільки 11 лютого 2021 року коли зателефонував на відомий йому телефон спадкодавиці, йому відповіла невідома особа і повідомила, що ОСОБА_3 померла ще у травні 2020 року.

Після цього, він наступного дня приїхав до нотаріуса і написав заяву про прийняття спадщини, однак отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через те, що шестимісячний строк на подання такої заяви він пропустив.

Оскільки він не є близьким родичем, знайомим чи другом спадкодавиці ОСОБА_3 , постійно з нею не спілкувався і тісних стосунків не підтримував, проживав на відстані близько 50 км від спадкодавиці у с. Малий Тростянець Полтавського району Полтавської області, а спадкодавець проживала у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, тому не міг дізнатись про смерть спадкодавиці раніше.

Спадкоємці померлої вирішили не повідомляти його про її смерть, оскільки не бажали, щоб він подав вчасно заяву про прийняття спадщини і бажали, щоб усе спадкове майно і спірна земельна ділянка перейшли до них, а не до нього.

Нотаріусу було відомо про наявність заповіту на його ім`я, однак він не повідомив його про смерть спадкодавиці та про необхідність подання заяви про прийняття спадщини за заповітом чи про відмову від її прийняття, жодного листа від нотаріуса з вищезазначеною інформацією він не отримував, публікації у засобах масової інформації також не було.

У цьому випадку недобросовісною поведінкою є поведінка й спадкоємців померлої ОСОБА_3 , і нотаріуса, оскільки останній ухилився від виконання покладених на нього чинним законодавством обов`язків щодо повідомлення всіх спадкоємців про смерть спадкодавця.

Поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини також є перебування його за кордоном з 14 серпня 2020 року до 21 серпня 2020 року та необхідності після цього дотримання самоізоляції протягом 14 днів з метою дотримання карантинних обмежень, які діяли в цей час на території України, а також смерть його бабусі, внаслідок чого він був душевно травмований і зайнятий клопотами щодо її поховання.

Вказані обставини в сукупності є поважними причинами пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Просив визначити додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у два місяці, з часу набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року позов задоволено.

Визначено додатковий строк для подання ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 протягом двох місяців, з дати набрання рішенням суду.

Суд першої інстанції зазначив, що проміжок часу, на який позивач пропустив строк на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, є незначним, а причини пропуску такого строку є поважними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неповідомлення позивача про відкриття спадщини за умови його обізнаності про вчинення ОСОБА_3 заповіту на його користь та наявності у нього можливості дізнатись про смерть спадкодавця протягом встановленого законом строку не створювало йому перешкод для здійснення права на спадкування за заповітом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Панченко О. О. направив поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованих судом апеляційної інстанції.

Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі відсутні підстави для висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 - син померлої, на момент відкриття спадщини за померлою матір`ю та ОСОБА_4 чоловік померлої, який відмовився від прийняття спадщини, не знали про існування ОСОБА_1 , як спадкоємця за заповітом, та про факт оформлення на нього заповіту.

Також суди встановили, що відповідач ОСОБА_2 не повідомляв нотаріуса про іншого спадкоємця, а також те, що нотаріус здійснив інформування позивача про відкриття спадщини відповідно до чинного законодавства.

Крім того, ОСОБА_2 навмисно не подавав заяву про прийняття спадщини відразу після смерті матері, а подав її за 10 днів до закінчення шестимісячного строку з метою, щоб нотаріус, навіть перевіривши існування заповітів, не здійснив розшук потенційного спадкоємця у строк, який би дав змогу позивачу вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Оскільки він не є близьким родичем, знайомим чи другом спадкодавиці ОСОБА_3 , постійно з нею не спілкувався і тісних стосунків не підтримував, проживав на відстані близько 50 км від спадкодавиці у с. Малий Тростянець Полтавського району Полтавської області, а спадкодавець проживала у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, тому ніяк не міг дізнатись про смерть спадкодавця раніше.

Аргументи інших учасників справи

У квітні 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Посилаючись на те, що касаційну скаргу він отримав несвоєчасно, оскільки в касаційній скарзі неправильно зазначена його адреса, тому просив поновити строк для подання відзиву.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання ОСОБА_2 та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав до касаційної скарги жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування підстав для поновлення поважності пропуску шестимісячного строку для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 серпня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті заповіла земельну ділянку площею 4,1313 га, кадастровий номер 5324086200:00:026:0022, що знаходиться на території Щербанівської сільради Полтавського району Полтавської області ОСОБА_1 . Цей заповіт посвідчений 03 серпня 2018 року секретарем виконкому Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Жолоб Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 186 (т. 1, а. с. 18).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 липня 2013 року № 5680553 вказана земельна ділянка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 1-1879, виданого 04 липня 2013 року державним нотаріусом Новосанжарської державної нотаріальної контори П?ятенко Л. І. (т. 1, а. с. 26, 50).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , виданого виконкомом Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області 27 травня 2020 року за актовим записом № 41, після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно (т. 1, а. с. 49).

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Охрей М. А. із заявою про видачу свідоцтва про право па спадщину за заповітом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 19).

Постановою приватного нотаріуса Новосанжарського районного нотаріального округу Охрей М. А. від 12 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , оскільки заявник спадщину не прийняв шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання відповідної заяви у встановлений законом строк до нотаріальних органів про прийняття спадщини (т. 1, а. с. 20).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 37/2020, заведеної приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Охрей М. А., 13 листопада 2020 року, після смерті ОСОБА_3 , до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом у встановленому законом порядку та у визначений шестимісячний строк звернулися її син ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 82-98).

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки від 13 листопада 2020 року № 5478, виданої виконкомом Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_3 була постійно зареєстрована та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 на АДРЕСА_1 . Разом з нею в одному будинку був зареєстрований та проживав на день її смерті чоловік ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 88).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальними приписами про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної конкретної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі

№ 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.

У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 Верховний Суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що необізнаність позивача про смерть спадкодавцяне є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

Також суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що доводи позивача про віддалене проживання від місця проживання спадкодавця, перебування за кордоном з 14 до 21 серпня 2020 року, карантинні обмеження, які запроваджувались через пандемію COVID-19, смерть 26 листопада 2020 року баби позивача - ОСОБА_6 не є істотними труднощами для звернення із заявою про прийняття спадщини, яка могла бути направлена поштою нотаріусу або до органів місцевого самоврядування, або шляхом звернення до консульської установи України на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», що протягом встановленого законом строку позивач не здійснив. Крім того, основною підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач визначає те, що він не знав про смерть спадкодавиці, проте суд надав належну оцінку цій підставі у сукупності з іншими обставинами, на які посилався позивач.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення також немає з огляду на підстави його касаційного оскарження.

В оцінці підстав касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2021 рокуПолтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року Верховний Суд звертає увагу, що з огляду на наведені вище доводи касаційної скарги заявник вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19 (провадження № 61-13720св20).

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16 вказав, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Вказані висновки Верховного Суду України, неодноразово підтримані Верховним Судом, зокрема у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі

№ 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 638/16540/20.

Підстав для відступу від цих висновків щодо застосування приписів ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини немає.

У справі, яка переглядається у касаційному порядку, заявник не конкретизував, який саме правовий висновок Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19 суперечить нормам матеріального чи процесуального права. Заявник узагальнено послався на необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19.

За таких обставин, Верховний Суд вважає, що заявник не обґрунтував правові підстави для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19.

З огляду на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без змін

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Панченко Оленою Олександрівною, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська