Постанова

від 07.05.2024 по справі 274/657/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/657/22 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І.Ю.

Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну № 274/657/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича, та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 3 жовтня 2020 року, близько 20 год. 50 хв., на автодорозі « Бердичів- Вчорайше-Іллінці», водій автомобіля BMW 320 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на її сина ОСОБА_4 , якого в подальшому відкинуло на зустрічну смугу руху автодороги, де на останнього було повторно здійснено наїзд зустрічним транспортним засобом - автомобілем марки RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Вказує, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди її син отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.

За даним фактом Бердичівським відділом поліції Головного управління Національної поліції України у Житомирській області 4 жовтня 2020 року внесено відомості до ЄДРДР №12020060050000736 за ч. 2 ст. 286 КК України.

31 грудня 2020 року слідчим СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження.

Позивачка вказує, що внаслідок смерті сина їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона втратила рідну дитину, з якою вона постійно проживала. Син піклувався та дбав про неї, був опорою в її житті.

Враховуючи вищезазначене, просила стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки - адвокат Лабик Р.Р., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля BMW 320 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ НАСК « Оранта», відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів на відшкодування моральної шкоди.

У такому разі, відповідно до вимог ст.27 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 60000 грн.

Отже, суд першої інстанції мав можливість зменшити розмір моральної шкоди з урахуванням суми страхового відшкодування, однак відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга на вказане рішення також була подана й ПАТ НАСК «Оранта», в якій, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою докази, які підтверджують факт припинення дії строку страхового поліса на час вказаної ДТП.

Так, 30 квітня 2020 року між ОСОБА_5 та ПАТ НАСК « Оранта» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 30 квітня 2020 року по 29 липня 2020 року. У тексті вказаного договору була допущена технічна помилка в даті закінчення строку дії цього поліса. Наявність такої помилки підтверджується ціною договору, оскільки згідно з діючими на той час тарифами за цим договором сплачено кошти зі строком дії поліса саме на три місяці, а не на річний строк.

Окрім того, на офіційному сайті МТСБУ відсутня інформація про те, що станом на 3 жовтня 2020 року вказаний поліс був чинним.

Враховуючи вищезазначене, представник ПАТ НАСК « Оранта» просив скасувати рішення в частині визначення строку дії поліса № АР/7639936 від 30 квітня 2020 року протягом періоду з 30 квітня 2020 року по 29 квітня 2021 року та прийняти в цій частині нове судове рішення, вказавши строк дії поліса з 30 квітня 2020 року по 29 липня 2020 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга представника позивачки підлягає до частково задоволення, а апеляційну скаргу ПАТ НАСК « Оранта» слід задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 3 жовтня 2020 року, близько 20 год. 50 хв., на автодорозі « Бердичів- Вчорайше-Іллінці», водій автомобіля BMW 320 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , який перебував на проїзній частині дороги, в положенні сидячи, та якого в подальшому відкинуло на зустрічну смугу руху автодороги, де на останнього було повторно здійснено наїзд зустрічним транспортним засобом - автомобілем марки RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 , який є сином позивачки, загинув на місці пригоди.

За даним фактом Бердичівським відділом поліції Головного управління Національної поліції України у Житомирській області 4 жовтня 2020 року внесено відомості до ЄДРДР №12020060050000736 за ч. 2 ст. 286 КК України.

31 грудня 2020 року слідчим СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ НАСК « Оранта» відповідно до страхового поліса, строк дії якого тривав з 30 квітня 2020 року до 29 квітня 2021 року.

Таким чином, суд зазначив, що без залучення в якості співвідповідача ПАТ НАСК « Оранта», вирішення питання про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди є передчасним. Зазначене питання має вирішуватися судом за наявності відомостей щодо відшкодування моральної шкоди страховою компанією.

Окрім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув син позивачки було те, що останній перебував на проїзній частині дороги у темну пору доби, й видимість цієї перешкоди була менше відстані, необхідної для зниження швидкості транспортних засобів аж до їх зупинки.

Також судом зазначено, що на обгрунтування заявленого грошового відшкодування в розмірі 150000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданою смертю потерпілого, позивачкою не долучено жодного доказу того, що загиблий перебував у досить тісних стосунках із нею й вони мали спільний побут, а також відсутні докази того, що син здійснював за позивачкою догляд. Не надано суду й доказів на підтвердження того, що після смерті сина у ОСОБА_1 погіршився стан здоров`я.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Так, частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У постанові Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №236/396/18 зазначено, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачала, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Ця подія об`єктивно невідворотна не тільки для заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягнутому рівні розвитку науки і техніки.

Під умислом потерпілого необхідно розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявність непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Згідно з частиною другою статті 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

У частині другій статті 1193 ЦК України міститься правило про те, що у разі, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди,- також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям ( усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Суду не надано доказів того, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого, отже відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану смертю потерпілого.

Зміст постанови про закриття кримінального провадження свідчить про те, що в діях водія автомобіля BMW 320 D, реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2 , а також водія автомобіля RENAULT TRAFIC, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , не виявлено порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки дії обох водіїв не були кваліфіковані як протиправні, відтак відсутні підстави для їх солідарної відповідальності й відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язаний відшкодувати моральну шкоду матері потерпілого. Однак, та обставина, що, окрім ОСОБА_2 , учасником даної ДТП був ще один володілець джерела підвищеної небезпеки, враховується судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача.

Обставини даної ДТП свідчать про те, що ОСОБА_4 перебував у темну пору доби на проїзній частині автодороги, на смузі руху автомобіля під керуванням відповідача, що слід розцінити як грубу необережність самого потерпілого, яка сприяла виникненню ДТП, що, у свою чергу, є підставою для застосування положень частини другої статті 1193 ЦК України.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на ту обставину, що його цивільно-правова відповідальність застрахована у ПАТ НАСК « Оранта», що підтверджується полісом № АР/7639936.

Однак, на офіційному сайті МТСБУ відсутня інформацію про чинність вказаного страхового полісу станом на час вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що у даному випадку ПАТ НАСК « «Оранта» зобов`язане здійснити виплату страхового відшкодування.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 надала суду копію її заяви від 3 вересня 2021 року, адресованої МТСБУ, в якій вона повідомляла про те, що не отримувала коштів на відшкодування шкоди, завданої внаслідок цієї ДТП.

Суду також надано копію повідомлення МТСБУ про вказану дорожньо-транспортну пригоду, направлену представником ОСОБА_1 14 січня 2021 року.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що страхове відшкодування було виплачене.

Проте, вказана обставина не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 , оскільки вирішення даного спору можливе з урахуванням розміру такого відшкодування, передбаченого пунктом 27.3 статті 27 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що становить 60000 грн. ( 5000 грн. х 12).

Таким чином, при вирішенні спору слід виходити з того, що загальний розмір відшкодування моральної шкоди у даному випадку становить різницю між сумою, зазначеною у позові, та розміром страхового відшкодування, - 90000 грн. (150000 грн. - 60000 грн.).

Однак з урахуванням грубої необережності потерпілого, загальний розмір моральної шкоди підлягає зменшенню із 90000 грн. до 45000 грн.

Враховуючи, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачці 22500 грн. ( 45000 грн. : 2).

В апеляційній скарзі представник позивачки просив відшкодувати витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

На підтвердження таких витрат він надав суду копію договору про правничу допомогу, укладеного 6 січня 2022 року між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч Україна» та ОСОБА_1 , у якому зазначено, що вартість однієї години роботи, пов`язаної з наданням адвокатських послуг, становить 3000 грн.

Наведений в апеляційній скарзі розрахунок розміру судових витрат містить інформацію про те, що адвокатом витрачено 10 год. на надання правничої допомоги.

Враховуючи ту обставину, що позовні вимоги задоволено частково ( на 15 %), на користь позивачки підлягає стягненню 4500 грн. витрат на правничу допомогу ( 30000 грн. х 15 %).

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення,- про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича, задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 22500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4500 грн. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Компенсувати Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у розмірі 3721 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: