Справа № 699/195/18
Номер провадження № 1-кп/699/13/24
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.06.24 м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з повною технічною фіксацією кримінальне провадження, внесене 27.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250190000569 відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсуня-Шевченківського Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, не одруженого, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 121 КК України,
УСТАНОВИВ:
1.Хід розгляду справи
Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019 ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради та цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 до ОСОБА_8 залишені без розгляду.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просив повторно дослідити матеріали кримінального провадження та допитати потерпілого та свідків.
За наслідками апеляційного перегляду прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі. Цивільний позов прокурора та потерпілого задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просив скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Потерпілий просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого задовольнити в повному обсязі
Вироком Черкаського апеляційного суду від 17.01.2020 апеляційні скарги задоволено частково.
Вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019 скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до положення п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покладено на засудженого ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства «Перша міська лікарня» Черкаської міської ради задоволено, стягнуто з ОСОБА_8 на користь комунального некомерційного підприємства «Перша міська лікарня» Черкаської міської ради - 14 175,91 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 118818,45 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.
Вирішено долю речових доказів.
У касаційнійскарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Стверджував, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 спричинив перебуваючи в стані необхідної оборони, тому кваліфікацію дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК вважав помилковою. Указував на недопустимість покладених в основу вироку апеляційного суду доказів, оскільки їх отримано в межах кримінального провадження, розпочатого за ч. 1 ст. 125 КК не за заявою потерпілого.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просила вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважала, що положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_8 апеляційним судом застосовані неправильно, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м`якість.
Постановою ККС ВС від 11.08.2020 касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а касаційну скаргу захисника - задоволено.
Вирок Черкаського апеляційного суду від 17.01.2020 щодо ОСОБА_8 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою ККС ВС від 07.09.2020 матеріали кримінального провадження направлено до Кропивницького апеляційного суду для розгляду.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2020 поновлено потерпілому ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження вироку Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019.
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково.
Вирок Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019 стосовно ОСОБА_8 скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
2. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним
ОСОБА_8 близько 02 год. 30 хв. 27.08.2017, перебуваючи біля нічного закладу «Underground», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, які переросли в бійку, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , декілька ударів обома руками в область голови, спричинивши таким чином потерпілому синець м`яких тканин голови, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи бійку з ОСОБА_4 , реалізовуючи свій умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, близько 02 год. 30 хв. 27.08.2017, перебуваючи біля нічного закладу «Underground», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , знаходячись у положенні лежачи під потерпілим та скориставшись розташуванням голови ОСОБА_4 в області своєї шиї, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи та бажаючи настання наслідків у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, шляхом укусу зубами спричинив потерпілому ушкодження обличчя у вигляді рани носу з частковою втратою (дефектом) м`яких тканин носу, яке є невиправним, тобто таким, для усунення якого необхідне оперативне втручання, знівечило обличчя потерпілого ОСОБА_4 та відповідно до п. 2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6, є тяжким за ознакою непоправного знівечення обличчя, ураховуючи часткову втрату ОСОБА_4 м`яких тканин носа.
Отже, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.
3. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом
3.1. Обсяг доказів.
Безпосередньо в судовому засіданні надавали показання: потерпілий ОСОБА_4 , свідки: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також обвинувачений ОСОБА_8
Місцезнаходження свідків сторони обвинувачення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 установити не надалося можливим. За наявною інформацією вони можуть перебувати у складі ЗСУ, однак здобути достеменного підтвердження цьому не вдалося.
Крім того, не надалося можливим забезпечити явку в судове засідання свідка сторони захисту ОСОБА_18 , яка в зв`язку з воєнним станом в Україні тривалий час перебуває за кордоном.
Оскільки під час першого розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, яке відбувалося у 2018-2019 роках, тобто невдовзі після події, що є предметом розгляду, указані свідки допитувалися в судовому засіданні, учасниками якого були ті самі особи, що беруть участь в справі під час цього розгляду, прокурор, посилаючись на позиції ВС, викладені в постановах від 19.11.2019 по справі № 750/5745/15к, від 01.06.2022 по справі № 206/6584/19, заявила клопотання про дослідження показів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 шляхом прослуховування технічних записів судового засідання, проведеного під головуванням судді ОСОБА_19 , під час якого здійснювався судовий допит цих свідків.
З аналогічним клопотанням звернувся захисник щодо прослуховування технічного запису судового засідання, проведеного під головуванням судді ОСОБА_19 , під час якого здійснювався судовий допит свідка ОСОБА_18 .
Клопотання прокурора та захисника суд задовольнив.
Крім того, відповідно до акта від 06.02.2020, затвердженого керівником апарату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_20 , речові докази відповідно до вироку Черкаського апеляційного суду від 17.01.2020, а саме змиви речовини бурого кольору, було знищено шляхом спалювання. Відповідно до супровідного листа Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 07.02.2020 речові докази, а саме: шорти синього кольору, футболку чорного кольору, кофту темно-синього кольору з білими вставками, на яких є сліди крові, що були поміщені до сейф-пакету експертної служби № 3313829, повернуті потерпілому ОСОБА_4 (т. 6 а.с. 61, 69).
З огляду на те, що речові докази не збереглися, суд задовольнив клопотання прокурора про здійснення дослідження речових доказів шляхом прослуховування технічного запису судового засідання від 20.02.2019, проведеного під головуванням судді ОСОБА_19 , під час якого здійснювався дослідження речових доказів.
3.2. Покази потерпілого
Потерпілий ОСОБА_4 повідомив, що в ніч з 26 на 27 серпня 2017 року перебував разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_16 у нічному закладі «Undegraund», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Він вживав алкогольні напої: 0,5 л. пива та 1 пляшку горілки об`ємом 1 літр на 5 осіб. У вказаному закладі відпочивав також ОСОБА_8 разом з ним були дві дівчини. Під час відпочинку обвинувачений ОСОБА_8 вживав алкогольні напої та поводив себе агресивно по відношенню до інших відвідувачів закладу.
У ході словесного конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_16 , який стався на ґрунті неприязного відношення обвинуваченого до осіб, що проходили службу в АТО, потерпілий зробив зауваження обвинуваченому щодо його нецензурних висловлювань на адресу військових. На зауваження потерпілого обвинувачений ОСОБА_8 несподівано та неочікувано наніс йому удар рукою в голову, після чого потерпілий впав та звалив з ніг обвинуваченого. ОСОБА_8 продовжував наносити потерпілому болючі удари в голову, від яких останній намагався захиститися. Бити у відповідь не збирався, оскільки зрозумів з розмови між ОСОБА_16 та ОСОБА_8 , що останній є працівником поліції. З метою захисту, щоб уникнути ударів, в процесі боротьби на землі потерпілий намагався затиснути руки обвинуваченого. Під час знаходження зверху над обвинуваченим, утримуючи своїми руками руки ОСОБА_8 , потерпілий нахилився обличчям до обвинуваченого. Обвинувачений скориставшись цим схопив потерпілого зубами за кінчик носа та відкусив його. Відчувши нестерпний біль потерпілий закричав та піднявшись почав тікати, обвинувачений також піднявся та намагався його наздогнати. Потім потерпілий повернувся до нічного закладу щоб вмитися від крові. Біля входу до нічного закладу зустрів обвинуваченого, який розмовляв зі свідком ОСОБА_16 . Обвинувачений заявив, що потерпілий винен йому грошові кошти за зіпсовану кров`ю потерпілого білу майку, у яку був одягнутий обвинувачений. Указані кошти останній вимагав принести вранці до Корсунь-Шевченківського відділення поліції, де обвинувачений буде заступати на добове чергування.
У Корсунь-Шевченківській ЦРЛ потерпілого одразу перевели на операцію, накладали шви на відкушений кінчик носа. Після проведення операції потерпілий разом з матір`ю ОСОБА_9 звернулися до Корсунь-Шевченківського відділення поліції з приводу вказаної події. І він, і його мати написали заяви, у яких виклали свої пояснення щодо події.
У приміщенні райвідділу поліції ОСОБА_4 зустрів обвинуваченого, який почав погрожувати потерпілому. У подальшому їх запросили до кабінету керівника відділу поліції ОСОБА_11 . Там обвинувачений продовжував поводити себе грубо та виражатися нецензурною лайкою. Наступного дня потерпілий ОСОБА_4 також подав заяву до прокуратури Корсунь-Шевченківського району про притягнення обвинуваченого до відповідальності. Його мати теж писала в прокуратурі заяву.
Після цього потерпілий поїхав до м. Черкаси, де біля 3 місяців проходив лікування в опіковому відділенні КЗ «Перша міська лікарня». Потерпілому було проведено 3 операції. На лікування вже витрачено біля 200000,00 грн, однак лікування треба продовжувати.
Потерпілий зазначив, що комплексує через те, як виглядає його ніс, вимушений обмежувати себе в спілкуванні з іншими людьми. Змушений був припинити службу в ЗСУ, оскільки він служив на кораблі, регулярно виходив в море. Після травми носа не може перебувати на холоді, тому лікарі заборонили йому виходити в море. Повідомив про втрату функції носа (погіршився нюх), зазначив про необхідність постійно приймати підтримуючи ліки. Також повідомив про необхідність проходження регулярного огляду в лікаря та проведення медичних досліджень. На носі росте чорне волосся, яке доводиться голити.
Наполягав на тому, що мав намір притягти обвинуваченого до відповідальності, для чого і писав заяви до поліції та прокуратури. Однак він готовий був відмовитися від обвинувачення, якби ОСОБА_8 добровільно відшкодував понесені витрати. Проте обвинувачений жодної допомоги не надав.
Під час допиту суд оглянув ніс потерпілого. Інші учасники також мали можливість оглянути пошкоджений ніс потерпілого.
3.3. Покази свідків
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що в серпні 2017 року обіймав посаду начальника Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області. Обвинуваченого ОСОБА_8 знає з липня 2017, характеризує останнього як виваженого чоловіка. 27.08.2027 він ймовірно від чергового працівника поліції отримав повідомлення про факт бійки за участю підлеглого йому працівника поліції ОСОБА_8 . Зранку в цей день у відділенні поліції свідка чекала мати потерпілого ОСОБА_9 , яка хотіла потрапити на особистий прийом. Свідок ОСОБА_11 в цей день зранку спілкувався з потерпілим ОСОБА_4 (якому вже була надана медична допомога, бо на обличчі була медична пов`язка), з його матір`ю ОСОБА_9 , та з обвинуваченим ОСОБА_8 , який зранку прийшов на роботу. Свідок зробив висновок, що ОСОБА_8 має залишкові ознаки перебування в стані сп`яніння, оскільки в нього були розширені зіниці очей та від нього було чути запах алкоголю. Одяг ОСОБА_8 був пошарпаний. Після спілкування з вказаними особами свідок зрозумів, що події мали місце під час відпочинку ОСОБА_8 , тобто не пов`язані з виконанням службових обов`язків. Емоційний стан ОСОБА_8 на думку свідка був дещо піднесений та агресивний. Обвинувачений вважав ситуацію несправедливою щодо нього, від примирення відмовився, хоча як потерпілий ОСОБА_4 , так і його мати були налаштовані на примирення. Свідок ОСОБА_11 після спілкування ініціював проведення службової перевірки щодо ОСОБА_8 , оскільки вбачав в діях останнього наявність недопустимої поведінки (дисциплінарного порушення). Свідок вказав, що точно не пам`ятає чи писав потерпілий чи його матір заяву, однак вказав, що в приміщенні відділення поліції здійснюється відеоспостереження. Зазначив, що можливо заява потерпілого була передана до прокуратури. Хто саме та на якій підставі реєстрував кримінальне провадження свідок не пам`ятає. Стан здоров`я ОСОБА_8 був задовільний, він вільно рухався. Однак після звернувся до медичної установи.
Свідок ОСОБА_12 , працівник Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області, повідомив, що він та ОСОБА_13 27.08.2017 перебували на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи. Після отриманого черговим від працівника лікарні повідомлення про нанесення особі тілесних ушкоджень приблизно о 5-6 годині ранку прибули до Корсунь-Шевченківської лікарні. На другому поверсі біля хірургічного (травматологічного) відділення на лавці сиділи потерпілий ОСОБА_4 та його мати ОСОБА_9 . У потерпілого на носі була медична пов`язка. Мати була збуджена, говорила про те, що буде писати за даним фактом заяву до поліції. Ми запросили її до відділення поліції. Прибувши до відділення поліції потерпілий ОСОБА_4 пройшов до кімнати прийому громадян, де хтось з працівників поліції його допитував, а мати потерпілого та свідок залишилися в приміщенні (біля чергового). Мати потерпілого повідомила, що її син отримав тілесні ушкодження під час бійки та потребує дорого вартісного лікування. Потім свідок дізнався, що бійка відбулася між потерпілим та ОСОБА_8 . У цей день свідок бачив ОСОБА_8 у відділенні поліції, коли він проходив повз свідка та матір потерпілого. ОСОБА_9 хотіла вчинити сварку, однак свідок утримав її від цього. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 свідок не бачив. Свідок ОСОБА_12 вказав, що мати потерпілого виказувала очевидні наміри подати заяву про вчинене щодо її сина правопорушення, писала свої пояснення. Обставини реєстрації кримінально провадження йому не відомі.
Свідок ОСОБА_13 , працівник Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області, повідомив, що він та ОСОБА_12 , перебуваючи на чергуванні у складі слідчо-оперативної групи, після надходження до чергового інформації виїхали до місцевої лікарні. У приміщенні лікарні перебував потерпілий ОСОБА_4 , у якого навкруг обличчя була медична пов`язка (закриті вуха, щоки, ніс). Потерпілий та його мати були запрошені до відділення поліції. Скільки часу вони там перебували та які пояснення надавали свідок не пам`ятає. Якраз був час закінчення його добового чергування. Свідок повідомив, що в приміщення відділення поліції потерпілий ОСОБА_4 та його мати писали заяви, зміст яких свідку не відомий. У ОСОБА_8 в той день тілесних ушкоджень свідок не бачив. Свідок повідомив, що вже не пам`ятає всіх обставин, однак під час першого розгляду цієї справи в суді першої інстанції він добре все пам`ятав та надавав правдиві відповіді.
Свідок ОСОБА_9 , матір потерпілого ОСОБА_4 , пояснила, що 27.08.2017 з невідомого номера телефону їй подзвонив її син та повідомив, що перебуває в хірургічному відділенні місцевої лікарні. У лікарні побачила, що син побитий, голова в крові, зчесана шкіра на ногах та ліктях, був без носа. Повідомив, що знає, хто його побив. Цей нападник працює в поліції та вимагав принести йому 700,00 грн в поліцію, бо він там буде його зміна працювати.
Під час їхнього перебування в лікарні до них підійшли два працівники поліції, які перевіряли повідомлення лікаря. Вона із сином поїхали в поліцію. Начальник відділення поліції ОСОБА_11 запросив до себе в кабінет для спілкування. Потім прийшов ОСОБА_8 , який грубив, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Видимих тілесних ушкоджень він не мав. Начальник поліції вигнав ОСОБА_8 з кабінету, сказав, що зніме його із чергування. У приміщенні відділення поліції ОСОБА_8 погрожував своїми зв`язками
У відділенні поліції свідок писала заяву-повідомлення про подію у присутності працівника поліції ОСОБА_13 , а син свідка (потерпілий) писав свою окрему заяву в присутності поліцейського ОСОБА_12 . При написанні заяв свідок та її син переслідували мету притягнення ОСОБА_8 до відповідальності, відшкодування ним шкоди.
Пізніше в цей день, коли свідок разом з дочкою йшла до лікарні, свідку подзвонив батько ОСОБА_8 та повідомив про бажання поспілкуватися. Свідок з дочкою зайшли в палату, де батько ОСОБА_8 погрожував, казав «дивись щоб дочка дійшла додому».
Наступного дня, у понеділок 28.08.2017, свідок та її син були запрошені до прокуратури. Свідок там особисто надавала письмові пояснення.
Пізніше, у жовтні 2017 року ОСОБА_8 запрошував свідка до кафе-піцерії для спілкування, під час якого пропонував 10000,00 грн відшкодування з метою закриття кримінального провадження.
Свідок повідомила, що її синові було виконано вже три операції, однак процес лікування дотепер не закінчено. Стан здоров`я ОСОБА_4 погіршився: знизився нюх, з`явилися проблеми із судинами, є регулярний головний біль. Йому не можна перебувати на холоді, має постійно користуватися аерозолями. Через це змушений був припинити службу.
Під час перебування сина в лікарні у м. Черкаси до нього підходили якісь військові, які натякали на зв`язки з родиною ОСОБА_8 Пропонували провести операції. Кожного разу свідок писала заяву до правоохоронних органів, оскільки такі відвідувачі лякали.
Свідок вказує, що її син продовжує лікування амбулаторно, має вживати регулярно ліки, проходити дослідження. Лікарі як правило під час огляду потерпілого медичні препарати призначали усно, без рецептів. Медсестра видавала простий аркуш з переліком ліків, які в подальшому купувалися в аптеках.
За весь час на лікування витратили близько 200000,00 грн, для чого продали дві машини, гараж, золоті прикраси.
Свідок повідомила, що син потребує продовження лікування, у тому числі необхідно провести естетичні операції (пластику), що коштує біля 100000,00 грн.
Неповнолітня свідок ОСОБА_10 , допитана у присутності психолога ОСОБА_21 , повідомила що є рідною сестрою потерпілого ОСОБА_4 Повідомила, що в період 26-28 серпня 2017 року побачила брата з пов`язкою на обличчі. Ходила в аптеку щоб купити йому ліки. У лікарні разом з мамою зайшла в палату, де був ОСОБА_8 та його батько. Останній погрожував, казав матері «дивись щоб дочка нормально додому дійшла». Також батько обвинуваченого казав, що посадить її брата. У ОСОБА_8 на обличчі не було слідів побиття. Пізніше йшла зі школи та побачила, що за нею йде ОСОБА_8 . Свідок злякалася, подзвонила мамі та розмовляла з нею по телефону доки не прийшла додому.
Свідок ОСОБА_17 (допитаний 25.06.2018), надав суду показання про те, що в серпні 2017 року він разом з ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 відпочивали в нічному клубі «Underground». Після 12 ночі вийшли на вулицю покурити та до магазину (ларька). Потім із закладу вийшов ОСОБА_8 , якого свідок тоді вперше побачив. ОСОБА_8 почав ображати ОСОБА_16 та ОСОБА_4 як учасників АТО. Свідок чітко бачив, що першим вдарив ОСОБА_8 . ОСОБА_26 у голову, від чого останній упав на землю. Свідок перебував на відстані 2-3 метри від місця бійки. ОСОБА_8 та ОСОБА_4 почали боротися, перебуваючи лежачи на землі. ОСОБА_8 вкусив ОСОБА_4 носа. Після цього ОСОБА_4 піднявся і побіг вниз до річки Рось, а ОСОБА_8 пішов в центр. Свідок повідомив, що бійка була лише між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Також свідок повідомив, що ОСОБА_8 відпочивав в компанії двох дівчат, які під час бійки кричали що вони працюють в поліції та всіх «затягають».
Свідок був у клубі приблизно до 10 годин ранку поки не приїхали працівники поліції. Після цього свідка забрали до відділення поліції для оформлення показів. В оформленому тоді протоколі його допиту помилково вказано, що першим вдарив ОСОБА_4 . Це твердження свідок пояснив як помилкове, оскільки не прочитав що написали працівники поліції. Свідок повідомив, що на час допиту в суді йому 23 роки, а з працівниками поліції він стикався коли йому було 14 років. Свідок не пам`ятає, щоб раніше стикався із ОСОБА_8 . Під час конфлікту вони не спілкувалися, свідок лише чув викрики обвинуваченого. Свідок повідомив що на час проведення з його участю слідчого експерименту він добре пам`ятав всі події.
Свідок ОСОБА_16 (допитаний 23.01.2019 встановлено особу, 28.01.2019 продовжено допит) надав суду показання, відповідно до яких він разом з ОСОБА_4 27.08.2017 відпочивали в нічному клубі « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Вийшовши покурити свідок бачив на вулиці ОСОБА_8 , який тримав у руках пляшку пива. Свідок попросив в обвинуваченого запальничку, щоб підкурити. Між ними виникла словесна суперечка щодо ставлення до військовослужбовців та працівників поліції. ОСОБА_8 поводив себе неадекватно, ставився зверхньо, пропонував свідку фізичною силою вирішити їх спір, через що свідок вирішив, що ОСОБА_8 перебуває у стані сп`яніння. Потім в їхню суперечку втрутився ОСОБА_4 , бо почув неприязні та образливі вислови в сторону військовослужбовців. У цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виникла бійка, а саме ОСОБА_8 першим ударив ОСОБА_4 кулаком у голову. Після цього бійка продовжилася на землі. У бійці брали участь лише обвинувачений та потерпілий. Вони почали перекидатися, почергово перебуваючи то зверху, то знизу. У момент укусу ОСОБА_4 перебував зверху над ОСОБА_8 Усе відбулося дуже швидко. Потім ОСОБА_4 закричав, підвівся та побіг у сторону будинків через дорогу, а ОСОБА_8 побіг за ним. Свідок вказав, що ОСОБА_8 не мав видимих тілесних ушкоджень.
Свідок ОСОБА_15 повідомила, що вона має квартиру на першому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Свідок постійно проживає за іншою адресою, але іноді залишається ночувати у вказаній квартирі. Будинок, у якому розташована квартира, розташований напроти через дорогу від нічного закладу «Underground», який розташований за адресою: АДРЕСА_2 . 27.08.2017 свідок ночувала у вказаній квартирі. Біля 03:00 години ночі свідок прокинулася від того, що почула крики біля нічного закладу. На вулиці була хороша погода, біля закладу були увімкнені ліхтарі. Ліхтарі також освітлювали тротуар, тому була гарна видимість. Свідок у вікно побачила що на доріжці спиною до неї в світлому одязі перебував чоловік, який відступав назад, а навпроти нього перебував чоловік у темному одязі. Під час відступання назад до тротуару чоловікові в світлому одязі перекрили дорогу дві інші особи. Чоловік в темному одязі вдарив ногою чоловіка в світлому одязі, після чого останній впав. Чоловік в темному одязі сів зверху на чоловіка в світлому одязі. Потім чоловік у темному одязі встав та побіг, а в світлому одязі піднявся з лежачою позиції в позицію сидячі, а потім встав та пішов. Чоловік в темному одязі побіг через дорогу, а в світлому пішов в іншому напрямку. Під час цих подій свідок чула викрики «мєнт», «бий мєнта», також чула нецензурну лайку. Хто саме кричав свідку невідомо. Після цього натовп розійшовся, але коли і куди саме свідок не звернула уваги. Бійка тривала біля 20-30 хв.
На запитання учасників свідок повідомила, що у вказаній квартирі ночує нечасто. Протягом літа 2017 року таких випадків було всього 5 чи 6.
На запитання учасників свідок повідомила, що знайома з батьками обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки як вона сама, так і батьки обвинуваченого були зареєстровані ФОП та здійснювали торгівлю на базарі. Зазначила, що іноді спілкувалася з батьком обвинуваченого щодо здійснення діяльності ФОП.
Свідок повідомила, що не пам`ятає, чи спілкувалася з батьком обвинуваченого перед її допитом та після допиту.
Також повідомила, що є короткозорою. Її зір мінус 12 діоптрій.
Під час допиту свідок повідомила, що впізнати осіб не може, бо рис обличчя не бачила. Надавала абстрактні відомості щодо кількості осіб, кольору одежі (один світлий, інші темні), переміщення цих осіб, механізму та кількості ударів.
Сторона обвинувачення поставила під сумнів покази цього свідка та просила їх не враховувати. Так, прокурор подала для дослідження роздруківку щодо телефонних дзвінків свідка ОСОБА_15 , з яких вбачається, що свідок регулярно і часто телефонувала батькові обвинуваченого ОСОБА_27 . У тому числі такі телефонні дзвінки були в день проведення допиту свідка в приміщенні прокуратури, як до початку його проведення, так і безпосередньо після нього.
Свідок ОСОБА_18 (допитана 28.01.2019) повідомила, що вона проживає та працює в Києві, однак на вихідні приїжджає до смт Селище до батька в гості. У кінці літа 2017 року вона разом з братом ОСОБА_28 відпочивали у нічному клубі «Underground», пили пиво. Інших їхніх знайомих у цьому клубі не було. До клубу вони прийшли біля опівночі, можливо о 23:30 год, періодично виходили з клубу, перебували там біля 2 годин.
Також повідомила, що про ОСОБА_8 знає, що він працює в поліції, однак особисто не була з ним знайома. Збираючись вже йти додому в нічний час вона стояла на доріжці, яка веде до клубу, та чекала брата. У цей час з клубу вийшов ОСОБА_8 , разом з яким була з дівчиною низького зросту з темним волоссям. Поруч біля виходу з клубу стояла компанія з 5-6 чоловіків. ОСОБА_8 зразу почали ображати, називати «мєнт» та висловлюватися нецензурно. Цю компанію свідок помітила в клубі. Бачила, що хлопці вживали алкогольні напої.
Біля входу почалася штовханина. Компанія хлопців разом із ОСОБА_8 відійшли трохи далі та вже на доріжці почали наносити удари. Під час штовханини ОСОБА_8 заспокоював інших, але це мало зворотний ефект. У результаті штовханини всі опинилися на доріжці, ОСОБА_8 оточили. Свідок у це час стояла на тротуарі біля доріжки до входу у клуб. На запитання на якій відстані свідок стояла від місця бійки, повідомила що недалеко, може метрів 100 (сто). На таку відповідь учасники судового засідання відреагували сміхом, після чого свідок виправилася та сказала, що можливо на відстані 10 (десять) метрів.
Свідок повідомила, що компанія повалила ОСОБА_8 . Хто саме це зробив свідок не знає, оскільки ОСОБА_8 закривала компанія. Один чоловік із цієї компанії вискочив на ОСОБА_8 та почав наносити удари кулаком по голові. Якою рукою наносилися удари свідок не знає. Останній лише закривав обличчя під час бійки, вона не бачила куди саме ще наносилися удари (штовхання). Під час нанесення ударів ОСОБА_8 лежав на землі у напрямку головою до центра міста та ногами до свідка. Над ним зверху був один чоловік.
Свідок стверджує, що хтось з компанії сказав «тікаймо, бо мєнти їдуть». Усі почали розбігатися. У цей час свідок вже йшла у напрямку центра міста. За показами свідка бійка закінчилася бо всі почали розбігатися.
Свідок стверджує, що після цього вона зустріла ОСОБА_8 у м. Корсуні-Шевченківскому та запитала в нього про ситуацію, що трапилася. Тоді ОСОБА_8 попросив ОСОБА_18 виступити свідком у суді. Після цього приблизно через місяць свідок один раз приїжджала в офіс до адвоката, де були оформлені її письмові пояснення.
Свідок повідомила, що освітлення було біля входу в нічний заклад. Також стверджувала, що конфлікт, протягом якої ОСОБА_8 5-6 осіб з компанії штовхали та наносили йому удари, тривав біля 20-30 хв.
Після цього свідок разом з братом взяли таксі та виїхали з міста.
Прокурор та представник потерпілого зазначили про що свідок надає покази із чужих слів, оскільки указуючи на те, що спостерігала бійку протягом 20-30 хвилин, не може описати осіб, які були на місці події, назвати їх точну кількість, повідомити як вони стояли, хто кого і як штовхав.
Свідок ОСОБА_14 повідомив, що в той час проживав у м. Черкаси, а його сестра свідок ОСОБА_18 проживала у м. Києві. Іноді вони приїжджали в гості до батька до смт Селище Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. У серпні 2017 року він та сестра приїхали до батька на вихідні та вирішили поїхати на вечірню прогулянку до м. Корсуня-Шевченківського. До міста доїхали приблизно біля 21:00 год. Після прогулянки містом біля 23-24 години пішли до нічного закладу, можливо «Underground». Ніколи більше він у цьому закладі не був. У клубі свідок із сестрою сиділи біля барної стійки. У приміщенні відпочивали в компанії особи, які вживали алкогольні напої. Біля 02:00 ночі вийшли з клубу, оминули компанію з 5-7 осіб, які стояли в кількох метрах від входу в клуб, пішли далі щоб викликати таксі. У цей час повз компанію проходили хлопець та дівчина. Члени компанії почали чіплятися до хлопця. Один з компанії вдарив ногою зліва худорлявого хлопця. Двоє інших членів компанії криками підтримували такі дії. У бійці брали участь тільки дві особи, інші стояли поряд та підбурювали. Свідок із сестрою перебували на відстані 2-3 метри від компанії та 5-6 метрів від місця бійки. На вулиці був увімкнений ліхтар. Жодних знайомих свідку осіб він не бачив, нікого впізнати не може.
На поставлене запитання свідок повідомив, що про наявність кримінального провадження щодо цих подій дізнався з бази ЄДРСР, після того, як сестра ( ОСОБА_18 ) повідомила, що її допитували в суді. На запитання чи часто і з якою метою свідок переглядає судові рішення на сторінці ЄДРСР свідок відповідь надати не зміг.
Прокурор та представник потерпілого поставили під сумнів покази свідка, оскільки про його перебування на місці подій відомо лише зі слів свідка ОСОБА_18 . Остання, у свою чергу, під час допиту не змогла відповісти на жодне конкретне запитання. Прокурор та представник потерпілого вважають, що свідок надає покази із чужих слів.
3.4. Дослідження письмових доказів
З наданих прокурором матеріалів вбачається, що кримінальне провадження №12017250190000569, розпочате 27.08.2017 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст.125 КК України, зареєстровано на підставі повідомлення фельдшера ОСОБА_29 про те, що до Корсунь-Шевченківської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями звернувся ОСОБА_4 (т.2 а.с. 203, 214).
З рапорту старшого інспектора-чергового Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_30 вбачається, що о 05.35 год 27.08.2017 до ЧЧ Корсунь-Шевченківського ВП надійшло повідомлення фельдшера ВШМД ОСОБА_29 про те, що до Корсунь-Шевченківської ЦРЛ з тілесними ушкодженнями звернувся ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2 а.с. 202).
Згідно з витягом з ЄРДР по вказаному кримінальному провадженню станом на 16.02.2018 правову кваліфікацію змінено на ч. 1 ст. 121 КК України (т. 2 а.с. 215).
Заявою від 28.08.2017 ОСОБА_4 повідомив Корсунь-Шевченківський відділ Звенигородської місцевої прокуратури про нанесення йому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень. Відповідно до штампа указану заяву було прийнято органом прокуратури 28.08.2017 за № 2/151-113вх17.Також до даної заяви долучено висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 28.08.2017 № 05-11-01/214. (т. 2 а.с. 224-226)
Указану заяву виконуючий обов`язки начальника Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури 28.08.2017 надіслав керівнику Звенигородської місцевої прокуратури для вирішення питання щодо подальшого скерування до слідчого відділу прокуратури Черкаської області (т. 2 а.с. 223), однак у подальшому ця заява приєднана до матеріалів кримінального провадження № 12017250190000569 (т. 2 а.с. 227).
Відповідно до змісту висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 28.08.2017 № 05-11-01/214наявне у ОСОБА_4 ушкодження, а саме рана зовнішнього носу з утворенням дефекту зовнішнього носу, може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя (т. 2 а.с. 225-226).
Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Черкаській області від 09.12.2016 № 245 о/с ОСОБА_8 призначено начальником сектору реагування патрульної поліції № 1 Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області. (т. 2 а.с.213а)
Постановою прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_31 визначено підслідність у кримінальному провадження №12017250190000569 за ч. 1 ст.125 КК України за слідчим відділом прокуратури Черкаської області (т. 2 а.с. 213 б, в).
Слідча в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_32 04.10.2017 листом за №17-4585вн-17 повідомила заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_33 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст.125 КК України (т. 2 а.с. 216).
Виконувач обов`язків начальника СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_34 02.10.2017 доручив проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст.125 КК України слідчому в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_35 (Т. 2 а.с. 217).
Постановою заступника прокурора Черкаської області ОСОБА_33 від 06.10.2017 змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст.125 КК України (т. 2 а.с. 218).
Постановами від 20.10.2017, 06.11.2017 створено слідчу групу у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст.125 КК України. Постановою від 24.01.2018 створено слідчу групу у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст.121 КК України (т. 2 а.с. 220-222).
Із заяви ОСОБА_4 від 27.08.2017 вбачається, що в ніч з 26.08.2017 на 27.08.2017 він був разом зі своїми друзями у нічному клубі «Underground». Близько третьої години він вийшов з приміщення та до нього підійшов хлопець на ім`я ОСОБА_36 , який повідомив, що ОСОБА_4 та всі хлопці які служать у ВМС ЗСУ є дурнями, та ображав іншими словами. Потім сказав, що він капітан корсунської міліції, а перед цим він наніс ОСОБА_4 правою рукою удар у ліве око. Потім почалася бійка, у ході якої ОСОБА_4 можливо також наніс кілька ударів Едуарду. Останній вкусив ОСОБА_4 за ніс, унаслідок чого відкусив йому кінчик носа. Після цього ОСОБА_4 побіг з місця події, а коли повернувся, то ОСОБА_36 повідомив йому, що він винен 600 грн за забруднений кров`ю одяг. Гроші ОСОБА_4 мав принести до відділення поліції. Указані події можуть підтвердити свідки. Після цього ОСОБА_37 одразу звернувся до ЦРЛ. По даному факту останній збирається звертатися до СМЕ (т. 2 а.с. 204).
Відповідно до змісту письмових пояснень ОСОБА_4 від 27.08.2017 цієї ночі близько 02.30 год він вийшов з приміщення нічного клубу «Underground» щоб подихати свіжим повітрям. Коли він стояв на сходах то побачив сварку між групою людей, яких він не знав. Через деякий час люди розійшлися і залишився лише один хлопець. ОСОБА_4 підійшов до нього щоб розібратися. У ході розмови цей хлопець почав ображати ОСОБА_4 через те, що він служив у ЗСУ та був учасником АТО. ОСОБА_4 зробив йому зауваження, після чого хлопець штовхнув ОСОБА_4 у груди. Після цього невідомий хлопець наніс ОСОБА_4 удар правою рукою в голову в область скроні. Після цього ОСОБА_4 впав. Коли піднявся вони почали боротися, у ході чого разом впали і вказаний хлопець вкусив ОСОБА_4 за носа. Потім останній піднявся та втік. Проте через деяких час повернувся, щоб поговорити і вибачитися. У ході розмови хлопець повідомив, що його звати ОСОБА_36 та він є капітаном поліції. Він сказав, щоб ОСОБА_4 відшкодував йому кошти за штани і футболку. Потім ОСОБА_4 пішов додому. Також вказано, що Єдуардом були дві дівчини (т. 2 а.с. 206).
Із заяви ОСОБА_9 від 27.08.2017 вбачається, що близько 05.27 год 27.08.2017 до неї зателефонував син ОСОБА_4 , який повідомив, що він знаходиться в лікарні з тілесними ушкодженнями. Коли вона приїхала в медичну установу, то побачила, що син знаходиться у хірургічному відділенні з травмою носа, побитою головою, ногами, тулубом. Її сину було надано медичну допомогу у виді хірургічного втручання. Син пояснив їй, що отримав тілесні ушкодження в АДРЕСА_2 біля ресторану «Рось» та «Андеграунд». Тілесні ушкодження йому наніс хлопець, що назвався капітаном поліції на ім`я ОСОБА_38 . Який також вимагав у ОСОБА_4 кошти у розмірі 400 грн за забрудненні кров`ю речі. ОСОБА_9 просить притягнути вказану особу до відповідальності (т. 2 а.с. 205).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 27.08.2017 та фототаблиці до нього, слідчий СВ Корсунь-Шевченківського ВП, у присутності 2 понятих, із застосуванням фотоапарату Sony, провів огляд території клубу «Underground», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та прилеглої території. За змістом вказаного протоколу під час огляду вилучено змиви речовини червоного кольору, однак відсутні відомості де саме вказана речовина була виявлена. (т. 2 а.с. 228-231)
Разом з тим, за фактом отримання в ніч з 26 на 27 серпня 2017 року тілесних ушкоджень начальником СРПП № 1 Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП капітаном поліції ОСОБА_8 ГУНП в Черкаській області проводило службове розслідування.
За наслідками цього розслідування складено висновок службового розслідування від 12.09.2017, з якого вбачається, що інформація, яка стала підставою для проведення службового розслідування, підтвердилася. У висновку зазначено, що в ході проведення службового розслідування капітан поліції ОСОБА_8 від надання будь-яких пояснень відмовився про що складено відповідний акт (т. 2 а.с. 232-247).
З цього висновку вбачається, що 27.08.2017 під час відпочинку капітан поліції ОСОБА_8 під час конфлікту з військовослужбовцем ОСОБА_4 висловлювався на адресу останнього нецензурною лайкою, називав гомосексуалістом.. При цьому ОСОБА_8 вихвалявся належністю до поліції, повідомив, що є офіцером місцевого відділення поліції, а тому він у будь-якому випадку уникне відповідальності. У ході конфлікту капітан поліції ОСОБА_8 кулаком правої руки вдарив ОСОБА_4 в область лівої скроні. Після чого між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 виникла бійка, під час якої останній відкусив ОСОБА_4 частину нижнього латерального хряща носа. Після чого ОСОБА_4 почав тікати. У свою чергу ОСОБА_8 намагався наздогнати його з метою продовження спричинення тілесних ушкоджень, однак ОСОБА_4 втік. Про вказану подію в порушення вимог ч. 2 ст. 18 закону України «Про Національну поліцію», пп. 4-5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 та п. 3.2.9. розділу ІІІ Інструкції про реагування ОРС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення,, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 № 940, не повідомив чергову службу Корсунь-Шевченківського відділення поліції (т. 2 а.с.235-236).
Згідно з розстановкою нарядів на 27.08.2017о 08.00 год ОСОБА_8 мав заступити на чергування (т. 2 а.с. 248-253).
Слідча в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_32 17.10.2017 листом за №17-4387вих-17 доручила начальнику ВБ в Черкаській області ДВБ НП України ОСОБА_39 провести слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні №12017250190000569 за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме вилучити відеозаписи камер внутрішнього та зовнішнього відео спостереження приміщення Корсунь-Шевченківського ВП за 27.08.2017, за період з опівночі до ранку; отримати інформацію чи був на службі ОСОБА_8 у ніч з 26 на 27 серпня 2017 року; отримати характеризуючи дані щодо ОСОБА_4 з місця проходження служби та з місця проживання (т. 3 а.с. 1).
На виконання указаного доручення вилучено відео з камер спостереження Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області за 27.08.2017 під час проведення службового розслідування, та надано документи, які це підтверджують. (т. 3 а.с. 2-7)
Відповідно до протоколу огляду документу від 08.11.2017 року слідчим оглянуто DVD-R диск марки «Alerus» білого матового кольору, який має позначення 4,7Gb/120min, 16-x, на якому містяться 3 відеофайли без аудіо доріжки, відзняті 27.08.2017 камерою відеоспостереження, яка розташована в холі Корсунь-Шевченківського ВП ГУ НП в Черкаській області: «20170827_05h40m_ch15_704x576x25.m4v» тривалістю 6 хв. 52 сек., яке відзняте у період з 05 год. 40 хв. по 05 год. 59 хв. 59сек.; «20170827_06h00m_ch15_704x576x25.m4v» тривалістю 46 хв. 22 сек., яке відзняте у період з 06 год. 00 хв. по 06 год. 59 хв. 56сек.; «20170827_07h00m_ch15_704x576x25.m4v» тривалістю 12 хв. 27 сек., яке відзняте у період з 07 год. 00 хв. по 07 год. 59 хв. 36 сек. (т. 3 а.с.8-12)
Указані відеозаписи переглянуто в судовому засіданні та встановлено, що на них зафіксовано: факт перебування у приміщені відділення поліції ОСОБА_4 , на носі якого є марлева пов`язка, та його матері ОСОБА_9 , а також ще однієї особи чоловічої статі.
Також на відео зафіксовано перебування у відділенні поліції ОСОБА_8 , який зовні не мав жодних ознак отримання тілесних ушкоджень. Зафіксовано факт спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_4 та ОСОБА_9 ..
На відео зафіксовано процес складання ОСОБА_9 письмових пояснень.
З рапорту оперуповноваженого ЧУ ДВБ НП України ОСОБА_40 від 03.11.2017 вбачається, що ОСОБА_8 у ніч з 26 на 27 серпня 2017 року на чергуванні не перебував (т. 3 а.с. 5).
ОСОБА_4 за місцем проходження служби у ВЧ НОМЕР_1 та місцем проживання характеризується позитивно (т. 3 а.с. 3, 4).
На запит слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_41 від 07.11.2017 № 17-4733вих-1 Корсунь-Шевченківська ЦРЛ листом від 10..1.2017 № 07-20/1764 повідомила, що 27.08.2017 о 05.40 до лікарні звернувся ОСОБА_4 за медичною допомогою та був оглянутий черговим лікарем ОСОБА_42 . Діагноз рвана рана носа. Проведено лікування: первинна хірургічна обробка рани, накладені шви та асептична пов`язка. Історія хвороби не заводилася, амбулаторна картка в реєстратурі поліклініки відсутня (т. 3 а.с. 83-84).
Згідно з інформацією з журналу реєстрації листків непрацездатності Корсунь-Шевченківської ЦРЛ ОСОБА_4 з діагнозом «стан після ринопластики носа» з 21.10 по 27.10 перебував на лікарняному (т. 3 а.с. 85-87).
Відповідно до змісту журналу записів амбулаторних операцій хірургічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 27.08.2017 о 05 год. 00 хв. хірург ОСОБА_43 провів первинну хірургічну обробку рваної рани носа ОСОБА_4 , 1996 року народження, та наклав пов`язку (т. 3 а.с. 88-91).
Відповідно до змісту журналу реєстрації осіб з тілесними ушкодженнями кримінального характеру по приймальному відділенню Корсунь-Шевченківської ЦРЛ 27.08.2017 о 5 год. 30 хв. повідомлено Корсунь-Шевченківський відділ поліції про звернення ОСОБА_4 із рваною раною носа (т. 3 а.с. 92-94).
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_41 від 16.11.2017 у кримінальному провадженні № 12017250190000569 за ч. 1 ст. 125 КК України призначено судово-медичну експертизу (т. 3 а.с. 111-113).
Відповідно до змісту висновку експерта № 02-01/2033 встановлено, що в ОСОБА_4 мали місце ушкодження: рана носу з частковою втратою (дефектом) м`яких тканин носу, синець голови, садна обличчя, верхніх та нижніх кінцівок, які виникли від дії тупих предметів. Рана носу та синець м`яких тканин голови могли виникнути в час та при обставинах вказаних ОСОБА_4 Травмуючим механізмом утворення синця м`яких тканин голови у ОСОБА_4 явилась ударна дія тупого предмета. Травмуючим механізмом утворення рани носу у ОСОБА_4 явилась ударна дія тупого предмету та дія стиснення тупого предмета (предметів), тобто рана могла виникнути від укусу зубами. Можливість виникнення синця м`яких тканин голови при падінні ОСОБА_4 з положення стоячи малоймовірна.
Синець м`яких тканин голови відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Рана носу з частковою втратою (дефектом) м`яких тканин носу, виходячи із звичних термінів відновлення анатомічної цілості та функції, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричиняють короткочасний розлад здоров`я (відповідно до п.4.6, п. 1.5.1, п. 2.3.1, п. 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ України від 17.01.1995 № 6).
Ушкодження обличчя у вигляді рани носу з частковою втратою (дефектом) м`яких тканин носу є невиправним, тобто таким, для усунення якого необхідне оперативне втручання. Виходячи із п. 2.1.8 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ України від 17.01.1995 № 6, дане тілесне ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя. (т. 3 а.с. 114-116).
Постановою слідчого від 23.11.2017 перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні з ч. 1 ст.125 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України. (т. 3 а.с. 117-118). Інформація про цю дію внесена в ЄРДР (т. 3 а.с. 119).
За клопотанням представника ОСОБА_4 слідчий долучив до матеріалів кримінального провадження фото обличчя потерпілого після нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Ці фото досліджені в судовому засіданні, та встановлено, що на фото зображено рани носа зі швами та після операційного втручання. (т. 3 а.с. 120-123)
Постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_41 від 04.12.2017 у кримінальному провадженні № 12017250190000569 за ч. 1 ст. 121 КК України призначено судову імунологічну експертизу (т. 3 а.с. 124-125).
Постановою слідчого від 12.12.2017 змиви речовини бурого кольору, які вилучені в ході проведення 27.08.2017 огляду місця події, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017250190000569 (т. 3 а.с.127-128).
Відповідно до висновку експерта № 05-1-08/394 в слідах на ватному тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученого в ході проведення огляду місця події, знайдена кров, установити видову належність якої неможливо із-за підпорогового вмісту білка в ній (т. 3 а.с. 126).
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду № 25, складеного 27.08.2017 о 09 год. 30 хв. ОСОБА_8 є тверезим (т. 3 а.с. 172).
Слідчим в ОВС СВ прокуратури Черкаської області ОСОБА_44 направлено лист до Управління охорони здоров`я Черкаської облдержадміністрації від 19.12.2017 № 17-5356вих-17 щодо можливого порушення лікарем Корсунь-Шевченківської ЦРЛ ОСОБА_45 відповідних нормативних актів так як він не провів дослідження біологічного середовища ОСОБА_8 на стан сп`яніння, а під час його звернення до лікаря, оглянувши пацієнта, надав висновок, що у ОСОБА_8 о 09.30 год 27.08.2017 ознак сп`яніння не виявлено, хоча указане суперечить показам свідків. При цьому огляд ОСОБА_4 проводився за допомогою технічного пристрою «Алконт». У зв`язку з вказаними обставинами слідчий просив провести службове розслідування (т. 3 а.с. 138-140).
У відповідь на вказаний запит листом від 15.01.2018 № 01-13/6508 повідомлено, що оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не були водіями, тому проведення такого огляду не вимагає використання форми бланка акта, затвердженого спільним наказом МОЗ України та МВС України від 09.11.2015 № 1452/735. При цьому огляд вказаних осіб проводився після 09 години ранку 27.08.2017 та не міг показати у якому стані вони були о 02.30 год цієї доби. Порушень вимог відповідних нормативних актів під час перевірки не встановлено (т. 3 а.с. 142-143).
ОСОБА_4 18.10.2017 для долучення до матеріалів справи добровільно видав слідчому одяг, у якому він перебував 27.08.2017 під час нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , а саме: шорти синього кольору, футболку чорного кольору, кофту темно-синього кольору з білими вставками, та вказав, що на них є сліди крові, що підтверджується його відповідною письмовою заявою (т. 3 а.с. 95).
Постановою слідчого від 10.11.2017 одяг, наданий 18.10.2017 ОСОБА_4 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12017250190000569, та у подальшому проведено його огляд, після чого одяг поміщено до сейф-пакету експертної служби № 3313829, про що 10.11.2017складено відповідний протокол (т. 3 а.с.96-97, 98-110).
Відповідно до протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 22.11.2017 ОСОБА_4 серед чотирьох фотознімків осіб у форменому одязі впізнав ОСОБА_8 (фото № 4), який в ніч з 26.08.2017 на 27.08.2017 наніс йому тілесні ушкодження біля нічного закладу «Underground». Упізнання відбулося за такими ознаками: овальним обличчям, коротким волоссям темного кольору, формою носа, губ та очей. Проведення вказаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу (т. 2 а.с. 122-126).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 22.11.2017 ОСОБА_4 вказав на обставини нанесення йому 27.08.2017 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .Зокрема вказав, що перший удар ОСОБА_8 наніс йому правою рукою в область лівої скроні. Потім ще один удар, далі наніс 4 удари з положення лежачи, б`ючи в область шиї ззаду, а потім вкусив за носа. Проведення вказаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу (т. 2 а.с. 127-131).
Відповідно до протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 22.11.2017 свідок ОСОБА_17 серед чотирьох фотознімків осіб у форменому одязі впізнав ОСОБА_8 (фото № 1), який 27.08.2017 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 . Упізнання відбулося за такими ознаками: формою обличчя, очей, брів, губ, вух. Проведення вказаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу (т. 2 а.с. 132-135).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 22.11.2017 свідок ОСОБА_17 вказав на обставини нанесення ОСОБА_8 27.08.2017 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Проведення указаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу(т. 3 а.с. 13-16).
Відповідно до протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 23.11.2017 свідок ОСОБА_16 серед чотирьох фотознімків осіб у форменому одязі впізнав ОСОБА_8 (фото № 2), який 27.08.2017 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 . Упізнання відбулося за такими ознаками: за формою носа, очей, брів та губ. Проведення вказаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу(т. 3 а.с. 129-132).
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.11.2017свідок ОСОБА_16 вказав на обставини нанесення ОСОБА_8 27.08.2017 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Проведення указаної слідчої дії безперервно фіксувалася на відеокамеру Panasonic HC-V770, запис якої на носії є додатком до вказаного протоколу(т. 3 а.с. 133-137).
На підтвердження факту належного відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017250190000569 прокурором надано суду відповідний протокол від 02.03.2018, який підтверджує ознайомлення ОСОБА_8 з чотирма томами вказаного кримінального провадження, а також опис томів. (т. 3 а.с. 164-167, т. 4 а.с. 9-10, т. 5 а.с. 57-58).
З наданого потерпілим висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/17 від 08.01.2019 вбачається, що ОСОБА_4 був оглянутий спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи ОСОБА_46 .. При огляді встановлено, що в нижній третині носу має місце білесуватий, дещо ущільнений рубець, який перетинає весь поперечник носу та заходить через зону Клейна в порожнину носу. На правій носо-губній зморшці має місце таких же властивостей трикутноподібної форми рубець. На кінчику носу відмічається наявність надмірного росту волосся чорного кольору, яке зголене. На лівому передпліччі у верхній третині по внутрішній поверхні ділянка рубцево-зміненої шкіри, розмірами близько 8.0х8.0см, дещо ущільнена з лискучою поверхнею, волосяний покрив на ній відсутній. Вказана ділянка може бути наслідком дерматомії з вилученням шкірного клаптя для проведення вторинної пластики. У заключній частині висновку вказано, що у потерпілого ОСОБА_4 мають місце рубці м`яких тканин носу, правої щоки та лівого передпліччя, які можуть бути наслідками перенесених ним хірургічних втручань, проведених з метою усунення дефекту носу.
Судом досліджені фотокартки обличчя потерпілого до нанесення йому обвинуваченим ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, з яких вбачається, що форма носу потерпілого на даний час змінена, на той час на обличчі відсутні шрами.
3.5. Дослідження речових доказів
Для долучення до матеріалів справи ОСОБА_4 18.10.2017 добровільно видав слідчому одяг у якому він перебував 27.08.2017 під час нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , а саме: шорти синього кольору, футболку чорного кольору, кофту темно-синього кольору з білими вставками, та вказав, що на них є сліди крові, що підтверджується його відповідною письмовою заявою (т. 3 а.с. 95).
Постановою слідчого від 10.11.2017 одяг, наданий 18.10.2017 ОСОБА_4 , визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12017250190000569, та в подальшому проведено їх огляд, після чого поміщено до сейф-пакету експертної служби № 3313829, про що 10.11.2017 складено відповідний протокол. (т. 3 а.с. 96-97, 98-110).
Під час огляду речових доказів (одягу), які були поміщені до сейф-пакету експертної служби № 3313829, у судовому засіданні встановлено таке: на окремих літерах білого кольору, які розміщені на лицьовій стороні футболки чорного кольору, та між ними, наявні сліди забруднення темно-бурого кольору; на лицевій та зворотній сторонах лівої та правої штанин джинсових шортів синього кольору наявні плями темно-бурого кольору різного розміру; на лицьовій частині, манжетах та рукавах кофти темно-синього кольору наявні плями темно-бурого кольору.
3.6. Дослідження матеріалів, які характеризують обвинуваченого.
Обвинувачений має вищу юридичну освіту, характеризується позитивно. У 2024 році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Не одружений, дітей не має. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Корсунь-Шевченківським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області на підставі ухвали суду виконано досудову доповідь відносно обвинуваченого.
Відповідно до висновку, зазначеного у досудовій доповіді, виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т. 7 а.с. 131-134).
3.7. Показання обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_8 повідомив, до 26.08.2027 до нього в гості з іншого міста приїхала його дівчина ОСОБА_47 . Вони разом гуляли по м. Корсуню-Шевченківському, після чого біля 12 ночі зайшли в нічний заклад «Underground», де пили каву та розмовляли. У період часу від 02:00 год. до 02:30 год вирішили покинути заклад. Після виходу із закладу проходили доріжкою, біля якої розмістилася компанія приблизно 10 осіб. У цій компаній були ОСОБА_16 та ОСОБА_17 особи, які були відомі обвинуваченому в зв`язку з виконанням ним посадових обов`язків у правоохоронному органі. ОСОБА_16 обізвав обвинуваченого «мусором», після цього ОСОБА_48 приєднався до образ. Потім ці особи почали ображати його дівчину. Обвинувачений намагався заспокоїти названих осіб, але викликав зворотну реакцію. До образ приєднався потерпілий ОСОБА_4 , якого обвинувачений на той час взагалі не знав. Потерпілий почав висловлювати дівчині обвинуваченого погрози сексуального характеру. Обвинуваченого оточили, почали наносити удари. Напад був для обвинуваченого раптовим та несподіваним. ОСОБА_49 ( ОСОБА_50 ) почала кричати. Куди вона потім ділась обвинувачений не знає. Обвинувачений відступав до тротуару, намагався вирватися в центр міста. У цей час потерпілий ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_8 у поперек, після чого обвинувачений впав, а ОСОБА_51 сів зверху. Інші особи потерпілого підбадьорювали викриками, били обвинуваченого. Обвинувачений вказав, що після цього у нього в очах потемніло, події він пам`ятає фрагментами, намагався знайти свою дівчину, потім не пам`ятає як опинився вдома. Вважає, що напад ніс загрозу не тільки його здоров`ю, а й життю.
Обвинувачений допускає можливість, що він відкусив носа потерпілому, але цього не пам`ятає. Якщо він дійсно це вчинив, то пояснив, що умислу нанести тілесні ушкодження не мав, захищав своє життя. Коли ОСОБА_8 підвівся після бійки з ОСОБА_4 інших осіб поряд вже не було.
Зранку 27.08.2017 ОСОБА_8 з`явився на роботу до відділення поліції у м. Корсунь-шевченківському та повідомив начальника ОСОБА_11 про те, що не може заступити на чергування через стан здоров`я, просив звільнити його від чергування.
У приміщенні поліції обвинувачений побачив матір потерпілого та потерпілого, які ОСОБА_8 погрожували та обвинувачували його.
Після цього ОСОБА_8 лікувався, спочатку в лікарні м. Корсуня-Шевченківського, потім у м. Черкаси.
Указав, що в стані алкогольного сп`яніння не перебував.
Під час лікування в лікарні м. Корсуня-Шевченківського до нього в палату приходили матір та сестра потерпілого. Сестру потерпілого обвинувачений більш ніколи не бачив, її ніколи не переслідував.
Щодо обвинуваченого в межах дисциплінарного провадження була проведена службова перевірка, за наслідками якої ОСОБА_8 звільнено з посади в правоохоронному органі.
На запитання суду чому про наявність очевидця цих подій ОСОБА_52 обвинувачений не повідомив орган досудового розслідування та не заявив про її допит як свідка сторони захисту, обвинувачений повідомив, що ОСОБА_50 побігла в центр міста, звідки вночі на таксі поїхала в м. Київ.
Суд звертає увагу, що така відповідь не є відповіддю на поставлене судом запитання.
Щодо свідка ОСОБА_15 обвинувачений заперечив, що вона телефонувала на номер телефону його батька, а потім зазначив, що якщо спілкування і було, то стосувалося фінансових питань.
Щодо свідка ОСОБА_18 обвинувачений повідомив, що раніше її не знав. Після події вона побачила його в місті та підійшла запитати про наслідки цієї події з побиттям. Розповіла, що вона бачила бійку біля нічного закладу 27.08.2017.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю заперечив.
Категорично відмовився відповідати на запитання прокурора та представника потерпілого.
4. Позиція представника потерпілого
Представник потерпілого ОСОБА_5 просила відхилити доводи сторони захисту стосовно незаконного внесення до ЄРДР відомостей від 27.08.2017 по кримінальному провадженню №12017250190000569 відносно ОСОБА_8 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.125 КК України, на підставі того, що вказана стаття КК України відноситься до категорії справ приватного обвинувачення, та внесення в ЄРДР без заяви потерпілого не допускається.
Представник звертає увагу, що потерпілий 27.08.2017 надав письмові пояснення працівникам поліції, у яких повідомив обставини вчинення відносно нього злочину обвинуваченим ОСОБА_8 . Крім того, 28.07.2017 з аналогічною заявою звернувся до прокуратури Корсунь-Шевченківського району.
Також просила не брати до уваги поданий стороною захисту висновок про результати медичного огляду обвинуваченого ОСОБА_8 на перебування в стані сп`яніння від 27.07.2017 складеного о 9:30 годині, оскільки такий висновок складається та видається відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої спільним наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 №1452/735. Указана інструкція передбачає, що такий огляд повинен проводитись не пізніше 2-х годин після виявлення особи у стані сп`яніння. В іншому випадку такий висновок є недійсним.
На думку представника потерпілого цей висновок не може бути визнаний допустимим доказом не вживання обвинуваченим алкогольних напоїв в ніч з 26 на 27.08.2017, оскільки досліджувана подія за участю обвинуваченого відбулась в проміжку часу від 02:30 до 03:00 години 27.08.2017, а висновок складений 27.08.2017 о 09:30 год., тобто більше ніж через дві години.
Представник потерпілого ОСОБА_5 звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 у своїх показаннях стверджує, що всі його дії викликані необхідною обороною, однак доказів необхідної оборони обвинувачений не надав.
На її думку викладена обвинуваченим позиція спростовується дослідженими доказами.
Зокрема, не логічним є твердження обвинуваченого про умисел на груповий напад з боку потерпілого та свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , адже з невідомих причин, будучи зі слів обвинуваченого фізично сильнішими, більшими за статурою та зростом, потерпілий та вказані свідки свій умисел до кінця не довели та припинили побиття обвинуваченого.
Представник звертає увагу на твердження обвинуваченого про те, що він дуже погано себе почував після, мав низку тілесних ушкоджень
Однак, після нібито отримання ним указаних травм з місця події обвинувачений дійшов додому пішки, так само зранку дістався на роботу.
З відео з розташованої в приміщенні райвідділу поліції камери спостереження не вбачається, що обвинуваченому потрібна медична допомога у зв`язку з поганим самопочуттям. Тілесні ушкодження на обличчі відсутні. Перебуваючи на час події на посаді поліцейського, будучи обізнаним із законодавчою базою щодо належного реагування на вчинення кримінального правопорушення, після нібито нанесення йому тілесних ушкоджень о 02-02:30 години ночі, ОСОБА_8 не звернувся до чергової частини з повідомленням про вчинення відносно нього злочину, не викликав СОГ, не повідомив свого керівника про здійснення на нього нападу, пов`язаного з виконанням службових обов`язків, не звернувся за медичною допомогою.
Вищеописані дії обвинувачений вчинив лише після того як, прийшовши на роботу зранку побачив, що потерпілий звернувся до райвідділу з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Представник потерпілого вказує, що вказані дії об`єктивно свідчать про намагання обвинуваченого уникнути відповідальності за скоєний злочин шляхом фіктивно створених доказів його невинуватості та з метою тиску на потерпілого шляхом порушення кримінального провадження відносно нього.
Щодо цивільного позову потерпілого його представник зазначила, що право потерпілого на відшкодування шкоди закріплено приписами ч.2 ст. 127 КПК України, ч.1 ст.128 КПК України та ст.23 ЦПК України.
З огляду на викладене представник ОСОБА_5 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , просить ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.
Також просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування матеріальної шкоди 118818,45 грн, а у відшкодування моральної шкоди - 500000,00 грн.
5. Позиція захисника
Захисник ОСОБА_7 просив приєднати до матеріалів справи письмову захисну промову, яку оголосив в судових дебатах.
Так, захисник звертає увагу, що вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019 ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 121 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Після апеляційного та касаційного перегляду справи ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2020 призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.
Захисник зазначає, що в кримінальному процесі діє принцип заборони повороту до гіршого, який нормативно закріплений у статті 416 КПК. Тобто ніяке наступне судове рішення не може погіршувати становище обвинуваченого порівняно з попереднім рішенням, якщо воно не було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника.
У даному випадку виправдувальний вирок суду першої інстанції та обвинувальний вирок суду апеляційної інстанції скасовані судами апеляційної та касаційної інстанції з інших підстав, а саме через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Захисник зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи мають дотримуватися вимог статей 409, 416 та 421 КПК.
Зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 23.09.2019 (справа № 728/2724/16-к, провадження № 51-7543кмо18) міститься висновок про те, що частина 2 ст. 416 КПК визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч. 2 ст. 415 КПК не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила.
Окрім того, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 14.09.2020 (справа № 740/3597/17, провадження 51~6070кмо19) зазначила про те, що як з назви, так і зі змісту ст. 421 КПК вбачається, що погіршення становища обвинуваченого можливе виключно за умови, якщо з цих підстав подали апеляційну скаргу прокурор, потерпілий чи його представник, а відповідно до ст. 416 КПК таке погіршення може мати місце тільки, якщо вирок було скасовано з цих підстав (або також із цих підстав).
Захисник посилається на ч. 3 ст. 409 КПК, якою встановлено заборону скасування виправдувального вироку лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого, а ст. 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Об`єднана палата наголосила на тому, що засудження особи під час нового розгляду після скасування виправдувального вироку є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні.
Наведені висновки захисник просив врахувати при ухваленні вироку.
На думку захисника суд позбавлений процесуальної можливості погіршувати правове становище обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом ухвалення обвинувального вироку, після скасування виправдувального вироку, що є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні, оскільки вирок апеляційного суду відносно нього скасований касаційним судом.
Також захисник зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 при отриманих ним тілесних ушкодженнях не міг усвідомлювати та діяти цілеспрямовано для реалізації свого умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , шляхом укусу зубами, коли потерпілий знаходився на обвинуваченому.
Захисник ОСОБА_7 посилався на постанову ККС ВС (справа № 722/1981/16к) щодо застосування ст. 36 КК України ~ «необхідна оборона», у якій вказано, що необхідно з`ясовувати чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.
На підставі викладеного захисник просив ухвалити відносно ОСОБА_8 виправдувальний вирок, а цивільні позови залишити без розгляду.
6. Оцінка доказів
6.1. Висновки суду щодо допустимості доказів у зв`язку з реєстрацією кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України не на підставі заяви потерпілого ОСОБА_4 .
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 26, ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення - провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. До проваджень приватного обвинувачення у тому числі відносяться провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених ст. 125 КК України.
Юридична сутність кримінального провадження у формі приватного обвинувачення полягає в тому, що воно ініціюється лише потерпілим від цього злочину, його законним представником чи представником.
Як установлено при дослідженні письмових доказів, у витязі з ЄРДР вказано, що кримінальне провадження № 12017250190000569 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України розпочате 27.08.2017 на підставі заяви фельдшера ОСОБА_29 , а не потерпілого ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 200).
Однак, саме потерпілий ОСОБА_4 , відразу після надання йому першої медичної допомоги, перебуваючи у приміщенні Корсунь-Шевченківського відділення поліції близько 07 год. 27.08.2017, заявив про нанесення працівником поліції ОСОБА_8 йому тілесних ушкоджень.
Перебування потерпілого та його матері зранку 27.08.2017 у приміщенні поліцї та написання ними заяв підтверджується відеозаписами з камер відеоспостереження відділення поліції, які були переглянуті судом.
Це підтверджується також наданими в суді показами потерпілого ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_9 , відповідно до яких кожен з них писав по дві заяви одну в приміщенні поліції 27.08.2017, одразу після отримання потерпілим медичної допомоги з проведенням оперативного втручання, а другу наступного дня в приміщенні місцевого відділення прокуратури перед виїздом потерпілого на лікування до лікарні в м. Черкаси. До поданої прокурору заяви додавався висновок експерта про нанесені потерпілому тілесні ушкодження.
Факти написання цих заяв не викликають сумнівів, оскільки заяви містяться в матеріалах справи та були досліджені судом. Заява ОСОБА_4 від 27.08.2017 містить детальну інформацію про час, місце, спосіб нанесення йому тілесних ушкоджень, отже в заяві наявні необхідні та достатні відомості про обставини події, які дозволяють зробити висновок про наявність ознак кримінального правопорушення та відповідно до ст.214 КПК України внести відомості про цю подію до ЄРДР. Крім того, у заяві ОСОБА_4 вказано, що він збирається звертатися до СМЕ, а наведені ним відомості можуть підтвердити свідки.
Крім того, із заяв вбачається, що потерпілий чітко називає обвинуваченого ОСОБА_8 як особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження.
Допитані як свідки працівники поліції ОСОБА_53 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили, що потерпілий та його мати писали заяви в приміщення відділення поліції та явно виявляли намір притягти ОСОБА_8 як винну особу до відповідальності.
При цьому відсутність у заявах вимоги про реєстрацію кримінального провадження не має значення, оскільки закон не ставить таких вимог до змісту та форми заяв (повідомлень) про вчинення кримінальних правопорушень.
Зі змісту поданих заяв очевидним є намір їх написання притягнення винної особи до відповідальності, що підтверджується свідченнями працівників поліції.
Лише після написання потерпілим ОСОБА_4 приблизно о 07 години ранку вказаної заяви про обставини події, слідчий Корсунь-Шевченківського відділення поліції на підставі ч. 1 ст. 214 КПК України 27.08.2017 о 13 год. 49 хв. вніс до ЄРДР під №12017250190000569 відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України
Таким чином, кримінальне провадження було зареєстроване лише після подання потерпілим ОСОБА_4 заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
Крім цього, письмова заява ОСОБА_4 від 28.08.2017, де він повторно деталізує обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , є інформативним документом, де відображено відомості про вчинення злочину щодо заявника, а відтак по своїй суті має бути розцінена як заява про кримінальне правопорушення.
Слід урахувати, що потерпілий ОСОБА_4 не має юридичної освіти та не зобовязаний бути обізнаним з особливостями процедури реєстрації кримінального провадження. Він написав дві заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення та відбув на тривале лікування. У нього не було підстав вважати, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КПК України розпочато не за його заявою ОСОБА_4 не має юридичної освіти та не зобов`язаний знати яким чином оформлюється заява про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, слід дійти висновку про те, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення № 12017250190000569 розпочате після подання потерпілим заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.
При цьому уповноважений слідчий, якому надано право вносити відомості до ЄРДР, розуміючи, що кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 125 КПК України відносяться до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, при реєстрації в ЄРДР як підставу помилково зазначив заяву фельдшера ОСОБА_29 , а не наявну на той час заяву самого потерпілого ОСОБА_4 .
Відповідно дост.2КПК Українизавданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура.
Помилкове зазначення слідчим, як уповноваженою особою правоохоронного органу, підстави внесення відомостей до ЄРДР, не має тягти такі наслідки, як визнання недопустимими доказів, отриманих під час досудового розслідування кримінального провадження № 12017250190000569 з кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки це суперечитиме завданням кримінального провадження та призведе до істотного порушення конституційного права потерпілого на захист.
З огляду на викладене суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказів, які отримані в процесі здійснення досудового розслідування після реєстрації 27.08.2017 кримінального провадження № 12017250190000569 з кваліфікацією за ч. 1 ст. 125 КК України.
У подальшому 23.11.2017 у даному кримінальному провадженні перекваліфіковано склад кримінального правопорушення з ч.1 ст.125 КК України на ч.1 ст.121 КК України, отже провадження продовжувалося здійснюватися в формі державного обвинувачення.
6.2. Висновки суду про доведеність винуватості поза розумним сумнівом
Верховний суд у рішенні від 23.06.2020 у справі №159/3738/16-к зазначив, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Під час судового розгляду достеменно встановлено, що на місці події 27.08.2017 були присутні потерпілий ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_8 , свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Також був присутній ОСОБА_54 , який як свідок в межах цього судового розгляду не допитувався.
Потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , стверджували, що ОСОБА_8 перебував у стані сп`яніння, поводився зверхньо та агресивно, відпочивав в нічному клубі у супроводі двох дівчат.
За показами цих осіб причина конфлікту зневажливе ставлення обвинуваченого до учасників АТО, образливі висловлювання ОСОБА_8 в бік військовослужбовців. Як потерпілий так і вказані свідки-очевидці надавали такі покази як на стадії досудового розслідування (заяви потерпілого від 27 та 28 серпня 2017 року, протоколи проведення слідчих експериментів за участю потерпілого та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), так і на стадії судового розгляду.
Так, потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 повідомили, що спочатку словесний конфлікт виник між ОСОБА_16 та обвинуваченим ОСОБА_8 , після чого до словесного конфлікту приєднався потерпілий ОСОБА_4 .
На зауваження потерпілого щодо недопустимості негативних висловлювань в бік учасників АТО ОСОБА_8 раптово та неочікувано наніс ОСОБА_4 удар кулаком в голову. Після удару потерпілий ОСОБА_4 , падаючи, звалив на землю обвинуваченого ОСОБА_8 .
Вони вдвох продовжували боротися на землі в положенні лежачі, періодично міняючись положеннями один по відношенню до іншого (верх-низ). Інші особи у бійці участі не брали.
Під час відкушення ОСОБА_8 носа потерпілому ОСОБА_4 останній знаходився в положенні зверху над ОСОБА_8 та утримував своїми руками руки останнього з метою недопущення нанесення ОСОБА_8 ударів потерпілому. Одразу після відкушення йому носа ОСОБА_4 закричав, підхопився та побіг з місця події.
Потерпілий та свідок ОСОБА_16 зазначають, що обвинувачений ОСОБА_8 побіг за потерпілим.
Указані особи стверджують, що бійка розпочалася раптово та дуже швидко закінчилася. Від місця бійки свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 перебували на відстані кількох метрів, участі в бійці не брали.
Обвинувачений ОСОБА_8 також підтвердив, що потерпілий ОСОБА_4 утримував його руки. Також не заперечив, що бійка припинилася після того, як він відкусив потерпілому носа.
Отже, якщо потерпілий своїми руками утримував руки обвинуваченого, то слід зробити висновок, що потерпілий ОСОБА_4 не мав можливості завдавати ударів обвинуваченому, а саме мав намір уникнути ударів, які потерпілому завдавав обвинувачений ОСОБА_8 .
Свідок сторони захисту ОСОБА_15 стверджує, що вона також була очевидцем, оскільки спостерігала за подіями з вікна будинку, який розташований через проїжджу частину вул. Я.Мудрого навпроти нічного закладу «Undegraund» (відстань до місця події приблизно 40-50 метрів).
Свідок сторони захисту ОСОБА_15 стверджувала, що група чоловіків в сірому та темному одязі напала на чоловіка в світлому одязі. При цьому нападники викрикували образливі слова щодо працівників правоохоронного органу.
Під час допиту свідок повідомила, що впізнати осіб не може, бо рис обличчя не бачила. Надавала абстрактні відомості щодо кількості осіб, кольору одежі (один світлий, інші темні), переміщення цих осіб, механізму та кількості ударів. Зазначила, що конфлікт тривав довго, біля 20-30 хвилин.
Свідок має короткозорість (міопію). Її зір мінус 12 діоптрій. Це дефект зору, який заважає добре бачити вдалину. Короткозора людина погано розрізняє віддалені об`єкти: обличчя людей, дорожні знаки, написи на білбордах. У загальнодоступній довідниковій інформації зазначено, що міопія вважається високого ступеня від показника мінус 6 діоптрій. Свідок має вдвічі слабший зір від цього показника.
Свідок повідомила, що не пам`ятає, чи спілкувалася з батьком обвинуваченого перед її допитом та після допиту.
З метою встановлення достовірності та допустимості показань свідка ОСОБА_15 були досліджені документи щодо телефонних з`єднань абонентів свідка ОСОБА_15 та батька обвинуваченого ОСОБА_27 . Зокрема були досліджені протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.01.2018 та додаток до нього (диск) опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 29.01.2018 (т. 3 а.с. 191-251, т. 4 а.с. 1-8).
З протоколу огляду документа від 30.01.2018 вбачається що абонент ОСОБА_15 27.08.2017 у день відібрання у неї слідчим ОСОБА_55 пояснень, мала телефонні зв`язки з абонентом за номером НОМЕР_2 , а саме в такий час: о 07:59 год., о 08:49 год.; о 09:31 год., о 09:42 год., об 11:04 год., о 12:14 год., о 12:16 год., о 13.52 год., о 14:47 год., о 16:51 год., о 20:31 год.
З цим саме абонентом свідок ОСОБА_15 мала телефонні зв`язки 06.10.2017, у день проведення її допиту прокурором Корсунь-Шевченківського відділу Звенигородської місцевої прокуратури ОСОБА_56 , до початку цієї слідчої дії та після її закінчення, а саме в такий час: о 10:38 год., о 10:44 год., о 12:45 год, о 14:37 год.,о 15:43 год., о 17:26 год., о 19:29 год., о 19:34 год., о 19:49 год., о 20:37 год.
З рапорту оперативного працівника вбачається що абонентський номер телефону НОМЕР_2 належить батькові обвинуваченого ОСОБА_27 .
Отже свідок мала 11 телефонних з`єднання з батьком обвинуваченого ОСОБА_27 у день відібрання слідчим у неї пояснень, та 10 телефонних з`єднань в день проведення допиту свідка в приміщенні прокуратури, як до початку його проведення, так і безпосередньо після нього.
Як свідок так і обвинувачений спочатку заперечили факти такого спілкування, однак під тиском доказів визнали ймовірність зазначеного телефонного спілкування.
Отже, свідок ОСОБА_15 , маючи слабкий зір, знаходилася з її ж слів на значно відділеній відстані від місця події, що не надало їй можливість побачити точну кількість осіб на місці події, переміщення цих осіб, механізм та кількість завданих ударів. Надання абстрактної інформації щодо події та неправдивої інформації щодо тривалості бійки протягом 20-30 хвилин, а також неодноразове спілкування свідка ОСОБА_15 в дні її допиту з батьком обвинуваченого, що як свідком так і обвинуваченим заперечувалося, дає підстави для визнання показів свідка ОСОБА_15 недопустимим доказом.
Крім того, відповідно до позиції сторони захисту безпосередніми очевидцями події також були свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , про що стороні захисту стало відомо на стадії судового провадження у 2018 році.
Про наявність свідка ОСОБА_18 стороні обвинувачення стало відомо під час першого розгляду цього кримінального провадження судом першої інстанції в січні 2019 року. Про свідка ОСОБА_14 стало відомо під час повторного (цього) розгляду кримінального провадження судом першої інстанції.
З метою визначення питання про допустимість показів свідка ОСОБА_18 прокурор намагалася з`ясувати анкетні дані про свідка, зокрема місце її навчання. Свідок в агресивній формі відмовилася відповідати на це запитання т повідомляти особисту інформацію. Крім того, свідок дозволяла собі на запитання прокурора відповідати в грубій формі (з агресією), при цьому нормальним тоном відповідала на запитання сторони захисту.
Прокурор та представник потерпілого ставили під сумнів факт перебування свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_14 на місці події, а їх покази вважали показами із чужих слів, оскільки свідки не могли повідомити конкретні дані щодо кількості осіб на місці події, їхнього точного місця розташування, механізму рухів, кількості та механізму завдання ударів.
Суд погоджується з тим, що свідок ОСОБА_18 не змогла описати жодної особи з числа тих, які нібито наносили обвинуваченому тілесні ушкодження: за обличчям, зростом, статурою чи одягом. Показання свідка є суперечливими (спочатку повідомила що в клубі нікого знайомого не було, потім вказала що знає ОСОБА_8 як працівника поліції, хоча проживала та працювала в м. Києві, а батьки живуть в смт Селище (біля 30 км від м. Корсуня-Шевченківського). У подальшому свідок (невідомо коли), продовжуючи проживати та працювати у м. Києві, випадково бачить особисто незнайомого їй ОСОБА_8 та підходить до нього посеред вулиці із запитаннями щодо того, як склалася ситуація з бійкою.
Також слід звернути увагу, що за показами свідка ОСОБА_18 бійка тривала біля 20-30 хвилин, що спростовуються показами очевидців ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , а також показами потерпілого та обвинуваченого.
Свідок нібито бачила як хтось з компанії повалив обвинуваченого ОСОБА_8 на землю. Хто саме це зробив свідок не бачила, оскільки ОСОБА_8 закривала компанія. При цьому свідок якось змогла побачити, як один чоловік із цієї компанії вискочив на ОСОБА_8 , який перебував в положенні лежачі на землі ногами до свідка, та почав наносити обвинуваченому удари кулаком по голові, а останній при цьому лише закривав обличчя У разі наявності інших нападників, які загорожували свідку вид на обвинуваченого, свідок з відстані 10 метрів не могла бачити, як наносилися лежачому на землі обвинуваченому ОСОБА_8 удари по голові.
Також свідок повідомила, що компанія нападників розбіглася після викрику про те, що їде поліція. Однак це твердження є неправдивим, оскільки конфлікт з бійкою відбувся так швидко, що ніхто не встиг навіть викликати працівників поліції. А припинився конфлікт одразу, як потерпілий голосно закричав, підвівся та побіг з місця бійки, що достеменно встановлено судом.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що його рідна сестра ОСОБА_18 після її допиту в суді як свідка (січень 2019 року) повідомила йому про розслідування, після чого він знайшов судові рішення щодо цього випадку в ЄДРСР та з цих рішень дізнався про це кримінальне провадження. При цьому свідок закінчив Уманський коледж садівництва, працював баристою в кав`ярні, потім продавцем в будинку торгівлі. Юридичної освіти не має. Про інші випадки використання ЄДРСР повідомити не зміг.
Суд звертає увагу, що сестру свідка ОСОБА_18 допитували в суді 28.01.2019, а вирок по справі, який містить інформацію по справі, був ухвалений 26.03.2019. До опублікування вироку викладена в ньому інформація щодо обставини справи свідку ОСОБА_14 відома бути не могла, що свідчить про неправдивість наданих ним показань. Крім того, якщо свідок ознайомився в ЄДРСР з наявними по цій справі судовими рішеннями, то слід критично поставитися до його показів як до показів із чужих слів.
Суд звертає увагу, що про перебування свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_14 на місці події відомо лише з їхніх слів. Інші особи цих свідків на місці події не бачили, їх присутність не підтверджена жодним доказом.
Суд критично ставиться до тверджень, що ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , прибувши на вихідні до батька з різних віддалених міст, їдуть у вечірній час (на ніч) без власного транспорту, не маючи конкретної мети, за 30 км від населеного пункту, де проживає батько, до м. Корсуня-Шевченківського.
З огляду на вище викладене суд дійшов висновку про недопустимість показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_14 .
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінив з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що покази свідків сторони захисту ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 є недопустимими.
Також суд критично ставиться до показів обвинуваченого, у тому числі щодо здійснення на нього потерпілим та свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_16 групового нападу як на працівника поліції, оскільки такі покази не знайшли свого підтвердження та суперечать іншим наявним у справі доказам.
Інші досліджені докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є достовірними та достатніми, оскільки не протирічать один одному, та у своїй сукупності надають можливість суду зробити висновок про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у передбаченому законом порядку.
Суд під час допиту потерпілого оглянув обличчя ОСОБА_4 та впевнився, що неозброєним оком можна визначити, що ніс був травмований, має сліди деформації та приживлення шкіри. Приживлена на кінчику носа шкіра відрізняється від першопочаткової (природної) шкіри носа за кольором та структурою, на носі потерпілого видно шрами та місце приживлення нової шкіри. На шкірі носа в місці приживлення росте чорне волосся.
Суд дійшов висновку, що в результаті відкушення кінчика носа обличчя потерпілого ОСОБА_4 було знівечене.
Надані державним обвинуваченням докази є допустимими, оскільки зібрані у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Отже, суд поза розумним сумнівом, встановив, а сторона обвинувачення довела, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КК України, а саме вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя потерпілого ОСОБА_4 .
7. Щодо перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони
Під час судового розгляду як обвинувачений так і його захисник стверджували, що обвинувачений ОСОБА_8 перебував у стані необхідної оборони.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Згідно із ч. 3 ст. 36 КК, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Верховний суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оброни, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах (постанова ВС від 07.12.2021 у справі №154/215/19).
Прокурор перед закриттям стадії з`ясування обставин справи просила сторону захисту назвати наявні в справі, або в разі наявності додатково подати докази, з яких можна встановити, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони, про що сторона захисту стверджувала під час апеляційного та касаційного провадження, а також під час цього судового провадження.
Однак таке прохання прокурора стороною захисту було проігноровано.
Таким чином, про те, що обвинувачений ОСОБА_8 діяв у стані необхідної оборони можна було б встановити лише з визнаних недопустимими доказів - показів свідків сторони захисту ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , оскільки саме вони стверджували про груповий напад на ОСОБА_8 як на працівника поліції, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.
При цьому обвинувачений ОСОБА_8 стверджує, що він відпочивав у клубі зі своєю дівчиною ОСОБА_57 , яка мешкає в м. Києві. Обвинувачений зазначив, що вказана дівчина приїхала до нього в гості, він показував їй місто, після чого вони разом зайшли в клуб. Коли і куди ділася дівчина під час бійки в незнайомому їй місті ОСОБА_8 не знає. Повідомив, що поки він бився біля клубу його дівчина ОСОБА_50 пішла в цент міста та поїхала на таксі додому в м. Київ.
З точки зору здорового глузду така поведінка ОСОБА_58 є можливою, але малоймовірною. Повідомити правдиву інформацію щодо цих обставин могла б сама ОСОБА_50 , яка зі слів обвинуваченого була поряд з ним під час групового нападу на нього та чула образи, які висловлювали в його бік як працівника поліції.
Суд звертає увагу, що сторона захисту займає активну позицію в питанні надання суду своїх доказів, у тому числі шляхом заявлення клопотань про виклик свідків, які взагалі не були відомі на стадії досудового розслідування ( ОСОБА_18 та ОСОБА_14 ). Однак, про таку очевидицю подій як ОСОБА_50 обвинувачений на стадії досудового розслідування не повідомив. Під час судового розгляду сторона захисту також не ставила питання про виклик ОСОБА_58 як свідка.
Навіть якщо остання наразі не підтримує стосунки з обвинуваченим, це не звільнило б її від обов`язку з`явитися за викликом суду та надати покази, перебуваючи під присягою.
Крім того, саме ОСОБА_50 могла б повідомити обставини, з яких можна було б достеменно встановити, чи перебував обвинувачений ОСОБА_8 у стані необхідної оборони, про що стверджував як обвинувачений, так і його захисник.
Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , висновку службового розслідування від 12.09.2017, проведеного у зв`язку з отриманням капітаном поліції ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, суд установив, що саме ОСОБА_8 першим завдав удар кулаком правої руки в ліву скроню потерпілому ОСОБА_4 .
З показів ОСОБА_16 та висновку вказаного службового розслідування від 12.09.2017 вбачається, що після того як ОСОБА_4 закричав та втік з місця події, обвинувачений ОСОБА_8 побіг його переслідувати.
Хоча свідок ОСОБА_17 і надавав невпевнені пояснення, що ОСОБА_8 після припинення бійки нібито пішов до центра міста, однак це не відповідає дійсності, оскільки сам ОСОБА_17 не наполягав на точності показів, а лише припускав таку можливість. Крім того, після того як втік ОСОБА_4 через деякий час повернувся до нічного клубу щоб вмити обличчя від крові. Там спілкувалися ОСОБА_16 та ОСОБА_8 Тоді обвинувачений вимагав від потерпілого відшкодувати йому вартість заляпаної в кров майки, а гроші принести до відділення поліції.
Суд констатує, що ОСОБА_8 першим наніс удар потерпілому ОСОБА_4 , а після відкушення потерпілому носа ще й переслідував останнього.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 не перебував у стані необхідної оборони.
8. . Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
В обвинувальному акті вказано про відсутність обставин, які пом`якшують покарання. Як обставина, яка обтяжує покарання, вказано вчинення правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
Прокурор та представник потерпілого просили не брати до уваги висновок щодо результатів медичного огляду № 25, складеного 27.08.2017 о 09 год. 30 хв., відповідно до якого ОСОБА_8 є тверезим (т. 3 а.с. 172).
Ураховуючи, яка видала цей висновок, своїм листом від 15.01.2018 № 01-13/6508 повідомила, що огляд ОСОБА_8 та ОСОБА_4 проводився після 09 години ранку 27.08.2017, тому не міг показати у якому стані перебували вказані особи о 02:30 год цієї доби (т. 3 а.с. 142-143).
Отже, висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_8 на стан сп`яніння від 27.08.2017 суд до уваги не бере.
Разом з тим, оскільки сторона обвинувачення стверджує, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення в стані сп`яніння, то саме на прокурор покладається обов`язок подати на підтвердження цього належні та допустимі докази.
Однак таких доказів матеріали справи не містять.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність обставин, які обтяжують покарання. Із формулювання обвинувачення виключено відомості про вчинення ОСОБА_8 правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
9. Мотиви призначення покарання
Прокурор та представник потерпілого просили призначити обвинуваченому реальне покарання у виді позбавлення волі.
Сторона захисту просила обвинуваченого виправдати.
За змістом статей 50,65КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
На думку захисника, оскільки обвинуваченого ОСОБА_8 вироком від 26.03.2019 було виправдано, суд в даному випадку позбавлений процесуальної можливості погіршувати правове становище обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом ухвалення обвинувального вироку, що є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні.
Свою позицію захисник обґрунтовує висновками, викладеними в постановах Об`єднаної палати ККС ВС від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, та від 23.09.2019 у справі № 728/2724/16-к.
Зокрема, у постанові ОП ККС ВС від 23.09.2019 у справа № 728/2724/16-к міститься висновок про те, що частина 2 ст. 416 КПК визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
У даному випадку в апеляційній скарзі прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просив повторно дослідити матеріали кримінального провадження та допитати потерпілого та свідків.
За наслідками апеляційного перегляду прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі. Цивільний позов прокурора та потерпілого задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просив скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Потерпілий просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілого задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2020 поновлено потерпілому ОСОБА_4 строк на апеляційне оскарження вироку Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019.
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково.
Вирок Корсунь Шевченківського районного суду Черкаської області від 26.03.2019 стосовно ОСОБА_8 скасовано та призначено новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
В ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2020 зазначено, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним доказам, чим допустив однобічність, неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
У даному випадку виправдувальний вирок від 26.03.2019 був скасований саме за апеляційними скаргами прокурора та потерпілого.
Як прокурор так і потерпілий оскаржували вирок та просили скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Також просили визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі.
Правова кваліфікація інкримінованого ОСОБА_8 правопорушення не змінювалася.
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду в ухвалі від 28.10.2020 дійшла висновку, що виправдувальний вирок від 26.03.2019 не відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України, а в результаті розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції було порушено право учасників процесу на повний, всебічний та неупереджений розгляд кримінального провадження, порушено право на справедливий суд, а тому вирок суду підлягає скасуванню на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене слід дійти висновку що на підставі апеляційних скарг прокурора та потерпілого виправдувальний вирок від 26.03.2017 колегія апеляційного суду скасувала в зв`язку з необхідністю посилення покарання обвинуваченого.
З огляду на викладене суд не вбачає перешкод процесуального характеру для постановлення обвинувального вироку.
Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд відповідно до ст.65КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який характеризується позитивно, ставлення обвинуваченого до вчиненого правопорушення, а саме повне заперечення своєї винуватості та відмову відшкодовувати завдану шкоду, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. Також суд бере до уваги, що відсутні відомості про допущення обвинуваченим порушень закону у період із серпня 2017 року по теперішній час. Більш того, за час розгляду кримінального провадження обвинувачений набув статусу адвоката.
Суд враховує усталений підхід Європейського суду з прав людини щодо призначення покарань, відповідно до якого покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що домірним і доцільним покаранням буде покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Ураховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише без ізоляції від суспільства.
Призначення ОСОБА_8 саме такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та не суперечить нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
10. Цивільні позови в справі
10.1. Цивільний позов прокурора
Прокурором Прокуратури Черкаської області (нині Черкаської обласної прокуратури) ОСОБА_3 в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської обласної ради подано цивільний позов у кримінальному провадженні до ОСОБА_8 про стягнення з останнього коштів, затрачених вказаним КНП на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 у розмірі 14175,91 грн (т. 1, а.с. 35-41).
У подальшому прокурором подано уточнення до позову, за змістом якого правильною назвою медичного закладу є Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради. Тому прокурор просила подальший розгляд цивільного позову здійснювати з урахуванням зазначеної обставини (т. 1, а.с. 174-179).
Позовна заява обґрунтована тим, що в зв`язку із завданими ОСОБА_8 . ОСОБА_4 травмами, останній протягом 53 ліжко-днів з 28.08.2017 по 20.10.2017 проходив лікування у КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради.
На лікування потерпілого лікарнею витрачено кошти в розмірі 14175,91 грн.
Керуючись Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, прокурор просить стягнути з обвинуваченого кошти, затрачені медичною установою на лікування потерпілого.
Листом від 01.12.2021 № 04/01-548 КНП «Перша Черкаська міська лікарня» позов прокурора підтримала (т. 8, а.с. 75). Листом від 08.04.2022 № 04/33-144 адміністрація вказаного КНП просила розгляд справи здійснювати без їх участі (т. 1, а.с. 119).
Цивільний відповідач ОСОБА_8 позов не визнав в повному обсязі, щодо задоволення позову заперечив.
Свою позицію обґрунтував тим, що винуватим себе не визнає.
Згідно зі ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є в державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 №545 (далі також Постанова № 545). Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчинені злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку). В усіх інших випадках таке відшкодування провадиться в порядку цивільного судочинства.
У пункті 2 Постанови № 545 передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (у якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.
Згідно з пунктом 4 вищезазначеного Порядку стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.
Статтями 12, 14, 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямків державної діяльності. Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи державної влади, а безпосередньо охорону здоров`я населення забезпечують лікувально-профілактичні, санаторно- профілактичні та інші заклади. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у комунальній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
З огляду на наведені нормативні приписи довідка-розрахунок бухгалтерії лікувального закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та вказівкою про загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого є належним і допустимим доказом для підтвердження суми витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
На підтвердження заявлених витрат лікарні прокурор долучила до справи довідку КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради від 23.02.2018 № 04/03-81, за змістом якої хворий ОСОБА_4 лікувався в опіковому відділенні указаного підприємства протягом 53 ліжко-днів з 28.08.2017 по 20.10.2017. За час перебування в стаціонарі на лікування хворого використані кошти в розміні 14175,91 грн.
Зазначене також підтверджується рахунком КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради від 23.02.2018 № 90.
З огляду на вказане та враховуючи досліджені судом докази, суд повністю задовольняє позовні вимоги в частині стягнення понесених витрат на лікування потерпілого, оскільки відсутні сумніви, що потерпілий ОСОБА_4 зазнав матеріальної шкоди внаслідок вчинення ОСОБА_8 злочину, тобто наявний безпосередній причинний зв`язок між винними протиправними діями відповідача (обвинуваченого ОСОБА_8 ) та заподіяною позивачу (потерпілому ОСОБА_4 ) шкодою.
10.2. Цивільний позов потерпілого
Крім того, потерпілим ОСОБА_4 також подано цивільний позов до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а саме матеріальної шкоди у розмірі 144705,12 грн та моральної шкоди у розмірі 500000грн.
У подальшому 20.02.2019 ОСОБА_4 подано заяву про зменшення позовних вимог в частині завданої йому матеріальної шкоди, яку він оцінив у розмірі 118818,45 грн.
До заяви про зменшення позовних вимог додано докази її направлення цивільному відповідачу.
Позовна заява обґрунтована тим, що вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які потребувати оперативного лікування, у тому числі він переніс дві пластичні операції, а також лазерне лікування, а також необхідна була тривала реабілітація.
Крім того, під час бійки був пошкоджений одяг та телефон потерпілого.
Завдану ОСОБА_8 моральну шкоду, яку ОСОБА_4 оцінює у розмірі 500000,00 грн обґрунтовано тим, що за короткий проміжок часу потерпілий переніс три операції, що негативно позначилося на його здоров`ї.
До отримання травми потерпілий був військовослужбовцем ЗСУ за контрактом. Його служба була пов`язана з перебуванням на морському судні у відкритому морі, що вимагає бути фізично здоровим
Однак з часу отримання травми ОСОБА_4 має постійні головні болі, тому приймає знеболюючі, періодично не може сконцентруватися, бувають запаморочення, страждає на безсоння, у зв`язку із чим приймає заспокійливе. Від указаних ліків у нього з`явилися проблеми з травленням, тому їжа погано засвоюється, а тіло стомлене, немає сили та болять суглоби.
Під час лікування у опіковому відділенні ОСОБА_4 постійно приймав протиалергійні та судинозвужувальні препарати, які знижують набряк у слизовій оболонці носу. Проте стан набряку перейшов у хронічний, через що без відповідних препаратів потерпілий уже не може обходитися. Ніс постійно закладений, дихати ним неможливо. Запахи та смак їжі не відчуваються.
На слизовій оболонці носа місцевий імунітет відсутній, часто бувають язви та кровотечі, потерпілий постійно хворіє. А через вади слизової оболонки, яка була відкушена ОСОБА_8 , хвороби майже не піддаються лікуванню.
На даний час стан здоров`я ОСОБА_4 виключає подальше проходження служби на морському судні, тому він позбавлений можливості продовжити контракт, змушений повністю змінити своє життя, шукати іншу професію.
Через свій стан здоров`я та понівечене обличчя потерпілий дуже рідко спілкується з друзями та іншими людьми. Він соромиться свого вигляду. На кінчику носа, який пришитий ОСОБА_4 зі шматка шкіри, узятої з його руки, відростає волосся. Постійно голити ніс, щоб у людей не було відрази, потерпілий не може, так як травмується пришита шкіра. Тому потерпілий має обирати: або терпіти біль, або сторонитися людей.
Фізичний стан ОСОБА_4 та вигляд понівеченого обличчя пригнічує та завдає моральних страждань. Відсутність коштів та проведення наступної операції та наявність боргів за попередні операції ставить потерпілого в скрутне становище та завдає ще більших моральних страждань.
Також ОСОБА_4 зазначає, що моральних переживань йому завдано через погрози ОСОБА_8 , який на той час був працівником поліції, а також переслідуванням обвинуваченим членів сім`ї потерпілого.
ОСОБА_8 у приміщенні поліції вимагав від ОСОБА_4 кошти в розмірі 500,00 грн за зіпсований кров`ю потерпілого одяг обвинуваченого.
Крім того, у приміщенні лікарні батько ОСОБА_8 погрожував матері потерпілого тим, що працівники поліції посадять до в`язниці ОСОБА_4 .
При цьому ОСОБА_8 , реалізуючи вказані погрози, користуючись своїм службовим становищем, намагався вплинути на хід досудового розслідування. За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження.
У позові також указано, що ОСОБА_8 стежив за сестрою потерпілого, якій на той час було 10 років. Тому їх батьки змушені було постійно проводжати доньку до школи та зустрічати її звідти. Також змушені були взяти дитині академвідпустку в школі мистецтв.
Після описаних подій нормальний образ життя потерпілого змінився. Він та його сім`я реально сприймають погрози обвинуваченого, що завдає їм моральних страждань.
Цивільний відповідач ОСОБА_8 22.11.2021 подав до суду заперечення на цивільний позов ОСОБА_4 щодо витрат на лікування останнього.
За змістом цих заперечень відповідно до наданої потерпілим документації він перебував на стаціонарному лікуванні в період з 28.08.2017 до 20.10.2017. Проте на підтвердження матеріальних витрат цивільний позивач подав чеки лише з однієї аптеки «А-70», яка відсутня в Реєстрі місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що ставить дійсність цих чеків під сумнів.
При цьому ОСОБА_8 зазначає, що найперший за днем покупки чек датується 28.12.2017, а останній 04.08.2018, тобто після закінчення потерпілим стаціонарного лікування.
ОСОБА_8 вказує, що лікарські призначення за вказаними у квитанціях препаратами потерпілим не надані. Водночас, у квитанціях наявні ліки та товари, які явно не відповідають ні діагнозу ОСОБА_4 , ні обставинам травми, а деякі призначені для використання виключно жінками. По часу деякі чеки різняться між собою від 1 хвилини до 1 години. На думку обвинуваченого це свідчить про те, що ОСОБА_4 не міг купувати вказані товари та використовувати їх за призначенням.
Обвинувачений також зазначає, що не можуть бути підтвердженням матеріальних витрат потерпілого квитки на проїзд в міському транспорті, так як на них не зазначена дата та маршрут поїздки, отже не можна встановити, що вказану поїздку здійснив саме ОСОБА_4 та за призначенням відповідно до цивільного позову.
На думку ОСОБА_8 не можуть бути підтвердженням матеріальних витрат потерпілого платіжні документи щодо сплати через термінал АТ КБ «ПриватБанк», оскільки неможливо встановити хто переказував кошти, кому та за які послуги.
Також обвинувачений вказує, що надані ОСОБА_4 розрахунки не підтверджуються первинними платіжними документами.
Щодо обґрунтування та розміру заявленої потерпілим моральної шкоди ОСОБА_8 заперечень не подавав.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив такі обставини.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до медичної документації у період з 28.08.2017 до 20.10.2017 потерпілий ОСОБА_4 лікувався в опіковому відділенні КНП «Перша Черкаська міська лікарня» ЧМР. Там йому було проведено оперативні втручання (т. 4 а.с. 152-161, 178), проводилися дослідження у формі взяття певних аналізів (т. 4 а.с. 162-172), виконувалися перев`язки та призначалося лікування(т.4 а.с. 173-177, т.4 а.с. 179-189).
З виписного епікрізу № 8100 ОСОБА_4 , виданого КНП «Перша Черкаська міська лікарня», на носі пацієнта відсутній кінчик та частково крила носу, частково покушений. У рані відмічаються прокушені хрящі носа: медіальні ніжки крильних хрящів, перегородка носа, а також обірвані слизові оболонки.
Хворому проведене таке лікування: 28.08.2017 операція пластика носогубним шматком; 20.09.2017 операція накладання вторинних швів; 12.10.2017 операція другий етап пластики носогубним шматком.
Призначалося: перев`язки, гепаргін, флебодія, вазоніт, катрен, рібоксин, вітамін С, анальгін, димедрол, цефепім, нікотинова кислота, гентаміцин, папаверин, кетолон, трентал, ципролет А.
Рекомендовано: перев`язки з гентасептом через день; берегти ніс від травмування та охолодження; контрольний огляд через 2 місяці; коректуючи операція через 6-12 місяців.
Також зазначено, що лікарняний закритий, однак пацієнт продовжує хворіти.
У матеріалах справи міститься документ (т. 4 а.с. 150-151), у якому також вказано призначення препаратів та медичних і гігієнічних товарів (у тому числі гінекологічний набір), виписані лікарями ОСОБА_59 та ОСОБА_60 .
Хоча вказані призначення не містять повною мірою зазначення, що вони стосуються саме ОСОБА_4 , проте ураховуючи, що в Україні використовується саме такий спосіб оформлення призначень лікування, а ці документи наявні саме у потерпілого, у суду відсутні сумніви щодо їх належності.
До позову також долучено списки матеріального забезпечення на три операції в опіковому відділенні КНП «Перша Черкаська міська лікарня» вартістю 1690,00 грн, 940,00 грн та 800,00 грн (т.4 а.с. 146-147).
Витрати на лікування ОСОБА_4 підтверджуються доданими до первісного позову квитанціями на придбання ліків та медичних матеріалів згідно з листом призначень (т.1 а.с. 64-79, т.4 а.с. 107-140).
27.05.2018 між ТОВ «МЕД СІТІ» та ОСОБА_4 укладено договір про надання медичних послуг № 24934 (т. 4 а.с. 141). У цій установі ОСОБА_4 отримав консультацію пластичного хірурга. Вартість консультації складає 460,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією (т.4 а.с. 143).
Крім того ОСОБА_4 призначено план лікування вартістю 6760,00 грн (т.4 а.с.142) та видано консультативне заключення щодо необхідності оперативного лікування (т.4 а.с. 149).
Відповідно до квитанції від 04.09.2017 адвокат ОСОБА_61 надала ОСОБА_4 усну консультацію по кримінальній справі вартістю 100,00 грн (т.4 а.с. 144).
Крім того під час бійки з обвинуваченим було розбито мобільний телефон потерпілого Nomi і508Energy. Вартість такого телефона станом на 22.03.2018 складає 2664,00 грн (т.1 а.с. 61-63).
Цивільний позивач на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди надає медичну документацію, що підтверджує понівечення його обличчя.
Перебування ОСОБА_4 на військовій службі до події та характеризуючі його дані потерпілий також долучив до справи (т.1 а.с. 49-52).
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.10.2017 № 54 вбачається, що ОСОБА_10 (сестрі потерпілого т.1 а.с.53-54), учениці 4 класу фортепіано, дійсно надано академвідпустку з 01.10.2017 у зв`язку із сімейними обставинами (т.1 а.с.55).
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що передбачено ст. 23 ЦК України.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Вимогами ч. 1 ст. 1177 ЦК України установлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Суди, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, повинні виходити із засад розумності та справедливості.
Виходячи з вимоги розумності і справедливості суд вважає, що на користь цивільного позивача (потерпілого ОСОБА_4 ) за спричинену йому моральну шкоди, опис якої викладено в позові, з обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 60000,00 грн.
З огляду на вказане цивільний позов потерпілого до обвинуваченого про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 грошові кошти на відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 118818,45 грн, а також стягнути моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн.
11. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази станом на час розгляду справи відсутні, тому суд не вирішує їх долю.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстави для його застосування відсутні.
Ураховуючи викладене, керуючись ст.ст.7,100,124, 128,349, 368-370, 373, 374,376,394,395 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_8 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.121 ККУкраїни та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років.
На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 (один) рік іспитового строку.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст.76КК України впродовж іспитового строку на ОСОБА_8 покласти обов`язки:
- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід до ОСОБА_8 не застосовувати.
Цивільний позов прокурора Прокуратури Черкаської області (нині Черкаської обласної прокуратури) ОСОБА_3 в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради до ОСОБА_8 про стягнення коштів, затрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_8 на користь Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ 02004947, р/р 35419088742276, ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854017, грошові кошти затрачені медичною установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в розмірі 14175,91 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн 91 коп) грн.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 118818,45 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн 45 коп) грн, а також моральну шкоду в розмірі 60000,00 (шістдесят тисяч) грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На підставі ч. 15ст.615КПК України в умовах дії воєнного стану суд обмежується проголошенням резолютивної частини вироку, з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
СуддяОСОБА_1
Суд | Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2024 |
Оприлюднено | 01.07.2024 |
Номер документу | 120068193 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти життя та здоров'я особи Умисне тяжке тілесне ушкодження |
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Кримінальне
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області
Літвінова Г. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні