Рішення

від 11.06.2024 по справі 638/5214/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/5214/18

Провадження № 2/638/344/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря Кордіварової А.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», третя особа ОСОБА_2 про визнання актів обстеження системи теплоспоживання незаконними -

встановив:

Представник Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, стягнути зі ОСОБА_2 заборгованість: за спожиту теплову енергію на потреби опалення без укладення договору за період з 01.10.2021 року по 31.12.2021 року у розмірі 7392,74 грн.; за спожиту теплову енергію в сумі 53532,30 грн. за період з 24.03.2014 року по 31.12.2016 року; суму інфляційних витрат 322,01 грн., суму 3% річних 74,16 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач має особовий рахунок № НОМЕР_1 . ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення другого поверху № 4-1: -4-5, антресолі другого поверху №4-6. 4-7 загальною площею 97,2 кв.м. у житловому будинку літ «А-3» за адресою АДРЕСА_1 (копію витягу додано) з централізованою системою теплопостачання. Відповідач ОСОБА_2 користується тепловою енергією, яку подає у приміщення, а в цілому в централізовану систему теплопостачання всіх будинків КП «Харківськітепловімережі».Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається,проводятьсявиключновгрошовійформівідповіднодовстановлених тарифів

Розрахунковимперіодомєкалендарниймісяць.За період користування тепловою енергією з 24.03.2014 р. по 31.12.2016 р., відповідачем спожито теплової енергії на суму 53532,30 грн. за кожен розрахунковий період відповідачу направлялися рахунки фактури про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

01.08.2017 року, 16.01.2016 року, 21.10.2015 року та 09.08.2017 року відповідачу направлено досудові повідомлення з повідомленням про заборгованість за використану теплову енергію та пропозицію оплати такої. Підтвердженням постачання теплової енергії є акт включення до джерела теплової енергії № 174/3336 від 30.06.2015 року та №174/3337 від 30.06.2015 року. Споживання теплової енергії відповідачем на потреби опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відбувалося без укладання договорудо31.12.2016р.тапозивачемрегулюютьсяпублічниміндивідуальнимдоговором

Розрахунок спожитоїтеплової енергії проводиться відповідно до показань приладу обліку теплової енергії за правилами п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка с межею балансової належності (відповідальності),відповіднододоговорунапідставіпоказіввузлаоблікузгідноз діючимитарифами.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно і показань (з урахуванням теплових втрат від наріжної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).

Позивач також просив визнати пропуск позовної давності, як такий, що відбувся із поважних причин.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року здійснено перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

10.10.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечувались позовні вимоги з огляду на те, що позивачем не доведено факт користування послугами відповідачем, а також розмір заборгованості. Також заперечував проти визнання пропуску позовної давності із поважних причин.

22.10.2018 року до суду надійшли доповнення до відповіді на відзив представника позивача, в якому зазначено, що відповідачеві було запропоновано укласти індивідуальний договір щодо користування тепловою енергією та надіслано йому примірник такого договору для підписання, однак відповідач проігнорував пропозицію.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду. Крім того, задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, витребувано з КП «ХТМ» оригінали актів №174/429 від 04.10.2013 року та №174/2467 від 06.05.2015 року.

18.12.2018 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що при розрахунку сум заборгованості позивачем не враховано той факт, зо відповідач є інвалідом 2 групи та має пільги щодо оплати комунальних послуг.

18.02.2019 року від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив, в який зазначено, що відповідач хоч і є інвалідом 2 групи, однак приміщення, з приводу якого нараховано суму заборгованості, не входить до складу житлового фонду і в цьому випадку ОСОБА_2 не є побутовим споживачем послуг КП «ХТМ», тож на нього не поширюються надані пільги щодо використання вказаного приміщення.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі судову технічну експертизу документів. Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Вищевказана експертиза не буда проведена у зв`язку із неоплатою її вартості ОСОБА_2 виконавцеві (ХНДІСІ ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса).

Ухвалою суду від 25.11.2020 року провадження у справі відновлено та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 09.02.2021 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про залучення її в якості третьої особи.

14.04.2021 року від ОСОБА_3 надійшла позовна заява до КП «ХТМ», третя особа ОСОБА_2 про визнання актів обстеження системи теплоспоживання об`єкту «174/3336 та «174/3337 від 30.06.2015 року, такими що не відповідають вимогам законодавства України та складені з порушеннями. В обґрунтування позову посилається на те, що згідно із технічним паспортом, а також актом обстеження системи теплоспоживання №174/2467 від 06.05.2015 року в яких зазначено, що у приміщенні відсутні труби гарячого водопостачання. Зазначене також підтверджується актами КП «Харківводоканал». Крім того, також заперечувала проти продовження строку позовної давності для позивача.

19.04.2021 року представником КП «ХТМ» подано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 в якому просить суд відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість.

Ухвалою суду від 13.07.2023 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято та об`єднано з первісним позовом.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з`явилась, просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин 1-4 статті 2 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судовим розглядом встановлено, та не заперечується ОСОБА_2 , що відповідач має особовий рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 належать нежитлові приміщення другого поверху № 4-1: -4-5, антресолі другого поверху №4-6. 4-7 загальною площею 97,2 кв.м. у житловому будинку літ «А-3» за адресою АДРЕСА_1 (копію витягу додано) з централізованою системою теплопостачання.

З наданих матеріалів також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 користується тепловою енергією, яку подає у приміщення, а в цілому в централізовану систему теплопостачання всіх будинків КП «Харківськітепловімережі».Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається,проводятьсявиключновгрошовійформівідповіднодовстановлених тарифів

Розрахунковимперіодомєкалендарниймісяць.За період користування тепловою енергією з 24.03.2014 р. по 31.12.2016 р., відповідачем спожито теплової енергії на суму 53532,30 грн. за кожен розрахунковий період відповідачу направлялися рахунки фактури про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

01.08.2017 року, 16.01.2016 року, 21.10.2015 року та 09.08.2017 року відповідачу направлено досудові повідомлення з повідомленням про заборгованість за використану теплову енергію та пропозицію оплати такої.

Підтвердженням постачання теплової енергії є акт включення до джерела теплової енергії № 174/3336 від 30.06.2015 року та №174/3337 від 30.06.2015 року. Споживання теплової енергії відповідачем на потреби опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відбувалося без укладання договорудо31.12.2016р.тапозивачемрегулюютьсяпублічниміндивідуальнимдоговором

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 було запропоновано укласти індивідуальний договір на постачання теплової енергії, однак з невідомих причин відхилив пропозицію КП «ХТМ».

Розрахунок спожитоїтеплової енергії проводиться відповідно до показань приладу обліку теплової енергії за правилами п. 23 Правил, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка с межею балансової належності (відповідальності),відповіднододоговорунапідставіпоказіввузлаоблікузгідноз діючимитарифами.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно і показань (з урахуванням теплових втрат від наріжної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком сум, що нараховані та підлягають стягненню.

Відповідно до п.18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі оплачує послуги з теплопостачання, у зв`язку з чим за ним утворився борг.

Щодо незгоди відповідача із фактичним споживанням послуг КП «Харківські теплові мережі», суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 3 цієї статті встановлено, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Законом України «Про теплопостачання» встановлено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Правилами користування тепловою енергією від 03.10.2007 року №1198 зазначено, що споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником

будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична

особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В будинку АДРЕСА_1 система опалення є централізованою, а подача опалення у нежитлове приміщення відповідача є невід`ємне від цієї системи.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. ст.150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири), а також члени його сім`ї також зобов`язані утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Надані акти КП «Харківводоканал» про відсутність труб гарячого водопостачання у приміщенні, суд не бере до уваги, оскільки вони не відносяться до предмета доказування, а заборгованість нарахована саме за централізоване опалення, до якого згідно актів обстеження, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відноситься як до єдиної системи. Жодних доказів щодо наявності погоджених планів встановлення автономного опалення тощо, суду не надано.

Однак одночасноіз чим,судприймаючи до увагу заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, зазначає наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України)

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Так, заявлений період невиконання відповідачем своїх обов`язків зі сплати наданих послуг становить з 24.03.2014 року по 31.12.2016 року.

Представником позивача було подано позов до Дзержинського районного суду м. Харкова 19.04.2018 року.

Тобто трирічний строк позовної давності для звернення до суду сплив у 2014 році.

Судом не вбачається наявність поважних причин щодо визнання причин пропуску строків позовної давності поважними, тож суд задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, бере до уваги строк який охоплюється періодом з 01.05.2015 року по 31.12.2016 року та сума заборгованості згідно розрахунку становить 44132,95 грн.

Крім того, враховуючи зміну розміру основного зобов`язання, суд розраховує інфляційні витрати та 3% річних від неї, що в свою чергу становить: інфляційні витрати 117,43 грн. та 3% річних 1323,99 грн.

За таких обставин, беручи до уваги, що зобов`язання відповідачем не виконуються належним чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання актів обстеження системи теплоспоживання об`єкту «174/3336 та «174/3337 від 30.06.2015 року, такими що не відповідають вимогам законодавства України та складені з порушеннями суд виходить з наступного.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що дії відповідача свідчать про порушення, не визнання або оспорювання охоронюваних законом його цивільних прав та інтересів.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно актів підключення споживача до джерела теплової енергії №174/429 від 30.09.2013 року №174/1517 від 14.04.2014 року, а також актів підключення споживача до централізованої системи опалення №174/4087 від 20.10.2014 року та №174/6694 від 14.04.2015 року, будинок за адресою: АДРЕСА_1 є підключеним до централізованої системи опалення.

Жодних доказів відсутності обладнання для подачі тепла або наявності автономного опалення у приміщенні ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, в рамках розгляду справи не було доведено неправомірність оскаржуваних актів, судова технічна експертиза документів також не була проведена через неоплату її відповідачем за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог,

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.4, 10, 76-89, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги за первісним позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.05.2015 року по 31.12.2016 року у розмірі 44132 (сорок чотири тисячі сто тридцять дві) гривні 95 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму інфляційних витрат у розмірі 117 (сто сімнадцять) гривень 43 копійок та 3% річних у розмірі 1323 (одна тисяча триста двадцять три) гривні 99 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 1452,62 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 01.07.2024 року.

Головуючий суддя: