Ухвала

від 10.12.2024 по справі 454/1222/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1222/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/834/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 1202214000000129 від 08 квітня 2022 року за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2024 року щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хлівчани Червоноградського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а :

Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2024року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Зараховано у строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_7 під вартою з 08.04.2022 по 19.04.2022 включно.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу,у якій просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 8 років.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор покликається на те, що що вирок Сокальського районного суду від 01.07.2024 є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта №1321/2022-т від 05.05.2022 є недопустимим доказом з тих підстав, що органом досудового розслідування порушено процесуальний порядок відбирання та зберігання біологічних зразків для експертного дослідження.

Зазначає, що у вироку не вказано які саме норми Наказу Міністерства охорони здоров`я №1093 від 17.12.2013 порушено.

Звертає увагу, що 02.05.2022 слідчим СУ ГУ НП у Львівській області, на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.04.2022 про тимчасовий доступ до речей, вилучено з КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» дві скляні опечатані пробірки із зразками крові ОСОБА_7 , одну з яких цього ж дня доставлено до КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ».

Покликається на показання експерта ОСОБА_9 в судовому засіданні, відповідно до яких кров доставили у належним чином закритій пробірці а порушення температури може вплинути на стан крові не менше ніж через 10 днів, якщо зберігати кров у неналежних умовах.

На думку прокурора є незрозумілим, яким чином той факт, що зразки крові доставлені на дослідження в лабораторію через певний проміжок часу після події ДТП впливає на результат експертного дослідження, якщо врахувати, що в КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» після відібрання зразки крові зберігаються з дотриманням всіх вимог щодо їх зберігання, зокрема і температурного режиму. При цьому апелянт зауважує, що зразок крові доставлено слідчим в КЗ ЛОР «ЛОБСМЕ» 02.05.2022, про що зазначено в описовій частині висновку експерта, а не 03.05.2022, як вказано у вироку.

Також, вважає, що висновок експерта №1322/2022-т від 05.05.2022, жодним чином не спростовує висновок експерта №1321/2022-т від 05.05.2022, оскільки стосується дослідження крові на вміст наркотичних речовин, яке не проводилось, оскільки кров була використана для проведення дослідження на вміст алкоголю.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що порушення органом досудового розслідування Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів № 1452/735 від 09.11.2015, а саме відібрання крові у водія ОСОБА_7 мало місце поза межами двох годин після події ДТП, може будь-який вплив на допустимість чи достовірність висновку експерта, адже як пояснив експерт ОСОБА_9 , зі спливом часу вміст алкоголю у крові зменшується, що і пояснює розбіжність між висновком експерта (0,52‰) та результатом Драгера (1,26‰).

Прокурор звертає увагу, що матеріалами справи спростовується висновок суду про те, що усі свідки підтвердили, що ОСОБА_7 не вживав алкогольних напоїв, адже частина свідків надали показання, що не зауважили, чи перебував ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки перебували у стані шоку, а показання свідка ОСОБА_10 слід оцінювати критично, оскільки він є другом обвинуваченого.

Вважає, що висновок повторної судово-токсикологічної експертизи №738 від 06.09.2022, проведеної експертом Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого у взірці крові ОСОБА_7 не виявлено спиртів, не може бути допустимим і достовірним доказом зважаючи на те, що вказана експертиза призначена на підставі ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 18.07.2022, яка винесена в підготовчому судовому засіданні, в той час як ст. 315 КПК України не передбачає можливості розгляду в підготовчому судовому засіданні клопотання сторони захисту про призначення повторної експертизи.

Окрім цього зауважує, що висновок експерта №738 від 06.09.2022 не можна вважати достовірним, оскільки експертне дослідження розпочато 01.09.2022, тобто після спливу 115 днів після відбору зразка крові.

Звертає увагу, що серед доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 , суд покликається на результат тесту за допомогою приладу «Драгер» (1,26‰), який не спростований судом.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , визнаний винним у тому, що він, 07.04.2022 року о 22:00 год., керуючи мотоциклом марки "FORTE FT250-CKA" реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою по вулиці Івана Франка с. Хлівчани Червоноградського району Львівської області у напрямку до с. Пристань Червоноградського району Львівської області біля будинку № 112, порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001,зокрема: п.1.5, п.п.2.3 б), д), п.п.12.3, 12.4, п.п.31.4.1 а), які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом з технічними невідповідностями гальмівної системи, а саме: заглушування гальмівного циліндру переднього гальма методом закручування болта, а також відсутність гальмівного шлангу приводу та гальмівного механізму, які виникли внаслідок внесення в конструкцію гальмівної системи змін технічного характеру і могли бути виявлені і усунені водієм до ДТП, та рухаючись із швидкістю 65 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість на вказаній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконавшись, що вибрана ним швидкість буде безпечною і не створить небезпеки для інших учасників руху, при проїзді вказаної ділянки дороги та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка стояла нерухомо на проїзній частині дороги, та в результаті наїзду отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

Потерпілий ОСОБА_12 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, про поважні причини неприбуття суду не повідомив.

Прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти розгляду справи без участі потерпілого ОСОБА_12 .

Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора ОСОБА_6 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які вважають вирок законним та обґрунтованим та підстав для його скасування не вбачають, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

В даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він 07 квітня 2022 року, приблизно о 22 год. 00 хв., порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, зокрема: п.1.5, п.п.2.3 б), д), 2.9 а), п.п.12.3, 12.4, п.п.31.4.1 а), які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом з технічними невідповідностями гальмівної системи, а саме: заглушування гальмівного циліндру переднього гальма методом закручування болта, а також відсутність гальмівного шлангу приводу та гальмівного механізму, які виникли внаслідок внесення в конструкцію гальмівної системи змін технічного характеру і могли бути виявлені і усунені водієм до ДТП, в стані сп`яніння, та рухаючись із швидкістю 65 км/год., чим перевищив максимально дозволену швидкість на вказаній ділянці дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконавшись, що вибрана ним швидкість буде безпечною і не створить небезпеки для інших учасників руху, при проїзді вказаної ділянки дороги та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка стояла нерухомо на проїзній частині дороги, та в результаті наїзду отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці пригоди.

Однак, судом першої інстанції обвинувачення щодо ОСОБА_7 в частині керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння судом визнано недоведеним та дії останнього судом перекваліфіковано з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку й навів у вироку, у тому числі: даними у судовому засіданні показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , який вину у вчиненому визнав частково, зокрема погодився з викладеними в обвинувальному акті обставинами події ДТП, проте заперечив, що перебував в стані алкогольного сп`яніння; показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , поясненнями експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; протоколом огляду місця ДТП від 08.04.2022 з фототаблицями до нього; протоколом проведення слідчого експерименту від 04.05.2022 з участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 ; висновком експерта № СЕ-19/114/4927-ТІ9 від 19.05.2022; висновком експерта від 20.05.2022 №СЕ-19/114-22; висновком експерта № СЕ-19/114-22/5149-ІТ від 20.05.2022; висновком експерта № 08/2022 від 08.04.2022; висновком експерта № 738 від 06.09.2024.

Суд першої інстанції всебічно, повно і неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й дав оцінку доказам відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає правильним висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також те, що кримінально-правова кваліфікація прокурором дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286-1 КК України є неправильною, а викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону вважає безпідставними й до уваги не бере.

Всупереч твердженням прокурора в апеляційній скарзі, у ході судового розгляду суд першої інстанції з`ясував усі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. На виконання вимог ст. 370 КПК України судом у вироку наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перекваліфіковуючи діяння ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 286-1 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України суд першої інстанції зазначив, з чим погоджується і колегія суддів, що органом досудового розслідування не доведено факту керування ОСОБА_7 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, оскільки докази його перебування у стані сп`яніння зібрані з недотриманням вимог закону.

Згідно з п.8 Розділу І Інструкції про виявлення у водіїв алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.

За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров`я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров`я, у якому проводився відбір біологічного середовища.

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

Окрім цього, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 грудня 2013 року № 1093«Про затвердження Інструкції з виготовлення, використання та забезпечення якості компонентів крові», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 січня 2014 року за № 30/24807 (чинного на час проведення досудового розслідування) визначено вимоги щодо транспортування компонентів крові, у тому числі і щодо температурного режиму.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зразки біологічного матеріалу на дослідження були доставлені слідчим з порушенням вимог до транспортування крові, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 грудня 2013 року № 1093.

Також відповідно до Розділу ІІІ вищевказаної інструкції метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Якщо водій учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.

За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Відповідно до листа директора КП «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» № 2113 від 26.07.2024, наданого прокурором у суді апеляційної інстанції, відповідно до запису у медичній карті стаціонарного хворого пацієнт ОСОБА_7 був доставлений працівниками поліції 08.04.2022 о 01.50 год. Дані працівників поліції в медичній карті хворого дані працівників поліції не зазначено. В умовах КП «ЦМЛ ЧМР» ОСОБА_7 надавалася медична допомога: останній був госпіталізований на стаціонарне лікування в нейрохірургічне відділення у зв`язку з отриманими травмами під час ДТП. Пацієнту ОСОБА_7 проводилася дихальна проба за допомогою апарату «Алкофор 307», результат 0,47‰.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що всупереч вищенаведеним вимогам Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, та як зазначено у листі № 2113 від 26.07.2024, записів в Журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» немає, акт огляду та висновок щодо медичного огляду не складався, та в умовах КП «ЦМЛ ЧМР» в період з 08.04.2022 по 02.05.2022 лабораторні дослідження крові на вміст етанолу не проводилися.

З врахуванням вищевказаних порушень, суд першої інстанції підставно задовольнив клопотання сторони захисту про призначення повторної судово-токсикологічної експертизи.

З висновку експерта № 738 від 06.09.2022 встановлено, що при газохроматогічному дослідженні взірців крові ОСОБА_7 , відібраного медичними працівниками приймального відділення КЛ «Центральна міська лікарня Червоноградської міської ради» 08.04.2022 о 02.20 год. метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що ст. 315 КПК України не передбачає можливості про призначення повторної експертизи.

Так, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд, вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Тобто, жодних заборон про заявлення клопотань щодо проведення експертизи вказана стаття не містить.

Окрім цього, жоден із свідків, будучи допитаними у суді першої інстанції, не вказував, що ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд відкидає як безпідставні твердження апеляційної скарги про те, що показання ОСОБА_10 слід оцінювати критично, оскільки останній є товаришем обвинуваченого, а його показання відрізняються від показань, наданих під час досудового розслідування.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 були допитані судом безпосередньо, показання давали, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, під присягою, а відтак, сумніватися у їх правдивості у суду апеляційної інстанції немає.

Обвинувачений ОСОБА_7 у суді апеляційної інстанції також повідомив, що внаслідок ДТП, на місці події він втратив свідомість. У зв`язку з цим не пригадує, чи йому взагалі надавали продувати Драгер.

Суд повинен керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак, не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно доч.1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»). Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Застосовуючи цей стандарт доведення, необхідно враховувати, що розумний сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в складі Касаційного кримінального суду у постанові від 08.10.2019 у справі №195/1563/16-к.

З врахуванням порушень органом досудового розслідування порядку відбирання та зберігання біологічних зразків для експертного дослідження, а також допущених порушень вимог Інструкції про виявлення у водіїв алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 працівниками медичного закладу під час проведення огляду ОСОБА_7 на стан алкогольного сп`яніння, висновок експерта № 738 від 06.09.2022, відповідно до якого в крові ОСОБА_7 метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано беззаперечних належних та допустимих доказів на доведення перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння під час вчинення ним ДТП.

На думку апеляційного суду, кримінально протиправні дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України й неправильного застосування кримінального закону допущено не було.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про неповноту судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Натомість судом першої інстанції були з`ясовані всі обставини, які мали істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, досліджені докази та вчинені необхідні процесуальні дії.

Зважаючи на вищенаведене, на думку колегії суддів, в даній справі, при призначенні покарання, безперечно мають враховуватися умови, спосіб, обстановка вчинення обвинуваченим необережного злочину, та його поведінка після вчинення кримінально протиправного діяння.

Апеляційний суд також враховує позицію потерпілого ОСОБА_12 під час та після ухвалення оскаржуваного вироку, зокрема той факт, що потерпілий подав до суду першої інстанції заяву про відсутність будь-яких претензій до обвинуваченого, вирок не оскаржував.

На можливість врахування судом позиції потерпілого, зокрема щодо застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання, неодноразово звертав увагу Верховний Суд (справа №712/12418/15-к, провадження №51-2849км18; справа №163/225/15-к, провадження №51-45км18)).

Таким чином, враховуючи обставини даного кримінального провадження: визнання обвинуваченим своє провини (окрім перебування у стані алкогольного сп`яніння) та щире каяття; відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність низки обставин, що його пом`якшують; особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності; вчинення необережного злочину; добровільне та повне відшкодування обвинуваченим спричиненої злочином шкоди та відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого; колегія суддів погоджується, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, без застосування додаткового покарання, узгоджується з приписами ст.ст. 50, 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

За таких обставин, оскільки апеляційна скарга прокурора не містять у собі достатніх підстав для скасування вироку суду, та судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких нових обставин, які не були враховані судом першої інстанції при ухвалені вироку, колегія суддів вважає необхідним вирок суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404,405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 01 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: