Постанова

від 11.12.2024 по справі 336/11782/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.12.2024 Справа № 336/11782/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/11782/23 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А.

Провадження № 22-ц/807/1754/24 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», про зняття арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що квартира, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , належала відповідачу ОСОБА_2 на праві власності відповідно до умов договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. від 11.08.2005 року за реєстровим № 4757.

Відповідно до Договору наступної Іпотеки № PCNL-204/031/2007, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 задля забезпечення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором № CNL-204/031/2007, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 05.12.2007 року, предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до умов Договору Купівлі-продажу, посвідченого Гармашовим Г.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 11.08.2005 року за реєстровим № 4757, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 11.08.2005 року за реєстровим № 765438, зареєстрованим в ОП ЗМБТІ 16.08.2005 року в книзі 235 за номером 36360, реєстровий номер предмету іпотеки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 6346852.

Згідно договору відступлення прав вимоги за Договором наступної Іпотеки №PCNL-204/031/2007, посвідченого 05.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., зареєстрований в реєстрі №8362 від 21.10.2021 року, у зв`язку з укладенням між ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ОСОБА_1 . Договору факторингу від 21.10.2021 року №б/н, право вимоги за кредитним договором № PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року перейшло до позивача ОСОБА_1 , що підтверджується договором про відступлення прав вимоги (цесія) від 21.10.2021 року та актами приймання-передачі документації від 21.10.2021 року.

Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.05.2023 року у справі №2-109/11, пр. 6/336/83/2023, затверджено мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення суду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно з якою з метою повного та остаточного врегулювання спору сторони домовились, що заявлені вимоги у розмірі 198 797,81 грн., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн. до боржника ОСОБА_2 визнаються у повному обсязі, його заборгованість перед стягувачем на момент укладання мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження № 69959835, і сума боргу становить 198 797 грн. 81 коп., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що усього складає 199 116,60 грн. Боржник в рахунок погашення боргу в розмірі 199 116,60 грн. передає у власність, а стягувач приймає у власність трикімнатну квартиру, загальною площею 70,64 кв.м., житловою площею 44,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у заставі (іпотеці) стягувача відповідно до запису про іпотеку № 44560870, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору відступлення прав вимоги серія 1380, виданий 21.10.2021 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. Дана ухвала, як зазначає позивач, набрала законної сили 27.05.2023 року.

Разом з цим, на вказану вище квартиру, право власності на яку набула ОСОБА_1 , накладено арешт в межах виконавчого провадження 20468289 на підставі постанови від 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.

Відповідно до наведеного обґрунтування, у даному виконавчому провадженні 11.03.2013 державним виконавцем відділу відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Враховуючи вищенаведене, а також неможливість позасудового врегулювання спору, оскільки з урахуванням наявного обтяження ОСОБА_1 не може вільно розпоряджатись належним їй нерухомим майном, з підстав, визначених ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивачка просила суд зняти та припинити обтяження (арешт) нерухомого майна, - квартири АДРЕСА_2 , який зареєстрований за № 51227141, 26.07.2010 17:44:58 державним реєстратором Бойком О.А., Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізька область; документи, подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 20468289, виданий 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 35037228, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брюллова, б. 5; Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення / перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10074465, 26.07.2010, 17:44:58.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПТ Факторинг Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс», про зняття арешту з нерухомого майна, відмовлено.

Не погоджуючисьіз зазначенимрішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційнускаргу,в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що обставини, які були встановлені Шевченківським районним судом м. Запоріжжя в ухвалі від 11 травня 2023 року, не потребують повторного встановлення і дослідження. Вважає, що судом першої інстанції помилково зазначено, що ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-109/11, пр. 6/336/83/2023, преюдиційного значення не має, адже судом здійснювалась виключно перевірка умов мирової угоди в порядку розгляду питання, пов`язаного із виконанням рішення. Крім того, судом фактично ставиться під сумнів законність даного рішення з посиланням на правомірність правочинів при набутті ОСОБА_1 права власності, оскільки нею не було подано низки договорів, виконавчого напису, згоди первісного іпотекодержателя на укладення договорів про відступлення прав вимоги та на відчуження предмета іпотека в процесі ініціювання та затвердження судом мирової угоди в межах виконавчого провадження.

За змістом рішення, що оскаржується, зазначено, що відсутні обґрунтовані вимоги та наявне пред`явлення позову до неналежного відповідача. Разом з цим, відповідач ОСОБА_2 є боржником як за договором іпотеки № PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року, так і боржником у виконавчому провадженні № 20468289, яке здійснювалось на підставі виконавчого напису № 2991 від 19.10.2009р., виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторінг Україна» на загальну суму 200 497,81 грн., тому позов пред`явлено саме до тієї особи задля забезпечення виконання обов`язків якої було накладено спірний арешт.

Звертає увагу, що суду були надані безпосередні докази отримання права вимоги на предмет іпотеки саме ОСОБА_1 , право власності за якою було зареєстровано.

Вказує, що позивачка ОСОБА_1 , виходячи з наявних відомостей, не є стороною виконавчого провадження №20468289, в межах якого застосовано обтяження, в зв`язку із чим її заява про зняття арешту ДВС не буде вирішена. Крім того, загально відомим є факт зберігання виконавчих проваджень у ДВС, який становить 3 роки, тому посилання суду про можливість вирішення питання в позасудовому порядку є необґрунтованим.

Зазначає, що необхідним є врахувати неналежне повідомлення сторін у справі, затягування розгляду справи, фактичне не оспорювання учасниками справи обґрунтованості позову.

Вважає, що судом безпідставно відмовлено позивачу у реалізації її права власності, суд при ухваленні рішення діяв поза межами своєї компетенції, тому необґрунтовано ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги є тотожними тим, що викладені в позовній заяві.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,а рішеннясуду першоїінстанції-без змін,з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідност. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи тавстановлено судом, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №341424135 від 03.08.2023, сформованим державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг ЗМР Бойком О.А., квартира АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 2775076923060) відповідно до рішення державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг ЗМР Бойка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №68717486 від 03.08.2023, прийнятого на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №2-109/11 від 11.05.2023, належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Тотожні відомості підтверджені інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №348790693 від 02.10.2023 та відповідями на електронні запити суду, наявними у справі.

У даній інформаційній довідці міститься запис інформації про державну реєстрацію обтяжень на вказаний вище об`єкт нерухомості, а саме: арешт нерухомого майна зареєстрований за №51227141, 26.07.2010 державним реєстратором Бойком О.А., Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізька область; документи, подані для державної реєстрації: постанова про відкриття виконавчого провадження, серія та номер: 20468289, виданий 26.07.2010, видавник Шевченківський ВДВС Запорізького МУЮ, державний виконавець Харченко О.Г.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; обтяжувач: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 35037228, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Брюллова, б. 5; Особа, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 ; відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 10074465, 26.07.2010. Відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав №346069763 від 11.09.2023, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., - іпотека, зареєстрована відповідно до договору про відступлення права вимоги, р.№9590, виданого 10.12.2020 приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., договору відступлення прав вимоги, р.№1376, виданого 21.10.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., договору відступлення прав вимоги, р.№1380, виданого 21.10.2021 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., та рішення державного реєстратора №68717486 від 03.08.2023, розмір основного зобов`язання 350 000,00 гривень, іпотекодержатель ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_2 (номер запису про іпотеку №51227036), припинена 11.09.2023 на підставі заяви, р.№992 від 11.09.2023, видана приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., рішення №69240430.

За даними відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерста юстиції (м. Одеса) Т. Визвілко від 19.10.2023, яка долучена до позовної заяви, на адвокатський запит адвоката Дем`янової В. (представника відповідача) повідомлено, що на виконанні з 26.07.2010 у відділі примусового виконання рішень Головного територіального управління у Запорізькій області на виконанні перебувало виконавче провадження № 20468289 з примусового виконання виконавчого напису, р.№ 2991 від 10.09.2009, виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 200 497,81 гривень.

11.03.2013 державним виконавцем відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначені відомості підтверджені витягом від 19.10.2023.

Позивачка ОСОБА_1 , виходячи з наявних відомостей, не є стороною виконавчого провадження №20468289, в межах якого застосовано обтяження.

Відповідно до редакції п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 18.01.2013 (тобто, станом на час винесення постанови про повернення виконавчого документа), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. За приписами ч. 5 ст. 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Підставою для повернення документа, як видно з витягу, стала відмова відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2012 у задоволенні заяви про встановлення способу та порядку виконання. Звернення до суду було обумовлено тією обставиною, що у квартирі АДРЕСА_2 був зареєстрований неповнолітній ОСОБА_3 , 2006 р.н., а дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна не надавалось.

Судом також встановлено, що відповідно до договору наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем), кредитний договір (який зумовив укладення даного договору) це договір № CNL-204/031/2007 від 05.12.2007, предмет іпотеки нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, у Договорі зазначено, що договір іпотеки першої черги це договір іпотеки №11060052000/2 від 25.10.2006 між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем першої черги Акціонерним комерційним Інноваційним банком «УкрСиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., р.№2137.

Відповідно до п. 1.1 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов`язань, визначених у статті 2 цього Договору, Іпотекодавець цим надає Іпотекодержателю в Іпотеку нерухоме майно, визначене у ст. 3 цього договору (предмет іпотеки). Опис предмета іпотеки наведений у п. 3.1 Договору. Згідно з п. 1.2.1 Договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці у Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковським О.О., 25.10.2006, р.№2137. Згода іпотекодержателя першої черги на наступну іпотеку викладена в листі вих.334-439-04-2544 від 05.12.2007.

Відповідно до п. 2.1.1 сума кредиту 350 000,00 гривень, строк повернення не пізніше 05.12.2037. Договір посвідчений 05.12.2007 за р.№8362 приватним нотаріусом ЗМНО Задачиною Н.В., із накладенням заборони відчуження на предмет іпотеки 05.12.2007 за р.№446.

Судом досліджено копію договору відступлення прав вимоги за договором наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, від 21.10.2021, за змістом якого Первісний кредитор ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та Новий кредитор ОСОБА_1 (позивачка) уклали цей договір відступлення прав вимоги за №PCNL-204/031/2007, про наступне:

у зв`язку з укладенням між Сторонами Договору факторингу від 21.10.2021 року № б/н, предметом якого є права вимоги за Кредитним договором: №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 (далі - «Кредитний договір»), який було укладено між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (надалі - «Банк»), та ОСОБА_2 , виконання зобов`язань за якими забезпечено іпотекою згідно з договором наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007, посвідченого 05.12.2007 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В., зареєстрованого в реєстрі за № 8362 (надалі - «Договір забезпечення»), який був укладений Банком з ОСОБА_2 (надалі - «Іпотекодавець»), відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується Договором купівлі-продажу, посвідченим Гармашовим Г.М., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 11.08.2005 за р.№ 765438, зареєстрованим в ОП ЗМБТІ 16.08.5.2005 року в книзі №235 за номером 36360, реєстраційний номер Предмету іпотеки в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 6346852, яке перебуває в іпотеці ТОВ «ФК «Карточка Плюс», та переходом до Нового кредитора права вимоги за Кредитними договорами, сторони домовились про наступне:

Первісний кредитор передає та відступає Новому кредитору всю сукупність прав, належних Первісному кредитору за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета іпотеки. За цим Договором Новому кредитору переходять всі права Первісного кредитора як сторони за Договорами забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення (п.1.1, 1.2, 3.1 Договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. 21.10.2021, р.№1380.

Також судом досліджено договір про відступлення прав вимоги (цесії) від 21.10.2021, за підписами представника ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та ОСОБА_1 , без даних про нотаріальне посвідчення, предметом якого є відступлення права вимоги за Договором про надання кредитної лінії №CRL-SME204/342/2008 від 17.07.2008 та Кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007, що укладені між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 (відповідачем).

У вказаному договорі зазначено, що право вимоги у Цедента за даними договорами виникло на підставі:

1) Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», по якому банк відступив повністю права вимоги по вказаним кредитним договорам ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,

2) Договору факторингу від 21.10.2021, укладеному між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Карточка плюс», по якому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило в повному обсязі права вимоги по вказаному Основному договору (тобто, CNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007) ТОВ «ФК «Карточка плюс».

Вказані у попередньому абзаці договори у матеріалах справи відсутні.

Доказів надання згоди первісного іпотекодержателя на відступлення права вимоги за іпотечним договором від 05.12.2007, а саме Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», у матеріалах справи немає.

Судом досліджений акт приймання-передачі від 21.10.2021 (додаток до договору цесії від 21.10.2021) та акт від 21.10.2021 (додаток до договору відступлення прав вимоги за договором наступної іпотеки №РCNL-204/031/2007 від 05 грудня 2007).

За даними з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження АСВП №65686220, а також АСВП №65644991, боржником у яких є відповідач ОСОБА_2 , а стягувачем АТ «ОТП Банк» та ПАТ «ОТП Банк» відповідно, - станом на 13.03.2024 є відкритими (з 14.06.2021 та з 02.06.2021 відповідно).

Дані щодо виконавчого провадження №20468289 з автоматизованої системи виконавчих проваджень (з витягу, доданого до відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Т. Визвілко від 19.10.2023, вказаної вище) свідчать про те, що в межах даного виконавчого провадження здійснювалось примусове виконання виконавчого напису, р.№ 2991 від 10.09.2009, виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на загальну суму 200 497,81 гривень. Вказаний виконавчий напис до матеріалів справи не наданий.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №0827/6-223/11 від 11.08.2011, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП факторинг Україна» про заміну сторони у виконавчому провадженні, задоволено. Замінено стягувача ПАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у виконавчому провадженні за виконавчим написом № 2991 від 10.09.2009 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаної ухвали встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з заявою про заміну стягувача ПАТ «ОТП банк» у виконавчому провадженні за виконавчим написом № 2991 від 10.09.2009 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 , належну ОСОБА_2 , на ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Так, судом у мотивувальній частині зазначено, що виконавчим написом, вчиненим 10.09.2009 року за заявою ПАТ «ОТП Банк» приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кішкіним Д.В. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 та передана в іпотеку за договором від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості у сумі 198 797,81 гривень. Постановою державного виконавця від 26.07.2010 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом, а постановою від 20.09.2010 року виконавче провадження прийнято до примусового виконання підрозділом примусового виконання відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.

Суд під час розгляду вказаної вище справи в порядку виконання також встановив, що 10.12.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» продано (переуступлено) право вимоги за низкою кредитних договорів та договорів іпотеки, зокрема за кредитним договором від 05.12.2007 року, який укладений з ОСОБА_2 .

Також відповідно до змісту ухвали між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» 10.12.2009 року укладено договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримало право вимоги за кредитними договорами, які забезпечені іпотекою, зокрема за договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 від 05.12.2007 року, що передбачено ст.ст. 1077-1079, 1081, 1082, 1084 ЦК України (веб-посилання на текст судового рішення: https://reyestr.court.gov.ua/Review/17832171). Дата набрання ухвалою суду законної сили в ЄДРСР не зазначена, відомості про апеляційне оскарження відсутні.

Постановлення даної ухвали, як видно з витягу, доданого до відповіді начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Т. Визвілко від 19.10.2023, стало підставою для поновлення виконавчого провадження 30.01.2012.

Відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-109/11, пр. № 6/336/178/2022, від 08.12.2022, яка набрала законної сили 24.12.2022, приватний виконавець виконавчого округу Коцинян М.О. звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання рішення суду в справі за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199116,60 грн.

Ухвалою суду заяву приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича задоволено. Постановлено замінити кредитора (стягувача) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , у виконавчому провадженні № 69959835, з примусового виконання виконавчого листа за № 0827/2-109/2011 від 09.09.2011 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом 198 797,81 грн., судові витрати 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн.

За змістом мотивувальної частини ухвали суд встановив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, яке набрало законної сили, задоволено позов Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом - 198 797,81 грн., судові витрати - 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 120 грн. На день звернення до суду з означеною заявою відкрито виконавче провадження № 69959835, однак рішення суду не виконано. На момент звернення до суду відбулось відступлення права вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу від 21.10.2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП «Факторинг Україна», за умовами якого новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» набув права грошової вимоги до боржників банку на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфеля від 10.12.2010 року, укладеного з ПАТ «ОТП Банк», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк». В той же день, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карточка плюс» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого новий кредитор набув права грошової вимоги до боржників банку, в тому числі за договором кредитування №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн., з яких заборгованість за кредитом 198 797,81 грн., судові витрати 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн., укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» від 05.12.2007 року. Отже, внаслідок укладення зазначеного договору відбулася заміна кредитора, тобто ОСОБА_1 набула статусу нового кредитора (стягувача) за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_2 (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107880868).

Крім того, ухвалою суду від 11.05.2023, яка набрала законної сили 27.05.2023, у справі № 2-109/11, пр. №6/336/83/2023, затверджено мирову угоду між сторонами в межах цього ж виконавчого провадження, тобто № 69959835. Так, судом постановлено затвердити мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення суду між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , - з другого боку, згідно якої: Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_2 зобов`язується з моменту набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди судом: з метою повного та остаточного врегулювання спору сторони домовились, що заявлені вимоги у розмірі 198 797,81 грн., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн. до боржника ОСОБА_2 визнаються у повному обсязі, його заборгованість перед стягувачем на момент укладання мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження № 69959835, і сума боргу становить 198 797 грн. 81 коп., а також судові витрати у розмірі 198,79 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що усього складає 199 116,60 грн. Боржник в рахунок погашення боргу в розмірі 199 116,60 грн. передає у власність, а стягувач приймає у власність трикімнатну квартиру, загальною площею 70,64 кв.м., житловою площею 44,30 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у заставі (іпотеці) стягувача відповідно до запису про іпотеку № 44560870, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору відступлення прав вимоги серія 1380, виданий 21.10.2021, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. (веб-посилання на текст судового рішення в ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111128689).

Таким чином, в межах виконавчого провадження № 69959835 здійснювалось примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №0827/2-109/2011 від 09.09.2011, ухваленого за позовом ЗАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №CNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року у розмірі 199 116,60 грн., на даний час вказане виконавче провадження завершено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що, виходячи з презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України) та засади обов`язковості судових рішень, на час розгляду справи є доведеним факт набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , позаяк досліджені судом правочини та судові рішення не визнані недійсними та набрали законної сили відповідно.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази не підтвердження факту повідомлення первісного іпотекодержателя про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 05.12.2007, стягувачем за яким стала ОСОБА_1 , а саме Акціонерного комерційного Інноваційного банку «УкрСиббанк», оскільки, на укладення договору від 05.12.2007 даний іпотекодержатель надавав саме письмову згоду, що видно з договору наступної іпотеки №PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем); також відсутні докази, що первісний іпотекодержатель предмета іпотеки надавав свою згоду на відчуження предмета іпотеки в процесі ініціювання та затвердження судом мирової угоди в межах виконавчого провадження. Виконання обов`язку іпотекодавцем ОСОБА_2 перед первісним іпотекодержателем також не доведено.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першоюстатті 48 ЦПК Українивизначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зістаттю 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до частини 4статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, пр. 61-12101св23, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 в справі № 607/20787/19, пр. 61-11625сво22).

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Разом з тим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22 січня 2020 року у справі № 344/13973/17 пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц та від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції Українитаст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1ст. 316 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 319 Цивільного кодексу Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ч. 2ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2019у справі №905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому, орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору, або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109 св 22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 (п.39) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись з позовом до суду з вимогою про зняття та припинення обтяження (арешту) нерухомого майна, - позивачка не обґрунтувала, в чому полягає порушення її прав з боку відповідача.

При розгляді справи жодних клопотань щодо заміни відповідача чи залучення співвідповідачем іншої особи від позивачки не надходило.

Особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач), його правонаступник до участі у справі як відповідач не залучався, клопотань про залучення стягувача сторона позивача не заявляла, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стороною позивача не доведено, яким чином задоволення позову має безпосередньо вплинути на права та законні інтереси ОСОБА_2 , якого визначено відповідачем та з яким в процесі примусового виконання іншого виконавчого провадження на підставі заяви приватного виконавця судом затверджено мирову угоду, а також не знайшло свого підтвердження, яким чином відповідач перешкоджає ОСОБА_1 у здійсненні її права власності. Водночас, стягувачем у виконавчому провадженні №20468289, в межах якого застосовано обтяження нерухомого майна (квартири) є ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке й відступило належне йому право вимоги за кредитним договором від 05.12.2007.

Незалучення стягувача (його правонаступника) до участі у справі позбавляє цю особу права на вчинення процесуальних дій, які передбачені законом лише для відповідача, зокрема, можливості подання відзиву на позовну заяву, зустрічного позову, заяви про застосування позовної давності тощо.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неналежністю суб`єктного складу сторін.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Відмова у задоволенні позовних вимог з зазначених підстав не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду зі своїми вимогами, але з визначенням належного суб`єктного складу учасників процесу.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 є боржником як за договором іпотеки № PCNL-204/031/2007 від 05.12.2007 року, так і боржником у виконавчому провадженні № 20468289, яке здійснювалось на підставі виконавчого напису № 2991 від 19.10.2009р., виданого приватним нотаріусом Кішкіним Д.В. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , для задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторінг Україна» на загальну суму 200 497,81 грн., правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язкуз неналежністюсуб`єктногоскладу сторін не спростовують, оскільки особа, в інтересах якої накладено арешт на майно (стягувач), його правонаступник до участі у справі як відповідач не залучався.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторень підстав позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неналежністю суб`єктного складу сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення нормпроцесуального права,а саме,неналежне повідомлення сторони позивача у справі, спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, представник позивача - адвокат Лупінос Є.А. згідно з заявою від 22.05.2024 просила суд розглянути справу за відсутності позивача та її представника, на задоволенні позову наполягала, позовні вимоги підтримала (т. 1, а.с. 136).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 червня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 20 грудня 2024 року.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков