Вирок

від 01.07.2024 по справі 454/1222/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №454/1222/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2024 р. місто Сокаль

Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сокаль кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_7 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Хлівчани Червоноградського району Львівської області, українцю, громадянину України, раніше не судимому, не працюючому, депутатом та адвокатом не є, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :00 год., керуючи

мотоциклом марки "FORTE FT250-CKA" реєстраційний номер НОМЕР_1 , та

рухаючись ним автодорогою по вулиці Івана Франка с. Хлівчани

Червоноградського району Львівської області у напрямку до

с. Пристань Червоноградського району Львівської області біля будинку № 112,

порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету

Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,зокрема: п.1.5, п.п.2.3 б), д), п.п.12.3, 12.4, п.п.31.4.1 а), які виразилися в тому, що він керуючи

транспортним засобом з технічними невідповідностями гальмівної системи, а саме:

заглушування гальмівного циліндру переднього гальма методом закручування

болта, а також відсутність гальмівного шлангу приводу та гальмівного механізму,

які виникли внаслідок внесення в конструкцію гальмівної системи змін технічного

характеру і могли бути виявлені і осунені водієм до ДТП, та

рухаючись із швидкістю 65 км/год., чим перевищив максимально дозволену

швидкість на вказаній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої

обстановки та її змін, не переконавшись, що вибрана ним швидкість буде

безпечною і не створить небезпеки для інших учасників руху, при проїзді вказаної

ділянки дороги та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка стояла

нерухомо на проїзній частині дороги, та в результаті наїзду отримала тяжкі тілесні

ушкодження від яких померла на місці пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково. Показав, що обставини події ДТП він повністю визнає, вс е відбувалось так як зазначено в обвинувальному акті, він лише не погоджується що під час здійснення ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння. Коли сталась ДТП він втратив свідомість, перебував у лікарні. Тільки пам`ятає що коли їхав на мотоциклі то не бачив нікого на дорозі так як була темна пора доби. Хоч він і був разом з компанією 07 квітня 2022р. у лісі, про те алкогольних напоїв не вживав так як мав їхати зранку до потягу зустрічати сестру яка мала повернутись з Польщі. Шкодує про вчинене, відшкодував заподіяну шкоду потерпому повністю.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не прибув, про те подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Жодних претензій до обвинуваченого він не має, заподіяна шкода йому повністю відшкодована.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що ввечері 07 квітня 2022р. вона їхала з роботи у с.Хлівчани та зустріла своїх знайомих стала з ними розмовляти біля дороги та побачила як ОСОБА_11 наїхав мотоциклом на ОСОБА_12 та збив її. Все що зафіксовано в протоколі слідчого експерименту з її участю відповідає дійсності.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що ввечері 07 квітня 2022р. у с.Хлівчани він разом з іншими знайомими серед яких був і ОСОБА_11 святкували день народження. Проте ні він ні Остан не вживали спиртних напоїв, бо знали що їм ще їхати на мотоциклах. ОСОБА_11 йому повідомив, що у вечері має поїхати на вокзал та зустріти сестру з закордону. Пізніше він сів за свій мотоцикл а ОСОБА_11 на свій. ОСОБА_11 їхав першим. Вони поїхали по центральній дорозі. І тут трапилася ДТП, ОСОБА_11 збив потерпілу ОСОБА_14 яка стояла на дорозі. Він так нічого конкретно про подію сказати не може все трапилося раптово, він перебував у шоці. Під час досудового слідства сказав, що вживав спиртне так як сильно злякався, хоч на справді алкоголю не вживав. Від ОСОБА_11 з порожнини рота не було чути алкоголю так як він його в цей день не вживав.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що ввечері 07 квітня 2022р. він бачив, як відбулося це ДТП в с.Хлівчани. Як їхали два мотоцикли. В одного мотоцикла світилися фари в іншого ні. І один мотоцикл під керуванням ОСОБА_11 збив її матір яка їхала з каляскою. У нього не має претензій до обвинуваченого оскільки він повністю відшкодував заподіяну шкоду.

В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_16 показала, що вона є донькою помертої. Вона пам`ятає як на її матір наїхав мотоцикл яким керував остап. Деталей події не пам`ятає все сталося раптово.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що 07 квітня 2022р. він стояв на дорозі де сталась ДТП розмовляв з жінкою яка була з дітьми та сестрою. Вже багато пройшло часу тому він погано пам`ятає обставини вказаної події. Йому

В судовому засіданні експерт ОСОБА_18 роз`яснила, що 02.05.2022р. вона складала висновок щодо наявності у крові ОСОБА_7 етилового спирту у крові. Коли привезли кров, то пробірка належним чином була закрита. Порушення температури може вплинути на стан крові через 10 днів, якщо зберігати кров у неналежних умовах. Наскільки вона пам`ятає зразок крові в обвинуваченого відібрали 4 год після вчинення ДТП. На аналіз крові може впливати емоційний стан людини, фізична активність, прийом їжі- тоді алкалоїди виводяться скоріше.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_19 роз`яснив, що 01.09.2022р. ним складено висновок на наявність у крові ОСОБА_7 етилового спирту. То може ствердно сказати що етилового спирту не було виявлено у крові. Кров протягом 90 днів може зберігатись у відповідних температурних умовах. Він не пам`ятає чи привезли кров у морозилці.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_6 пояснив, що його підзахисний не заперечує факт порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_8 , однак категорично не згідний із тим, що перебував в стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 та міру покарання, яку останній може понести, зокрема реальне позбавлення волі. Жоден із свідків сторони обвинувачення не підтвердив факту, що обвинувачений ОСОБА_7 в день вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп`яніння. Ба більше, будучи попередженим про кримінальну відповідальність та перебуваючи під присягою свідок ОСОБА_13 повідомив, що в цей день обвинувачений ОСОБА_7 не вживав алкогольних напоїв, оскільки на наступний день повинен був забирати сестру із іншого міста на транспортному засобі. В матеріалах кримінального провадження наявні два висновки експерта, які є полярними за своїм змістом, що породжує обґрунтований сумнів в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння. Під час судового розгляду судом створено рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Незважаючи на це, стороною обвинувачення не спростовано належними та допустимими доказами висновок експерта №738 від 06.09.2022, а вчинення кримінального правопорушення поза розумним сумнівом не доведено. При цьому, суд повинен керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак, не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно доч.1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Застосовуючи цей стандарт доведення, необхідно враховувати, що розумний сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має грунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в складі Касаційного кримінального суду у постанові від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к

Органом досудового розслідування дії обдвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.3 ст.286-1 КК України, як порушененя правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом в стані сп`ніння, що спричинило смерть потерпілої.

Суд не погоджується з такою кваліфікацією, оскільки єдиним належним доказом, який міг-би підтвердити стан алкогольного сп`яніння у обвинуваченого ОСОБА_7 є висновок експерта №1321/2022-т від 05.05.2022, який підлягає визнанню судом недопустимим доказом із підстав та мотивів, які викладені у відповідному клопотанні. Відтак, вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння не доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою провину за вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди. Матеріальна та моральна шкода повністю відшкодована, що підтверджується наданою та долученою до матеріалів кримінального провадження заявою-розпискою потерпілого ОСОБА_9 , який засвідчив факт відсутності будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 . За таких підстав, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання, яке не пов`язане із реальним позбавленням волі, оскільки його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Крім часткового визнання вини обвинуваченим у вчиненому, вина ОСОБА_7 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяли смерть потерпілої, стверджується наступними зібраними та дослідженими в ході судового розгляду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які подані стороною обвинувачення:

- відомостями про дане кримінальне правопорушення 08.04.2022 року внесеними до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.286-1 КК України.

- протоколом огляду місця ДТП від 08.04.2022 року з ілюстративною таблицею, з якого вбачається, що напрямком огляду були с.Хлівчани в бік с. Пристань. Під час огляду виявлено мотоцикл на правому узбіччі дороги, та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.04.2022; фототаблицями до протоколу огляду місця події від 08.04.2022 по факту ДТП.

- протокол проведення слідчого експерименту від 04.05.2022р. та схема до нього, з яких встановлено, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 показали за яких обставин відбувалися події дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.04.2022р. за участю ОСОБА_7 , який керував мотоциклом марки «Forte FT250-СКА» р.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_8

- результатами тесту драгера встановлено, що в станом на 22.53год 07.04.2022р. Кубінського Остапа 1,26 проміле алкоголю.

- протоколом затримання від 08.04.2022р. ОСОБА_7

- висновком експерта №СЕ-19/114/4927-ТІ9 від 19.05.2022 року, з якого вбачається, що на момент огляду системи переднього гальма досліджуваного мотоцикла Форте р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного мотоцикла Форте р.н. НОМЕР_1 знаходиться в непрацездатному стані внаслідок обмеження кута повороту керованого колеса по причині деформації демпфера (рульового амортизатора) та порушення просторового розташування керма. На момент огляду системи зовнішнього освітлення даний мотоцикл знаходився в несправному стані внаслідок зриву з місця конструктивного положення фари. Стосовно заднього гальма втрачає технічний зміст.

Несправності системи переднього гальма- заглушування гальмівного циліндру методом закручування болта, а також відсутність гальмівного шлангу приводу та гальмівного механізму, виникли внаслідок внесення в конструкцію гальмівної системи змін технічного характеру та виникли внаслідок ДТП. Вказані несправності могли бути виявлені водієм шляхом зовнішнього огляду мотоцикла та усунені. Несправності системи рульового управління та системи зовнішнього освітлення мотоцикла утворились під час ДТП. Питання про можливість водієм виявити несправності вказаних систем перед виїздом та під час експлуатації мотоцикла втрачає технічний зміст.Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між несправностями системи переднього гальма досліджуваного мотоцикла з настанням даної пригоди потребує дослідження в області обставин та механізму ДТП з наданням необхідного комплексу вихідних даних.

- висновком експерта від 20.05.2022р. №СЕ-19/114-22 під час огляду мотоцикла Форте р.н. НОМЕР_1 було виявлені технічні пошкодження його передньої (диск керованого колеса, переднє крило, демпфер) та передньої лівої (кермо, корпус двигуна) частин. Аналіз форми, локалізації пошкоджень, які були виявлені в передній частині мотоцикла, дає підстави вважати. Що вони могли утворитись внаслідок контакту з тілом пішохода. Наїзд мотоцикла на пішохода відбувся на правій смузі руху відносно напрямку до с.Пристань при умові, що проїзну частину дороги умовно поділено на дві рівні смуги для здійснення руху в обох напрямках), на ділянці, що передує зафіксованій зоні осипу пластикових уламків.

- висновком експерта від 20.05.2022р. №СЕ-19/114-22/5149-ІТ встановлено, що по умовах видимості дороги у напрямку руху водій мотоцикла Форте р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 в обстановці місця дТП міг рухатись з швидкістю до 70 км/год. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_7 повинен був керуватись технічними вимогами п.п.12.3, 12.4 та 31.4.1.а) чинних ПДР. При заданих слідством вихідних даних, швидкості руху мотоцикла та екстреному гальмуванні заднім гальмом, його водій ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки або перешкоди для руху. При заданих слідством вихідних даних, максимально допустимій швидкості руху вказаного мотоцикла в межах населеного пункту в 50 км\год та екстреному гальмуванні заднім гальмом. Його водій ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки або перешкодии для руху. При заданих слідством вихідних даних, швидкості руху мотоцикла в 65 км/год та екстреному гальмуванні переднім та заднім гальмом. Його водій мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки або перешкоди для руху. В даній ДТП дії водія ОСОБА_7 не відповідали технічним вимогам п.п.12.3, 12.4, 12.4 та 31.4.1. чинних ПДР і вказана невідповідність дій водія знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної пригоди. З технічної точки зору при заданих слідством вихідних даних, причиною ДТП стала суперечність дій водія мотоцикла під керуванням водія ОСОБА_7 вимогам п.п.12.3, 12.4, 31.4.1. ПДР.

- висновком експерта №038/2022 від 08.04.2022р. при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_8 були виявлені наступні тілесні ушкодження: при зовнішньому дослідженні- підшкірний крововилив, на переніссі, в лівій навколо орбітальній ділянці, садно в правій виличній ділянці, перелом кісток носа, садна на підборідді, на нижній губі, підшкірний крововилив в правій поперековій ділянці, садна на тильній поверхні обох кистей рук, садна з раною у верхній третині правого стегна, три садна в середній третині правого стегна, садно в ділянці правого променево-запястного суглобу. При внутрішньому дослідженні трупа вогнищевій крововилив в правій скроневій ділянці голови, переломи правих ребер тощо. Вказані ушкодження на тілі трупа ОСОБА_8 утворились в короткому проміжку часу та в швидкій послідовності незадовго до настання смерті коли вона знаходилась у вертикальному чи близькому до нього положенні в результаті контактної взаємодії з виступаючих частинами мотоцикла з подальшим відкиданням тіла вперед походу руху т/з під час ДТП, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя на момент їх заподіяння та перебувають в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Смертьт ОСОБА_8 настала в результаті тупої поєднаної травми тіла, яка виразилась переломами ребер по різних анатомічних лініях, грудини, забоєм легень з крововиливом великої частини печінки, з крововиливом в черевну порожнину гемоперітонеум об`ємом 2л рідкої темної крові., косо-поперечний перелом велико-та малогомілкових кісток з їх зміщенням в лівій гомілці в середній третині з просочуючими темно-червоного забарвлення крововиливами, що спричинило до гострої внутрішньої крововтрати з розвитком геморагічного шоку та обезкровлення організму. Також у крові загиблої виявлено етиловий спитр 1,6 пломіле (середня ступінь сп`яніння).

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння та порушення ним вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затв. постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_7 органом досудового розслідування за ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що заподіяло смерть потерпілої, стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи наступні докази, які досліджені у судовому засіданні.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що призвело до смерті потерпілого.

Кваліфікуючи діяння за ч. 2 ст. 286 КК України суд зазначає, що органом досудового розслідування не доведено факту керування ОСОБА_7 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що йому інкриміновалося під час досудового розслідування, оскільки докази його перебування в такому стані зібрані з недотриманням вимог КПК України, зокрема, ст. ст. 241 та 245 КПК України.

З наданих суду доказів вбачається, що зразки біологічного матеріалу на дослідження були доставлені слідчим з порушенням в вимог до транспортування крові, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я №1093 від 17.12.2013р.

Крім того, як видно з висновку судово-медичної експертизи дослідження крові обвинуваченого, зразки було доставлено на дослідження в лабораторію 03.05.2022 року, в той час як сама подія і факт перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, про що констатується в обвинувальному акті, мали місце 07.04.2022 року.

Крім цього, з висновку експерта №1322/2022-т від 05.05.2022р. судово-токсикологічне дослідження крові ОСОБА_7 на наркотичні речовини не проводилось через малу кількість доставленої крові.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18.07.2022р. у кримінальному провадженні була призначена повторна судово-токсикологічна експертиза.

Відповідно до висновку експерта № 738 від 06.09.2022 року встановлено, що при газохроматогічному дослідженні взірців крові ОСОБА_7 відібраного медичними працівниками приймального відділення КЛ "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради" 08.04.2022р. о 02.20год. - метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено

Суд також звертає увагу на те, що Інструкцією про виявлення у водіїв алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 таке:

- у разі скоєння ДТП , учасником якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я (п.8);

- для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 розділу ІІІ (слина , сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву, обличчя, рік);

- якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я куди він доставлений.

Орган досудового розслідування виконав зазначені вимоги Інструкції, зокрема відібрав крові у водія ОСОБА_7 , мало місце у часовому вимірі у поза межами двох годин після події ДТП (подія мала місце біля 22 год. 07.04.2022 року, а забір крові ОСОБА_7 відібраного медичними працівниками приймального відділення КЛ "Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради" о 02.20год. 08.04.2022 року)

Суд враховує також і те, що стороною обвинувачення не спростовано того факту, що, як підтвердили під час допиту в суді усі свідки, обвинувачений напередодні ДТП взагалі не вживав спиртних напоїв, на чому з категоричністю неодноразово наголошував і сам ОСОБА_7 .

У рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року №12рп/2011 (справа №1-31/2011) зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватись як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі й ухвалення законного та справедливого рішення у справі.

Згідно з п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог ст. 277 КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

При розгляді вказаного кримінального провадження суд керується закріпленим у статті 8 Конституції України принципом Верховенства права, положеннями ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенції) про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, в судовому засіданні не здобуто доказів, що ОСОБА_7 07.04.2022 року близько 22.00 год. керував мотоциклом марки "FORTE FT250-CKA" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння та, відповідно, порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затв. постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Враховуючи, наведене суд вважає,що органом досудового розслідування порушено процесуальний порядок відбирання та зберігання біологічних зразків для експертного дослідження,у зв`язку з чим не приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів висновок експерта № 1321/2022-т в частині констатації факту виявлення в крові ОСОБА_7 етилового спирту в кількості 0,52% (проміле).

Дослідивши надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 є послідовним, чітким та такими, що об`єктивно відображають обставини події показанням обвинуваченого, даними в судовому засіданні щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяно потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких остання померла на місці події. Не надано доказів про вчинення вказаного кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин із обвинувачення слід виключити посилання на керування ОСОБА_7 07.04.2022 року близько 22.00 год. мотоциклом марки "FORTE FT250-CKA" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння та порушення ним вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затв. постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 , що викладена в обвинувальному акті за ч. 3 ст. ст. 286-1 КК України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та за відсутності кваліфікуючої ознаки - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, дії такого слід перекваліфікувати на ч. 2 ст.286 КК України, оскільки останній вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У відповідності до ст.12 КК України злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_7 є тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, визнання провини, добровільне відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано визнав у повному обсязі (окрім вчинення злочину у стані сп`яніння) та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, добровільно відшкодував потерпілим заподіяну шкоду, є молодого віку. Крім того, вирішуючи питання, щодо виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд окремо враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наслідки, які настали, його відношення до вчиненого.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Для досягнення мети покарання суд керується принципами індивідуалізації та справедливості покарання. Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ "Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства").

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, вчинив кримінальне правопорушення вперше і з необережності, добровільно відшкодовував шкоду, що не оспорюється і потерпілим, який не наполягає на призначенні суворого покарання, суд вважає, що покарання щодо обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно обрати в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, звільнивши його від основного відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України без позбавлення водійських прав.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації таке покарання буде адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності, даним про особу, достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" № 12 від 23 грудня 2005 року, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Дане покарання на переконання суду відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головним є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 у справі №361/2704/16-к, провадження №51-358км18.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 у справі 161/537/18, провадження № 51-4055км19 вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

У відповідності до вимог ч.2 ст.69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, повністю відшкодував заподіяну шкоду На підставі наведеного, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки призначення такого ставить під загрозу гідне людське існування обвинуваченого та його сім`ї.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Витрати на залучення експерта слід стягнути із засудженого в дохід держави.

Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотирьох) років без позбавлення права керування транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення (авто технічних, транспортно-трасологічної експертиз) у сумі 6 006грн.70коп.

Арешт накладений ухвалами слідчих суддів Галицького районного суду м.Львова на: мотоцикл марки "FORTE FT250-CKA" реєстраційний номер НОМЕР_1 та уламки транспортного засобу - скасувати.

Речовий доказ мотоцикл марки "FORTE FT250-CKA" реєстраційний номер НОМЕР_1 передати власнику ОСОБА_7 , уламки від транспортного засобу знищити.

Зарахувати в строк відбуття покарання перебування засудженого ОСОБА_7 під вартою з 08.04.-19.04.2022р. включно.

Вирок може бути оскаржений в Львівський апеляційний суд через Сокальський районний суд Львівівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Перебіг іспитового строку засудженому обчислювати з моменту проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального правопорушення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, іншим учасникам судового провадження, та які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Головуючий:ОСОБА_1