Рішення

від 14.06.2024 по справі 336/11782/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/11782/23

Пр.2/336/703/2024

14.06.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження цивільну справу №336/11782/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», про зняття арешту з нерухомого майна,

без участі сторін, третіх осіб та їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 08.11.2023 звернулася до суду із зазначеним позовом, просить зняти та припинити обтяження (арешт) нерухомого майна, - квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований за № 51227141, 26.07.2010 17:44:58 державним реєстратором Бойком О.А., Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізька область; документи, подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 20468289, виданий 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 35037228, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брюллова, б. 5; Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення / перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10074465, 26.07.2010, 17:44:58.

За змістом позовної заяви вказаний об`єкт нерухомого майна (квартира) належала відповідачу ОСОБА_2 на праві власності відповідно до умов договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. 11.08.2005 за р.№4757. Відповідно до Договору наступної Іпотеки NPCNL-204/031/2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 задля забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором NCNL-204/031/2007, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 05.12.2007, предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . та належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до умов Договору Купівлі-продажу, посвідченого Гармашовим Г.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 11.08.2005 за р.№4757, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 11.08.2005 за р.№765438, зареєстрованим в ОП ЗМБТІ 16.08.2005 року в книзі 235 за номером 36360, реєстровий номер предмету іпотеки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 6346852.

Тобто, відповідно до тверджень сторони позивача, вказаною іпотекою забезпечено виконання зобов?язань ОСОБА_2 саме за кредитним договором NCNL-204/031/2007.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги за Договором наступної Іпотеки №PCNL-204/031/2007, посвідченого 05.12.2007 приватим нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., р.№8362 від 21.10.2021, у зв?язку із укладенням між ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ОСОБА_1 . Договору факторингу від 21.10.2021 №б/н, право вимоги за кредитним договором NPCNL-204/031/2007 від 05.12.2007 перейшло до позивача ОСОБА_1 , що підтверджується договором про відступлення прав вимоги (цесія) від 21.10.2021 та актами приймання-передачі документації від 21.10.2021.

Крім того, як видно з позовної заяви, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2023 у справі №2-109/11, пр. 6/336/83/2023 затверджено мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення суду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно з якою з метою повного та остаточного врегулювання спору сторони домовились, що заявлені вимоги у розмірі 198 797,81 грн. а також судові витрати у розмірі 198,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн. до боржника ОСОБА_2 визнаються у повному обсязі, його заборгованість перед стягувачем на момент укладання мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження N69959835, і сума боргу становить 198 797 грн. 81 коп., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що усього складає 199116,60 грн. Боржник в рахунок погашення боргу в розмірі 199116,60 грн. передає у власність, а стягувач приймає у власність трикімнатну квартиру, загальною площею 70,64 кв.м., житловою площею 44,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у заставі (іпотеці) стягувача відповідно до запису про іпотеку N44560870, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору відступлення прав вимоги серія 1380, виданий 21.10.2021, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. Дана ухвала, як зазначає сторона позивача, набрала законної сили 27.05.2023.

Разом з цим, на вказану вище квартиру, право власності на яку набула ОСОБА_1 , накладено арешт в межах виконавчого провадження 20468289 на підставі постанови від 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.

Відповідно до наведеного обгрунтування, у даному виконавчому провадженні 11.03.2013 державним виконавцем відділу відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи наведене, а також неможливість позасудового врегулювання спору, оскільки з урахуванням наявного обтяження ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись приналежним їй нерухомим майном, з підстав, визначених ст.41 Конституції України, ст.15, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.2, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивачка просить задовольнити позовну заяву у визначений спосіб.

Ухвалою судді 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України), а також роз`яснено право на пред`явлення зустрічного позову. Крім того, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України. Роз`яснено третім особам згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали, а щодо відзиву - протягом 5 днів із дня його отримання, які мають відповідати вимогам ч.3-6 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 17.01.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» й постановлено відкласти підготовче засідання. Також роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 03.04.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

22.05.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні перед дослідженням письмових доказів, наявних у справі.

Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було за відсутності відповідних клопотань, зустрічного позову у справі не подано.

Представник позивача адвокатка Лупінос Є.А. згідно з заявою, вх.№ від 22.05.2024, просить розглянути справу за відсутності сторони позивача, на задоволенні позову наполягає, позовні вимоги підтримує.

Представниця відповідача адвокатка Дем`янова В.Є. згідно з заявою, вх.№ від 22.05.2024, просить розглянути справу за відсутності сторони відповідача, рішення прийняти на розсуд суду.

Представники третіх осіб ТОВ «ОПТ Факторинг Україна», а також відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлялись належним чином та неодноразово, заяв та клопотань не скеровували, відповідно, поважності причин неявки суду не підтверджено.

Третя особа ТОВ «ФК «Карточка Плюс» в особі Карачевцева Ю. засобами системи «Електронний суд» скерувало клопотання (заяву) від 20.05.2024, просить розглянути справу без участі представника, проти заявлених вимог не заперечує.

Підстав для відкладення судового засідання та/або оголошення перерви відповідно до вимог ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Відповідно до ч.7 ст.178 ЦПК України, враховуючи ненадання відзиву відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши наявні письмові докази у справі, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв`язку із таким.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №341424135 від 03.08.2023, сформованим державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг ЗМР Бойком О.А., квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 2775076923060) відповідно до рішення державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг ЗМР Бойка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №68717486 від 03.08.2023, прийнятого на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №2-109/11 від 11.05.2023, належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Тотожні відомості підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №348790693 від 02.10.2023 та відповідями на електронні запити суду, наявними у справі.

У даній інформаційній довідці міститься запис інформації про державну реєстрацію обтяжень на вказаний вище об`єкт нерухомості, а саме: арешт нерухомого майна зареєстрований за №51227141, 26.07.2010 державним реєстратором Бойком О.А., Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізька область; документи, подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 20468289, виданий 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 35037228, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брюллова, б. 5; Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10074465, 26.07.2010. Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №346069763 від 11.09.2023, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., - іпотека, зареєстрована відповідно до договору про відступлення права вимоги, р.№9590, виданого 10.12.2020 приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., договору відступлення прав вимоги, р.№1376, виданого 21.10.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., договору відступлення прав вимоги, р.№1380, виданого 21.10.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., та рішення державного реєстратора №68717486 від 03.08.2023, розмір основного зобов`язання 350000,00 гривень, іпотекодержатель ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_2 (номер запису про іпотеку №51227036), припинена 11.09.2023 на підставі заяви, р.№992 від 11.09.2023, видана приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., рішення №69240430.

За даними відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м.Одеса) Т.Визвілко від 19.10.2023, яка долучена до позовної заяви, на адвокатський запит адвоката Дем`янової В. (представника відповідача) повідомлено, що на виконанні з 26.07.2010 у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління у Запорізькій області на виконанні перебувало виконавче провадження N20468289 з примусового виконання виконавчого напису, р.№ 2991 від 10.09.2009, виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 200 497,81 гривень.

Так, 11.03.2013 державним виконавцем відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначені відомості підтверджені витягом від 19.10.2023.

Позивачка ОСОБА_1 , виходячи з наявних відомостей, не є стороною виконавчого провадження №20468289, в межах якого застосовано обтяження. Крім того, з відповіді вбачається, що адвокатський запит здійснений виключно щодо стану вказаного виконавчого провадження, дані про зняття арешту не запитувались, відповідне питання сторонами у справі не порушувалось.

Відповідно до редакції п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 18.01.2013 (тобто, станом на винесення постанови про повернення виконавчого документа), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. За приписами ч.5 ст.47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Підставою для повернення документа, як видно з витягу, стала відмова відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 03.12.2012 у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання. Звернення до суду було обумовлено тією обставиною, що у квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 р.н., а дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна не надавалось.

Судом також встановлено, що відповідно до договору наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем), кредитний договір (який зумовив укладення даного договору) це договір № CNL-204/031/2007 від 05.12.2007, предмет іпотеки нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, у Договорі чітко зазначено, що договір іпотеки першої черги це договір іпотеки №11060052000/2 від 25.10.2006 між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем першої черги Акціонерним комерційним Інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., р.№2137.

Відповідно до п.1.1 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору (предмет іпотеки). Опис предмета іпотеки наведений у п. 3.1 Договору. Згідно з п.1.2.1 Договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці у Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., 25.10.2006, р.№2137. Згода іпотекодержателя першої черги на наступну іпотеку викладена в листі вих.334-439-04-2544 від 05.12.2007.

Відповідно до п. 2.1.1 сума кредиту 350000,00 гривень, строк повернення не пізніше 05.12.2037. Договір посвідчений 05.12.2007 за р.№8362 приватним нотаріусом ЗМНО Задачиною Н.В., із накладенням заборони відчуження на предмет іпотеки 05.12.2007 за р.№446.

Також, судом досліджено копію договору відступлення прав вимоги за договором наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, від 21.10.2021, за змістом якого Первісний кредитор ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та Новий кредитор ОСОБА_1 (позивачка) уклали цей договір відступлення прав вимоги за №PCNL-204/031/2007, про наступне:

у зв?язку з укладенням між Сторонами Договору факторингу від 21.10.2021 року № б/н, предметом якого є права вимоги за Кредитним договором: №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 (далі - «Кредитний договір»), який було укладено між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (надалі - «Банк»), та ОСОБА_2 , виконання зобов?язань за якими забезпечено іпотекою згідно з договором наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007, посвідченого 05.12.2007 приватним потаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №8362 (надалі - «Договір забезпечення»), який був укладений Банком з ОСОБА_2 (надалі - «Іпотекодавець»), відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим Гармашовим Г.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 11.08.2005 за р.№ 765438, зареєстрованим в ОП ЗМБТІ 16.08.5.2005 року в книзі N235 за номером 36360, реєстраційний номер Предмету іпотеки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 6346852, яке перебуває в іпотеці ТОВ «ФК «Карточка Плюс», та переходом до Нового кредитора права вимоги за Кредитними договорами, сторони домовились про наступне:

Первісний кредитор передає та відступає Новому кредитору всю сукупність прав, належних Первісному кредитору за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримания задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. За цим Договором Новому кредитору переходять всі права Первісного кредитора як сторони за Договорами забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п.1.1, 1.2, 3.1 Договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. 21.10.2021, р.№1380.

Також судом досліджено договір про відступлення прав вимоги (цесії) від 21.10.2021, за підписами представника ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ОСОБА_1 , без даних про нотаріальне посвідчення, предметом якого є відступлення права вимоги за Договором про надання кредитної лінії №CRL-SME204/342/2008 від 17.07.2008 та Кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007, що укладені між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (відповідачем).

У вказаному договорі зазначено, що право вимоги у Цедента за даними договорами виникло на підставі:

1) Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», по якому банк відступив повністю права вимоги по вказаним кредитним договорам ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

2) Договору факторингу від 21.10.2021, укладеному між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Карточка плюс», по якому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило в повному обсязі права вимоги по вказаному Основному договору (тобто, CNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007) ТОВ «ФК «Карточка плюс».

Вказані у попередньому абзаці договори у матеріалах справи відсутні, стороною позивача суду не надавались.

Доказів надання згоди первісного іпотекодержателя на відступлення права вимоги за іпотечним договором від 05.12.2007, а саме Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», у матеріалах справи немає.

Також судом досліджений акт приймання-передачі від 21.10.2021 (додаток до договору цесії від 21.10.2021) та акт від 21.10.2021 (додаток до договору відступлення прав вимоги за договором наступної іпотеки №РCNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007).

За даними з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження АСВП №65686220, а також АСВП №65644991, боржником у яких є відповідач ОСОБА_2 , а стягувачем АТ «ОТП Банк» та ПАТ «ОТП Банк» відповідно, - станом на 13.03.2024 є відкритими (з 14.06.2021 та з 02.06.2021 відповідно).

Разом з цим, суд наголошує, що дані щодо виконавчого провадження №20468289 з автоматизованої системи виконавчих проваджень (з витягу, доданого до відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м.Одеса) Т.Визвілко від 19.10.2023, вказаної вище) свідчать про те, що в межах даного виконавчого провадження здійснювалось примусове виконання виконавчого напису, р.№ 2991 від 10.09.2009, виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 200 497,81 гривень. Вказаний виконавчий напис до матеріалів справи не наданий.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя №0827/6-223/11 від 11.08.2011, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» про заміну сторони у виконавчому провадженні, задоволено. Замінено стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у виконавчому провадженні за виконавчим написом № 2991 від 10.09.2009 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що ТОВ «ОТП факторинг Україна» звернулось з заявою про заміну стягувача ПАТ «ОТП банк» у виконавчому провадженні за виконавчим написом №2991 від 10.09.2009 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 , на ТОВ «ОТП факторинг Україна». Так, судом у мотивувальній частині зазначено, що виконавчим написом, вчиненим 10.09.2009 року за заявою ПАТ «ОТП Банк» приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 та передана в іпотеку за договором від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості у 198 797,81 гривень. Постановою державного виконавця від 26.07.2010 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом, а постановою від 20.09.2010 року виконавче провадження прийнято до примусового виконання підрозділом примусового виконання відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Суд під час розгляду вказаної вище справи в порядку виконання також встановив, що 10.12.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» продано (переуступлено) право вимоги за низкою кредитних договорів та договорів іпотеки, зокрема за кредитним договором від 05.12.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 .

Також відповідно до змісту ухвали між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» 10.12.2009 року укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало право вимоги за кредитними договорами, які забезпечені іпотекою, зокрема за договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 від 05.12.2007 року, що передбачено ст. ст. 1077-1079, 1081, 1082, 1084 ЦК України (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/17832171). Дата набрання ухвалою суду законної сили в ЄДРСР не зазначена, відомості про апеляційне оскарження відсутні.

Постановлення даної ухвали, як видно з витягу, доданого до відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м.Одеса) Т.Визвілко від 19.10.2023, стало підставою для поновлення виконавчого провадження 30.01.2012.

Разом з цим, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі № 2-109/11, пр. № 6/336/178/2022 від 08.12.2022, яка набрала законної сили 24.12.2022, приватний виконавець виконавчого округу Коцинян М.О. звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання рішення суду в справі за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199116,60 грн.

Ухвалою суду заяву приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича, задовольнено. Постановлено замінити кредитора (стягувача) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 у виконавчому провадженні №69959835, з примусового виконання виконавчого листа за № 0827/2-109/2011 від 09.09.2011 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом 198 797,81 грн., судові витрати 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн.

За змістом мотивувальної частини ухвали суд встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яке набрало законної сили, задоволено позов закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом 198 797,81 грн., судові витрати 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн. На день звернення до суду з означеною заявою відкрито виконавче провадження №69959835, однак рішення суду не виконано. На момент звернення до суду відбулось відступлення права вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу від 21.10.2021 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна», за умовами якого новий кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» набув права грошової вимоги до боржників банку на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 10.12.2010 року, укладеного з ПАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк». В той же день, між товариством з обмеженою відповідальністю «Карточка плюс» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор набув права грошової вимоги до боржників банку, в тому числі за договором кредитування №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом 198 797,81 грн., судові витрати 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» від 05.12.2007 року. Отже, внаслідок укладення зазначеного договору відбулася заміна кредитора, тобто ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_2 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107880868).

Крім того, ухвалою суду від 11.05.2023, яка набрала законної сили 27.05.2023, у справі № 2-109/11, пр. №6/336/83/2023, затверджено мирову угоду між сторонами в межах цього ж виконавчого провадження, тобто №69959835. Так, судом постановлено затвердити мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення суду між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , - з другого боку, згідно якої: Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 зобов`язується з моменту набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди судом: з метою повного та остаточного врегулювання спору сторони домовились, що заявлені вимоги у розмірі 198 797,81 грн., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн. до боржника ОСОБА_2 визнаються у повному обсязі, його заборгованість перед стягувачем на момент укладання мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження № 69959835, і сума боргу становить 198 797 грн. 81 коп., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що усього складає 199 116,60 грн. Боржник в рахунок погашення боргу в розмірі 199 116,60 грн. передає у власність, а стягувач приймає у власність трикімнатну квартиру, загальною площею 70,64 кв.м., житловою площею 44,30 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у заставі (іпотеці) стягувача відповідно до запису про іпотеку № 44560870, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору відступлення прав вимоги серія 1380 виданий 21.10.2021, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111128689).

Таким чином, в межах виконавчого провадження №69959835 здійснювалось примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №0827/2-109/2011 від 09.09.2011, ухваленого за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн. на даний час вказане виконавче провадження завершено.

За приписами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Так, не є належним доказом з огляду на наведені положення наданий стороною позивача витяг з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, пр.№ 14-209цс21).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За приписами ч.1 ст.316, ч.1 ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Отже, за загальним правилом саме власнику належить правоможність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша та друга статті 321 ЦК України).

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до ст.19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 335/10609/20, пр.№ 61-1109св24).

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Проте, у даній справі звернення позивачки до відповідного відділу виконавчої служби із заявою щодо застосованого обтяження з приводу його скасування та з`ясування питань дотримання порядку накладення арешту наявними доказами не доведено.

Крім того, слід зауважити, що за змістом ч.2-3 ст.74 вказаного нормативно-правового акта рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

У Законі України «Про виконавче провадження», який втратив силу на підставі Закону №1404-VIII від 02.06.2016), а саме, у редакції від 18.01.2013 норма ч.2 ст.50 врегульовувала, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, провадження 14-431цс19).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року, у справі № 372/51/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18 сформульовано висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачкою, враховуючи вказані норми матеріального права, не доведено неможливість в позасудовому порядку усунути перешкоди у здійсненні права власності, крім того, не доведено, яким чином задоволення позову має безпосередньо вплинути на права та законні інтереси ОСОБА_2 , якого визначено відповідачем та з яким в процесі примусового виконання іншого виконавчого провадження на підставі заяви приватного виконавця судом затверджено мирову угоду, а також не знайшло свого підтвердження, яким чином відповідач перешкоджає ОСОБА_1 у здійсненні її права власності. Водночас, як встановлено судом, стягувачем у провадженні №20468289, в межах якого застосовано обтяження нерухомого майна (квартири) є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке й відступило належне йому право вимоги за кредитним договором від 05.12.2007.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від19 лютого 2009 рокуу справі « ОСОБА_4 проти України»,заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №199/8324/19, пр.14-212цс21).

Крім того, необхідно наголосити на наступних нормативних положеннях.

Іпотека, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.6,7 ст.3 зазначеного Закону у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Суд також враховує, що власник обтяженого іпотекою нерухомого майна може володіти та користуватись ним, однак обмежується у здійсненні правоможності самостійно розпоряджатись таким майном. Схожі висновки викладені в абзаці одинадцятому пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 у справі №3-67/2019(1457/19) та постанові об`єднаної палати КЦС ВС від 03.07.2023 у справі № 523/8641/15.

Крім того, при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 686/11864/20, пр.61-3037св22)

У постанові від31.05.2023 у справі № 296/314/19Верховний Суддійшов висновку, згідно з якимпозов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений як власником так і особою, яка має передбачене законом речове право на чуже майно.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Обов`язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок щодо двостороннього правочину викладно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, пр. 14-28цс20). У зв`язку з цим межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

У практиці Великої Палати Верховного Суду закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (зокрема, у постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, пр.914/608/20). Так, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та інші.

Підстави для державної реєстрації прав визначені ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», разом з цим підстави для відмови в державній реєстрації прав врегульовані ст.24 вказаного нормативно-правового акта.

Так, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у п.6 ч.1 цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (п.1 ч.4 ст.24 Закону).

Виходячи з презумпції правомірності правочинів (ст.204 ЦК України) та засади обов`язковості судових рішень, на час розгляду справи є доведеним факт набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , позаяк досліджені судом правочини та судові рішення не визнані недійсними та набрали законної сили відповідно (про заміну стягувача та затвердження мирової угоди у справі 2-109/11).

Разом з цим, наданими доказами не підтверджено, що первісний іпотекодержатель предмета іпотеки надавав свою згоду на укладення договорів відступленням прав вимоги та на відчуження предмета іпотеки в процесі ініціювання та затвердження судом мирової угоди в межах виконавчого провадження.

Виконання обов`язку іпотекодавцем ОСОБА_2 перед первісним іпотекодержателем також суду не доведено, що викликає розумні сумніви у добросовісності поведінки сторін у даній справі, які є сторонами мирової угоди.

Слід зазначити в даному контексті, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 в справі №922/2416/17 зроблено висновок, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі.

Крім того, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).

Таким чином, стороною позивача не доведено факт повідомлення первісного іпотекодержателя про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 05.12.2007, стягувачем за яким стала ОСОБА_1 , а саме Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи, на укладення договору від 05.12.2007 даний іпотекодержатель надавав саме письмову згоду, що видно з договору наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем).

Нормою ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, крім договору купівлі-продажу, укладеного у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

За приписами ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи суб`єктний склад та предмет розгляду у справі №2-109/11, пр. 6/336/83/2023, преюдиційного значення обставини у цих справах не мають, адже судом здійснювалась виключно перевірка умов мирової угоди в порядку розгляду питання, пов`язаного із виконанням судового рішення.

Разом з цим, наданими доказами не підтверджено, що на час ухвалення мирової угоди, за адресою знаходження предмета іпотеки не було зареєстрована малолітніх або неповнолітніх дітей. Зазначена обставина стала перешкодою під час здійснення виконавчих дій, як видно з наданого витягу з виконавчого провадження та зазначено судом вище по тексту рішення. Так, станом на грудень 2012 року у квартирі АДРЕСА_1 був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 р.н., а дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна не надавалось. Орган опіки та піклування не брав участі під час розгляду питання про затвердження мирової угоди між сторонами виконавчого провадження.

Суд зобов`язаний забезпечити змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, оскільки протилежне матиме наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17.

За змістом ст. 89, 213 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, пр. 61-12101св23, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19, пр. 61-11625сво22).

Враховуючи необґрунтованість позовних вимог та пред`явлення позову до неналежного відповідача, судом встановлено підстави для відмови у його задоволенні.

Відповідно до ч.8ст.6 Закону України «Про судовий збір»розподіл судового збору між сторонами здійснюється відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені процесуальні норми, судовий збір у сумі 1 073,60 гривень, сплачений за подання позовної заяви до суду, із врахуванням того, що ухвалюється рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, слід залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 2, 5, 7, 10, 12-13, 49, 76-82, 89, 141-142, 174, 178, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», про зняття арешту з нерухомого майна, - відмовити.

Судовий збір у сумі 1 073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) залишити за позивачкою ОСОБА_1 .

Реквізити сторін: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 43315529, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд.58.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», код ЄДРПОУ 39955100, адреса місцезнаходження: 61107, м. Харків, вул. Острогозька, буд. 7.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.06.2024.

Суддя Л. А. Вайнраух