Постанова
від 26.06.2024 по справі 910/7568/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/7568/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА", Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023

у справі № 910/7568/23 (суддя Головіна К. І.)

за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі

1) Міністерства соціальної політики України;

2) Національної соціальної сервісної служби

до

1) Фонду державного майна України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА"

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним, повернення майна

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України (надалі - Мінсоцполітики; позивач-1) та Національної соціальної сервісної служби України (по тексту - Нацсоцслужба; позивач-РР2) до Фонду державного майна України (в подальшому - ФДМУ; Фонд; відповідач-1; апелянт-3), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (скорочено - Регіональне відділення; РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях; відповідач-2; апелянт-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" (нижче - ТОВ "Інвест.ЮА"; відповідач-3; Товариство; апелянт-2) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним, повернення майна.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на те, що в порушення ст. 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та постанови Верховної Ради України № 1137-VI від 17.03.2009 "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)", ФДМУ вніс цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Сонячний" (в тексті - ДОТ "Сонячний") до Переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2022 році та здійснив приватизацію цього дитячого оздоровчого табору без погодження органу, що реалізовує політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей (Мінсоцполітики та Нацсоцслужби). У подальшому ДОТ "Сонячний" був відчужений ТОВ "Інвест.ЮА" за ціною у чотири рази меншою, ніж було визначено висновком суб`єкта оціночної діяльності, у зв`язку з чим не була досягнута мета приватизації - збільшення надходжень до державного бюджету. За таких обставин Прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ ФДМУ № 1 від 04.01.2022 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.02.2023, укладений між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Інвест.ЮА", щодо цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" площею 5318 кв. м, розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область;

- зобов`язати ТОВ "Інвест.ЮА" повернути цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., державі в особі ФДМУ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 задоволено позовні вимоги заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним, повернення майна; визнано незаконним та скасовано наказ Фонду державного майна України № 1 від 04.01.2022 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний"; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.02.2023, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» щодо цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний», площею 5318 кв. м, розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» повернути цілісний майновий комплекс ДОТ «Сонячний» площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., державі в особі Фонду державного майна України; стягнуто солідарно з Фонду державного майна України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у сумі 8052 грн.

За висновками місцевого господарського суду, встановленим є здійснення Фондом державного майна України приватизації ДОТ "Сонячний" без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 у повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби України до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» відмовити у повному обсязі.

Апелянт-2 вказує, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, формальним та неповним дослідженням поданих доказів.

ТОВ "Інвест.ЮА" вважає, що суду першої інстанції необхідно було мати документи та інформацію про заклад, що підтверджують, зокрема: чи була зареєстрована юридична особи - дитячий оздоровчий табір «Сонячний» або чи функціонував заклад без статусу юридичної особи у складі підприємств, установ та організацій, як їх філія чи структурний підрозділ. Якщо так, то хто є його засновником, у чиєму складі діє, чи існує статут/положення дитячого оздоровчого табору «Сонячний», чи наявна посада директора дитячого оздоровчого табору «Сонячний», чи існує зареєстроване місце розташування закладу, чи є в наявності матеріально-технічна база, кадрове забезпечення та технології для надання послуг, чи забезпечений дитячий оздоровчий табір «Сонячний» інвентарем, технічним та іншим обладнанням відповідно до державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей.

Проте, такі документи та інформація Прокурором надані не були, а відповідачі зазначали про їх відсутність, тож незрозуміло, яким чином місцевий господарський суд дійшов до висновку про існування дитячого оздоровчого табору «Сонячний» та його приватизацію, адже без наявності вище перелічених ознак не може йти будь-яка мова про існування будь-якого дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.

За твердженнями апелянта-2, назва майна, на яку спирається суд першої інстанції, а саме цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний» була присвоєна йому рішенням Сергіївської селищної ради, проте мотиви для використання такої назви невідомі.

Сергіївська селищна рада, у свою чергу, рішенням від 24.12.2003 незаконно прийняла до комунальної власності цілісний майновий комплекс, як безхазяйний та незаконно присвоїла йому відповідну назву. Вищий господарський суд України, який у подальшому повернув цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний» у власність держави, назву не змінював.

ТОВ "Інвест.ЮА" також зазначає, що дії або бездіяльність Фонду державного майна України щодо не створення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку не були предметом розгляду справи, а тому суд першої інстанції не мав права надавати їм оцінку не досліджуючи усіх без винятку обставин, що призвели до таких дій або бездіяльності.

Крім того, місцевим господарським судом був проігнорований стан будівель цілісного майнового комплексу, які взагалі не можуть забезпечити оздоровлення та відпочинок дітей на належному рівні та потребують капітального ремонту, відновлення інфраструктури. З огляду саме на незадовільний стан, як було пояснено представником Фонду державного майна України, останнім відомості не були внесені до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, адже майно не могло не тільки забезпечити належний рівень оздоровлення та відпочинку дітей, а й взагалі навіть розміщення (відсутні інженерні мережі, зокрема, електрика, водовідведення, газовідведення, каналізація, теплопостачання, вікна, двері, тощо).

Відтак, висновок суду першої інстанції про обов`язок внесення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» до відповідного реєстру та утворення відповідного закладу, є втручанням у дискреційні повноваження Фонду державного майна України.

Окремо апелянт-2 вказує, що в оскаржуваному рішенні було зазначено, що: «…У свою чергу, як вже зазначалося, постановою Вищого господарського суду України від 04 серпня 2015 року у справі № 9/17-4528-2011 ДОТ «Сонячний» був повернутий державі в особі Фонду державного майна України».

Втім, за переконанням позивача, це твердження суду першої інстанції не відповідає дійсності, адже постановою Вищого господарського суду України у справі № 9/17-4528-2011 у власність держави повернуто цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний», а не дитячий оздоровчий табір «Сонячний», що не є тотожним. Питання про повернення саме дитячого оздоровчого табору «Сонячний» ніколи не ставилось та не розглядалось.

Окремо ТОВ "Інвест.ЮА" зазначається, що документ, на який посилається місцевий господарський суд, зокрема, постанова Верховної Ради України № 1137-VI від 17.03.2009 «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних, тощо)», носить для Фонду державного майна України у його повсякденній діяльності лише рекомендаційний, а не зобов`язальний характер, а тому його застосування або не застосування залежить виключно від волі суб`єкта владних повноважень.

Апелянт-2 не погоджується також з висновком суду першої інстанції про не досягнення відповідною приватизацією її єдиної мети - збільшення надходжень до державного бюджету, оскільки початкова ціна лоту на платформі prozorro.продажі становила 3 023 961,00 гривень, а не 7 257 506, 40 гривень, як це зазначено у оскаржуваному рішенні, проте ціна була дійсно знижена до 1 838 088 гривень, але процес аукціону проходив через відкриту процедуру на сайті - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2022-11-15-000003-3/, за системою гібридного голландського аукціону, що цілком відповідає положенням діючого законодавства, порушень процедури аукціону зафіксовано не було.

Резюмуючи заперечення апелянт-2 вказує, що на території Одеської області ніколи не функціонував та не утворювався дитячий оздоровчий табір «Сонячний» із розташуванням його майна за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, пров. Тірас 3, як це стверджує Прокурор у позовній заяві та суд першої інстанції у спірному рішенні.

При цьому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку також і про тотожність понять дитячий оздоровчий табір «Сонячний», який втім ніколи не був заснований та не надавав послуг оздоровлення та відпочинку, та цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний», який ніколи не був та не міг бути частиною жодного закладу оздоровлення та відпочинку з огляду на незадовільний стан його будівель та інфраструктури. Назву цьому майну, що пізніше стала його власною назвою, надала Сергіївська селищна рада, яка не мала до майна ані юридичного, ані будь-якого іншого відношення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 18.12.2023 апеляційна скарга у справі № 910/7568/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 призначено на 26.02.2024.

До Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 у справі № 910/8467/21 звернувся і Фонд державного майна України, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 та постановити нове, яким у задоволенні позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби України відмовити у повному обсязі.

Апелянт-3 зазначив, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження та врахування всіх обставин справи.

Фонд вказує, що враховуючи те, що дитячий оздоровчий табір «Сонячний» був повернутий у державну власність в зруйнованому стані, а сам дитячий оздоровчий табір не функціонував більше трьох років, ФДМУ до Міністерства соціальної політики був направлений лист від 05.02.2021 № 10-47-2346 щодо наявності об`єкта у Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Мінсоцполітики листом від 23.02.2021 № 3364/0/2-21/57 повідомило про скерування листа ФДМУ до Національної соціальної сервісної служби України, у зв`язку із передачею останній функцій Мінсоцполітики щодо реалізації державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Нацсоцслужба листом від 15.03.2021 № 000-0202-5/2741 повідомила ФДМУ про відсутність відомостей щодо дитячого оздоровчого табору «Сонячний» у Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, основною метою формування та ведення якого є забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку і послуги, які надаються такими закладами.

Враховуючи відповідь Нацсоцслужби та відсутність в Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей відомостей стосовно дитячого оздоровчого табору «Сонячний» Департамент корпоративного управління службовою запискою від 01.04.2021 № 47-23 запропонував включити об`єкт права державної власності - цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний» до переліку об??єктів, що підлягають приватизації у 2021 році без збереження профілю діяльності.

Окремо ФДМУ вказується, що постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі № 9/17-4528-2011 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1085-р «Про віднесення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» об`єктом передачі до Фонду є нерухоме майно (реєстраційний номер 1135434051103), а не юридична особа (заклад).

Наказом Фонду від 10.12.2020 № 1996 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» із (змінами)», об`єкт включено до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації в 2020 році. Органом приватизації визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

ФДМУ висловлює позицію про те, що належність спірного майна до дитячого табору було встановлено судом першої інстанції лише з назви. Враховуючи відповідь Нацсоцслужби наданої листом від 15.03.2021 № 000-0202-5/2741, якою повідомлено Фонд про відсутність відомостей щодо дитячого оздоровчого табору «Сонячний» у Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, судом першої інстанції не досліджено та не підтверджено належними та допустимими доказами на яких підставах на спірне майно розповсюджуються вимоги та обмеження встановлені Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Фонд також зазначає, що матеріали справи містять докази на підтвердження стану спірного майна, які досліджувались місцевим господарським судом, проте не були прийняті до уваги, з яких можна зробити висновок про вкрай незадовільний стан будівель та споруд, які потребують значних інвестицій, при цьому сама процедура приватизації була проведена відповідно до вимог законодавства та жодних порушень встановлено не було.

Додатково ФМДУ, по-перше, вважає, що позовні вимоги у цій справі фактично пред`явлені державою (в особі прокурора в інтересах Міністерства соціальної політики України та Національної сервісної служби України) до неї самої (в особі Фонду та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях), що не відповідає ч. 1 ст. 45 ГПК України, адже позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору. По-друге, для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту саме інтересів держави належним суб`єктом. Проте, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено вищезазначені підстави. Окрім цього, наявними є підстави для залишення позову без розгляду через недотримання Прокурором вимог, встановлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, оскільки останній не обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.12.2023 апеляційна скарга у справі № 910/7568/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23; об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 призначено на 26.02.2024.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 повністю та ухвалити нове, яким у повному обсязі відмовити у задоволенні позовної заяви заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби України до Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання договору недійсним, повернення майна; закрити провадження у справі в частині зобов`язання ТОВ «Інвест.ЮА» повернути цілісний майновий комплекс ДОТ «Сонячний» площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., державі в особі Фонду державного майна України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права.

Апелянт-1, по-перше, зазначає, що за змістом позовних вимог, предметом позову є: « 1. Визнати незаконним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» у частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний». 2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.02.2023, укладений між PB ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях TOB «ІНВЕСТ.ЮА», щодо цілісного майнового комплексу та дитячого оздоровчого табору «Сонячний» площею 5318 кв. м, розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський р-н, Одеська область. 3. Зобов`язати ТОВ «ІНВЕСТ.ЮА» повернути цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний» площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., державі в особі Фонду державного майна України».

Таким чином за першою вимогою відповідач - Фонд державного майна, центральний орган виконавчої влади (виключна підсудність) - Господарський суд міста Києва.

За 2, 3 вимогою відповідач Регіональне відділення Фонду державного майна Україна, нерухоме майно розташоване в Одеській області (виключна підсудність) - Господарський суд Одеської області.

Таким чином, Регіональне відділення вбачає, що при поданні позовної заяви заступником Генерального прокурора було порушено правило об`єднання позовних вимог.

По-друге, за змістом 3-ьої заявленої позовної вимоги, предметом позову є: «Зобов`язати ТОВ «ІНВЕСТ.ЮА» повернути цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний» площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., державі в особі Фонду державного майна України». Тобто, звертаючись з позовом, зокрема, до Фонду державного майна України та визначаючи в якості органу, у позовній вимозі про повернення майна Фонду державного майна України, створила правову ситуацію, за якої позивачем та одним із відповідачів є державна установа.

Відтак, співпадіння позивача і відповідача-1 в одній особі є свідченням відсутності спору, відповідно до чого провадження у справі підлягало закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

По-третє, не залучення уповноваженого органу управління - балансоутримувача майна - Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, вказує про не застосування судом першої інстанції статей 7, 13, 120 ГПК України, статті 129 Конституції України (порушено принцип рівності та змагальності сторін).

По-четверте, у справі відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби України заступником Генерального прокурора.

По-п`яте, на території Одеської області ніколи не функціонував та не утворювався дитячий оздоровчий табір «Сонячний» з розташуванням за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, пров. Тірас 3, як це стверджує заступник Генерального прокурора.

Так, Прокурором: не наведено доказів існування дитячого оздоровчого табору «Сонячний» реорганізація, ліквідація, зменшення території, кількості ліжко-місць, а також передача в оренду приміщення якого заборонена без погодження із центральним органом виконавчої влади; не надано доказів зареєстрованого місця розташування закладу, наявності матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення та технологій для послуг, що підтверджувало б існування дитячого оздоровчого табору «Сонячний»; не надано доказів існування юридичної особи - дитячого оздоровчого табору «Сонячний» або його функціонування без статусу юридичної особи у складі підприємств, установ та організацій як їх філії чи структурного підрозділу; не надано доказів (рішень, постанов, тощо) щодо утворення дитячого оздоровчого табору «Сонячний» центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими особами; не надано доказів існування статуту (положення) дитячого оздоровчого табору «Сонячний»; не надано доказів забезпечення дитячого оздоровчого табору «Сонячний» інвентарем, технічним та іншим обладнанням відповідно до державних соціальних стандартів оздоровлення та відпочинку дітей, що підтверджувало б існування дитячого оздоровчого табору «Сонячний»; не надано інформації щодо наявності посади директора дитячого оздоровчого табору «Сонячний», його прізвища, ім`я, по батькові, дати призначення, що підтверджувало б існування дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

По-шосте, акт, яким першочергово включено Цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний», який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Тірас, 3 до Переліку об`єктів приватизації - наказ Фонду державного майна України № 1996 від 10.12.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28.12.2019 № 1574 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році (із змінами)", в судовому порядку не оскаржується. Тому, спірний наказ є таким, що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства та прийнятий враховуючи першочерговий перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році (із змінами).

По-сьоме, приватизація спірного об`єкта здійснена відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наказу Регіонального відділення від 21.02.2023 № 174 затверджено результати продажу об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення «ЦМК Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» та завершено його приватизацію.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2023 апеляційна скарга у справі № 910/7568/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23; об`єднано апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 призначено на 26.02.2024.

На адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача-2 на апеляційну скаргу апелянта-3, в якому Нацсоцслужба просить залишити її без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої заперечення позивач-2 мотивує тим, що на момент виникнення спірних правовідносин законодавством встановлено низку обмежень та особливостей у сфері приватизації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, зокрема, щодо необхідності дозволу від відповідного центрального органу виконавчої влади. У свою чергу, Офісом Генерального прокурора встановлено порушення під час здійснення приватизації дитячого об`єкта, а саме під час видання Фондом державного майна України наказу про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році, в частині включення до нього цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» та укладення договору купівлі-продажу.

Як вбачається з наявних у справі доказів, ні Міністерство соціальної політики України, ні Нацсоцслужба не приймали жодних рішень про реорганізацію, відчуження, перепрофілювання ДОТ «Сонячний», а також не надавали згоди на його ліквідацію.

Також позивач-2 вказує, що ФДМУ не було вчинено жодних дій щодо внесення даних про ДОТ «Сонячний» до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку або Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Окремо Нацсоцслужба зазначила, що не мала достатніх правових підстав для самостійного звернення із відповідним позовом до суду.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 3 Закону № 375-VI основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є, серед іншого, збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Частиною третьою статті 20 Закону № 375-VI передбачено, що основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.

Так, Нацсоцслужбою листом від 04 квітня 2023 року за

№ 0000-0202-5/7516-2023/14341 повідомлено Офіс Генерального прокурора про необхідність збереження, розвитку та максимально ефективного використання існуючої мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

05.02.2024 на адресу апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-3, в якому заступник Генерального прокурора просить залишити її без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обґрунтовуючи заперечення Прокурор вказує, що законодавець не пов`язує обмеження та заборони щодо приватизації, ліквідації, реорганізації, відчуження, перепрофілювання дитячого оздоровчого закладу з його функціонуванням та наявністю у закладу статусу юридичної особи або зі станом його майна.

Також Прокурором зазначається, що наявні у справі докази свідчать про те, що ДОТ «Сонячний» спеціально створений (організований) як заклад для оздоровлення та відпочинку дітей, а також про наявність його матеріальної бази за конкретною офіційно визначеною адресою.

Окрім цього, на думку Прокурора невчинення ФДМУ передбачених законодавством дій щодо призначення директора ДОТ «Сонячний» та затвердження його статуту (положення), забезпечення функціонування ДОТ «Сонячний» та збереження його матеріально-технічної бази, не підтверджує законність проведеної приватизації, а навпаки свідчить про бездіяльність уповноваженого органу і незаконність оспорюваних наказу і договору. Такі дії і бездіяльність відповідачів суперечать як інтересам дітей, які наразі назавжди позбавлені можливості оздоровлення та відпочинку у ДОТ «Сонячний, так і інтересам держави як гаранта їхніх прав.

Окремо Прокурором вказано, що законодавча заборона відчужувати, ліквідовувати, перепрофільовувати дитячі оздоровчі заклади без згоди уповноваженого органу поширюється і на майно дитячих закладів, і на самі заклади як юридичні особи. Крім цього очевидно, що продаж цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний» без збереження профілю його діяльності призведе як до ліквідації майна цього закладу, так і фактично до ліквідації самого дитячого оздоровчого табору, який повинен функціонувати на базі, основі цілісного майнового комплексу, єдиним призначенням якого і є забезпечення функціонування ДОТ «Сонячний». Крім того, як в оспорюваних наказі, так і в договорі купівлі-продажу чітко, однозначно вказано про те, що їх предметом є об`єкт соціально-культурного призначення - цілісний майновий комплекс ДОТ «Сонячний».

Щодо посилань апелянта-2 про рекомендаційний характер постанов Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI Прокурором вказується, що така обставина жодним чином не впливає на законність прийнятого Господарським судом м. Києва оскаржуваного рішення, а сам апелянт-2 також не вказав, які саме норми матеріального чи процесуального права порушив суд, здійснивши таке посилання. Наведена постанова «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» рекомендує органам державної влади та органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком. На цей час саме такого закону немає. Натомість маємо законодавчі приписи ст.ст. 15, 20 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», які забороняють вилучати основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності, а також їх реорганізовувати, ліквідовувати без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Стаття 3 Закону одним з основних напрямів державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей визначає збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку. Тому, ці законодавчі положення, а також постанова Верховної Ради України, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, якою закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, при виданні / укладенні оспорюваних наказу та договору дотримані не були, що, за переконанням Прокурора, законно і обґрунтовано було враховано судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення.

В частині аргументів апелянта-2 про незгоду з висновком суду першої інстанції про недосягнення єдиної мети приватизації - збільшення надходжень до державного бюджету, Прокурором зазначається, що під час приватизації ДОТ «Сонячний» без згоди уповноваженого органу та без збереження профілю діяльності закладу його продаж ТОВ «ІНВЕСТ.ЮА», основним видом діяльності якого згідно з Класифікатором видів економічної діяльності 70.22 є консультування з питань комерційної діяльності й керування, така мета приватизації, як залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику, очевидно, що не могла ставитись, не ставилась, а отже і не досягнута. Щодо прискорення економічного зростання, зокрема шляхом наповнення державного бюджету, така мета приватизації могла би бути досягнута, однак продаж об`єкта за вчетверо меншою ціною свідчить про її недосягнення.

05.02.2024 Прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому заступник Генерального прокурора просить залишити її без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін. Викладаючи заперечення в межах доводів апелянта-1 про порушення судом першої інстанції приписів ГПК України Прокурор, по-перше, зазначає, що РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях не враховано, що згідно з вимогами ч. 5 ст. 30 ГПК України спори, у яких відповідачем є центральний орган виконавчої влади, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду. Таким чином, незважаючи на те, що спірне майно розташоване в Одеській області, цей спір має розглядатися господарським судом м. Києва. По-друге, сторони у справі визначені правильно і збігу позивачів та відповідачів немає, натомість предмет спору існує, майно повертається державі в особі ФДМУ як власнику ДОТ «Сонячний» та як фактично стороні за оспорюваним правочином. По-третє, Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України» не є ані особою, що видавала спірний наказ, а ні стороною оспорюваного договору. Крім того, Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України», хоч і є окремою юридичною особою, проте входить у сферу управління ФДМУ, підзвітне і підконтрольне йому. По-четверте, невжиття позивачами у розумні строки, зокрема у межах строків позовної давності, відповідних заходів Прокурором правильно розцінено як бездіяльність, що, у свою чергу, змусило звернення останнім до господарського суду. По-п`яте, приватизація ДОТ «Сонячний» у 2020, 2021 роках не відбулася, а лише у 2022 році проведено аукціон та укладено відповідний договір купівлі-продажу. Саме тому, оскільки не відбувалось відчуження, Прокурор раніше не звертався з позовом.

Окремо Прокурором викладені заперечення щодо аргументів апелянта-1 в питаннях неврахування судом першої інстанції відсутності у ДОТ «Сонячний» реєстрації як юридичної особи, статуту / положення, директора, зареєстрованого місця розташування, інвентарю тощо. При цьому, за змістом відповідні заперечення Прокурора подібні тим, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-3.

05.02.2024 Прокурором також подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому заступник Генерального прокурора просить залишити її без розгляду, а рішення суду першої інстанції - без змін. Обґрунтовуючи відповідні заперечення Прокурором, серед іншого, вказується, що в апеляційній скарзі апелянт-3 наголошує на вкрай незадовільний стан будівель ДОТ «Сонячний», однак останній, всупереч ст.ст. 319, 322, 326 ЦК України, не здійснював утримання та збереження свого майна.

Відповідно до наказу Голови ФДМУ від 17.11.2015 № 1722 зазначено, що відповідно до Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994, Закону України «Про ратифікацію Угоди між

Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності та Протоколу між Кабінетом Міністрів

України і Урядом Республіки Молдова про внесення змін до Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11.08.1994, постанови

Вищого господарського суду України від 04.08.2015 № 9/17-4528-2011 з метою збереження та ефективного використання цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» він переданий на баланс ДП

«Управління справами Фонду державного майна України». Крім того, Головою

ФДМУ наказано надати пропозиції щодо ефективного використання майна цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

Однак ФДМУ, його територіальні органи та підрозділи жодних заходів до збереження та ефективного використання цілісного майнового комплексу

дитячого оздоровчого табору «Сонячний» не вжили.

Додатково Прокурором наведені інші заперечення щодо тверджень апелянта-3 в питаннях: відсутності у позовній заяві відомостей щодо перебування дітей у ДОТ «Сонячний» та можливості використання за призначенням; встановлення судом першої інстанції належності спірного майна лише з назви. При цьому, за змістом відповідні заперечення Прокурора подібні тим, що викладені у відзиві на апеляційні скарги відповідачів 2 та 3.

Також Прокурором зазначається про те, що висновки у справах № 910/1809/18, № 183/1617/16, № 922/1830/19, № 826/3115/17 не стосуються підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі уповноважених суб`єктів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 заяву про самовідвід судді Євсікова О.О. від розгляду апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 - задоволено; матеріали справи № 910/7568/23 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 09.02.2024 для розгляду апеляційних скарг у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 справу № 910/7568/23 за апеляційними скаргами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Шапран В.В.

26.02.2024 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі, в яких Регіональним відділенням викладено заперечення на відзив Прокурора на апеляційну скаргу апелянта-1. В поясненнях, поряд з запереченнями, які по суті є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі відповідача-2, останній вказав, що Прокурор у всіх процесуальних документах та викладеної правової позиції не зазначає до якого типу дитячих закладів оздоровлення відносить Цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» який розташований за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Тірас, 3.

Також відповідач-2 наголосив, що об`єкт приватизації це лише майновий комплекс (нерухоме майно), а не функціонуючий заклад оздоровлення та відпочинку дітей, що має профіль діяльності, можливий лише за умов, безпосередньо, здійснення такої діяльності.

Крім того, враховуючи перебіг подій, що передували поверненню об`єкта у державну власність, зазначений цілісний майновий комплекс більше трьох років не використовувався за профілем оздоровчої діяльності, згідно довідки органу управління ДП «Управління справами Фонду державного майна України» від 25.01.2021 № 17/02/2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 розгляд апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест.ЮА» та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 призначено на 03.04.2024.

В судовому засіданні 03.04.2024 судом оголошено перерву до 06.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 розгляд апеляційних скарг Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест.ЮА та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 призначено в режимі відеоконференції на 05.06.2024.

В судовому засіданні 05.06.2024 судом оголошено перерву до 26.06.2024.

Представники відповідача 1 та 3 в судовому засіданні 26.06.2024 вимоги апеляційних скарг підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники Прокурора та позивача-2 в судовому засіданні 26.06.2024 проти вимог апеляційних скарг заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники позивача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з`явились. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів від 11.06.2024 на електронні адреси останніх.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників позивача-1 та відповідача-2 обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача-1 та відповідача-2, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку належним чином.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг в межах викладених апелянтами доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі № 9/17-4528-2011 прийнято рішення, яким передано у власність держави в особі Фонду державного майна України цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору "Сонячний", що розташований в смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, пров. Тірас, 3, що складається з зазначених на схематичному плані під літерами "А" - спального корпусу, "Б" - спального корпусу, "В" - їдальні, "Г" - кінотеатру, "Д" - медичного пункту, "Е" - приймального відділення, "Ж" - пропускного пункту, мостіння І; огорожі №№ 1, 2; постаменту (залишки конструкції) II; стадіону III; загальною площею 5318 кв.м, розташованих на земельній ділянці 20 000 кв.м.

Наказом ФДМУ № 1722 від 17.11.2015 «Про передачу цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» Державному підприємству «Управління справами Фонду державного майна України», з метою збереження та ефективного використання цілісного майнового комплексу Дитячого оздоровчого табору, визначено балансоутримувача об`єкта, якому його було передано згідно з актом № 10 приймання-передачі цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» загальною площею 5318 кв. м., розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, для постановки на баланс Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (ідентифікаційний код 39950170) від 28.04.2020.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об`єкт нерухомого майна «Цілісний майновий комплекс, дитячий оздоровчий табір «Сонячний» зареєстроване за державою в особі Фонду держмайна України 21.12.2016, реєстраційний номер 1135434051103. Вартість цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний» згідно з висновком, складеним суб`єктом оціночної діяльності ПП «Зорі України», становить - 7 257 506, 40 гривень.

Відповідно до інформації, яка міститься у витягу із містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб від 12.09.2023 № 11-12/003-23-ПВ, кадастровий номер зазначеної земельної ділянки - відсутній, площа земельної ділянки становить 4, 2166 га, проектне цільове призначення земельної ділянки - 06.01 для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1085-р віднесено цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Сонячний" (реєстраційний номер 1135434051103) по пров. Тірас, 3, у смт. Сергіївка, м. Білгород-Дністровський, Одеської області до сфери управління Фонду державного майна з метою його подальшої приватизації або передачі в оренду.

Цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору «Сонячний», який розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, пров. Тірас, 3, включено до Переліку об`єктів приватизації - наказом Фонду державного майна України № 1996 від 10.12.2020 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України № 1574 від 28.12.2019 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році (зі змінами).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях від 14.12.2020 № 1393 прийнято рішення про приватизацію об`єкта малої приватизації об`єкта соціально-культурного призначення «ЦМК Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» за адресою Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Тірас, 3, що знаходиться на балансі державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» (39950170), шляхом продажу на аукціоні.

Наказом Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» (далі - Наказ; Спірний наказ) цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний», який розташований за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка, пров. Тірас, 3, включено до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5).

З матеріалів справи вбачається, що електронний аукціон об`єкта приватизації був проведений за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозиції (номер електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3), оскільки попередні аукціони не відбувались.

3а результатами електронного аукціону, оформленого протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3 від 05.12.2022 (адреса посилання: https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2022-11-15-000003-3/), затвердженого наказом РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 1048 від 12.12.2022 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3 з продажу об`єкта малої приватизації «ЦМК Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» переможцем було визначено ТОВ «Інвест.ЮА».

09.01.2023 з переможцем аукціону був укладений попередній договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу Дитячого оздоровчого табору «Сонячний», зареєстрований у реєстрі № 58.

10.02.2023 між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Інвест.ЮА» був укладений договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» за результатами електронного аукціону за методом покрокового зниження стартової ціни та подальшого подання цінових пропозицій, зареєстрований у реєстрі № 337. Ціна продажу - 1 838 087, 53 грн, у тому числі ПДВ 306 347, 92 грн.

Наказом РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях № 174 від 21.02.2023 «Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення «ЦМК Дитячого оздоровчого табору «Сонячний» були затверджені результати продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення «ЦМК Дитячого оздоровчого табору «Сонячний». Покупець - ТОВ «Інвест.ЮА».

За твердженням Прокурора, з якими, в свою чергу, не погоджуються по суті відповідачі, Фонд державного майна України, затверджуючи переліки об`єктів, які підлягали приватизації, і включивши до них дитячий оздоровчий табір, порушив встановлений постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI мораторій на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання дитячих оздоровчих закладів, а також всупереч статті 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», здійснив приватизацію дитячого оздоровчого табору без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Колегія суддів вказує, що правові, економічні та організаційні основи приватизації державного комунального майна регулюються Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII «Про приватизацію державного і комунального майна».

Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об`єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об`єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації (ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації. Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України «Про Фонд державного майна України», Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», інших актів законодавства.

Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження, зокрема: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації; класифікують об`єкти приватизації відповідно до вказаного Закону; приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації; здійснюють захист майнових прав державних підприємств, а також корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України.

За ч.ч. 1, 3, 5 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці. Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України. Уповноважені органи управління державним майном або корпоративними правами, управління якими вони здійснюють, за результатами аналізу господарської діяльності суб`єктів господарювання подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозиції стосовно включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації на наступний рік, разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно «Порядку подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 387, пропозиції щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації в наступному році (далі - об`єкти приватизації), уповноважені органи управління подають щороку до 1 жовтня державним органам приватизації за формою згідно з додатком разом з висновками щодо прогнозованої суми надходження коштів від приватизації запропонованих до переліків об`єктів приватизації та прогнозом соціально-економічних наслідків приватизації.

До зазначених пропозицій додаються: завірені уповноваженими органами управління копії статутів суб`єктів господарювання (у разі наявності); копії балансів та звітів про фінансові результати суб`єктів господарювання за минулий рік (у разі наявності); виписка з рахунка в цінних паперах від депозитарної установи, що підтверджує наявність державної частки у суб`єкта управління, який набув статусу керуючого рахунком у цінних паперах, та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій (для господарських товариств); копія ухвали відповідного господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (у разі наявності); висновки щодо доцільності перетворення державного підприємства в акціонерне товариство; пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання (для об`єктів соціально-культурного призначення).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» для включення державного майна до переліків об`єктів малої приватизації уповноважені органи управління: постійно переглядають, виявляють державне майно, яке безпосередньо не забезпечує виконання такими органами встановлених законодавством завдань; державне майно, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств (крім матеріальних носіїв секретної інформації); майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше його використання не планується, та щокварталу вносять Фонду державного майна України свої пропозиції щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; для включення об`єктів соціально-культурного призначення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації разом з пропозиціями стосовно включення до переліку пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об`єктів соціально-культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об`єктів.

Відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі, зокрема, коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта (ч. 9 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Так, постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)», зважаючи на те, що в Україні відбувається поступове зменшення оздоровчих закладів через продаж, перепрофілювання, передачу в оренду або ліквідацію, а проблема якісного оздоровлення населення стає дедалі актуальнішою, та з метою розвитку вітчизняної санаторно-курортної справи, створення сприятливих умов для суб`єктів господарювання, що спеціалізуються на наданні послуг з оздоровлення населення, рекомендовано органам державної влади та органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів

тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття

рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про

ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду

оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з

оздоровленням та відпочинком.

Відповідно до інформації, викладеної в пояснювальній записці до проекту постанови Верховної Ради України «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)», постанова передбачає запровадження мораторію на ліквідацію закладів оздоровлення та відпочинку. Це означає, що засновник або власник закладу оздоровлення та відпочинку будь-якої форми власності не має права ліквідовувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також здавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком.

За ч. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» державні органи приватизації щороку до 15 січня поточного року забезпечують оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації на відповідний рік, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України. Якщо протягом року у передбаченому цією статтею порядку приймаються рішення про включення додаткових об`єктів права державної власності до переліків об`єктів, що підлягають приватизації, Фонд державного майна України має включити такі об`єкти до відповідного переліку та оприлюднити відповідний змінений перелік об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.

Об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати коштів за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. Об`єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об`єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів (ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»).

Так, колегія суддів вказує, що системний правовий аналіз наведених положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та постанови Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)» дає підстави для висновків про те, що:

- державні органи приватизації здійснюють захист корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України;

- уповноважені органи управління постійно переглядають, виявляють державне майно, що більше трьох років не використовується у виробничій діяльності і подальше використання якого не планується;

- уповноважені органи управління мають право ініціювати приватизацію шляхом подачі щороку до 1 жовтня державним органам приватизації пропозицій щодо включення об`єктів права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації в наступному році. При цьому, такі пропозиції мають містити, серед іншого, пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності або можливості перепрофілювання (для об`єктів соціально-культурного призначення);

- приватизація об`єктів соціально-культурного призначення проводиться з умовою збереження профілю діяльності. При цьому, об`єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, що, одночасно, пов`язується з відсутністю планування подальшого використання відповідного державного майна;

- Верховною Радою України в березні 2009 року постановлено про обмеження щодо приватизації об`єктів оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо), шляхом рекомендації органам державної влади та органам місцевого самоврядування, засновникам (власникам) оздоровчих закладів тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком;

- установлення законодавством обмежень щодо приватизації об`єкта є підставою для відмови державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, що, в свою чергу, корелюється з забороною приватизації об`єктів державної і комунальної власності згідно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та інших законів України.

Законом України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» визначаються основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов`язки та відповідальність усіх учасників процесу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку; мережа дитячих закладів оздоровлення та відпочинку - сукупність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку (працюючих та непрацюючих) незалежно від форми власності, типу та підпорядкування; Державний реєстр майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей - електронна база даних про об`єкти права власності (працюючі та непрацюючі), призначені для оздоровлення та відпочинку дітей, незалежно від форми власності та підпорядкування; майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей - комплекс будівель, споруд, у тому числі інженерних, інших приміщень, земельних ділянок, на яких вони розміщені, що в сукупності забезпечує діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку на належному рівні.

Законодавство у сфері оздоровлення та відпочинку дітей складається з Конституції України, Сімейного кодексу України, законів України "Про охорону дитинства", "Про позашкільну освіту", цього та інших законів, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інших нормативно-правових актів (ст. 2 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»).

За ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є, зокрема, збереження і розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують, зокрема, збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей»).

За ст. 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Утворення, реорганізація та ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку здійснюються за рішенням власника (засновника) або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства.

Дитячі заклади оздоровлення та відпочинку утворюються центральними, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, фондами, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та їх об`єднаннями з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, кадрового забезпечення відповідно до законодавства.

Засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» встановлено, що основні фонди, земельні ділянки та інше майно дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної або комунальної форми власності не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законодавством.

З огляду на вказані норми Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» в їх системному зв`язку з Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та постановою Верховної Ради України від 17.03.2009 № 1137-VI «Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо)», колегія суддів, по-перше, зазначає про можливість подання уповноваженими органами управління державним органам приватизації пропозицій щодо приватизації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи, в тому числі, непрацюючих, з умовою збереження профілю діяльності або з можливістю перепрофілювання (для об`єктів соціально-культурного призначення), за умови відсутності планування відповідного державного майна в його подальшому використанні. По-друге, не допущення реорганізації або ліквідації дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. По-третє, обмеження Верховною Радою України приватизації об`єктів оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо) шляхом тимчасового припинення прийняття рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком.

Згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 17.06.2015, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Відповідно до Положення про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 26.08.2020, реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей належить також і до основних завдань Національної соціальної сервісної служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі приватизації спірного об`єкта ні Міністерство соціальної політики України, ні Нацсоцслужба не приймали будь-яких рішень про реорганізацію, відчуження, перепрофілювання ДОТ «Сонячний», а також не надавали згоду на його ліквідацію.

Вказані обставини також підтверджуються листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 10-08-00587 від 15.02.2023 та Фонду державного майна України № 10-19-3849 від 17.02.2023.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Фонд державного майна України здійснив приватизацію цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» без погодження органу, що здійснює політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Також апеляційний господарський суд констатує, що у службовій записці від 03.12.2020 № 11-1556, яка була доповненням до службової записки від 24.11.2020 № 11-1498, в якій викладено пропозицію до Департаменту приватизації про включення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2020 році з збереженням профілю діяльності Дитячого оздоровчого табору, Департаментом корпоративного управління ФДМУ акцентується на правовому статусі табору «Сонячний» - цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

Таким чином, відповідний уповноважений орган управління в своїй пропозиції стосовно включення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, самостійно, в межах ініційованої процедури приватизації, ідентифікує конкретний правовий статус табору «Сонячний» - цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

Так, зважаючи на визначення Департаментом корпоративного управління ФДМУ правового статусу табору «Сонячний» як цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору «Сонячний», з урахуванням того, що Фонд державного майна України, направляючи запити до державних органів, ідентифікує ДОТ «Сонячний» як дитячий оздоровчий табір (запит ФДМУ до Міністерства соціальної політики України від 05.02.2021 № 10-47-2346), судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідачів про те, що ДОТ "Сонячний" не відноситься до дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.

З цих підстав колегією суддів також відхиляються доводи апелянтів у відповідній частині.

Порід із цим, у своїй службовій записці від 01.04.2021 № 47-23 Департаментом корпоративного управління ФДМУ наголошується про включення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» до переліку об`єктів, що підлягають приватизації у 2021 році вже без збереження профілю діяльності Дитячого оздоровчого табору, з підстав відсутності відомостей дитячого оздоровчого табору в Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, про що було зазначено Нацсоцслужбою у листі № 0000-0202-5/2741 від 15.03.2021.

Відсутність вищевказаного закладу в Державному реєстрі майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей також визначено ФДМУ як підстава для прийняття рішення щодо продажу (приватизації) цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний» без збереження профілю діяльності, про що останнім зазначається в листі № 10-19-3849 від 17.02.2023.

Враховуючи таке, колегією суддів зазначається, що згідно з абзацу 11 ч. 1 статті 1 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» державний реєстр майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей - це електронна база даних про об`єкти права власності (працюючі та непрацюючі), призначені для оздоровлення та відпочинку дітей, незалежно від форми власності та підпорядкування.

Зі змісту абзацу 9 ч. 2 ст. 3 вказаного закону вбачається, що основною метою створення Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей є запобігання ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням таких об`єктів, а також з метою забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку і послуги, які вони надають.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей» дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності, що діють як юридичні особи або не мають статусу юридичної особи і перебувають у складі підприємств, установ та організацій як їхні філіали чи структурні підрозділи, обов`язково включаються до складу мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей обов`язково вносяться до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Відомості про майнові об`єкти оздоровлення та відпочинку дітей, якими користується дитячий заклад оздоровлення та відпочинку, керівник такого закладу подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, для внесення до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей протягом одного місяця з дня отримання документів на право власності на зазначені майнові об`єкти відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалося, постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі № 9/17-4528-2011 ДОТ «Сонячний» був повернутий державі в особі Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 9 «Порядку ведення Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 28.04.2009 (чинного на час передачі ДОТ «Сонячний» державі в особі ФДМУ), для внесення дитячого закладу оздоровлення та відпочинку до Реєстру засновник (власник) або його уповноважена особа подає комісії заяву за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та реєстраційну картку за формою згідно з додатком 1.

Зі змісту пункту 2 Порядку ведення Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 580 від 26.06.2019, вбачається, що заявником може бути керівник або уповноважена особа дитячого закладу оздоровлення та відпочинку дітей.

Таким чином Фонд державного майна України, як особа, на балансі якої перебувало спірне майно закладу оздоровлення та відпочинку дітей та яка з серпня 2015 року здійснювала управління таким майном, зобов`язана була внести ДОТ «Сонячний» до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку або Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей.

Тому, встановлення відповідачем-1 обставин невнесення ДОТ «Сонячний» до Державного реєстру майнових об`єктів оздоровлення та відпочинку дітей слугувало підставою для необхідності планування останнім подальшого використання відповідного державного майна за призначенням та вчинення необхідних дій, спрямованих на внесення ДОТ «Сонячний» до відповідного реєстру, що, тим самим, не вказує про проведення відповідної приватизації з дотриманням її принципу, як-то, продажу ДОТ «Сонячний» з урахуванням особливостей такого об`єкта.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Україною 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено пріоритет норм міжнародного права, відображених у міжнародних договорах, над нормами відповідних актів національного законодавства (крім Конституції України, яка має найвищу юридичну силу як відносно актів національного законодавства, так і відносно міжнародних договорів). Отже, якщо міжнародний договір і відповідний акт законодавства України, які мають однаковий предмет правового регулювання, містять норми, що суперечать одна одній, то застосуванню підлягають правила міжнародного договору, зокрема Конвенції ООН про права дитини, яка найповніше захищає права та інтереси дітей.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що постановою Верховної Ради України № 1137-VI від 17.03.2009 "Про запровадження мораторію на ліквідацію, відчуження, перепрофілювання оздоровчих закладів (дитячих, професійних, тощо)" органам державної влади, до кола яких відносяться відповідачі 1 та 2, рекомендовано тимчасово, до схвалення відповідного закону, припинити прийняття рішень та призупинити виконання вже прийнятих рішень про ліквідацію, відчуження, перепрофілювання, передачу в оренду оздоровчих закладів для провадження діяльності, не пов`язаної з оздоровленням та відпочинком.

В силу вимог ст. 6 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", відповідно до яких Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, у межах своїх повноважень забезпечують як реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, так і збереження та розвиток мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, поліпшення їх матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення.

Отже, зважаючи, що обмеження щодо приватизації об`єктів оздоровчих закладів (дитячих, професійних тощо) згідно постанови Верховної Ради України № 1137-VI від 17.03.2009 не виключає планування подальшого використання відповідного державного майна і направлені як на збереження цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний», як дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, так і на захист прав та інтересів дітей, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ФМДУ та РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, видаючи спірний наказ та укладаючи оспорюваний договір з ТОВ «Інвест.ЮА» щодо купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний» відчужили його з державної власності всупереч встановленого Конвенцією ООН про права дитини права на якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

За вказаного колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянтів про здійснення приватизації спірного об`єкта у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Також відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Тому, враховуючи, що спірний наказ ФДМУ та оспорюваний укладений договір суперечать актам цивільного законодавства, порушують цивільні права та інтереси держави та дітей, колегія суддів вважає вмотивованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році» в частині включення до переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний», а також про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.02.2023, укладеного між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ "Інвест.ЮА", щодо цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний", площею 5318 кв. м, розташованого за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська область. Як наслідок, за обставин визнання недійсним спірного договору, також про зобов`язання ТОВ "Інвест.ЮА" повернути цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" державі в особі ФДМУ, як органу, якому рішенням суду було передано цілісний майновий комплекс Дитячого оздоровчого табору "Сонячний".

Щодо тверджень Регіонального відділення про порушення заступником Генерального прокурора правил об`єднання позовних вимог, колегія суддів вказує, що за ч.ч. 3, 5 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Так, зважаючи, що відповідач-1 відноситься до іншого центрального органу виконавчої влади, такий спір мав розглядатися місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, тобто Господарським судом міста Києва.

При цьому, відповідний спір підлягав розгляду Господарським судом міста Києва незалежно від наявності інших визначених статтею 30 ГПК України підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду, тобто не зважаючи на заявлені Прокурором вимоги про визнання недійсним спірного договору та про повернення майна.

За такого, колегією суддів відхиляються, як недоведені, заперечення апелянта-1 у цих межах.

В частині доводів апелянтів 1 та 3 про відсутність спору через співпадіння позивача та відповідача, судова колегія зазначає, що за ч.ч. 3, 4 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позов Прокурором подано в інтересах Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби, які виступають позивачами.

Відповідачами у справі є: Фонд державного майна України; Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях; Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА".

Першочерговою в цьому спорі була вимога Прокурора про визнання протиправним та скасування наказу ФДМУ № 1 від 04.01.2022 "Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2022 році" в частині включення до Переліку об`єктів соціально-культурного призначення (додаток 5) цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний".

Оскаржуваний наказ став підставою для проведення відповідної процедури приватизації та за результатами електронного аукціону № UA-PS-2022-11-15-000003-3 переможцем визначено ТОВ «Інвест.ЮА».

Як наслідок, 10.02.2023 між РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ «Інвест.ЮА» укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу Дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

Протиправність спірного наказу, виданого ФДМУ, стала підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - об`єкта соціально-культурного призначення цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору «Сонячний».

При цьому, сторонами такого договору виступали: РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях, як продавець, та ТОВ «Інвест.ЮА», як покупець.

Водночас, згідно постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у справі № 9/17-4528-2011 передано у власність держави в особі Фонду державного майна України цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Сонячний", що розташований в смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, пров. Тірас, 3.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін у цій справі, оскільки відповідне майно повертається державі в особі ФДМУ як власнику ДОТ «Сонячний» та як по суті стороні за оспорюваним правочином, що, тим самим, вказує на відсутність збігу позивачів з відповідачами 1 та 2, зважаючи на існування предмету спору за відповідними окремими самостійними вимогами, апеляційним судом критично оцінюються аргументи апелянтів 1 та 3 стосовно співпадіння позивача і відповідача 1 та 2 в одній особі та наявності правових підстав для закриття, згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ТОВ "Інвест.ЮА" повернути цілісний майновий комплекс ДОТ "Сонячний" площею 5318 кв. м, розташований за адресою: пров. Тірас, 3, смт. Сергіївка, Білгород-Дністровський район, Одеська обл., державі в особі ФДМУ.

Стосовно аргументів апелянта-1 про не залучення уповноваженого органу управління - балансоутримувача майна - Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, на думку цього апелянта, вказує на незастосування судом першої інстанції статей 7, 13, 120 ГПК України, колегією суддів зазначається, що за ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Зважаючи на приписи ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України, з огляду на те, що Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України», хоч і було балансоутримувачем спірного майна до проведення процедури приватизації, втім не приймало оскаржуваного наказу та не була стороною спірного правочину, необґрунтованими, за висновками колегії суддів, є твердження відповідача-2 про порушення місцевим господарським судом ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України через незалучення Державного підприємства «Управління справами Фонду державного майна України» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В межах викладених апелянтами 1 та 3 заперечень про відсутність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства соціальної політики України та Національної соціальної сервісної служби України, а також щодо недотримання Прокурором вимог, встановлених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і ст. 53 ГПК України, судовою колегією зазначається, що відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором в суді у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У позовній заяві прокурор вказував, що спірний наказ ФДМУ, так само як і оскаржуваний договір купівлі-продажу, є протиправними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать нормам Конституції України, Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" та направлені на відчуження майна державної власності, що відноситься до матеріально-технічної бази дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, яке не підлягає вилученню.

Як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, згідно з Положенням про Міністерство соціальної політики України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 432 від 17.06.2015, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.

Відповідно до Положення про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 26.08.2020, реалізація державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей належить також і до основних завдань Національної соціальної сервісної служби України.

Так, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, Офіс Генерального прокурора направив до Мінсоцполітики лист № 24/2/1-35809-23 від 31.01.2023 про надання інформації та підтверджуючих документів щодо наявності (відсутності) згоди на відчуження, реорганізацію, ліквідацію, перепрофілювання ДОТ «Сонячний» та на його включення до переліків об`єктів, що підлягали приватизації у 2020 - 2022 роках.

У цьому ж листі прокурор просив Мінсоцполітики повідомити, чи вбачає міністерство порушення вимог чинного законодавства під час включення цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний» до переліку об`єктів малої приватизації та проведення аукціону з його продажу, і якщо так, то чи вживало воно або чи має намір вживати заходів для їх усунення, якщо ні - вказати причини.

У відповіді № 1694/0/2-23/57 від 10.02.2023 на вказаний лист Мінсоцполітики зазначило, що рішення про відчуження, реорганізацію, перепрофілювання ДОТ «Сонячний» ним не приймалось і згода на його ліквідацію міністерством не давалась.

Також Офіс Генерального прокурора надіслав лист № 24/2/1-35809-23 від 01.03.2023 до Нацсоцслужби у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому витребував інформацію та підтверджуючі документи про надання (ненадання) згоди на відчуження, реорганізацію, ліквідацію, перепрофілювання ДОТ «Сонячний», а також на його включення до переліків об`єктів, що підлягали приватизації у 2020 - 2022 роках, зазначивши при цьому про порушення вимог чинного законодавства під час включення цілісного майнового комплексу ДОТ «Сонячний» до переліку об`єктів малої приватизації та просив повідомити про можливі заходи реагування, які будуть здійснені Нацсоцслужбою.

У відповіді від 04.04.2023 № 0000-0202-5/7516-2023/14341 Нацсоцслужба повідомила Офіс Генерального прокурора про те, що впродовж 2020 - 2022 років до неї не надходило звернень з ФДМУ щодо можливості реорганізації, ліквідації, відчуження, перепрофілювання ДОТ «Сонячний», відповідно - згода на його реорганізацію, ліквідацію, відчуження, перепрофілювання не надавалась. При цьому Нацсоцслужба підтримала необхідність збереження, розвитку та максимально ефективного використання наявної мережі дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

З огляду на це Офіс Генерального прокурора запропонував вказаним органам державної виконавчої влади вчинити дії, спрямовані на відновлення порушеного права держави шляхом подання позову.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, Мінсоцполітики - з лютого 2023 року, а Нацсоцслужба - з березня 2023 року, достеменно обізнані з фактом включення спірного державного майна до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, будь-якого заходу реагування, до звернення Прокурора з позовом до суду (10.05.2023), не вжили.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема через закінчення перебігу строку позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло з власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсними результатів приватизації об`єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації становить три місяці.

Враховуючи, що ні Міністерством соціальної політики України ні Національною соціальною сервісною службою не вчинялися дії щодо подачі позову, Прокурор, з метою дотримання строків позовної давності, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, а отже, Прокурор дотримався порядку звернення до господарського суду, визначеного Законом України «Про прокуратуру» та ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними доводи відповідачів 1 та 2 у вказаній частині.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; формальним та неповним дослідженням поданих доказів; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтами не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА", Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/7568/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати по сплаті судового збору, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест.ЮА", Фонд державного майна України та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

4. Справу № 910/7568/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.06.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.06.2024
Оприлюднено02.07.2024
Номер документу120084900
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу

Судовий реєстр по справі —910/7568/23

Ухвала від 04.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 21.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Постанова від 23.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 21.10.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 05.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 05.09.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Міщенко І.С.

Ухвала від 13.08.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

Ухвала від 22.07.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Головіна К.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні