Рішення

від 01.07.2024 по справі 903/410/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 липня 2024 року Справа № 903/410/24

за позовом: Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головненської селищної ради

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство», м. Київ

про стягнення 80 348 грн. 97 коп. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу

Суддя Шум М. С.

Без виклику сторін

встановив: Ковельська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головненської селищної ради в позовній заяві від 22.04.2024 просить суд стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» на користь Головненської селищної ради 80 348 грн. 97 коп., що є шкодою, заподіяною порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (незаконна порубка лісів).

Прокурор просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 26.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропонувано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву, у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, прокурору та/або позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву, запропоновано прокурору та позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокурору та позивачу.

13.05.2024 до суду від ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» надійшов відзив на позовну заяву.

22.05.2024 до суду від Керівника Ковельської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Суд приймає та долучає відзив та відповідь на відзив до матеріалів справи.

Позиція прокурора та обґрунтування позовних вимог:

Ковельською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12022030560000084 від 17.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва, що відноситься до філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у загальній кількості 8 (восьми) сироростучих дерев породи «сосна».

Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, проведеного лісничим ДП «Любомльське ЛГ» від 16.04.2022 виявлено самовільну рубку 8 (восьми) сироростучих дерев породи «сосна» об`ємом 9,43 куб.м., що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.

Вказаний факт незаконної порубки 8 дерев породи сосна у кварталі 50 виділі 54 також зафіксований у протоколі огляду місця події від 16.04.2022, що проведений СВ ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

29.04.2022 за участі інспектора Державної екологічної інспекції у Волинській області СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проведено додатковий огляд місця події, за результатами якого здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки восьми сироростучих дерев породи сосна на непризначених для цього ділянках без лісорубного квитка у кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва ДП «Любомльське ЛГ».

Також під час досудового розслідування кримінального провадження №12022030560000084 від 17.04.2022 за ч. 1 ст. 246 КК України за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, що проведена Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, складено висновок №СЕ-19/103-22/4021-ЕЛ від 08.06.2022 та встановлено розмір екологічного збитку (шкоди завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки 8 сироростучих дерев виду «сосна звичайна» в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва на території ДП «Любомльське ЛГ» в сумі 80 348, 97 грн.

Таким чином, прокурор зазначає, що внаслідок вчинення невстановленими особами в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва, що відноситься до Відповідача у загальній кількості 8 (восьми) сироростучих дерев породи «сосна» заподіяно збитки навколишньому природному судовищу на загальну суму 80 348, 97 грн.

Згідно з інформацією ДП «Любомльське лісове господарство» №271 від 29.04.2022 встановлено, що земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорякування 2013 року, що підтверджено наданими підприємством копіями картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки, завдані інтересам держави, мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем - в особі ДП «Любомльське лісове господарство».

Водночас згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Любомльське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00991580) припинено.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 №1003 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДП «Ліси України» діє філія «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», код ЄДРПОУ ВП: 45125535, місцезнаходження: Україна, 44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Незалежності, будинок 64.

Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №886 «Про припинення Державного підприємства «Любомльське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

На базі ДП «Любомльське ЛГ» створено філію «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України». Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №886 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Любомльське лісове господарство».

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 04.01.2023 №192 за філією «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 №10 «Про затвердження передавального акту державного підприємства «Любомльське лісове господарство». ДП «Любомльське ЛГ» реорганізовано шляхом приєднання до правонаступника, а саме відокремленого підрозділу (філії) «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків ДП «Любомльське лісове господарство» є ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Відповідно до п. 10.5.6. Положення про філію «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 16.12.2022 №32, зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.

Враховуючи вищенаведене, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням покладених на ДП «Любомльське лісове господарство» обов`язків та допущенням незаконної порубки, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 80 348, 97 грн, має бути покладено на його правонаступника - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».

Правовим підставами позову є приписи ст. 1, 16, 17, 63, 64, 86, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, ст. 5, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У відповіді на відзив прокуратура зазначає, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Оскільки Відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то вимога про стягнення з останнього завданої шкоди є обґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Поряд з цим аргументи щодо відсутності в діях Відповідача складу правопорушення є необгрунтованими, оскільки, по-перше, Відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольній йому лісовій ділянці, по-друге, наведені у відзиві доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Тобто, проявом протиправної бездіяльності Відповідача є незабезпечення працівниками постійного лісокористувача охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими під час досудового розслідування) особами.

Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 №906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у Відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, Відповідач, як постійний лі со користувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Прокурор не зобов`язаний доводити та обґрунтовувати, які саме заходи з охорони лісу зобов`язаний вживати Відповідач. Оскільки в даному випадку підтвердженим є той факт, що вжиті Відповідачем заходи були недостатніми (оскільки мав місце факт незаконної вирубки лісу) та останні не привели попередження, зупинення вирубки лісу або ж виявлення винних осіб.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 та інших при вирішенні спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

Отже, з огляду на вищенаведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Системний аналіз змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.І, 5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 ЛК України свідчить про те, що Відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій території.

Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства Відповідач зобов`язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 80348,97 грн.

Позиція відповідача ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство»:

Філія «Любомльське лісове господарство» звертає увагу суду, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у цій справі є наявність на думку Позивача складу цивільного правопорушення у діях ДП «Любомльське лісове господарство» (правонаступник - ДСГП «Ліси України» в особі філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), котре як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку лісу.

Так, на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення, внаслідок якого, на думку позивача завдано збитків, позивач зазначає, що Ковельською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне курівництво у кримінальному провадженні №12022030560000084 від 17.04.2022 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами.

Слід зазначити, що спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми ст. 1166 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, позивач повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об`єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Однак, в позові та додатках до позову не зазначено про винних осіб та дій чи бездіяльності Відповідача, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу у формі бездіяльності та призвели до заподіяння шкоди. При цьому Позивачем визнається та підтверджується факт звернення Відповідачем до правоохоронних органів із заявою про вчинення незаконної порубки, тобто Позивачем визнається факт вчинення Відповідачем активних дій спрямованих на встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

Зокрема щодо факту порубки деревини про який йдеться в позові слід зазначити, що в ході проведення рейду по охороні ДЛФ в Крушинецькому лісництві співробітниками ДП «Любомльське лісове господарство», а саме інженером охорони та захисту лісу та начальником відділу ОЗЛ було почуто звук бензопили в кварталі 50 відділі 54 Крушинецього лісництва, неподалік населеного пункту с. Нудижи. Коли працівники ДП «Любомльське лісове господарство» почали підходити до місця, де ймовірно здійснювалась незаконна порубка, вони помітили гужову підводу на якій знаходились місцеві жителі. Інженер охорони та захисту лісу підбіг до двох осіб, які розпивали спиртні напої, а начальник відділу ОЗЛ побіг до особи, яка бензопилою зрізала сироростучу сосну. Помітивши, що працівник державної лісової охорони наближається, особа почала втікати в напрямку с. Нудижи з бензопилою у руках. Наздогнати порушника працівнику ДП «Любомльське лісове господарство» не вдалося.

В подальшому було оглянуто місце події де виявлено 8 свіжозрізаних дерев сосни, про що було складено відповідний акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 16.04.2022 та для встановлення причетних у скоєнні злочину осіб викликали слідчо оперативну групу. Тобто, працівниками ДП «Любомльське лісове господарство» робились всі належні від них дії для забезпечення охорони лісу, виявлення незаконних порубок та лісопорушників.

Після проведення огляду деревину було виявлено на подвір`ї місцевого жителя. Проведено огляд та зрізи комлевої частини по співставленню дані пні сходились з деревиною, яка виявлена на подвір`ї. Деревина була вилучена працівниками поліції, що черговий раз підтверджує вчинення Відповідачем належних заходів для забезпечення охорони лісу, що відповідно унеможливлює покладення на лісокористувача обов`язку відшкодування шкоди яка виникла за відсутності його дій чи бездіяльності, а також за відсутності вини, адже працівниками Відповідача було виявлено факт незаконної порубки здійснено звернення до правоохоронних органів та вказано останнім на місце куди було перевезено незаконно зрізану деревину, яка була вилучена працівниками правоохоронних органів, а подальші дії та зокрема проведення досудового розслідування не входять до компетенції Відповідача.

Таким чином, в діях Відповідача відсутні ознаки бездіяльності, які б виразилися у неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу, які б призвели до заподіяння шкоди. Факт порубки дерев саме Відповідачем (його працівниками) матеріалами справи не підтверджується.

Водночас, позивач в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев, вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій Відповідачу в постійне користування.

Відповідач звертає увагу суду, що нормами Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.

Більше того, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» № 665 від 23 липня 2008, якого затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, на підставі яких, власне, позивачем розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду, також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Наведене вище дає підстави для висновку, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов`язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу.

Акт н належного виконання Відповідачем обов`язків по охороні та захисту лісу відсутній, а доказів протилежного матеріали справи не містять.

Також в даному випадку слід врахувати, що у випадку встановлення відповідними правоохоронними органами особи порушника, який вчинив незаконну рубку лісу, позивач, уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вправі буде заявляти до стягнення з правопорушника завдану внаслідок таких дій шкоду.

Отже, в разі задоволення даного позову буде отримано подвійне відшкодування шкоди: перше - з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок; друге - з особи, визнаної винною у незаконній рубці лісу, що суперечить засадам розумності та справедливості, а також підставам і порядку відшкодування шкоди, що визначені нормами Цивільного кодексу України та Лісового кодексу України.

Водночас, у випадку стягнення з постійного лісокористувача (відповідача), за умови незабезпечення ним належної охорони лісу від незаконних порубок, шкоди за вказану бездіяльність у такому ж розмірі (як за незаконну рубку лісу), в наведеній ситуації ця особа, яка фактично буде такою, що відшкодувала шкоду замість іншої, винної особи (яка здійснила рубку лісу), водночас буде позбавлена правової можливості в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України звернутись до винної особи зі зворотною вимогою (регресом) у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки підстави відповідальності постійного лісокористувача (відповідача) та особи, визнаної винною у незаконній порубці дерев, будуть різними (відповідальність за неналежну охорону лісу в першому випадку та відповідальність за незаконну рубку лісу у другому), що суперечить ст. 61 Конституції України.

Отже, позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності Відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем не доведено, які саме дії не вчинив Відповідач, вчинення яких входить до його обов`язків відповідно до закону. А оскільки позивач не довів неправомірність поведінки Відповідача, у складі збитків відсутній і причинно- наслідковий зв`язок.

Поряд з цим, Позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено Відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок.

У даному випадку Позивач з урахуванням положень ч. 1 ГПК України повинен довести обставини наявності всіх названих підстав для відшкодування спричиненої шкоди за рахунок Відповідача, у тому числі протиправність його поведінки по відношенню до вирубки дерев, а Відповідач повинен довести, що така вирубка сталася не з його вини.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що вирубка дерев здійснена не з вини Відповідача, а з вини інших осіб, зокрема тих на чиєму подвір`ї було виявлено та вилучено незаконно вирубану деревину.

Відтак, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Висновки господарського суду

За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Перш за все, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обґрунтованим, та яке цілком узгоджується з вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави відповідає приписам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Як обґрунтовано зазначають прокурор та відповідач, під час здійснення своєї діяльності працівниками ДП «Любомльське лісове господарство» 16.04.2022 було виявлено та встановлено факт незаконної порубки 8 сироростучих дерев породи сосна, були наявні пні незаконно зрізаних дерев. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів.

Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, проведеного лісничим ДП «Любомльське ЛГ» від 16.04.2022 виявлено самовільну рубку 8 (восьми) сироростучих дерев породи «сосна» об`ємом 9,43 куб.м., що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.

Вказаний факт незаконної порубки 8 дерев породи сосна у кварталі 50 виділі 54 також зафіксований у протоколі огляду місця події від 16.04.2022, що проведений СВ ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

29.04.2022 за участі інспектора Державної екологічної інспекції у Волинській області СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проведено додатковий огляд місця події, за результатами якого здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки восьми сироростучих дерев породи сосна на непризначених для цього ділянках без лісорубного квитка у кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва ДП «Любомльське ЛГ».

За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, що проведена Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, складено висновок №СЕ-19/103-22/4021-ЕЛ від 08.06.2022 та встановлено розмір екологічного збитку (шкоди завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки 8 сироростучих дерев виду «сосна звичайна» в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва на території ДП «Любомльське ЛГ» в сумі 80 348, 97 грн.

Судом досліджено положення Статуту ДП «Любомльське лісове господарство» та встановлено, що згідно пункту 1.3 підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього статуту.

Підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п. 3.1 Статуту).

Основними напрямами діяльності підприємства відповідно підпункту 3.2.2 пункту 3.2 є, серед іншого, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, а підпункту 3.2.3 пункту 3.2 запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16 та у постанові від 20.02.2020 у справі №920/1106/17.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

В контексті наведених норм суд надає оцінку доводам відповідача про безпідставність позову у зв`язку із відсутністю його вини як обов`язкового складу деліктного правопорушення.

Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень відповідача про те, що нормами Лісового кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, що не тягне за собою матеріальної відповідальності, суд зазначає таке:

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу У країни визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зет. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в його діях ознаки бездіяльності, які б виразились в неналежному здійсненні заходів з охорони та збереження лісу, які призвели до заподіяння шкоди, відсутність вини відповідача, суд зазначає таке:

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Оскільки Відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то вимога про стягнення з останнього завданої шкоди є обґрунтованою.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольній йому лісовій ділянці, наведені у відзиві доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Тобто, проявом протиправної бездіяльності відповідача є незабезпечення працівниками постійного лісокористувача охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими під час досудового розслідування) особами.

Відповідно до рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 №906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

При постановленні рішення суд також бере до уваги висновки, викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність як постійний лісокористувач, має можливість належним чином здійснювати охорону і захист лісу постійно. До суду не подано доказів того, що відповідач не здійснював свою господарську чи будь-яку іншу діяльність напередодні виявлення незаконної рубки лісу. За наявних обставин відповідачем не було належним чином реалізовано своїх можливостей та не було дотримано своїх обов`язків. Як наслідок це призвело до вирубки лісу та нанесло державі немалих збитків.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Не можуть свідчити про відсутність вини відповідача і наведені у відзиві дії вчинені внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів.

Законом покладено на відповідача, в тому числі, і обов`язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.

Відповідачем не надано вірогідних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу. Тож суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

Проявом протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Системний аналіз змісту положень п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.І, 5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 ЛК України свідчить про те, що Відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій території.

Таким чином, на підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства Відповідач зобов`язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 80 348, 97 грн.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено Актом та висновком експерта приймається судом в повному обсязі та визнається беззаперечним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері. Суд задовольняє позов у повному обсязі.

За приписами статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки розгляду справи

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (44300, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вул.Незалежності, будинок 64; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45125535) на користь Головненської селищної ради (44323, Волинська область, Ковельський район, смт Головне, вул. Лесі Українки 2, код ЄДРПОУ 04333187) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 80 348 грн. 97 коп., зарахувавши його на р/р UA39899998033179331000003482.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9А; ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) в особі філії «Любомльське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (44300, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вул.Незалежності, будинок 64; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45125535) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 3 028 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

СуддяМ. С. Шум