Рішення

від 28.06.2024 по справі 908/1240/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/68/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.06.2024 Справа № 908/1240/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35П, кв. 16)

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5)

про стягнення 357 285,66 грн.

23.04.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 18.04.2024 (вх. № 1351/08-07/24 від 23.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», м. Дніпро Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя про стягнення 357 285,66 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021, в тому числі 338 261,65 грн. основного боргу за поставлений товар, 6 311,13 3 % річних та 12 712,88 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2024 справу № 908/1240/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1240/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/68/24, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 664, 712 ЦК України, ст., ст. 175, 193, 265 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що через порушення відповідачем умов договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлену продукцію у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 338 261,65 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу інфляційні втрати в сумі 12 712,88 грн. та 3 % річних в розмірі 6 311,13 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 338 261,65 грн. основного боргу за поставлений товар, 6 311,13 3 % річних та 12 712,88 грн. інфляційних втрат, а всього 357 285,66 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 359,28 грн. та судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку). Крім того, позивач просить суд при винесенні рішення застосувати норми ч. 10 ст. 238 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.2024 у справі № 908/1240/24 відповідачу запропоновано у строк до 16.05.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив у строк до 11.06.2024, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву. Цією ж ухвалою суду позивачу встановлювався строк для надання відповіді на відзив, а саме у строк до 29.05.2024, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

20.05.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя надійшов Відзив на позовну заяву вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 17.05.2024, (вх. № 10674/08-08/24 від 20.05.2024).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.06.2024 у справі № 908/1240/24 Товариству з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.05.2024.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що між сторонами у справі укладено договір поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу соняшник врожаю 2020 року у кількості 108,00 тон +/- 5 % за вибором відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти зерно та сплатити його вартість. Відповідач не заперечує, що на виконання умов договору на підставі виставленого позивачем рахунку він здійснив оплату 2 152 800,44 грн. в тому числі 264 379,00 грн. ПДВ за поставку зерна. В свою чергу, позивач поставив відповідачу соняшник врожаю 2020 року в кількості 108,78 тони на загальну суму 2 491 062,09 грн., що підтверджується видатковими накладними № 4 від 12.04.2021 і № 5 від 16.04.2021. при цьому відповідач зауважує, що за фактом отримання грошових коштів в якості оплати вартості зерна позивач склав та подав на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні, а саме: № 1 від 08.04.2021, № 2 від 12.04.2021, № 3 від 16.04.2021, копії яких наявні у матеріалах справи. Реєстрація вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена, вказаний факт позивач підтверджує у своїй позовній заяві. Фактична реєстрація вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася 31.08.2023, про що також зазначається в позовній заяві. У період з 31.08.2023 (дата реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) по 23.04.2024 (дата звернення позивача до суду з позовною заявою) позивач у порушення вимог пункту 5.1 договору не надавав відповідачу рахунку на оплату вартості зерна, з метою проведення остаточного розрахунку за поставлене зерно за договором. До моменту звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі відповідач не був обізнаний про наявність у нього спору з позивачем про стягнення грошових коштів. Останнє пов`язане з тим, що до 18.05.2022 відповідач мав зареєстроване місцезнаходження за адресою вул. Чкалова, 38, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька обл., а управлінські функції та виробнича діяльність до 28.02.2022 здійснювались відповідачем за адресою: вул. Ломоносова, буд. 36, м. Пологи, Пологівський р-н, Запорізька обл. За вказаною адресою зберігалися і первинні документи, на підставі яких відповідач здійснював облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових та інших зобов`язань. З 25.02.2022 у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією РФ проти України на території Пологівського району Запорізької області, а з 03.03.2022 безпосередньо у м. Пологи Пологівського району Запорізької області розпочалися активні бойові дії, які тривають до сьогоднішнього дня, а територія міста була окупована військовими збройних формувань РФ. Враховуючи незначний проміжок часу від дня оголошення воєнного стану в Україні до дня тимчасової окупації м. Пологи Пологівського району Запорізької області під час евакуації з м. Пологи Пологівського району Запорізької області відповідач не зміг вивезти на території, підконтрольні державній владі України, більшість своїх баз даних, у тому числі первинні документи бухгалтерського обліку, фінансової і податкової звітності, а також втратив доступ до більшості електронних (цифрових) баз даних. У зв`язку з вищезазначеним, отримавши від позивача копію позовної заяви відповідач фактично лише у квітні 2024 року дізнався про наявність заборгованості перед позивачем за договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021. Відповідач зауважує, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором поставки, трьох відсотків річних та інфляційних витрат в якості доказів які б підтверджували наявність правових підстав для здійснення відповідачем остаточного розрахунку за поставлене зерно також не надав рахунку на оплату останнім вартості зерна. Досудове врегулювання спору позивачем також не здійснювалося. Дізнавшись зі змісту позовної заяви про наявність заборгованості за договором відповідач 17.05.2024 здійснив остаточний розрахунок за поставлене зерно, про що свідчить платіжне доручення № 128 від 17.05.2024. Враховуючи вищевикладене, на сьогоднішній день у відповідача відсутні правові підстави для відповідальності за начебто порушення строків виконання грошових зобов`язань. За таких умов, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних і інфляційних витрат за простроченими зобов`язаннями, які викладені у позовній заяві, є безпідставними та необґрунтованими. Також відповідач заперечує проти покладення на нього судових витрат на правничу допомогу адвокат у заявленому позивачем розмірі, оскільки вважає, що така сума правничих витрат є занадто завищеною, та такою, що не відповідає складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю, а також покласти на позивача судові витрати на сплату правничої допомоги адвоката в розмірі 5 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У зв`язку із неподанням позивачем відповіді на відзив заперечення на відповідь на відзив відповідачем не подавалися.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.05.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 28.06.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

08.04.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки соняшника № 19101СС (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити в обумовлений Договором строк соняшник врожаю 2020 року в фізичній вазі у кількості 108,00 тонн +/- 5 % від цієї кількості за вибором Покупця (далі зерно), а Покупець зобов`язується прийняти зерно та сплатити Постачальнику його вартість. (п. 1.1 Договору)

Зерно має бути поставлено Постачальником у строк до 16.04.2021 включно. В межах цього строку допускається поставка зерна частинами (партіями). Датою поставки зерна (його частини (партії)) Покупцю вважається дата оформлення Постачальником видаткової накладної, яка підписана уповноваженим представником Покупця. Право власності на зерно, а також ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) зерна переходять від Постачальника до Покупця з дати поставки зерна. (п. 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 13.04.2021)

За змістом п. 7.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 13.04.2021 Договір вчинений в письмовій (електронній) формі в день його підписання уповноваженими представниками сторін із застосуванням їх електронних підписів або електронних цифрових підписів. Усі додатки до даного Договору є його невід`ємними частинами. Оригінальні примірники Договору зберігаються у кожної із сторін. Договір діє до 10.05.2021. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, які залишилися невиконаними.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

В пункті 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.04.2021 сторонами погоджено, що ціна однієї тонни зерна (ціна Договору) без ПДВ складає 20 087,72 грн., крім того ПДВ у розмір 2 812,28 грн., а разом 22 900,00 грн.

Сторони домовилися, що загальна вартість зерна розраховується шляхом множення фактично поставленої кількості зерна, зазначеної в видатковій (-их) накладній (-их) підписаній (-их) уповноваженим представником Покупця, на ціну однієї тонни зерна, вказану в п. 2.1 Договору. (п. 2.2 Договору)

Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка зерна Покупцю здійснюється згідно з умовами EXW (87000, Донецька обл., смт. Нікольське) згідно з правилами Інкотермс 2010.

В пунктах 5.1 і 5.2 Договору встановлено, що оплата Покупцем загальної вартості зерна здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений ним у рахунку на оплату. На кожну оплату, яку Покупець обов`язаний здійснити за Договором, Постачальник надає окремий рахунок на оплату. Покупець здійснює оплату вартості поставленого зерна у розмірі 1 888 421,44 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у розмірі 264 379,00 грн., а разом 2 152 800,44 грн. протягом 3 операційних (банківських) днів з дня укладення Договору.

Остаточний розрахунок за поставлене зерно здійснюється Покупцем протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-них), видної (-них) Постачальником за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-них) в електронному вигляді. Розмір грошових коштів, які перераховуються Покупцем в якості остаточного розрахунку за зерно, залежить від фактичної кількості зерна, переданого Постачальником Покупцю за Договором, ціни однієї тонни зерна, вказаної в п. 2.1 Договору, або визначеної Покупцем в передбаченому п. 3.2 Договору порядку, а також від розміру коштів, сплачених Покупцем в якості попередньої оплати загальної вартості зерна. (п. 5.3 Договору)

Відповідно до підпунктів 5.4.3, 5.4.4 пункту 5.3 Договору Постачальник зобов`язаний, зокрема, попередньо погодити з Покупцем податкову накладну до її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, шляхом її направлення в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення та/або на електронну пошту, адреса якої зазначена в розділі 8 Договору. При складенні та обробці податкових накладних Покупець використовує комп`ютерну програму «M.E.DocIS»; зареєструвати видану ним за цим Договором податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше, ніж протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання за такою податковою накладною, а також у строки, встановлені чинним законодавством, подати декларацію з податку на додану вартість до контролюючих органів.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором зерна (соняшника врожаю 2020 року) у загальній кількості 108,78 тонни на загальну суму 2 491 062,09 грн. з ПДВ, що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною № 4 від 12.04.2021 на суму 2 213 514,08 грн.;

- видатковою накладною № 5 від 16.04.2021 на суму 277 548,01 грн.

Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.

Факт отримання уповноваженим представником відвідача зерна по Договору на загальну суму 2 491 062,09 грн. підтверджується також наявними в матеріалах справи довіреністю № 192 від 12.04.2021, товарно-транспортними накладними № 6 від 12.04.2021, № 7 від 12.04.22021, № 8 від 12.04.2021, № 9 від 12.04.2021 і № 10 від 16.04.2021.

Відповідач отримання від позивача зерна по Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 на загальну суму 2 491 062,09 грн. не заперечив.

Також на виконання умов Договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 7 від 08.04.2021 на оплату 2 152 800,44 грн. попередньої оплати за поставлене зерно.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу зерна в загальній кількості 108,78 тонни згідно умов Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 на суму 2 491 062,09 грн. є доведеним.

Відповідачем оплата отриманого зерна за Договором здійснена частково, а саме: відповідачем сплачено платіжним дорученням № 544 від 08.04.2021 2 152 800,44 грн. попередньої оплати за зерно. Решту суми вартості зерна, поставлено за Договором, відповідач станом на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі не сплатив.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем зерно, поставлене згідно укладеного сторонами Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021, у визначені цим Договором строки та в повному обсязі оплачено не було. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене зерно становила 338 261,65 грн.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 5.2 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату вартості поставленого зерна у розмірі 1 888 421,44 грн. без ПДВ, крім того ПДВ у розмірі 264 379,00 грн., а разом 2 152 800,44 грн. протягом 3 операційних (банківських) днів з дня укладення Договору.

Остаточний розрахунок за поставлене зерно здійснюється Покупцем протягом 3 операційних (банківських) днів з дати отримання Покупцем повідомлення про реєстрацію податкової (-их) накладної (-них), видної (-них) Постачальником за фактом отримання попередньої оплати загальної вартості зерна, в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової (-их) накладної (-них) в електронному вигляді.

Отже, з моменту поставки зерна та отримання відповідачем певного обсягу зерна, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений пунктом 5.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за поставлений обсяг зерна є 3 операційні (банківські) дні з дати отримання відповідачем повідомлення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договорами поставки зерна.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого зерна у повному обсязі та передбачені строки не здійснена.

Так, судом встановлено, що у відповідності до умов п. 5.2 Договору відповідач сплатив на користь позивача 2 152 800,44 грн. попередньої оплати від загальної вартості зерна.

Як встановлено судом, керуючись вимогами чинного податкового законодавства позивачем було складено податкові накладні від 08.04.2021 № 1 щодо постачання на користь Покупця товару (соняшника врожаю 2020 року) на обсяг постачання 2 152 800,44 грн. (з ПДВ); від 12.04.2021 № 2 щодо постачання на користь Покупця товару (соняшника врожаю 2020 року) на обсяг постачання 60 713,64 грн. (з ПДВ) і від 16.04.2021 № 3 щодо постачання на користь Покупця товару (соняшника врожаю 2020 року) на обсяг постачання 60 713,64 грн. (з ПДВ) та подано її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкові накладні від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3 було прийнято, але реєстрацію зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» про що зазначено у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

12.05.2021 Комісією Головного управління ДПС у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення від 12.05.2021 № 2647755/05488319, № 2647756/05488319 і № 2647757/05488319 про відмову у реєстрації податкової накладної.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/9804/21 від 16.12.2021 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.05.2021 № 2647755/05488319, № 2647756/05488319 і № 2647757/05488319 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» податкові накладні від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3 датою її отримання.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/9804/21 від 16.12.2021 залишено без змін.

Державна податкова служба України 31.08.2023 виконала рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/9804/21 від 16.12.2021 та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» податкові накладні від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3.

Отже, матеріалами справи доведено, що позивач прийняв усі обумовлені Договором та передбачені законодавством засоби для реєстрації податкових накладних в ЕРПН. Відмова в реєстрації податкових накладних від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3 була оскаржена позивачем до суду. За результатами розгляду справи № 200/9804/21 Державну податкову службу України було зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ» податкові накладні від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3. Державна податкова служба України 31.08.2023 виконала судове рішення та зареєструвала в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача що з моменту реєстрації податкових накладних від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3 органом ДПС в ЕРПН відповідач, з урахуванням положень, п. 5.2. Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021, протягом 3 операційних (банківських) днів від дати реєстрації податкової накладної повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий соняшник врожаю 2020 року, тобто до 05.09.2023 включно (з рахуванням того, що 02 і 03 вересня 2023 року були вихідними днями).

Відповідач у зазначений термін повну оплату за зерно, поставлене за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 не здійснив.

На момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021становила 338 261,65 грн. і погашена не була.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При вирішенні спору судом також враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про його необізнаність у зв`язку із зміною фактичної та податкової адреси на підконтрольну органам влади України територію про реєстрацію 31.08.2023 податкових накладних від 08.04.2021 № 1, від 12.04.2021 № 2 і від 16.04.2021 № 3 і наявність заборгованості перед позивачем.

Крім того, умовами п. 7.4 Договору сторони прийняли на себе зобов`язання письмово повідомляти одна одну про зміну найменування, місцезнаходження, поштових та банківських реквізитів не пізніше трьох календарних днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідачем не надано суду доказів дотримання цих умов Договору.

Заперечення відповідача, що, оскільки позивачем не надані докази направлення йому оригіналу рахунку на оплату решти вартості поставленого зерна, то, відповідно, відсутня вина відповідача у неналежному виконанні ним умов Договору, спростовуються наступним.

Як вже зазначалося судом раніше, частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, судом досліджено умови Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 та встановлено, що пунктом 5.1 Договору визначено, що на кожну оплату, яку Покупець обов`язаний здійснити за Договором, Постачальник надає окремий рахунок на оплату.

Оскільки зерно (соняшник врожаю 2020 року) в кількості 108,78 тонни на загальну суму 2 491 062,09 грн. з ПДВ отриманий відповідачем 12.04.2021 і 16.04.2021 на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

Відповідач, відповідно до умов Договору та оформлених і підписаних, в тому числі зі сторони Відповідача, видаткових накладних № 4 від 12.04.2021 і № 5 від 16.04.2021, в яких є посилання на Договір поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 та зазначено суму переданого позивачем і отриманого відповідачем зерна, був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити за отримане ним зерно. Обставин щодо неможливості здійснення оплати за отримане зерно судом не встановлено.

За таких обставин, хоча в Договорі поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 й зазначено, що оплата здійснюється «на підставі рахунку», однак за змістом статті 692 ЦК України та пунктів 5.2, 5.3 Договору така умова Договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання.

Суд також звертає увагу, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в численних постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 та інших.

Доводи відповідача, що позивачем не дотримано порядку досудового врегулювання спорів за Договором шляхом переговорів, судом відхиляються як безпідставні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх,не чекаючи пред`явлення претензії або позову.

Згідно зі ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частина 8 Конституції України гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції, яка має найвищу юридичну силу та норми якої мають пряму дію.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору судом не приймаються.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення повної оплати за поставлене зерно.

Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як Покупця від обов`язку здійснити повну оплату за поставлене зерно. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання зерна відповідач не заперечив.

Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, один із основних принципів цивільного права, а саме принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Позивач, уклавши Договір поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 і передавши зерно відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов`язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отримане зерно.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений борг за поставлене зерно за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 в загальній сумі 338 261,65 грн., у підтвердження чого відповідачем надано суду платіжну інструкцію № 128 від 17.05.2024 на суму 338 261,65 грн.

Позивач факт сплати відповідачем заборгованості в розмірі 338 261,65 грн. не заперечив.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується сплата відповідачем заборгованості за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 в розмірі 338 261,65 грн. після відкриття провадження у справі № 908/1240/24, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» 338 261,65 грн. основного боргу за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/1240/24 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 підтверджено матеріалами справи.

Позивачем, окрім основної суми заборгованості, заявлено до стягнення з відповідача 6 311,13 грн. 3 % річних і 12 712,88 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3 % річних за порушення строків розрахунків за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 становить 6 311,13 грн., яка розрахована за загальний період з 04.09.2023 по 17.04.2024.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок річних відсотків, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства, проте виконаний не правильно, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення.

Згідно проведеного судом перерахунку, з огляду, що відповідач, з урахуванням положень, п. 5.2 Договору поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 повинен був здійснити остаточний розрахунок за отриманий соняшник врожаю 2020 року до 05.09.2023 включно, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6247,32 грн. 3 % річних за період з 06.09.2023 по 17.04.2024.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 6 247,32 грн. 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення річних відсотків в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з розрахунком позивача за порушення строків розрахунків за Договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 стягненню з відповідача підлягає 12 712,88 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період вересень 2023 року березень 2024 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 12 712,88 грн.

Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини у несплаті заборгованості і, як наслідок, відсутності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом відхиляються як безпідставні та недоведені, оскільки відповідачем не наведено суду жодного обґрунтування таких доводів.

В прохальній частині позовної заяви позивач просив суд відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України в судовому рішенні зазначити, що органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3 % річних на суму основного боргу починаючи з 18.09.2023 і до моменту остаточного виконання рішення суду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Також при вирішенні даного питання судом враховується, що станом на час прийняття судом рішення по суті спору сума основного боргу відповідачем сплачена.

За даних обставин суд відмовляє позивачу у зазначенні в рішенні про нарахування трьох відсотків річних до моменту виконання рішення.

В цій частині суд зауважує, що сторона не позбавлена права звернутися з окремим позовом про стягнення відповідних нарахувань на суму основного боргу у періоди, які не були охопленні під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та визнанні судом безпідставними і необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 247,32 грн. 3 % річних і 12 712,88 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення з відповідача 338 261,65 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається повністю в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Враховуючи наведене суд зазначає, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу за його клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України за відповідною ухвалою судовий збір в розмірі 5 073,92 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві зазначено лише (без надання розрахунку), що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу, складає 10 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Стосовно заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зауважує наступне.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами вирішення спору рішенням суду у справі № 908/1240/24 позов задоволено частково, в частині стягнення основного боргу провадження у справі закрито у зв`язку із сплатою боргу відповідачем.

З урахуванням викладеного, заявлені відповідачем витрат на професійну правничу допомогу залишаються за відповідачем.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», м. Дніпро Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя про стягнення 357 285,66 грн. заборгованості за договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», (69032, м. Запоріжжя, пров. Туристський, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 33561148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35П, кв. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 05488319) 6 247 (шість тисяч двісті сорок сім) грн. 32 коп. 3 % річних, 12 712 (дванадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 88 коп. інфляційних втрат та 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/1240/24 в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ», м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», м. Дніпро Дніпропетровської області 338 261,65 грн. основного боргу за договором поставки соняшника № 19101СС від 08.04.2021 закрити.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Після отримання відповідного клопотання ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙАГРОХІМ», (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, буд. 35П, кв. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 05488319) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 5 073,92 грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі № 908/1240/24 в частині позовних вимог.

Повне судове рішення складено « 28» червня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.