Рішення

від 27.06.2024 по справі 376/3230/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3230/23

Провадження № 2/376/197/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.

за участю секретаря Борисевич Д.Л.

прокурора Мазур В.В.

розглянувши в місті Сквирі Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області до ОСОБА_1 про конфіскацію належної останній на праві приватної власності земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказано, що відповідач ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, у порядку спадкування за заповітом набула право власності на земельну ділянку площею 1,6852 га, кадастровий номер 3224085900:03:016:0013, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сквирської міської ради. Право власності відповідача на цю земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 вересня 2019 року. Посилаючись на те, що отримана ОСОБА_1 у приватну власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення добровільно нею, як іноземкою, не відчужена протягом встановленого законодавством України однорічного строку, позивач просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області належну ОСОБА_1 на праві приватної власності вказану вище земельну ділянку. Позивач також просить стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2684 грн.

Прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Мазур В.В. в судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та в судовому засіданні.

Представник позивача Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань не надходило.

Щодо повідомлення про судовий розгляд справи відповідача - громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано на території Російської Федерації, суд виходить з наступного.

Уст. 496 ЦПК Українивизначено, що іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбаченихКонституцієюта законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зст. 498 ЦПК Україниу разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також вручення документів, в тому числі на території Російської Федерації, регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах вчиненої від імені України у м. Мінськ, 22.01.1993р., та ратифікованоїЗаконом України від 10.11.1994р. № 240/94-ВР, а також Протоколом до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993р., вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997р. і ратифікованогоЗаконом України від 03.03.1998р. № 140/98-ВР.

Разом з тим, у зв`язку з повномасшабною військовою агресією Російської Федерації проти України,Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні"введено в Україні воєнний стан, який діє донині.

За зверненням Міністерства юстиції України Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Російської Федерації проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022, який набрав чинності 23.12.2022, для України зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року та Україна вийшла з цих Конвенції та Протоколу.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 21 березня 2022 року № 25814/12.1.1/32-22 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Міністерство юстиції України листом від 06 жовтня 2022 року № 91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03 жовтня 2022 року №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відтак, передача будь-яких документів компетентним органам Російської Федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України від 31.10.2022 вих. № 100817/98748-22-22/12.1.3).

Відповідно до повідомлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта", у зв`язку з збройною агресією з боку Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою Російської Федерації та Республіки Білорусь, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

У позовній заяві відсутні відомості про засоби зв`язку з відповідачем ОСОБА_1 телефоном чи інформація про адресу електронної пошти відповідача.

Враховуючи вказане вище у сукупності, відповідача ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації та місце проживання якої зареєстровано на території Російської Федерації, було повідомлено про судовий розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.

За нормою ч. 4 ст.223 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Так, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.Г., відповідач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку для ведення товарного сільскогосподарського виробництва, площею 1,6852га., розташованої за адресою: Київська область, Сквирський район, Пустоварівська сільска рада, кадастровий номер 3224085900:03:016:0013. (а.с.14)

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 19 вересня 2019 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 1,6852 га, кадастровий номер 3224085900:03:016:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сквирського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1917168132240, номер відомостей про речове право 33279176. (а.с.12-13)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 від 04.06.2019, терміном до 03.06.2029. (а.с.34-35)

Відповідно дост. 1 Земельного кодексу України/далі -ЗК України/земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно з статтями13,14 Конституції Україниземля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зіст. 80 ЗК Українивизначено громадян України та юридичних осіб.

Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших нормЗемельного кодексу Українисуб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Відповідно до п. "в" ч. 3ст. 81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Згідно з п. "а" ч. 2ст. 22 ЗК Українидо земель сільськогосподарського призначення належать зокрема сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до вимог ч. 4ст. 81 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , будучи громадянкою Російської Федерації18.09.2019 зареєструвала своє право приватної власності на набуту у порядку спадкування за законом земельну ділянку площею 1,6852 га, кадастровий номер 3224085900:03:016:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Пустоварівської сільскої ради (нині Сквирської міської ради Київської області), та після державної реєстрації свого права власності у порушення вимог ч. 4ст. 81 ЗК Українипротягом року і по день розгляду справи судом не відчужила ці земельні ділянки.

Згідно з пунктом "е" ч. 1ст. 140 ЗК Україниоднією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, у відповідності до п. "в" ч. 1ст. 143 ЗК України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2ст. 145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте такі положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", від 11 березня 2003 року "Новоселецький проти України", від 1 червня 2006 року "Федоренко проти України"). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

З матеріалів справи вбачається, що 31.08.2023 заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Денис Антонюк звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області, як до уповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, із запитом щодо вжиття заходів з приводу звернення до суду із позовом про конфіскацію у власність держави належної відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки. (а.с.36-38)

З наявної у матеріалах справи відповіді Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області від 19.09.2023 на вказаний вище запит прокуратури вбачається, що цим Управлінням не вжито заходів щодо конфіскації належної ОСОБА_1 земельної ділянки та повідомлено прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору та відсутність відомостей в управлінні про невідчуження відповідачем, як іноземкою, протягом встановленого законом строку спірної земельної ділянки, як причини невжиття таких заходів.(а.с.39-40)

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, а саме громадянкою Російської Федерації, у порушення вимог ч. 4ст. 81 ЗК України, після реєстрації 18.09.2019 права приватної власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом року з цього часу та по день розгляду справи судом не відчужила цю земельну ділянку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню та вважає за необхідне конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області належну відповідачу вищевказану земельну ділянку.

Враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, то відповідно дост. 141 ЦПК Українислід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури документально підтверджені понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,12,17,81,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 39817550, місцезнаходження: м. Київ, вул.Серпова 3/14) належну ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці Російської Федерації, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на праві приватної власності земельну ділянку площею 1,6852 га, кадастровий номер 3224085900:03:016:0013, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Сквирської міської ради Київської області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки Російської Федерації, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 2909996, МФО 820172 (Державна казначейська служба України), р/р НОМЕР_3 понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2684 грн.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя І.Г.Батовріна