Постанова

від 26.06.2024 по справі 50/279

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 50/279 (910/12942/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гріщенко А.О.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у місті Києві (відокремлений підрозділ ДПС)

на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року

у справі № 50/279 (910/12942/22) (суддя Пасько М.В.)

за позовом Головного управління ДПС у місті Києві

до закритого акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко»

про стягнення 7445588, 45 грн.

в межах справи № 50/279

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року по справі № 50/279 (910/12942/22) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) (надалі по тексту - ГУ ДПС у м. Києві, апелянт) звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов ГУ ДПС у м. Києві та стягнути кошти платника податків закритого акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» (надалі по тексту - ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко») з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 7 445 588, 45 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» перебуває на обліку в органах доходів та зборів, є платником податків за основним місцем обліку й станом на 06.09.2022 року має заборгованість перед бюджетом у розмірі 7 445 588,65 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб, що сплачуються юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості.

Крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року відкрито провадження у справі №50/279 про банкрутство ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко». Станом на дату звернення до суду із позовною заявою, у справі №50/279 триває процедура розпорядження майном боржника.

Враховуючи поточну заборгованість ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» та відсутність переходу справи про банкрутство в ліквідаційну процедуру або санацію, податковий орган звернувся з адміністративним позовом до господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду даного позову господарським судом міста Києва від 13.04.2023 року по справі №50/279 (910/12942/22) винесено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року прийняте із порушенням норм процесуального законодавства та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року, зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Грек Б.М., судді: Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №50/279(910/12942/22) за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 року, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про звільнення судді Грека Б.М., який є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2023 року справу №50/279(910/12942/22) за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі та призначено до розгляду на 27.09.2023 року.

27.09.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 18.10.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 року зупинено апеляційне провадження у справі №50/279(910/12942/22) до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №908/129/908/1333/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 року поновлено апеляційне провадження у справі №50/279(910/12942/22) та призначено справу до розгляду на 05.06.2024 року.

31.05.2024 року на електронну адресу суду від ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року заяву судді Полякова Б.М. про самовідвід від участі у розгляді справи №50/279(910/12942/22) задоволено, відведено суддю Полякова Б.М. від участі у розгляді справи №50/279(910/12942/22).

Розпорядження керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року, у зв`язку з самовідводом судді Полякова Б.М. від розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи №50/279(910/12942/22).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 року для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 року справу №50/279(910/12942/22) за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року прийнято до провадження у визначеному складі та призначено до розгляду на 26.06.2024 року.

26.06.2024 року в судове засідання представники сторін не з`явилися, про дачу, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Клопотань про відкладення не направляли.

При цьому, ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

В зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

26.06.2024 року прийнято постанову у даній справі.

Згідно зі ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів в провадженні місцевого суду перебуває справа № 50/279 про банкрутство ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко».

ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) звернулося до суду з позовною заявою в межах справи № 50/279.

В поданій позовній заяві ГУ ДПС у м. Києві просить суд стягнути з ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» грошові кошти в розмірі 7.445.588, 45 грн.

Подана позовна заява обґрунтована тим, що у відповідача перед позивачем виникла непогашена податкова заборгованість в розмірі 7.445.588, 45 грн.

Заявник стверджує, що станом на 6 вересня 2022 року ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» має податковий борг в розмірі 7.445.588,65 грн., з них за основним платежем - 6.776.845,98 грн., який виник на підставі податкових повідомлень - рішень від 3 серпня 2022 року № 16126/26-15-07-03-01-25 та від 9 лютого 2022 року № 63240417 на суму 1.020,00 грн. штрафних санкцій та 667.722,67 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

За наслідками розгляду позовної заяви ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) рішенням господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року по справі № 50/279 (910/12942/22) відмовлено в задоволенні позову повністю.

Зазначене рішення суду і переглядається в апеляційному порядку.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року по справі № 50/279 (910/12942/22) - скасуванню, провадження по справі №50/279 (910/12942/22) закриттю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Як було зазначено вище, ГУ ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС) в обґрунтуваннях позовної заяви зазначало, що станом на 06.09.2022 року ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» має податковий борг в розмірі 7 445 588,65 грн., з них основним платежем - 6 776 845,98 грн., який виник на підставі податкових повідомлень -рішень від 03.08.2022 року №16126/26-15-07-03-01-25 та від 09.02.2022 року №63240417 на суму 1020,00 грн. штрафних санкцій та 667 722,67 грн. пені.

Як убачається з матеріалів справи, ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Академмістечко» відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року перебуває в судових процедурах банкрутства.

Станом на дату звернення до суду із позовною заявою у справі №50/279 триває процедура розпорядження майном боржника.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року справу № 908/129/22 (908/1333/22) за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 року та рішення господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало питання про необхідність відступити від висновку щодо застосування статей 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства у співвідношенні із приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст. 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі № 320/12137/20.

Оскільки, спірні правовідносини у даній справі є подібними зі справою №908/129/22 (908/1333/22), а у їх вирішенні необхідне вірне правозастосування статей 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства у співвідношенні із приписами п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України та ст..ст. 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо юрисдикції суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядати спори про стягнення з боржника податкового боргу за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, передбачених Податковим кодексом України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 року зупинено апеляційне провадження у справі №50/279(910/12942/22) до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №908/129/908/1333/22.

Великою Палатою Верховного Суду 01.11.2023 року прийнято постанову у справі №908/129/908/1333/22 щодо підсудності зазначених категорій спорів.

Велика Палата Верховного Суду у справі №908/129/908/1333/22 у постанові від 01.11.2023 року дійшла наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - Господарським процесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України). Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема:

-справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника,

-за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної Господарським процесуальним кодексом України, регламентуються Кодексом України з процедур банкрутства. При цьому Кодекс України з процедур банкрутства не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме Господарським процесуальним кодексом України визначається юрисдикція господарських справ, Кодексом України з процедур банкрутства встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені Кодексом України з процедур банкрутства, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України, регламентуються Податковим кодексом України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної Господарським процесуальним кодексом України, регламентуються Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані Податковим кодексом України.

Зазначення у ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної Господарським процесуальним кодексом України.

Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (Господарський процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України). Тобто зі змісту ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

При цьому Податковий кодекс України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, -спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Натомість Кодекс України з процедур банкрутства регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним Кодексом України з процедур банкрутства.

Іншими словами, Кодекс України з процедур банкрутства та Податковий кодекс України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Висновки щодо визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

На підтвердження такого висновку ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі «Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків (пункт 29).

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі № 320/12137/20, від висновку щодо якого Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав відступати.

За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.11.2023 року у справі 908/129/22(908/1333/22), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна заява ГУ ДПС у місті Києві (відокремлений підрозділ ДПС) подана з порушенням правил підсудності і відповідно підстав для ї прийняття до розгляду та розгляду по суті у суду першої інстанції не було.

Враховуючи викладені обставини, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року у справі № 50/279 (910/12942/22) скасуванню з закриттям провадження по справі №50/279 (910/12942/22).

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 278, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (відокремлений підрозділ ДПС) на рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року у справі № 50/279 (910/12942/22) задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2023 року у справі № 50/279 (910/12942/22) скасувати.

3.Провадження по справі №50/279 (910/12942/22) закрити.

4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5.Матеріали справи №50/279 (910/12942/22) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2024 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко