Постанова

від 04.09.2024 по справі 903/410/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа № 903/410/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №903/410/24 (суддя Шум М.С.)

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головненської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство"

про стягнення 80 348,97 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №903/410/24 позов Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головненської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" про стягнення 80 348,97 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на користь Головненської селищної ради шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 80 348 грн 97 коп.

Присуджено до стягнення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" на користь Волинської обласної прокуратури понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 3 028 грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08..2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №903/410/24. Встановлено позивачу, органу прокуратури строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час здійснення своєї діяльності працівниками ДП "Любомльське лісове господарство" 16.04.2022 було виявлено та встановлено факт незаконної порубки 8 сироростучих дерев породи сосна. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів.

Ковельською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12022030560000084 від 17.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва, що відноситься до філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", у загальній кількості 8 (восьми) сироростучих дерев породи "сосна".

Відповідно до Акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, проведеного лісничим ДП "Любомльське ЛГ", від 16.04.2022, останнім виявлено самовільну рубку 8 (восьми) сироростучих дерев породи "сосна" об`ємом 9,43 куб.м., що спричинило шкоду навколишньому природному середовищу.

Вказаний факт незаконної порубки 8 дерев породи сосна у кварталі 50 виділі 54 також зафіксований у протоколі огляду місця події від 16.04.2022, що проведений СВ ВП №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

29.04.2022 за участі інспектора Державної екологічної інспекції у Волинській області СВ ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проведено додатковий огляд місця події, за результатами якого здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки восьми сироростучих дерев породи сосна на непризначених для цього ділянках без лісорубного квитка у кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва ДП "Любомльське ЛГ".

Також під час досудового розслідування кримінального провадження №12022030560000084 від 17.04.2022 за ч.1 ст.246 КК України за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи, що проведена Волинським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, складено висновок №СЕ-19/103-22/4021-ЕЛ від 08.06.2022 та встановлено розмір екологічного збитку (шкоди завданої довкіллю) внаслідок незаконної порубки 8 сироростучих дерев виду "сосна звичайна" в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва на території ДП "Любомльське ЛГ" в сумі 80 348, 97 грн.

Таким чином, внаслідок незаконної порубки 8 сироростучих дерев виду "сосна звичайна" в кварталі 50 виділі 54 Крушинецького лісництва на території ДП "Любомльське ЛГ", останнім навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 80 348, 97 грн.

Разом з тим, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП "Любомльське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00991580) припинено.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реформування управління лісової галузі" від 07.09.2022 №1003 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (код 44768034) та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДП "Ліси України" діє філія "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", код ЄДРПОУ ВП: 45125535, місцезнаходження: Україна, 44301, Волинська область, Ковельський район, місто Любомль, вулиця Незалежності, будинок 64.

Відповідно до п.1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №886 "Про припинення Державного підприємства "Любомльське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення", Державне підприємство «Любомльське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

На базі ДП "Любомльське ЛГ" створено філію "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Пунктом 8 вищезазначеного Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №886 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Любомльське лісове господарство".

Відповідно до наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 04.01.2023 №192 за філією "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 №10 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Любомльське лісове господарство". ДП "Любомльське ЛГ" реорганізовано шляхом приєднання до правонаступника, а саме відокремленого підрозділу (філії) "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

Таким чином, правонаступником майна, прав та обов`язків ДП "Любомльське лісове господарство" є ДСГП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

Відповідно до п.10.5.6. Положення про філію "Любомльське лісове господарство» ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 16.12.2022 №32, зазначено, що їй надано право виступати відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом відповідачу.

Отже, обов`язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням покладених на ДП "Любомльське лісове господарство" обов`язків та допущенням незаконної порубки, внаслідок якої лісу заподіяна шкода на суму 80 348, 97 грн, має бути покладено на його правонаступника - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

Враховуючи викладене, Ковельська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство", як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, в розмірі 80 348, 97 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісовою господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Відповідно до приписів статті 9 Лісового кодексу України, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до інформації ДП "Любомльське лісове господарство" №271 від 29.04.2022, земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорякування 2013 року, що підтверджено наданими підприємством копіями картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 40 вказаного Закону передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Стаття 41 Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів ст.ст. 68, 69 Закону, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування збитків завданих унаслідок порушення екологічного законодавства здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно з п.1.6. роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001 №02-5/744 вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17 від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.12.2018 у справі №909/1193/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18 про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов`язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення відповідно до статті 19 ЛК України покладено на постійних лісокористувачів.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно зі статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно положень Статуту ДП "Любомльське лісове господарство", підприємство засноване на державній власності. Згідно пункту 1.3 Статуту підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього статуту. Підприємство створене з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів (п.3.1 Статуту).

Основними напрямами діяльності підприємства відповідно підпункту 3.2.2 пункту 3.2 є, серед іншого, забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, а підпункту 3.2.3 пункту 3.2 - запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

З огляду на приписи лісового законодавства ДП "Любомльське лісове господарство" є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний дотримуватись вимог, визначених статтями 19, 63, 64, 86, 90 Лісового кодексу України.

Отже, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, серед іншого, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

В той же час, як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України та Статуту, а саме, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 5 дерев.

Суд зазначає, що факт незаконної порубки дерев підтверджується Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, проведеного лісничим ДП "Любомльське ЛГ", від 16.04.2022, протоколом огляду місця (події) вчинення правопорушення лісового законодавства події від 16.04.2022, згідно яких виявлено самовільну рубку 8 (восьми) сироростучих дерев породи "сосна" об`ємом 9,43 куб.м.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Наведених висновків дійшов Верховний Суд під час розгляду цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17, від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 19, 63, 64, 105, 107 ЛК України, ст.1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17 вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

У пункті 88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог ч.2 ст.19, ст.ст. 63,86 ЛК України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №906/366/20 факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у діях ДП "Любомльське лісове господарство" наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, зокрема:

- протиправна поведінка відповідача, яка виражається у бездіяльності, а саме, невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

- наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев, яка правомірно розрахована відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу";

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою виступає об`єктивним наслідком протиправної поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства - бездіяльності (незаконна рубка 8 дерев спричинила втрату лісових ресурсів),

- вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу Українивін, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення,

з огляду на що позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 80 348,97 грн є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, доводи скаржника про безпідставність позову у зв`язку із відсутністю його вини як обов`язкового складу деліктного правопорушення, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Згідно зі ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст.218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17, від 17 серпня 2022 року у справі №922/854/21, у справі №910/15264/21 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Матеріали справи не містять доказів звернення апелянта до Торгово-промислової палати України чи її регіональних органів з метою отримання сертифікату про наявність форс-мажорних обставин в конкретному випадку.

Обґрунтовуючи відсутність вини у незабезпеченні охорони лісу від незаконної порубки, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та зокрема встановлення комендантської години з 22.00 до 07.00, яка почала діяти з 24.02.2022. Також апелянт зазначає, що перепустки на право переміщатися в умовах комендантської години були видані окремим працівникам лісової охорони тільки в середині квітня 2022 року.

Однак даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв`язку із чим було введено воєнний стан та комендатська година, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання по забезпеченні охорони лісу від незаконної порубки.

При цьому, суд погоджується лише з тією обставиною, що обставина введення комендатської години в період доби з 22:00 по 07:00 з 24.02.2023 по середину квітня 2022 року (до отримання перепусток) вплинула, тобто частково обмежила можливість працівників ДП "Любомльське ЛГ" виконувати функції щодо охорони лісів. Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що незаконна порубка відбулася саме в період з 22.02.2022 по 15.04.2022 (отримання перепусток на переміщення в період комендантського часу працівника лісового господарства) чи тим більше протягом періоду доби з 22:00 по 07:00 год.

Крім того, відповідно до ст.4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Таким чином, спроби відповідача уникнути відповідальності з огляду на те, що в країні введено воєнний стан та комендантську годину, не визнаються судом такими, що узгоджуються з чинним законодавством, Статутом підприємства, фактичними обставинами справи.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині висновків про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, то апеляційний суд зазначає, що скаржник не навів в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди із рішенням суду в цій частині, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ч.1ст.269 ГПК України, переглянув рішення суду першої інстанції лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Любомльське лісове господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 01 липня 2024 року у справі №903/410/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.