Ухвала

від 27.06.2024 по справі 444/1122/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1122/24

Провадження № 2/444/627/2024

УХВАЛА

підготовчого судового засідання

27 червня 2024 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головоуючої судді Олещук М. М.,

секретаря судового засідання Вишневської І.І.,

розглядаючи розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ :

У провадженні Жовківського районного суду Львівської області знаходиться дана цивільна справа.

Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що у позивача та відповідача наявне спільне майно, набуте за період шлюбу: земельна ділянка, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 4622784400:04:002:0031) та розташований на ній житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,2423 га (кадастровий номер: 4622784400:04:003:0032), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, вищевказане майно є спільною сумісною власністю (яке і є предметом позову у справі № 444/1122/24), що юридично на праві власності належить ОСОБА_3 на підставі поданих до позовної заяви документів.

Однак, необхідно врахувати, що у разі розірвання Шевченківським районним судом м. Львова шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то документально ОСОБА_3 стає одноосібним власником майна (презумпція згоди ОСОБА_1 на укладення ОСОБА_3 договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя перестане діяти).

Заявник звертає увагу на те, що Договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 22.04.2011 р., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Русланою Василівною в реєстрі за № 414 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22.04.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №419, тобто такі договори були укладені до 2013 року. Таким чином, ОСОБА_3 , маючи свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року та державний акт на право приватної власності на землю, виданого до 1 січня 2013 року матиме змогу звернутись до нотаріуса із метою вчинення будь-яких дій, пов`язаних із розпорядженням даного нерухомого майна без пред`явлення Договорів купівлі-продажу.

Таким чином, ОСОБА_3 , будучи власником майна на праві приватної власності має безперешкодну можливість вчиняти активні дії для відчуження нерухомого майна.

Враховуючи викладене, існують об`єктивні підстави вважати, що відсутність забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони на вчинення певних дій, дозволить ОСОБА_3 , після розірвання шлюбу реалізовувати права одноосібного власника, у тому числі активно вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірного майна третім особам.

Відповідно ОСОБА_1 буде позбавлена можливості реалізовувати своє право володіння, користування та розпорядження вказаним нерухомим майном.

Отже, метою забезпечення поданого ОСОБА_1 позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, задля забезпечення позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а відповідач не позбавляється права власності або користування майном, а тому вказані види забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження його прав.

ОСОБА_1 просить ззадовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 4622784400:04:002:0031) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,2423 га (кадастровий номер: 4622784400:04:003:0032), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити державним реєстраторам, а також іншим суб`єктам, на яких покладено функції державного реєстратора вчиняти будь-які реєстраційні дії з об`єктами зазначеного вище нерухомого майна.

Суд, вивчивши та дослідивши подану заяву про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

За змістом ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

В пункті 1Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст.151 ЦПК Україниєдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Судом встановлено, що предметом спору у даній цивільній справі є поділ майна подружжя, а саме земельної ділянки, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 4622784400:04:002:0031) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,2423 га (кадастровий номер: 4622784400:04:003:0032), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали поданої позивачем заяви про забезпечення позову, а також матеріали позовної заяви, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, приходить до висновку, що позовні вимоги стосуються поділу майна подружжя, а тому забезпечення позову є необхідним з метою ефективного захисту, поновлення прав та інтересів позивача, які вона вважає порушеними і за захистом яких вона звернулась до суду.

Так, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову. Суд при вирішенні даного питання повинен надати оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересів сторін.

Таким чином арешт є більш широким заходом забезпечення позову, оскільки включає в себе не тільки заборону на відчуження майна, а й інші обмеження у праві розпорядження майном, в той час як заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим в процесі виконання ухвали суду.

Враховуючи те, що між сторонами дійсно виник спір, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, беручи до уваги, що подальше відчуження майна, а саме земельної ділянки, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 4622784400:04:002:0031) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,2423 га (кадастровий номер: 4622784400:04:003:0032), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за відповідачем, призведе до ускладнення захисту прав позивача, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим чи утрудненим виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд вважає необхідним заяву про забезпечення позову задовольнити частково та заборонити відчуження вказаного майна.

Також суд враховує, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Невжиття такихзаходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак, заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Відповідно п. 7 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.151-153, 157, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову заборонити відчуження: земельної ділянки, площею 0,2500 га (кадастровий номер: 4622784400:04:002:0031) та розташованого на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,2423 га (кадастровий номер: 4622784400:04:003:0032), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвалу скерувати до виконання, а також для відома всім учасникам справи.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження»:

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст ухвали складено 27.06.2024 року.

Суддя Олещук М. М.