Рішення

від 07.06.2024 по справі 336/11713/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Cправа № 336/11713/23

Пр. 2/336/688/2024

07.06.24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., у залі суду в м.Запоріжжі розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи), цивільну справу №336/11713/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістройгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги,

за відсутності сторін та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивача адвокатка Мазур О.С. в інтересах позивача звернулася до суду з зазначеним позовом, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №17 поворотної фінансової допомоги від 27.07.2021 у сумі 110 000,00 гривень, а також за договором №17/1 поворотної фінансової допомоги від 04.08.2021 у сумі 120 000,00 гривень.

За змістом позову відповідачка ОСОБА_1 відповідно до рішення засновника №2 від 14.12.2020 виконує обов`язки директора ТОВ «Сітістройгруп» з 19.12.2020 по теперішній час. ОСОБА_1 звернулась до засновника ТОВ «Сітістройгруп» ОСОБА_2 із заявою від 27.07.2021, відповідно до якої просила надати їй поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі у розмірі 110 000,00 гривень, зобов`язавшись повернути грошові кошти в строк до 31.08.2021. Так, 27.07.2021 між ТОВ «Сітістройгруп» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір N17 поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п.1.1. Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути цю допомогу у встановлений цим Договором термін. У відповідності до п. 1.2. Договору позикодавець надає позичальнику допомогу на поворотній та безпроцентній основі і без плати за користування коштами. Крім того, п.2.1. Договору передбачено, що розмір допомоги за цим договором складає 110 000, 00 гривень.

Відповідно до п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога позичальнику надається на підставі його усної або письмової заявки. Згідно з п. 3.2. Договору допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника або видається готівкою через касу позикодавця. Договором також встановлений термін повернення допомоги, а саме допомога має бути повернена позичальником до 31.08.2021 включно (п.4.1 Договору).

Згідно з видатковими касовими ордерами від 27.07.2021 на суму 50 000,00 гривень, а також від 28.07.2021 на суму 50 000,00 гривень, від 29.07.2021 на суму 10 000,00 гривень ОСОБА_1 отримала поворотну допомогу на виконання Договору N17 від 27.07.2021, тобто, у загальній сумі 110 000,00 гривень.

Крім того, відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_1 від 04.08.2021 на ім?я єдиного засновника ТОВ «Сітістройгруп» ОСОБА_2 остання просила надати їй поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі у розмірі 120 000,00 гривень. Грошові кошти ОСОБА_1 зобов`язалась повернути до 30.09.2021.

Так, 04.08.2021 між ТОВ «Сітістройгруп» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено Договір N17/1 поворотної фінансової допомоги.

Згідно з п.1.1.Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути цю допомогу у встановлений цим Договором термін. У відповідності до п.1.2. Договору позикодавець надає Позичальнику допомогу на поворотній та безпроцентній основі і без плати за користування коштами. П.2.1. передбачено, що розмір допомоги за цим Договором складає 120 000,00 гривень.

Разом з цим, відповідно до п.3.1. поворотна фінансова допомога позичальнику надається на підставі його усної або письмової заявки. Згідно до п. 3.2. Допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника або видається готівкою через касу позикодавця. Крім того, договором встановлений термін повернення допомоги, а саме допомога має бути повернена позичальником до 30.09.2021 включно (п.4.1 Договору).

Згідно до видаткових касових ордерів від 04.08.2021 на суму 50 000,00 гривень, від 05.08.2021 на суму 50 000,00 гривень, від 06.08.2021 на суму 20 000,00 гривень, ОСОБА_1 отримала поворотну допомогу за договором N17/1 від 04.08.2021, тобто у загальній сумі 120 000,00 гривень.

Відповідно до тверджень сторони позивача, письмовими доказами, доданими до позову, підтверджується факт надання відповідачеві грошових коштів на виконання Договорів N17 від 27.07.2021 та N17/1 від 04.08.2021 поворотної фінансової допомоги в загальній сумі 230 000,00 гривень. Проте, взяті на себе зобов`язання за вказаними договорами відповідачка не виконала, відповідно, заборгованість перед позивачем складає 230 000,00 гривень.

Враховуючи наведені обставини, з підстав, передбачених ст. 15, 509, 524, 526-527, 530, 533, 535, 610-611, 625, 629, 640, 1046, 1049 ЦК України, враховуючи неможливість позасудового захисту порушеного майнового права позивача, представниця позивача просить задовольнити позов у визначений спосіб.

Ухвалою судді від 10.11.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення судового засідання. Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачкою. Також судом роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву, як наголошено в ухвалі суду, відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Ухвалою суду від 26.02.2024 в порядку витребування доказів зобов`язано ТОВ «Сітістройгруп» надати до суду: оригінали договорів про поворотну фінансову допомогу №17 та 17/1, укладених між ТОВ «Сітістройгруп» в особі засновника ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 , 27.07.2021 та 04.08.2021; заяви ОСОБА_1 про надання поворотної фінансової допомоги; первинні документи про здійснення між сторонами у даній справі фінансових операцій на виконання договорів про поворотну фінансову допомогу №17 та 17/1, укладених між ТОВ «Сітістройгруп» в особі засновника ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 , 27.07.2021 та 04.08.2021, а саме: видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери із квитанціями, заяви на видачу готівки; відомості (повідомлення сторін договорів) щодо відтермінування виконання зобов`язань за договорами про поворотну фінансову допомогу №17 та 17/1, укладеними між ТОВ «Сітістройгруп» в особі засновника ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_1 , 27.07.2021 та 04.08.2021 (у разі наявності). Для надання зазначених доказів судове засідання відкладено. Ухвала суду виконана 30.04.2024 частково.

Представник позивача адвокатка Мазур О. в судове засідання не з`явилась, за змістом заяви, вх. № від 26.02.2024 просить розглядати справу без участі сторони позивача, заперечень проти винесення заочного рішення по справі за відсутності відповідача не має, заявлені позовні вимоги підтримує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином шляхом надіслання судових повісток за останньою відомою адресою реєстрації, за адресою місцезнаходження юридичної особи (позивача) відповідно до приписів ч.6 ст.128 ЦПК України, шляхом смс-інформування. Таким чином судом вжито максимально можливих заходів для забезпечення участі особи під час судового розгляду та надання можливості для подання наявних у володінні сторони відповідача доказів в разі заперечення проти позовних вимог.

Ч.4 ст.223 ЦПК України передбачено, що, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як врегульовано ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Інших заяв та клопотань до матеріалів справи сторонами не надано, про причини своєї неявки відповідачка суд не повідомила, заяв по суті справи (відзиву) до суду не подано. Підстав для відкладення розгляду справи та / або для оголошення перерви відповідно до ст. 223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Тому у відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача, дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює згідно з ч.1 ст.281 ЦПК України розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Інших процесуальних дій судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань сторін, зустрічної позовної заяви до справи не подано.

Суд під час розгляду справи, керуючись приписами ч.8 ст.178 ЦПК України, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, а саме наявні письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Згідно з ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 відповідно до рішення засновника №2 від 14.12.2020 виконує обов`язки директора ТОВ «Сітістройгруп» з 19.12.2020, на час розгляду справи доказів на користь припинення виконання обов`язків директора сторонами не подано.

Відповідачка звернулась до засновника ТОВ «Сітістройгруп» ОСОБА_2 із заявою від 27.07.2021, відповідно до якої просила надати їй поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі у розмірі 110 000,00 гривень, зобов`язавшись повернути грошові кошти в строк до 31.08.2021 (оригінал заяви знаходиться у справі). Так, 27.07.2021 між ТОВ «Сітістройгруп» та ОСОБА_1 укладено договір N17 поворотної фінансової допомоги. За змістом договору зазначено, що позичальником є позивач, проте наявні у сукупності докази засвідчують, що позика надана саме відповідачці, відповідно, позивач є позикодавцем, а відповідачка позичальницею.

Предметом Договору згідно з п.1.1. є зобов`язання позикодавця передати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути цю допомогу у встановлений цим Договором термін. У відповідності до п. 1.2. Договору позикодавець надає позичальнику допомогу на поворотній та безпроцентній основі і без плати за користування коштами. Крім того, відповідно до положення п.2.1. Договору передбачено, що розмір допомоги за цим договором складає 110 000, 00 гривень.

За змістом п. 3.1. Договору поворотна фінансова допомога позичальнику надається на підставі його усної або письмової заявки. Згідно з п.3.2. Договору допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника або видається готівкою через касу позикодавця. Договором також встановлений термін повернення допомоги, а саме допомога має бути повернена позичальником до 31.08.2021 включно (п.4.1 Договору), може бути повернена достроково (п.4.2 Договору).

Згідно з заявою на видачу готівки №1 від 27.07.2021 на виконання умов зазначеного договору на суму 110000,00 гривень, прибуткового (№4) ордера на зазначену суму, видаткового касового ордера від 27.07.2021 на суму 50000,00 гривень, видаткових касових ордерів від 28.07.2021 на суму 50 000,00 гривень, від 29.07.2021 на суму 10 000,00 гривень ОСОБА_1 отримала поворотну допомогу на виконання Договору N17 від 27.07.2021, тобто, у загальній сумі 110 000,00 гривень.

Крім того, відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_1 від 04.08.2021 на ім?я єдиного засновника ТОВ «Сітістройгруп» ОСОБА_2 остання просила надати їй поворотну фінансову допомогу на безпроцентній основі у розмірі 120 000,00 гривень. Грошові кошти ОСОБА_1 зобов`язалась повернути до 30.09.2021.

Так, 04.08.2021 між ТОВ «Сітістройгруп» та ОСОБА_1 укладено Договір N17/1 поворотної фінансової допомоги. За змістом договору зазначено, що позичальником є позивач, проте наявні у сукупності докази засвідчують, що позика надана саме відповідачці, відповідно, позивач є позикодавцем, а відповідачка позичальницею.

Згідно з п.1.1.Договору позикодавець зобов`язується передати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути цю допомогу у встановлений цим Договором термін. У відповідності до п.1.2. Договору позикодавець надає Позичальнику допомогу на поворотній та безпроцентній основі і без плати за користування коштами. П.2.1. передбачено, що розмір допомоги за цим Договором складає 120 000,00 гривень.

Разом з цим, відповідно до п.3.1. Договору поворотна фінансова допомога позичальнику надається на підставі його усної або письмовою заявки. Згідно з п.3.2. Договору допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника або видається готівкою через касу позикодавця. Договором також встановлений термін повернення допомоги, а саме допомога має бути повернена позичальником до 30.09.2021 включно (п.4.1 Договору), може бути повернена достроково (п.4.2 Договору).

Згідно з заявою на видачу готівки №2 від 04.08.2021 на виконання умов зазначеного договору на суму 120000,00 гривень, прибуткового (№5) ордера на зазначену суму, видаткового касового ордера від 04.08.2021 на суму 50000,00 гривень, видаткових касових ордерів від 05.08.2021 на суму 50 000,00 гривень, від 06.08.2021 на суму 20 000,00 гривень ОСОБА_1 отримала поворотну допомогу у загальній сумі 120 000,00 гривень. Призначення даних операцій чітко зазначено у вказані вище заяві на видачу готівки №2 від 04.08.2021.

Рішення про надання поворотної фінансової допомоги прийнято засновником позивача ОСОБА_2 27.07.2021 (№2/1).

Вказані вище договори набирають чинності з моменту їх підписання, діють до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором.

Наявності форс-мажорних обставин (п.9.1. Договорів), які мають вплив на термін виконання зобов`язань, наявними доказами не підтверджено. Враховуючи приписи ч.1, 5-7 ст.81 ЦПК України, обов`язок доведення таких обставин покладається на сторону відповідача, в разі, якщо вони дійсно мали місце. Разом з цим, відповідно до п.9.2 Договору сторони мають негайно повідомити про початок і закінчення форс-мажорних обставин, при цьому, доказом їх наявності служить довідка, яка видана відповідною для даного адміністративного району Торгово-промисловою палатою. Суд враховує, що термін виконання зобов`язань за обома договорами був визначений в часі до введення в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, який триває і досі.

Договір засвідчений підписами засновника ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1 , печаткою юридичної особи. На підтвердження складу засновників та заняття відповідачко посади директора ТОВ «Сітістройгруп» судом досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рішення засновника №2 від 14.12.2020.

Доказів повернення фінансової допомоги ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сітістройгруп» на виконання договорів на час розгляду справи сторонами не подано.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги, укладеними між сторонами у даній справі 27.07.2021 та 04.08.2021 відповідно.

Підставою для звернення до суду стала та обставина, що сума заборгованості у загальному розмірі 230000,00 гривень у визначений сторонами договору строк (до 31.08.2021 - 110000,00 гривень та до 30.09.2021 - 120000,00 гривень) відповідачкою не сплачена.

Під час розгляду справи суд виходить з правового змісту норм, які регулюють загальні умови та строки виконання зобов`язань, а також відповідальність за їх порушення учасниками цивільних правовідносин, а саме ст. 509, 524-527, 530, 533, 549-551, 598, 599, 610-612, 625 ЦК України. Разом з цим, загальні положення про договір врегульовані ст. 626-631 ЦК України.

Правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики. Відносини за договором позики регулюються статтями 1046 1053 ЦК України.

Відповідно до п.3,5,6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносяться свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з положеннями ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед іншого, договори та інші правочини.

За нормами ч.2,3,6 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено ч.1,2 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Крім того, за положеннями ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як врегульовано ч.1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Так, суд враховує правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 27.03.2023 у справі №357/1771/21, пр.61-11829св22, відповідно до яких договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 23,25,26 розділу ІІІ Постанови Правління НБУ України від 29.12.2017 N148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (станом на 01.01.2021) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис.

У постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №169/506/17, пр.61-37213св18, від 24.06.2021 у справі №686/19271/19, пр.61-9459св20 зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Відповідно до ч.7,8 ст.9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Наведені висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 902/672/16, відповідно до яких допустимими доказами, що підтверджують вчинення господарської операції, передусім є первинний документ, який складений та оформлений належно і відповідно до вимог закону. Відсутність первинного документа спростовує існування господарської операції та факт виникнення у сторін прав та обов`язків за цією господарською операцією (сплатити кошти тощо). Недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (частина третя статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»), не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції, оскільки у цьому випадку наслідки полягають у настанні відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та за недостовірність відображених у них даних, для осіб, які склали та підписали ці документи (частина восьма статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Так, у даній справі, позивачем надано всі необхідні облікові документи у засвідчених копіях, які складаються відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження здійснення господарських операцій з надання грошових коштів поворотної фінансової допомоги у загальній сумі 230000,00 гривень шляхом видачі відповідачці готівкових коштів через касу товариства.

Суд також встановив, що позивач надав до справи належні та допустимі докази, що узгоджуються між собою, свідчать про наявність між сторонами правовідносин, які виникли із договорів поворотної фінансової допомоги (позики), оскільки визнається доведеним факт укладення вказаних вище договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між сторонами у даній справі та наявність непогашеного боргу, який підлягає стягненню з відповідачки з урахуванням правил ч.1 ст. 625 ЦК України. При цьому, від імені товариства при укладанні договору діяв його засновник, як повноважна особа, що також знайшло своє підтвердження під час розгляду справи.

Вимог про стягнення процентів за користування грошима або сум відповідно до ст.625 ЦК України стороною позивача не заявлено, що узгоджується із правовим змістом договору поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, пр. 61-12101св23, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19, пр. 61-11625сво22).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2023 в справі № 465/5980/17, пр.61-1178св20).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, пр.61-30435сво18).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.598, ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як врегульовано ст. 610-612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Верховний Суд під час розгляду справ, в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору. Так, за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору (постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22, пр. 61-11710св23).

У постанові від 14.06.2022 Верховний Суд у справі №922/2394/21 вказав, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Таким чином, розглядаючи спір, що виник між сторонами, надавши оцінку наявним доказам, суд виходить з того, що укладеними договорами, як від 27.07.2021, так і від 04.08.2021, чітко встановлено строк повернення суми боргу. Проте, в строк до 31.08.2021 відповідачка не виконала взятого на себе договірного зобов`язання щодо повернення 110000,00 гривень поворотної фінансової допомоги, та в строк до 30.09.2021 120000,00 гривень відповідно, що доводить обґрунтованість заявлених позовних вимог. Так, докази часткового або повного погашення заборгованості з боку сторони відповідача, як і доказів існування обставин, передбачених ст.617 ЦК України, під час розгляду справи не надано.

Дотримання досудового порядку врегулювання спору у справах даної категорії (якщо предметом спору є лише сума заборгованості за договором позики) не є обов`язковим.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведенівисновки суду,за результатамирозгляду справивстановлено,що позовнівимоги єобґрунтованими,позивачем обраноналежний спосібзахисту порушеногоправа,відповідно,позов підлягаєзадоволенню вповному обсязістягненняз ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сітістройгруп» заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги №17 від 27.07.2021 у сумі 110 000,00 гривень, а також за договором поворотної фінансової допомоги №17/1 від 04.08.2021 у сумі 120 000,00 гривень, тобто, у загальній сумі 230000,00 гривень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задовольняються в повному обсязі, на відповідачку слід покласти судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у загальній сумі 3450,00 гривень, який підлягає стягненню на користь позивача.

Стосовно клопотання сторони позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, за відсутності заперечень сторони відповідача, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених стороною позивача, до матеріалів справи (у додатках до позовної заяви) надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.11.2023, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 20.10.2023, укладеного між адвокатським об`єднанням «Легес» та ТОВ «Сітістройгруп» в особі ОСОБА_2 щодо правової (правничої) допомоги у спорі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договорами поворотної допомоги (п.1.1 Договору), обсяг якої визначений у п. 1.2 договору, а виконавці у п.1.3 договору.

Відповідно до умов п.4.8 Договору підписаний сторонами акт приймання-передачі послуг та розрахункові документи, які підтверджують оплату, є документами, що підтверджують й надання клієнту професійної (правничої) допомоги. Згідно з п. 8.1 договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Вартість послуг на виконання умов договору узгоджена сторонами договору у додатку №1 до договору від 20.10.2023, становить 5000,00 гривень за підготовку тексту позовної заяви, 2000,00 гривень за участь в одному судовому засіданні у суді першої інстанції, 2000,00 гривень за підготовку відповіді на відзив. Судом також досліджено акт приймання-передачі послуг від 30.10.2023 та рахунок №32/10, платіжну інструкцію від 06.11.2023, що підтверджують надання адвокатським об`єднанням послуги зі складання позовної заяви та сплату клієнтом 5000,00 гривень за вказаний обсяг допомоги (підготовка тексту позовної заяви).

Згідно з положеннями ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Згідно з висновком, здійсненим Верховним Судом у постанові від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, пр.61-21442св19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Враховуючи наведене обґрунтування, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги ТОВ «Сітістройгруп» адвокаткою Мазур О.С., наведений стороною позивача розрахунок, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість розміру судових витрат, понесених стороною позивача та заявлених до стягнення, а саме за підготовку та складання позовної заяви у сумі 5000,00 гривень. Проте, в частині стягнення витрат, пов`язаних із участю представника позивача в судових засіданнях, а також витрат, пов`язаних із підготовкою відповіді на відзив, судом встановлено підстави для відмови, адже надання даних видів послуг правової (правничої) допомоги не є обґрунтованим, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 95-96, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-273, 278-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістройгруп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістройгруп» заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги №17 від 27.07.2021 у сумі 110 000,00 гривень (сто десять тисяч гривень 00 копійок), а також за договором поворотної фінансової допомоги №17/1 від 04.08.2021 у сумі 120 000,00 гривень (сто двадцять тисяч гривень 00 копійок), тобто, у загальній сумі 230000,00 гривень (двісті тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістройгруп» судові витрати, понесені стороною позивача, а саме: судовий збір у сумі 3450,00 гривень (три тисячі чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок), тобто, у загальній сумі 8450,00 гривень (вісім тисяч чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок).

У стягненні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сітістройгруп», код ЄДРПОУ 40106099, адреса місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 12.06.2024.

Суддя Л. А. Вайнраух