Рішення

від 01.07.2024 по справі 638/8248/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/8248/24

Провадження № 2/638/4138/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Поддубкіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.11.2022 його було прийнято на посаду продавця консультанта філії №1 Департаменту з роздрібної торгівлі ТОВ «Дієса». 15.09.2023 наказом припинено трудовий договір за угодою сторін, у наказі міститься пункт щодо виплати грошової компенсації за 14 календарних днів відпустки. У день звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату за другу половину липня 2023 з 15.07.2023 по 31.07.2023, за серпень 2023 та заробітна плата за першу половину вересня з 01.09.2023 по 15.09.2023, також при звільнені роботодавець не виплатив компенсацію за 14 календарних днів відпустки. 12.02.2024 та 25.03.2024 позивач звертався до відповідача з заявами щодо надання довідки про розмір нарахованої заробітної плати у період з 01.07.2023 по 15.09.2023, довідки про розмір заборгованої компенсації за 14 невикористаних днів щорічної відпустки. 19.04.2024 на його електронну адресу від відповідача надійшов розрахунковий лист за вересень, згідно якого борг складає 26760,68 грн, однак відповідач не надає розрахунок заборгованості. Відповідно до довідки форми ОК-5 йому було нараховано заробітну плату за другу половину липня 2023 з 15.07.2023 по 31.07.2023, за серпень 2023 та заробітну плату за першу половину вересня з 01.09.2023 по 15.09.2023. Згідно розрахункового листа заборгованість за вересень становить 26760,60 грн. оскільки розрахунковий лист не містить розрахунку заборгованості по заробітній платі за липень та серпень, то слід рахувати його наступним чином: мінімальна заробітна плата у 2023 році склала 10932 грн, тому заборгованість за період з 01.07.2023 по 01.09.2023, тобто невиплаченій заробітній платі за 2 місяці підраховується, виходячи саме з мінімального розміру заробітку, який було отримано і складає 21864 грн. 29.08.2023 було перераховано частину заробітну плати за липень, яка склала 5393,50 грн. Всього заборгованість по заробітній платі становить 43231,18 грн. розраховуючи розмір середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, слід врахувати, що згідно ст. 50 КЗпП України тривалість робочого часу для найманих працівників має бути не більше 40 годин у тиждень. При п`ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями тривалість робочого дня не перевищує 8 годин. Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні з 15.09.2023 по 06.05.2024 складає 169 робочих дні. Отже, розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 15.09.2023 по 06.05.2024 становить 83479,20 грн. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позов, стягнути заборгованість по заробітній платі 43231,18 грн, середній заробіток 83479,20 грн та моральну шкоду 10000 грн.

07.05.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано в провадження судді Семіряд І.В.

08.05.2024 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.

Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 22.11.2022 ОСОБА_1 прийнято на посаду продавця консультанта філії №1 Департаменту з роздрібної торгівлі «Дієса», відповідно до наказу №21/11/001 від 21.11.2022, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці.

15.09.2023 наказом №Z00/14/09/034 про припинення трудового договору ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін, що підтверджується записом у трудовій книжці та копією наказу.

У позовній заяві позивач вказує, що у день звільнення йому не було виплачено заробітну плату за другу половину липня 2023 року, за серпень 2023 року та за першу половину вересня 2023 року, також не виплачено компенсацію за 14 невикористаних календарних днів відпустки.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано розрахунковий листок за вересень 2023 року, з якого вбачається, борг підприємства на кінець місяця становить 26760,38 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Ч. 1,2 ст. 233 КЗпП передбачає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Передбачені у положеннях статей 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

При цьому, норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

Поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, необхідно кваліфікувати як ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

У постанові від 27 липня 2021 року у справі № 756/7222/18 Верховний Суд вказав, що строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що позивач був звільнений 15.09.2023, окрім того, ОСОБА_1 у позові вказує, що в день звільнення йому не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку.

Отже, про неотримання всіх належних виплат ОСОБА_1 дізнався в день звільнення.

Згідно з ч.47КЗпП Українироботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частиною першоюстатті 116 КЗпП Українипередбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З наданої позивачем копії наказу №Z00/14/09/034 від 15.09.2023 вбачається, що копія вказаного наказу була посвідчена 15.09.2023, окрім того у наказі відображено, що ОСОБА_1 з наказом, належними виплатами ознайомлено, копію наказу отримано.

Доказів того, що ОСОБА_1 не отримував копію наказу про звільнення, не був ознайомлений з належними виплатами матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Тобто, ОСОБА_1 про неотримання (неперахування відповідачем) належних виплат при звільнені був ознайомлений 15.09.2023, про що він сам і зазначає у позовній заяві.

З листом до відповідача щодо надання довідки про розмір нарахованої заробітної плати позивач звертається лише 12.02.2024, а потім 25.03.2024, тобто через п`ять місяців після звільнення.

Отже, ОСОБА_1 поставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, оскільки вживав заходів щодо отримання належної йому при звільненні виплати (заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку) тільки через п`ять місяців після звільнення, доказів того, що для зверненню за захистом його прав були об`єктивні причини, які не дали змоги вчасно звернутись до відповідача, матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, необхідно кваліфікувати як ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Отже, судом не встановлено, поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Що стосується стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ч.1ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але небільш як за шість місяців.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку у розмірі 83479,20 грн та наведено відповідний розрахунок.

Для визначення середнього заробітку необхідно визначити середньоденну заробітну плату та кількість робочих днів . При цьому, середньоденна заробітна плата визначається діленнямзаробітної платиза фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вказує позивач він працював у липні, серпні 2023 року та був звільнений у вересні 2023 року, отже для вирахування середньоденної заробітної плати необхідно враховував заробітну плату за липень та серпень 2023 року.

Разом з тим, як вбачається з інформації Пенсійного фонду України за формою ОК-7 та ОК-5 заробітна плата ОСОБА_1 за липень, серпень 2023 року становила 0 грн.

Отже, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його заробітку за липень та серпень 2023 року, наведений ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку не можу бути прийнятий судом до уваги, оскільки не підтверджений жодним доказом.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку саме з підстав їх недоведеності.

Що стосується стягнення моральної шкоди

Статтею 237-1 КЗпП Українивизначено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову в частині позовних вимог про стягнення заробітної плати у зв`язку з пропуском строку звернення, а середнього заробітку у зв`язку з недоведеністю, підстави для стягнення моральної школи відсутні.

Окрім того, суд зазначає, що позивач у судове засідання не з`явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності, отже, позивач не з`являючись у судове засідання усвідомлює, погоджується та несе ризики неможливості вчасно відреагувати на обставини, які будуть з`ясовані в ході проведення судового засідання, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання про витребування відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,12,19,81,133,141,264,265 ЦПК України, ст.ст.115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Дієса» простягнення заборгованостіпо заробітнійплаті,середнього заробіткуза часзатримки розрахунку,моральної шкоди відмовити.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2024.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 .

Відповідач- ТОВ «Дієса», ЄДРПОУ 36483471, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45,03150.

Суддя: І.В.Семіряд