Ухвала

від 16.09.2024 по справі 699/195/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/606/24 Справа № 699/195/18 Категорія: ч. 1 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 .

УХВАЛА

про відкриття апеляційного провадження

16 вересня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст. 396 КПК України апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської обл. від 18.06.2024 р., -

В С Т А Н О В И В:

Цим вироком ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1 рік іспитового строку.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України впродовж іспитового строку на ОСОБА_5 покладено обов`язки: - періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов прокурора ОСОБА_4 в інтересах КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення коштів, затрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 задоволений повністю.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради грошові кошти затрачені медичною установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 в розмірі 14175,91 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн. 91 коп.).

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволений частково.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 118 818,45 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять грн.. 45 коп.), а також моральну шкоду в розмірі 60000,00 (шістдесят тисяч) грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На зазначений вирок захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на думку захисника, вказаний вирок не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та ухвалений із порушенням ст. 416 КПК України.

Справа розглядалася неодноразово судами усіх інстанцій.

Так, вироком Корсунь-Шевченківський райсуду Черкаської обл. від 26.03.2019 р. ОСОБА_5 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вироком Черкаського апеляційного суду від 17.01.2020 р. вказаний виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 скасовано та ухвалено новий вирок, яким його визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та призначенням іспитового строку 1 рік та покладенням на нього обов`язків відповідно до положень п. п. 1,2 ч. І ст. 76 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі КНП «Перша міська лікарня» Черкаської міської ради задоволено повністю та, стягнуто з ОСОБА_5 на користь КНП «Перша міська лікарня» Черкаської міської ради - 14 175,91 грн.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 118 818 грн.45 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн.

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11.08.2020 р. вирок Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2020 року щодо ОСОБА_5 скасовано і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В подальшому справа направлено за визначеною підсудністю до Кропивницького апеляційного суду, який ухвалою від 28.10.2020 р. вирок Корсунь - Шевченківського райсуду Черкаської області від 26.03.2019 р. стосовно ОСОБА_5 скасовано і призначено новий судовий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Так, в ухвалі Кропивницького апеляційного суду зазначено про те, що частково задоволені скарги прокурора та потерпілого з направленням кримінального провадження на новий розгляд з посиланням на істотні порушення КПК України.

В цьому випадку, відповідно до положень ст. 416 КПК України, суд першої інстанції не вправі погіршити становище особи і постановити обвинувальний вирок, з огляду на те, що обвинувачений до цього був виправданий, а обвинувальний вирок є крайнім за тяжкістю випадком погіршення становища особи в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 439 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Судом касаційної інстанції зокрема зазначено, що апеляційний суд (ухвалюючи обвинувальний вирок) не перевірив доводів сторони захисту про те, що поведінка ОСОБА_5 на час вчинення інкримінованого йому діяння була обумовлена необхідністю захисту від протиправного посягання на нього з боку потерпілого, що у результаті підтвердження могло мати наслідком встановлення факту перебування ОСОБА_5 у стані необхідної оборони та визначення її меж у обстановці, що склалася.

При новому розгляді суд першої інстанції не дотримався положень ч. 2 ст. 439 КПК України не виконав вищевказані вказівки Верховного Суду, оскільки прокурором не було забезпечено в силу положень ч. 3 ст. 23 КПК України, присутність в судовому засіданні двох ключовий свідків сторони обвинувачення ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) для їх безпосереднього допиту. Натомість суд обмежився прослуховуванням аудіозаписів їхніх показань наданих ними в іншому судовому засіданні, чим порушив принцип безпосередності, закріплений в ч. 1 ст. 23 КПК України, згідно якої, суд досліджує докази безпосередньо. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.п.10, 13, 15 ст.7 КПК). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч.2 ст.23 та ст. 86 цього кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним кодексом, а отже, судове рішення, відповідно до ст.370 цього кодексу, не може бути визнано законним і обґрунтованим і, згідно з ч. 1 ст.412 КПК, підлягає скасуванню. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року (справа № 5-249кс15)

Разом з тим, згідно показань свідків сторони захисту та показань обвинуваченого наданих безпосередньо в судовому засіданні, останній змушений був захищатися тобто, перебував у стані необхідної оборони, оскільки на нього, як на працівника поліції був здійснений напад потерпілим ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . При чому усі ці особи (нападники) перебували в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 21 січня 2020 року, особу не можна визнати винною, якщо прокурор не спростував її версії подій.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що інкримінований злочин був скоєний і обвинувачений є винним у скоєнні цього злочину.

Це означає, що версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають стосунок до події. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення (справа № 754/17019/17).

В даному випадку стороною обвинувачення не спростовано версію обвинуваченого ОСОБА_5 , а суд не виконав вказівки Верховного Суду, в повній мірі не дослідив докази сторони захисту, зокрема суб`єктивну сторону (мета мотив, умисел) виходячи з обставин та обстановки події, внаслідок чого судом не було встановлено чи перебував ОСОБА_5 в стані необхідної оборони, уявної оборони чи перевищив межі необхідної оборони.

Отже, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно ОСОБА_5 , суд не врахував положення ст. 416 КПК України, не врахував положення ст. ст. 36, 37 КК України, не встановив обставин, які б відповідали наданій правовій кваліфікації, не виконав вказівки Верховного Суду, належним чином не перевірив всі докази сторони захисту та не спростував версії захисту щодо перебування обвинуваченого в стані необхідної оборони на підставі наданих прокурором доказів.

Наведені обставини у сукупності свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що є неприпустимим при ухваленні обвинувального вироку.

На зазначений вирок прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської обл. від 18.06.2024 р. стосовно ОСОБА_5 скасувати через невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі.

Зазначити у вступній частині вироку адресу проживання обвинуваченого та відомості про наявність у обвинуваченого статусу адвоката.

Включити до мотивувальної частини вироку обставину, передбачену п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, яка обтяжує покарання - вчинення злочину (кримінального правопорушення) особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Під час апеляційного розгляду дослідити дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , допитати обвинуваченого.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, прокурор вважає, що судом допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині неврахування обтяжуючої обставини та призначення покарання.

Ухвалюючи зазначений вирок, дані вимоги закону суд не виконав, зокрема, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, надавши їм неправильну правову оцінку у частині встановлення факту перебування ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, відповідні докази дають достатні підстави для висновку про перебування ОСОБА_5 27.08.2017 р. близько 02 год. 30 хв. на час протиправних діянь у стані алкогольного сп`яніння.

Незважаючи на вказані відомості, суд безпідставно та невмотивовано приходить до висновку про те, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_5 на час інкримінованих подій у стані алкогольного сп`яніння (аркуш 26 вироку).

У той же час суд, приймаючи рішення про відсутність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (аркуш 26 вироку), не застосував закон, який підлягає застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України).

Всупереч нормам матеріального права судом залишено без уваги, що вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, належить до категорії тяжких та посягає на життя та здоров`я особи.

Вказані факти свідчать про доцільність призначення реальної міри покарання, що відповідатиме ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та буде достатнім та необхідним покаранням для досягнення цілей покарання.

Прийнявши рішення про можливість застосування до ОСОБА_5 покарання у мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, та одночасне його звільнення від відбування з випробуванням з іспитовим строком, суд прийшов до помилкового переконання, що таке покарання буде домірним, доцільним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Таким чином, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, безпідставно застосував до обвинуваченого ОСОБА_5 положення ст. 75 КК України, що призвело до призначення обвину покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м`якості, оскільки у разі застосування положень ст. 75 КК України, не буде досягнуто мети покарання, що передбачено ст. 50 КК України.

Проте в порушення вказаних вимог кримінального процесуального закону та судової практики, під час ухвалення вироку стосовно ОСОБА_5 у його вступній частині не зазначено дані щодо його місця проживання, заняття та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи, зокрема, наявність у обвинуваченого статусу адвоката.

За вказаних обставин, прокурор вважає, що допущені порушення кримінального процесуального закону є такими, що в контексті 409 КПК України перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На зазначений вирок обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження № 12017250190000569 за ч. 1 ст. 121 КК України. Задовольнити клопотання обвинуваченого та повторно дослідити показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , показання обвинуваченого, а також інші матеріали кримінального провадження, зазначені в пункті 5 апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що, на думку обвинуваченого, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження виявилась у тому, що в ході судового розгляду судом першої інстанції безпосередньо допитано зокрема свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , обвинуваченого, а також досліджено технічний запис судового засідання, проведеного під головуванням судді ОСОБА_14 , під час якого здійснювався судовий допит свідка ОСОБА_12 .

Проте, у мотивувальній частині вироку виклад показань зазначених осіб щодо обставин кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відрізняється від фактично наданих суду цими особами показань.

Також суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки:

висновок щодо результатів медичного огляду потерпілого ОСОБА_7 , складеного 27.08.2017 р., відповідно до якого, той перебував в стані гострої алкогольної інтоксикації (т. 3, а. пр. 188-189);

виписку з стаціонарної карти обвинуваченого ОСОБА_5 щодо його госпіталізації та тривалого лікування після отримання тілесних ушкоджень (т. 3, а пр. 176);

висновок судово-медичного експерта, щодо отримання обвинуваченим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості (т. 3, а. пр. 183-186), при цьому суд зробив висновок щодо відсутності в обвинуваченого тілесних ушкоджень, дослідивши відеозапис камер спостереження відділення поліції;

слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_13 (т. 4, а. пр. 205-219), що був проведений стороною обвинувачення та підтвердив реальну можливість свідка сприймати повідомлені нею обставини кримінального правопорушення.

Окрім того висновки суду, щодо факту написання потерпілим ОСОБА_7 заяви від 27.08.2017 р. та помилкового внесення уповноваженим слідчим відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви фельдшера ОСОБА_15 , а не потерпілого, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

В мотивувальній частині вироку суд посилається на рапорт оперативного працівника, з якого вбачається що абонентський номер телефону НОМЕР_1 належить батькові обвинуваченого - ОСОБА_16 , та робить аналогічний помилковий висновок.

При цьому суд залишає без уваги, ніяким чином не спростувавши, показання обвинуваченого про те, що його батько користується іншим номером телефону, а зазначений в рапорті номер телефону належить невідомій особі.

Належним доказом належності абонентського номеру телефону певній особі є результати проведення НСРД передбаченої ст. 268 КПК (Установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу)) в комплексі з іншими слідчими (розшуковими) діями, що дадуть змогу ідентифікувати абонентський номер з прив`язкою до фактичного місцезнаходження особи, якій він належить. Проте зазначені докази стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК стороні захисту не відкривались та судом не досліджувались.

Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону виявилось у тому, що суд посилається на неналежні та недопустимі докази при ухваленні судового рішення.

Зокрема, суд посилається на неіснуючий доказ, а саме заяву потерпілого ОСОБА_7 від 27.08.2017 р.. Даний документ відсутній в матеріалах кримінального провадження, стороні захисту не відкривався в порядку ст. 290 КПК та під час судового розгляду судом не досліджувався.

Зазначені вище обставини також свідчать про невиконання судом першої інстанції вказівок Касаційного кримінального суду, викладених у постанові від 11 серпня 2020 року у даній справі, які є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді (ч. 2 ст. 439 КПК).

Об`єктивну сторону злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв`язок між зазначеними діянням і наслідками.

В даному кримінальному провадженні такий невід`ємний елемент об`єктивної сторони складу злочину, як наслідки у вигляді наявності у потерпілого тілесних ушкоджень як таких, стороною обвинувачення доводиться недопустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК, а саме: - висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 28.08.2017 р. № 05-11-01/214; - висновком судово-медичної експертизи № 02-01/2033.

Вказані докази здобуті у кримінальному провадженні, розпочатому з порушенням ч. 1 ст. 477 КПК, а отже суд не може посилатися на них при ухваленні судового рішення.

Відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень, доведених належними та допустимими доказами виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 121 КК, характеризується умисною виною. Умисел при цьому може бути як прямим, так і непрямим. Винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.

В свою чергу, з показань обвинуваченого ОСОБА_5 , а також з показань свідків сторони захисту ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , стає очевидним, що обвинувачений ОСОБА_5 не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, а лише захищав своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я своєї дівчини, що в той час була поряд з ним від нападу групи осіб, та при цьому сам отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджує реальність загрози його життю та здоров`ю.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК (Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення) також передбачає наявність умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, якого в обвинуваченого не було, як обов`язкової ознаки складу кримінального правопорушення.

Отже, зважаючи на викладені обставини, в діях обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній склад кримінального правопорушення у вчиненні якого його визнано винуватим судом першої інстанції та будь-яких інших кримінальних правопорушень, передбачених особливою частиною КК.

За п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

А тому кримінальне провадження № 12017250190000569 від 27.08.2017 підлягає закриттю.

Суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 118 818,45 (сто вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гр.. 45 коп.) Зазначена сума витрат не підтверджується належними первинними документами, а базується лише на показах самого потерпілого та його матері про понесення ними саме таких витрат, а також можливими витратами на майбутнє в разі проведення певних косметологічних операцій. Надані представником потерпілого чеки про придбання лікарських засобів датуються датами значно пізнішими, ніж фактичне лікування потерпілого, а також в них зазначені інші медичні препарати, ніж ті, що в листах лікарських призначень потерпілого.

Також суд першої інстанції присудив стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 60000,00 (шістдесят тисяч) грн., що на 10 000 грн. більше, ніж у обвинувальному вироку Черкаського апеляційного суду від 17 січня 2020 року, таким чином погіршивши становище обвинуваченого всупереч приписам статей 416 та 421 КПК.

Окрім того, немайнова шкода обґрунтовується виключно абстрактними показаннями потерпілого та його матері, зокрема, звільнення потерпілого із ЗСУ, нібито через неможливість надалі служити в зв`язку з отриманою травмою відбулось за власним бажанням потерпілого, шляхом непродовження строку дії контракту, а не за рішенням ВЛК про непридатність до служби в підрозділах морської піхоти.

А тому суд першої інстанції частково задовольняючи цивільний позов потерпілого порушив норми матеріального та процесуального права.

Також суд першої інстанції повністю задовольнив цивільний позов прокурора ОСОБА_4 в інтересах КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради до обвинуваченого, присудивши стягнути із обвинуваченого на користь Комунального некомерційного підприємства «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради, грошові кошти затрачені медичною установою на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_7 в розмірі 14175,91 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят п`ять грн. 91 коп.) грн.

КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради не є власністю держави, а тому прокурор не уповноважений представляти його інтереси в даному кримінальному провадженні.

А тому суд першої інстанції повністю задовольнивши цивільний позов прокурора в інтересах КНП «Перша Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради порушив норми матеріального та процесуального права.

Також обвинувачений ОСОБА_5 , керуючись ч. 3 ст. 404 КПК, просить апеляційний суд дослідити докази та матеріали кримінального провадження, які зазначені в його апеляційній скарзі та, що досліджені судом першої інстанції не повністю та з порушеннями.

Крім цього, на вказаний вирок представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_17 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди змінити та збільшити розмір суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди до 500 000 грн..

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що потерпілий не погоджується із судовим рішенням в частині визначення судом розміру моральної шкоди. Вважає, що така сума відшкодування не відповідає принципу розумності та справедливості.

Завдана моральна шкода потерпілому обґрунтована тим, що вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_18 спричинив йому тілесні ушкодження, які потребували оперативного лікування, у тому числі він переніс дві пластичні операції, а також лазерне лікування, тривалу реабілітацію.

Потерпілий оцінює моральну шкоду у розмірі 500 000.00 грн., враховуючи що за короткий проміжок часу потерпілий переніс три операції, що негативно позначилося на його здоров`ї.

На даний час стан здоров`я ОСОБА_7 виключає подальше проходження служби на морському судні, тому він позбавлений був можливості продовжити контракт, змушений повністю змінити своє життя, шукати іншу професію.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації потерпілий ОСОБА_7 прибув до місцевого військкомату та з першого дня став на захист країни. По кінець 2023 року перебував у зоні бойових дій на найгарячіших напрямках.

Апелянт вважає, що визначена судом першої інстанції сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 гривень є не співмірною з перенесеними моральними стражданнями.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Отже, з урахуванням того, що судом підтверджено завдання потерпілому моральної шкоди, останній вважає, що рішення суду повинно бути змінено в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та збільшено її розмір, який буде відповідати рівню моральних страждань потерпілого.

Перевіркою матеріалів встановлено, що апеляційні скарги подані з дотриманням встановленого порядку та строку, передбаченого ст. 395 КПК України, та відповідають вимогам ст. 396 КПК України.

Підстав для повернення апеляційних скарг та відмови у відкритті апеляційного провадження, згідно ст. 399 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 398, 401 та 402 КПК України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відкрити апеляційне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 на вирок Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської обл. від 18.06.2024 р. стосовно ОСОБА_5 .

Надіслати копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, інформацію про права та обов`язки.

Встановити строк до 23.10.2024 р. для подання учасниками судового провадження заперечень на апеляційні скарги.

Запропонувати учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються.

Запропонувати учасникам судового провадження повідомити суд про особисту участь в судовому засіданні, або про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2