Рішення

від 25.06.2024 по справі 234/8811/14-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 234/8811/14-ц

Провадження № 2/202/1796/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мачуського О.М.

за участю секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Біленківської селищної ради, виконавчого комітету Краматорської міської ради, ОСОБА_3 , про виділ в натурі, визначення меж та встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсними, незаконними та скасування рішень: Рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради про оформлення права приватної власності, Технічного паспорту, Свідоцтва про право власності та Витягу про державну реєстрацію права на житловий будинок, Технічної документації із землеустрою, державної реєстрації земельної ділянки, Рішення Біленківської селищної ради про затвердження Технічної документації із землеустрою, Свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до ОСОБА_2 , Біленьківської селищної ради, Виконавчого комітету Краматорської міської радипровиділ земельної ділянки в натурі, визначення меж та встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсними технічного паспорту, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права на жилий будинок, визнання недійсною технічної документації із землеустрою та скасування її державної реєстрації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, визнання незаконними та скасування рішення Виконавчого комітетуКраматорської міської ради в частині оформлення права приватної власності ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування рішення Біленьківської селищної ради про затвердження технічної документації із землеустрою.

Позов мотивовано тим, що договір дарування від 23жовтня2003 року тадоговір купівлі-продажу від 14жовтня1994 року є основними правовстановлюючими документами, в яких визначено набувачів та обсяг їхніхправ. Намагання відповідачівподілити загальну земельну ділянку на підставітехнічного паспорту на жилийбудинок АДРЕСА_1 від 30 травня 2011 року є незаконними. Із порушенням вимогстатті 19 Конституції України, пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції Українивід 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі Тимчасове положення), на підставі рішення Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 17 серпня 2011 року № 726 ОСОБА_2 незаконно видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2011 року.

Виконавчий комітет прийняв зазначене рішення на підставі заяви ОСОБА_2 про оформлення права приватної власності на будинок АДРЕСА_1 та виділунатурі1/2часткижилого будинку,щознаходиться в спільній частковій власності, але пунктом8 Тимчасового положення не передбачено повноважень органу місцевого самоврядуваннязоформленняправа власності за заявою у випадку виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У відповідача ОСОБА_2 відсутні як відповідний договір так і відповідне рішення суду.На підставісвідоцтва про право власності ОСОБА_2 отримала 29вересня2011 року незаконнесвідоцтво (Витяг) про державну реєстрацію прав татехнічний паспорт на жилийбудинок,уякому зазначенонеправильнийрозмір земельної ділянки453кв.м.Для отримання незаконноготехнічного паспорту використовувавсяакт узгодження зовнішніх меж земельної ділянкина АДРЕСА_1 без зазначеннядати, який не підписаний начальником управління Держкомзему ум. Краматорську, а замість ОСОБА_1 акт підписано сторонньою особою, яка не проживаєубудинку 36.

Крім того, ОСОБА_2 набула право власності та неправомірно отримала свідоцтво про право власності на частину спірної земельної ділянки у розмірі 0,0435 га замість належних їй відповідно до договорукупівлі-продажу від 14 жовтня 1994 року та нормативних вимог державних будівельних норм 0,0402 га.

Уберезні 2015 року на підставі незаконноготехнічного паспорту на будинок АДРЕСА_1 від 30 травня 2011 року без дотримання вимогстатті 377 ЦК України, пункту 3.25 абз.-3 ДБН 360-92, товариство з обмеженою відповідальністю «Земексперт» (далі ТОВ «Земексперт») незаконно виготовило технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_2 розміром 0,0435 га, якою розмежовано спірні земельні ділянки по стіні жилого будинку позивача.

У порушення пункту 1статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»технічну документацію зареєстровано в Держкомземі 30 березня 2015 року. Вона затверджена неправомірно на сесії Біленьківської селищної ради тільки 07 травня 2015 року, до вирішення земельного спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виділу в натурі ОСОБА_2 належної їй частки із спільної земельної ділянки, яка знаходиться в спільному частковому користуванні.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 з порушенням розміру ідеальних часток у спільній частковій власності самовільно заволоділа його приватною власністю, чим перешкоджає розробці технічної документації з розмежування земельної ділянки згідно з правовстановлюючими документами та нормативними актами. У зв`язку з наведенимпозивач звернувсядо судового експерта, який запропонував два варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою.

Посилаючись на зазначені обставини, під час розгляду справи уточнивши позовні вимоги, позивач просив згідно з частинами третьою, четвертою статті 88 Земельного кодексу України (далі ЗК України)виділити йому в натурі частку земельної ділянки, яка входить до складу будинку на АДРЕСА_1 , у розмірі згідно з договором даруваннявід 23 жовтня 2003 року та рішення Краматорського міського суду від 13 квітня 2011 року, із земельної ділянки, яка знаходиться у спільній частковій власності, загальною площею 0,0804 га.

Визначити межу між земельними ділянками, які входять до складу будинків АДРЕСА_2 згідно здоговором даруваннявід 23 жовтня 2003 року тадоговором купівлі-продажувід14 жовтня 1994 року тавстановити порядок користування земельними ділянками за варіантом № 1 висновку судового експерта від 16 квітня2015 року.

Визнати недійсними технічний паспорт, виданий ОСОБА_2 30 травня 2011 року, свідоцтво про право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , видане ОСОБА_2 29 серпня 2011 року та скасувати державну реєстрацію цього права у комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації (далі КП БТІ) 29 вересня 2011 року.

Визнати недійсною технічну документацію із землеустрою від 10 березня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0435 га на АДРЕСА_1 , яка за законом не входить до складу земельної ділянки цього будинку, та скасувати державну реєстрацію цієї технічної документації у Державному земельному кадастрі від 30 березня 2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0435 га на АДРЕСА_1 , яка за законом не входить до складу земельної ділянки цього будинку.

Визнати незаконними та скасувати: пункт 1.2 рішення Виконавчого комітетуКраматорської міської ради від 17 серпня 2011 року № 726 у частині права приватної власності ОСОБА_2 , рішення Біленьківської селищної ради від 07 травня 2015 року № 47/VI-5 про затвердження технічної документації із землеустрою.

РішеннямКраматорського міського суду Донецької області від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2017 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного суду від 03.10.2018 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 січня2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2017 рокускасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 09 листопада 2020 року було закрито провадження по цивільній справі у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було задоволено. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 09 листопада 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 листопада 2021 рокубуло залучено як співвідповідача по справі №234/8811/14-ц ОСОБА_3 , як нового власника домоволодіння АДРЕСА_1 .

За результатом розгляду справи судове рішення не ухвалено.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Розпорядженням ВерховногоСуду №8/0/9-22від 15.03.2022року «Прозміну територіальної підсудності судовихсправ вумовах воєнногостану (Краматорськийміський судДонецької області)», відповідно доч.7ст.147Закону України«Про судоустрійі статуссуддів»,враховуючи неможливістьздійснювати правосуддяпід часвоєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ з Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 747/0/15/23 від 25.07.2023 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області" було змінено з 7 серпня 2023 року територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області. Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська продовжує розгляд справ які надійшли до 6 серпня 2023 року включно, у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22.

Згідно з позицією Ради суддів України, викладеній у рішенні від 05.03.2023 року та на засіданні 17.08.2023 року, судові справи, які станом на день видання Верховним Судом розпорядження від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» перебували в провадженні Краматорського міського суду Донецької області, підсудні Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 року, для розгляду цивільної справи № 234/8811/14-ц, визначено суддю Мачуського О.М.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року цивільну справу прийнято до загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу № 234/8811/14-ц до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву, згідно якої позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та уточненнях до неї.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , представники відповідача - Біленьківської селищної ради та виконавчого комітету Краматорської міської ради до судового засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи встановив наступне.

У відповідності до частини 1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 14 жовтня1994 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 1/2 частку домоволодіння, яке складається з двох жилих будинків, а саме: жилий будинок «А» загальною площею98,2 кв.м,утому числі жилоюплощею55,2 кв.м і дворовібудівліта споруди сараю Е, гаражу В, підвалу п/д,1/2забору, замощення ІІна АДРЕСА_1 . Статус земельної ділянки та її розмір договором купівлі-продажу не визначений. Право власності на зазначену частку домоволодіння 20лютого1995 року було зареєстровано за ОСОБА_2 в КП БТІ м. Краматорська за № 24299.

Згідно з договором дарування від 23 жовтня 2003 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 1/2 частку домоволодіння, яке складається з двох жилих будинків, а саме: жилий будинок «Б, б, п/д, м/с» загальною площею122,8 кв.м, жилою площею 50,2 кв.м, та1/2частку дворових будівель, розташованих у АДРЕСА_1 на земельній ділянці Краматорської міської ради. Наційземельній ділянці розташовано дерев`яний обкладений цеглою жилогобудинок АДРЕСА_3 та сараї Е, З, гараж В, душ Г, вбиральня Д, навіс Ж, огорожа №1-5, замощенняІ. Розмір земельної ділянки у правоустановчому документі не зазначенний. Правовласності на зазначену частку домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_1 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24жовтня 2003 року.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 квітня 2011 року ОСОБА_1 виділено в натурі належну йому на підставі договору дарування 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 із майна, що перебувало у спільній частковій власності, а саме жилий будинок Б, б, п/д, м/с, споруди: душ Г, вбиральня Д, навіс Ж, сарай З, металева огорожа № 1-5, замощення І. Рішенням Виконавчого комітету Краматорської міської ради від 15 червня 2011 року № 635 виділеному нерухомому майну присвоєно поштовий номер: АДРЕСА_1 ; 26 вересня 2011 року на праві власності це майно зареєстровано за ОСОБА_1 . Краматорським міським БТІ.

Під час розгляду справи про виділ в натурі 1\2 частки домоволодіння питання щодо користування земельною ділянкою не вирішувалось.

17 серпня 2011 року за заявою ОСОБА_2 . Виконавчий комітет Краматорської міської ради прийняв рішення № 726 про оформлення права приватної власності ОСОБА_2 на жилий будинок з надвірними побудовами та спорудами у АДРЕСА_1 .29 серпня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно САВ № 706828.

З Витягу про державну реєстрацію прав Краматорського міського БТІ за №634204 від 29 вересня 2011 року вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 є Свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Краматорської міської ради.

Вищевказане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування згідно п.6 Додатку 2 до Тимчасового положення, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

На підставі ч.3ст.364 ЦК Україниу разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Пунктом 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі Тимчасове положення), яке діяло на той час, передбачалось оформлення права власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів (будинків, будівель або споруд), окрім випадків, коли такі об`єкти є приналежністю головної речі, складовою частиною речі або утворюють з іншими об`єктами складну річ.

Оскільки співвласників домоволодіння АДРЕСА_1 було тільки двоє, то після виділу в натурі позивачем ОСОБА_1 своєї частки право спільної власності припинилось взагалі і укладення окремого Договору про виділ частки в натурі або рішення суду не потрібно, у зв`язку з чим доводи позивача щодо неправомірності Рішення виконавчого комітету про оформлення права приватної власності та видачі Свідоцтва про право власності є необґрунтованими, та підстави для визнання їх недійсними, незаконними та скасування відсутні.

Разом з тим між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після поділу домоволодіння АДРЕСА_1 у спільну часткову власність виник спір щодо меж земельних ділянок, на яких розташовані їх житлові будинки.

Відповідно до пункту 1 рішення Біленьківської селищної ради від26 грудня 2012 року № 23/VІ-8 ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд без погодження меж з користувачем суміжної ділянки АДРЕСА_1 . Пунктом 2цьогорішення визначалось встановлення межі між суміжними земельними ділянкамина АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 за фактичним використанням земельної ділянкина АДРЕСА_1 . Однак постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року пункт 2 рішення Біленьківської селищної ради від 26 грудня 2012 року № 23/VІ-8 було скасовано.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 78 ЗК України(2001 року) право власності на землю цеправо володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цьогоКодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першійстатті 79 ЗК Українияк частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини другої статті6, частини першої статті 22, частини першоїстатті 23 ЗК України(1991 року) передбачалося набуття громадянами права власності на земельні ділянки та виникнення права власності після встановлення меж земельної ділянки в натурі і одержання державного акта про право власності на землю.

Аналогічними за змістом нормамистатті 81 ЗК Українитакож передбачено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, прийняття спадщини.

На відміну від норми статті 30 ЗК України (1991 року; у редакції, чинній на час укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 14 жовтня 1994 року), яка в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності або права користування земельною ділянкою в разі переходу права власності на будівлю і споруду, частина першастатті 120 ЗК України(2001 року; у редакції, чинній на час укладення ОСОБА_1 договору дарування від 23 жовтня 2003 року) визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди.

Разом з тим за відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, необхідно враховувати таке.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала жилийбудинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження жилогобудинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята жилимбудинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо жилийбудинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частина четвертастатті 120 ЗК України(уредакції, чинній на часукладення ОСОБА_1 договору дарування від 23 жовтня 2003 року) передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Аналіз змісту нормцих статейу їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За загальним правилом, закріпленим у частині четвертійстатті120 ЗК України, особа, яка набула правовласності на частину будівлі чи споруди,стає власником (користувачем)відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125цього Кодексунеобхідновиходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянкувнабувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Частиною першоюстатті 356 ЦК Українипередбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статей 364, 367ЦК Україникожен зі співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі, або його поділ з дотриманням вимогстатті 183 цього Кодексу.

Аналогічне положення закріплено в частині третійстатті 88 ЗК України.

За положеннямистатті 87 ЗК Україниправо спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.

Частиною першоюстатті 88 ЗК Українипередбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Відповідно до частин третьої, четвертоїцієїстаттіучасникспільної часткової власності на земельну ділянку має право: вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації; на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніхчасток у спільній власності на будинок, то при застосуванністатті 88 ЗК Українипри вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізнішепридбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, необхідно брати до уваги цюугоду.Це правило стосується тих випадків, коли жилийбудинок поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач (позивачі),необхідновиходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Відповідно до частини першоїстатті 318 ЦК Україникожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ятастатті 319 ЦК України).

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15,13 квітня 2016рокуусправі№ 6-253цс16,22 червня 2017 року у справі №569/4806/15-цта упостанові Верховного Судувід 9 липня2018 рокуу справі№ 1527/3704/12.

Таким чином, норма частини четвертої статті 120 ЗК України визначає умови переходу права на земельну ділянку в залежність не тільки від змісту договору про перехід такого права, але і від договору відчуження будівель, споруд, зміст якого може змінювати загальне правило пропорційного переходу прав на земельну ділянку до набувачів будівлі. Ця норма практично визначає основну умову договору про перехід права на земельну ділянку, не дозволяючи сторонам вийти за встановлені законом рамки пропорційності розподілу прав на ділянку на стадії укладення договору про перехід права на неї, якщо раніше вони не передбачали таку можливість у договорі відчуження будівлі.

Оскільки в Договорі купівлі продажу від 14.10.1994 року не було визначено будь-яких умов щодо набуття земельної ділянки, то до відповідачки ОСОБА_2 , згідно з положеннями чинної на той часст.30 ЗКперейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовано житловий будинок АДРЕСА_1 .

Частиною 1ст.120 ЗК України(в редакції, що діяла на час набуття позивачем права власності на будинок) передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ч.1 ст.124 ЗК України, здійснювалась на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як встановлено судом, рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування у відповідності до ст.124 ЗК України щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось, у власність вона не передана.

10.03.2015 року, на підставі Договору на виконання робіт, за заявою ОСОБА_2 від 02.03.2015 року, ТОВ «Земексперт», за участю сертифікованих інженерів-землевпорядників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0435 га, яка знаходиться на території Біленьківської селищної ради. Технічна документація із землеустрою у паперовій формі засвідчена підписами та особистими печатками інженерів-землевпорядників.

Площа земельної ділянки ОСОБА_2 у розмірі 0,0435га визначена за її фактичним користуванням, та під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 не доведено, що на час набуття відповідачкою права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 існував інший порядок користування спірною земельною ділянкою.

Розробниками подано документацію із землеустрою до Управління Держземагенства у м.Краматорську, яким 30.03.2015 року внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку комунальної власності розміром 0,0435 га (кадастровий номер 14129456:00:001:0403), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , .

Рішенням Біленьківської селищної ради №47/VІ-5 від 07.05.2015 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , площею 0,0435 га та передано безоплатно у власність дану земельну ділянку (кадастровий номер 14129456:00:001:0403) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 ..

Реєстраційною службою Краматорського міського управління юстиції Донецької області 04.06.2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 14129456:00:001:0403 на підставі рішення Біленьківської селищної ради від 07.05.2015 року та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2015 року і власнику ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на дану земельну ділянку розміром 0,0435 га.

Площа земельної ділянки ОСОБА_2 була визначена за її фактичним користуванням.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.05.2019 р. земельна ділянка 0,0435 га. по АДРЕСА_1 була продана ОСОБА_2 . ОСОБА_3 ..

При зверненні до суду з цим позовом ОСОБА_1 не було надано жодного документу на підтвердження того на якій правовій основі вказана земельна ділянка і в якому розмірі знаходилась у користуванні попереднього власника, яка межує з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_2 і яка придбала житловий будинок раніше від нього та до неї у відповідності із статтею 30 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою.

Під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 не було доведено те, що на час придбання відповідачкою права власності на домоволодіння існував інший порядок користування спірною земельною ділянкою.

Суд звертає увагу, що Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 01 жовтня2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на жилий будинок, поділ споруд і побудов, усунення перешкод у встановленні паркану встановлено, що згідно з договорами дарування від 17 липня 1990 року та купівлі-продажу від 18 травня 1990 року у попередніх власників об`єктів нерухомості, розташованих на території жилого будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , земельна ділянка загальною площею 792 кв. м перебувала у спільному користуванні.

Разом з тим, Позивачем не надано доказів на підтвердження данного факту, зокрема, договорів дарування від 17 липня 1990 року та купівлі-продажу від 18 травня 1990 року, правового статусу цієї ділянки, її розміру.

З урахуванням даних, які містяться в Договорі дарування від 23.10.2003 року та Договору купівлі-продажу від 14.10.1994 року, на підставі яких у сторін виникло право на будинки, відсутні правові підстави ствержувати про наявність права у сторін на спільне користування земельною ділянкою площею саме 792 м.2 та в рівних частинах.

Встановлення цього факту має правове значення, оскільки особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, користується відповідною частиною земельної ділянки на тих самих умовах, на яких нею користувався попередній власник, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

На відміну від норми статті 30 ЗК України (1990 року), якою в імперативній формі передбачався автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, частини 1 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення сторонами договору дарування частини жилого будинку 23 жовтня 2003 року) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташована будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно частини 1 статті 124 ЗК України, здійснювалась на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування не виносилось рішення стосовно позивача про укладення договору оренди земельної ділянки згідно із положеннями статті 124 ЗК України.

Згідно із ч.ч.1,2ст.116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту «а» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено статтею 118 зазначеного Кодексу, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. (ч.2 ст.118 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст.ст.125,126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, право власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та або їх обтяжень».

Згідно вимогЗакону України «Про Державний земельний кадастр»земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Однак таку ділянку можна використовувати відповідно до її цільового призначення, але нею не можна розпоряджатися, поки не буде отриманий кадастровий номер, оскільки відомості про таку ділянку не внесені до Державного реєстру земель.

Документи, зазначені у ч.2 ст.118 Земельного кодексу України, розробляються, зокрема на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою (ст. 22 Закону України «Про землеустрій»), які є юридичними особами, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором (ст..26 цього Закону).

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

При цьому ОСОБА_9 скористалась своїм правом приватизації земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні і подала заяву до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного Кодексу.

Документи, визначені у статті 118 ЗК України, були розроблені на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою (ст. 22 Закону України «Про землеустрій»).

Розмір земельної ділянки у технічному паспорті був вказаний з точки зору розташованих на ній об`єктів нерухомості.

Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127 технічний паспорт складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації, яка проводиться з метою визначення фактичної площі та об`єму (щодо проектних) збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд, обстеження та оцінки технічного стану наявних об`єктів; установлення вартості об`єктів. Отже, розмір земельної ділянки зазначається в технічному паспорті з точки зору розташованих на ній об`єктів нерухомості. Крім того, позивачем не доведено, що Технічний паспорт було виготовлено на підставі Акту узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в якому відсутні дата та підписи. Також в подальшому відповідач ОСОБА_2 отримала правовстановлюючі документи на земельну ділянку розміром іншим, ніж зазначено в технічному паспорті.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги щодо визнання недійсними технічного паспорту, виданого ОСОБА_2 30 травня 2011 року, а також технічної документації із землеустрою від 10 березня 2015 року на земельну ділянку площею 0,0435 га на АДРЕСА_1 є безпідставними.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення межі, виділу в натурі частки земельної ділянки та визначення порядку користування земельними ділянками, то суд зазначає, що ОСОБА_1 до теперішнього часу не оформив права на користування земельною ділянкою, не визначено її правового статусу, розміру.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про землеустрій» межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.

З огляду на вказане суд позбавлений можливості виділу в натурі частки земельної ділянки, оскільки земельна ділянка не знаходиться у спільній власності.

При цьому суд, звертає увагу, що питання усунення перешкод у користуванні належним Позивачу будинком було вирішено Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11.03.2009 року та роз`яснено Ухвалою від 04.09.2014 року («…зобов`язання організації ОСОБА_2 безперешкодного проходу до будинку по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу відступів від будинку № 36 «б» на один метр, демонтування залізних воріт…»)

Інші питання, пов`язані з земельною ділянкою можуть бути вирішені сторонами відповідно до Глави 32 ЦК України, шляхом встановлення сервітуту.

Проаналізувавши вищенаведені обставин, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , розроблена на підставі вимогЗакону України «Про землеустрій»,державна реєстрація земельної ділянки проведена у відповідності до Закону України «Про державний земельний кадастр», рішення від 07.05.2015 року про затвердження Технічної документації та передачу земельної ділянки ОСОБА_2 . Біленьківська селищної рада прийняла на підставі та в межах повноважень, Свідоцтво про право власності на земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та або їх обтяжень», порушень діючого законодавства судом не встановлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Біленківської селищноїради,виконавчого комітетуКраматорської міськоїради, ОСОБА_3 ,про виділв натурі,визначення межта встановленняпорядку користуванняземельною ділянкою,визнання недійсними,незаконними таскасування рішень:Рішення виконавчогокомітету Краматорськоїміської радипро оформленняправа приватноївласності,Технічного паспорту,Свідоцтва проправо власностіта Витягупро державнуреєстрацію правана житловийбудинок,Технічної документаціїіз землеустрою,державної реєстраціїземельної ділянки,Рішення Біленківськоїселищної радипро затвердженняТехнічної документаціїіз землеустрою,Свідоцтва проправо власностіна земельнуділянку відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.М. Мачуський