Ухвала

від 21.06.2024 по справі 543/213/22

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/213/22

Провадження №4-с/548/6/24

У Х В А Л А

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

21.06.2024 року Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Безносик Д. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Хорол скаргу заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Безцінного Олега Володимировича, за участі стягувача - виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, боржника - ОСОБА_1 , на рішення начальника Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куця Станіслава Івановича про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

11.06.2024 заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Безцінний О.В. 11.06.2024 звернувся до суду із скаргою на рішення посадової особи органу державної виконавчої служби в порядку ст. 447 ЦПК України.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні Оржицького ВДВС перебував виконавчий лист Хорольського районного суду Полтавської області за позовною заявою Лубенської окружної прокуратури Полтавської області у справі №543/213/22 від 04.09.2023 про зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку з кадастровим номером 5323655100:30:021:0048, площею 1,022 га, розташовану на території Оржицької селищної ради Полтавської області у попередній стан та повернути Оржицькій селищній раді шляхом підписання акту приймання-передачі.

Начальником відділу Оржицького ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куцем Станіславом Івановичем 17.05.2024 у виконавчому провадженні №72774929 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням подання про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі №543/213/22 за позовом Лубенської окружної прокуратури.

У постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що закінченню виконавчого провадження передувало винесення постанови про накладення штрафу та зобов`язання боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Також, у зв`язку з повторним невиконанням рішення боржником без поважних причин, виконавцем у тому самому порядку накладено на нього штраф у подвійному розмірі. У зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем складено акт про порушення вимог законодавства про виконавче провадження та направлено подання до органів досудового розслідування у відповідності до ч. 2 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи вказане, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Хорольського районного суду у справі №543/213/22 від 04.09.2023 закінчено.

Постанова про закінчення виконавчого провадження до Лубенської окружної прокуратури надійшла лише 30.05.2024.

Скаржник вважає постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2024 незаконною та необґрунтованою, виходячи з того, що невиконання боржником рішення після накладення штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення.

Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постановах від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 (пункти 40-43), від 04.03.2020 у справі №750/11948/17 (пункти 96-97) виклав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, яке, як стверджує начальник відділу Оржицького ВДВС Куць С.І. досі не виконане, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, прокурор прохає суд визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2024 протиправною та скасувати її.

Ухвалою судді від 12.06.2024 скаргу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 21.06.2024.

В судове засідання 21.06.2024 учасники, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги, не з`явилися.

20.06.2024начальник відділуОржицького ВДВСу Лубенськомурайоні Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїКуць С.І.засобами електронноїпошти надіслав досуду запереченняна скаргу,в якомупрохав залишитиїї беззадоволення,оскільки вінвважає своїдії правомірнимита проведенимиу відповідностідо чинногозаконодавства України,зокрема доЗУ "Провиконавче провадження",яким передбачено,що у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем складається акт про порушення вимог законодавства про виконавче провадження та направляється подання до органів досудового розслідування, а виконавче провадження закривається постановою виконавця. Прохав розгляд скарги провести за його відсутності.

Від інших учасників справи заяви та клопотання не надходили, про причини своєї неявки вони суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на вищевикладене, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що за результатами судового провадження має бути постановлено ухвалу, якою скаргу слід задоволити з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що на виконанні Оржицького ВДВС перебував виконавчий лист Хорольського районного суду Полтавської області за позовною заявою Лубенської окружної прокуратури Полтавської області у справі №543/213/22 від 04.09.2023 про зобов`язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку з кадастровим номером 5323655100:30:021:0048, площею 1,022 га, розташовану на території Оржицької селищної ради Полтавської області у попередній стан та повернути Оржицькій селищній раді шляхом підписання акту приймання-передачі, що підтверджується копією постанови про відкриття провадження № 72774929 від 13.09.2023 /а.с. 8/.

В межах вказаного виконавчого провадження 13.09.2023 було винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн, та стягнення витрат виконавчого провадження у сум 223,00 грн, які виконані боржником в повному обсязі .

07.03.2024 при перевірці виконання виконавчого листа було встановлено, що спірна земельна ділянка не приведена у попередній стан, а саме: на її частині не заритий штучний котлован, який заповнений водою та не демонтований залізний паркан, яким зазначений котлован огороджено, по даному факту складено акт.

08.03.2024 в межах вказаного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення в сумі 1700,00 грн та зобов`язано виконати рішення у строк 10 робочих дні та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Штраф боржником сплачено в повному обсязі.

08.05.2024 при повторній перевірці виконання вищевказаного виконавчого документу було встановлено, що спірна земельна ділянка не приведена у попередній стан, а саме: на її частині не заритий штучний котлован, який заповнений водою та не демонтований залізний паркан, яким зазначений котлован огороджено, земельна ділянка не повернута Оржицькій селищній раді шляхом підписання акту приймання-передачі.

08.05.2024 в межах вказаного виконавчого провадження було винесено постанову про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення в сумі 34000,00 грн. Штраф боржником сплачено в повному обсязі.

Після цього 15.05.2024 в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем надіслано до сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №2 Лубенскього РВП ГУНП в Полтавській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Начальником відділу Оржицького ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куцем Станіславом Івановичем 17.05.2024 у виконавчому провадженні №72774929 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із направленням подання про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі №543/213/22 за позовом Лубенської окружної прокуратури, яку ним 17.05.2024 надіслано учасникам виконавчого провадження, керінику Лубенської окружної прокуратури та Хорольському районному суду Полтавської області для відому.

Вищевказане підтверджуєтьсязапереченнями начальника відділу Оржицького ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куця С.І. від 20.06.2024 на скаргу прокурора та копією постанови про закриття виконавчого провадження та супровідних листів про її надіслання сторонам.

Норми права, застосовані судом.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першої та другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За умовами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Положеннями частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в постанові від 29.10.2021 у справі №916/1714/20.

Враховуючи вищевикладене, за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пункт 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-19 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини друга, третя статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми повторне невиконання боржником рішення суду, яке може бути виконано без його участі, має наслідком надіслання державним виконавцем органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, а також вжиття заходів примусового виконання рішення суду. Водночас, у разі невиконання рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника, державний виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

В обох випадках, про які йдеться в абзацах другому та третьому частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має звернутись до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення. Однак, ухвалити постанову про закінчення виконавчого провадження після такого звернення виконавець може лише у разі невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без його участі. Якщо ж судове рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець після відповідного звернення до правоохоронних органів не закінчує виконавче провадження, а продовжує вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на примусове виконання такого рішення.

При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означає, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Та обставина, що саме ОСОБА_1 за судовим рішенням зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону, оскільки судове рішення хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак, не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судом обставини невиконання його у добровільному порядку та свідоме ухилення ОСОБА_1 від його виконання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у справі №916/4106/14 від 30.08.2018 та у справі №924/315/17 від 25.09.2020.

Також, суд враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г та від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14, відповідно до змісту яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду скарги обставини, суд вбачає наявність правових підстав для визнання неправомірною та скасування постанови начальника відділуОржицького ВДВСу Лубенськомурайоні Полтавськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиціїКуця СтаніславаІвановича від17.05.2024у виконавчомупровадженні №72774929про закінченнявиконавчого провадженняна підставіп.11ч.1ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» узв`язку ізнаправленням поданняпро кримінальнеправопорушення зафактом умисногоневиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі №543/213/22 за позовом Лубенської окружної прокуратури.

Водночас суд звертає увагу державного виконавця на приписи ст. 453 ЦПК України, відповідно до якої про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст. 259-261, 352-355, 447- 451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Безцінного Олега Володимировича, за участі стягувача - виконавчого комітету Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, боржника - ОСОБА_1 , на рішення начальника Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куця Станіслава Івановича про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу Оржицького ВДВС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куця Станіслава Івановича від 17.05.2024 у виконавчому провадженні №72774929 про закінченнявиконавчого провадженняна підставіп.11ч.1ст.39Закону України«Про виконавчепровадження» узв`язку ізнаправленням поданняпро кримінальнеправопорушення зафактом умисногоневиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі №543/213/22 за позовом Лубенської окружної прокуратури.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Скаржник: Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Безцінний Олег Володимирович, адреса: м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13 Полтавської області.

Стягувач: Виконавчий комітет Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, адреса: смт. Оржиця, вул. Центральна, 24 Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 44035137.

Суб`єкт оскарження: Начальник Оржицького відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Куць Станіслав Іванович, адреса: смт. Оржиця, вул. Центральна, 79 Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ 34387844.

Боржник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий