Рішення

від 19.06.2024 по справі 910/19498/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024Справа № 910/19498/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМА-ІНВЕСТ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 3 683 421,56 грн,

Представники сторін:

від позивача: Залізняк І.І.,

від відповідача: Сайко Ю.В. (в режимі відеоконференції),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ» про стягнення 3 683 421,56 грн, з яких: 2 759 316,14 грн неповернутої попередньої оплати та 924 105,42 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 052/12-2021 генерального підряду від 10.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 прийнято вказаний позов до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19498/23 та призначено підготовче засідання на 29.01.2024. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

В підготовче засідання 29.01.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився. Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.02.2024 у зв`язку з неявкою представника відповідача.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який також містив прохання щодо проведення підготовчого засідання, призначеного на 19.02.2024, без участі представника відповідача. Також у відзиві на позовну заяву відповідач в порядку ст. 90 ГПК України поставив позивачу 5 запитань по суті справи.

У зв`язку з оголошенням 19.02.2024 у місті Києві повітряної тривоги, підготовче засідання у даній справі у вказану дату не відбулось та ухвалою від 19.02.2024 призначене на 04.03.2024.

26.02.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 04.03.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 вказану вище заяву представника відповідача задоволено.

04.03.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у тексті якої позивачем надано відповіді на поставлені відповідачем у відзиві запитання.

В підготовче засідання 04.03.2024 з`явились представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити в підготовчому засіданні перерву до 03.04.2024; встановити відповідачу строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

11.03.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.03.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 03.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 вказану вище заяву представника відповідача задоволено.

27.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення з доказами по справі.

02.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшло клопотання про неприйняття до розгляду письмових доказів, поданих позивачем із поясненнями від 26.03.2024.

02.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповідь на поставлене запитання у відзиві на позовну заяву.

В підготовче засідання 03.04.2024 з`явились представники сторін.

Суд, заслухавши представників сторін щодо поданих позивачем із поясненнями від 26.03.2024 доказів, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подання доказів по справі, долучити до матеріалів справи докази, подані разом із поясненнями від 26.03.2024.

Не виходячи до нарадчої кімнати, суд ухвалив встановити позивачу строк для надання відповіді на поставлені відповідачем питання до 12.04.2024 та оголосити в підготовчому засіданні перерву до 24.04.2024.

12.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли відповіді на питання відповідача.

17.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у підготовчому засіданні 24.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 вказану вище заяву представника відповідача задоволено.

23.04.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів з вимогою поновити строк для подання цього клопотання, у якому відповідач просив витребувати у позивача інформацію про уповноважених осіб ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (із зазначенням прізвищ, імені та по батькові), які були допущені ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» на його територію з метою виконання умов договору № 052/12-2021 генерального підряду, що укладений 10.02.2022 між сторонами; інформацію про дати, в які уповноважені представники ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» були допущені на територію позивача з метою виконання умов договору; інформацію про транспортні засобі (із зазначенням моделі, реєстраційного номера, дати в`їзду (виїзду), які були допущені ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» разом з уповноваженими особами ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на його територію з метою виконання умов договору. Також відповідач просив витребувати у позивача належним чином засвідчені копії отриманих від ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» списків його уповноважених осіб, згідно яких ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» надавала останнім доступ на свою територію з метою виконання ТОВ «НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ» умов договору.

24.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про витребування доказів, а також клопотання про приєднання доказів.

В підготовче засідання 24.04.2024 з`явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав подане ним клопотання про витребування доказів від 23.04.2024 лише в частині пункту 3 прохальної його частини, в іншій частині дане клопотання не підтримав. Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача про витребування доказів з підстав, викладених у запереченнях на це клопотання.

Заслухавши думки представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (поданого до суду 23.04.2024) в частині пункті 3 прохальної його частини через необґрунтованість та недоцільність, в іншій частині клопотання залишено без розгляду у зв`язку з тим, що представник відповідача його не підтримав.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 24.04.2024 просив суд надати час для можливості підготовки та оформлення заяви свідка - Мартиненка В.В. (уповноваженого представника позивача з питань виконання договору).

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача щодо необхідності подання вказаного вище доказу (заяви свідка) та заперечення представника позивача, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відмовити у задоволенні усно заявленого представником відповідача клопотання про надання часу для оформлення заяви свідка, оскільки не вбачає необхідності у поданні даного доказу, з огляду на предмет та підстави даного позову.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 27.05.2024, про що постановлено ухвалу від 24.04.2024, занесену до протоколу судового засідання.

20.05.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 27.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2024 вказану вище заяву представника відповідача задоволено.

В судове засідання 27.05.2024 з`явились представники сторін, які надали свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог, відповіли на поставлені запитання.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити в судовому засіданні перерву до 19.06.2024.

17.06.2024 до суду через систему «Електронний Суд» від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні 19.06.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 вказану вище заяву представника відповідача задоволено.

В судове засідання 19.06.2024 з`явились представники сторін.

Так, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ» (надалі - генеральний підрядник, ТОВ «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ», відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» (надалі - замовник, ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ», позивач) укладено договір № 052/12-2021 генерального підряду (надалі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а генеральний підрядник зобов`язується виконати власними та залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи на об`єкті за адресою: Україна, м. Біла Церква, вул. Київська, 37 (надалі - об`єкт) згідно з розробленою і затвердженою у встановленому порядку проектною документацією та узгодженою сторонами ціною робіт, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов Договору (п. 1.1.).

Конкретний склад та обсяги робіт, що виконуються генеральним підрядником визначаються Кошторисами (Додатки до цього Договору), які є невід`ємною його частиною (п. 1.2. Договору).

Договірна ціна робіт за цим Договором визначається згідно кошторисів (п. 2.1. Договору). Загальна ціна Договору визначається загальною сумою підписаних сторонами актів виконаних робіт (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору строки виконання робіт визначаються у Додатках до Договору. Строки виконання робіт можуть переглядатись при наявності наступних обставин: обставин непереборної сили; обставин, за які відповідає замовник (відсутність фінансування); виникнення додаткових обсягів робіт; зміни технічних рішень з ініціативи замовника (п. 3.2. Договору).

Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату в обсязі 100% від вартості матеріалів, що будуть використовуватись виконавцем в рамках виконання робіт за цим Договором, на підставі затвердженого кошторису протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Договору та Кошторису та виставлення підрядником рахунку (п. 4.2.1.). Оплата за технічне обладнання для виконання послуг здійснюється на підставі рахунку-фактури шляхом передоплати у розмірі 30% від вартості послуг (п. 4.2.2.). Остаточний розрахунок за виконання робіт замовник здійснює протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після виконання виконавцем повного обсягу робіт, передбаченого кошторисною документацією та підписання сторонами актів приймання виконаних робіт по формі КБ2В та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі КБ3 (п. 4.2.3.).

Генеральний підрядник відповідно до умов п. 5.1.1. Договору зобов`язується дотримуватись строків виконання робіт, виконувати всі роботи у відповідності з вимогами проектної документації, будівельними нормами та правилами. Відповідно до п. 5.1.4. Договору генеральний підрядник зобов`язується також своєчасно та в письмовій формі повідомляти замовника про можливі затримки в виконанні робіт, чи їх зупинення, при виявленні обставин, що не залежать від генерального підрядника. За умовою п. 5.1.13. Договору генеральний підрядник повинен погоджувати із замовником перелік осіб, які мають виконувати роботи на об`єкті.

Замовник, в свою чергу, зобов`язаний передати генеральному підряднику на час виконання робіт об`єкт, вільний для виконання робіт, по акту приймання-передачі не пізніше ніж через 5 (п`ять) календарних днів після підписання цього Договору і забезпечити об`єкт діючими джерелами електроенергії, води (п. 5.3.1 Договору). Пунктом 5.3.4. Договору визначено обов`язок замовника забезпечувати розрахунки за виконані роботи та авансові платежі з генеральним підрядником в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Крім того, замовник відповідно до п. 5.3.6. Договору зобов`язаний забезпечити безперешкодний доступ на об`єкт працівників генерального підрядника, субпідрядних організацій та контролюючих органів (з урахуванням вимог, передбачених п. 5.1.13 Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору генеральний підрядник виконує роботи у відповідності з будівельними нормами і правилами та Графіком виконання робіт.

Після виконання всіх передбачених проектом робіт генеральний підрядник здає об`єкт замовнику в гарантійну експлуатацію (п. 9.1. Договору).

Згідно з п. 9.2. Договору здача-приймання результату робіт здійснюється відповідно до норм діючого законодавства України і оформлюється Актом приймання виконаних підрядних робіт та Довідкою про ціну виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за підписом повноважних представників сторін.

У разі винної затримки строків виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт, винної затримки прийому-передачі об`єкту після завершення будівельних робіт, генеральний підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період сплати неустойки від ціни невиконаних робіт за кожний день прострочення (п. 11.5. Договору).

Згідно з умовами п. 16.1. Договору якщо генеральний підрядник допускає серйозне порушення положень цього Договору, замовник може, зберігаючи за собою право на вживання інших наданих йому прав або санкцій, зупинити роботи до виконання генеральним підрядником вимог будівельної документації або, сповістивши генерального підрядника у письмовій формі за 3 (три) дні, припинити його наймання, розірвавши цей Договір, і вступити у володіння приміщеннями (по акту прийому-передачі об`єкту), в яких проводяться роботи, а також всіма матеріалами, що знаходяться в них, і завершити роботу способом, який представляється замовникові доцільним. В разі розірвання Договору по вказаних підставах замовник має право стягнути з генерального підрядника реальні збитки, а також штрафні санкції, встановлені Договором, за умови, що замовник сплатив генеральному підрядникові за все здійснене генеральним підрядником за Договором на дату розірвання Договору. Грошові кошти, перераховані генеральному підрядникові на Договором і не витрачені ним до моменту розірвання Договору, підлягають поверненню замовникові на його письмову вимогу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання генеральним підрядником вказаної вимоги замовника.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині зобов`язань до їх повного виконання сторонами (п. 17.1. Договору).

Суд встановив, що відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1 - Кошторис (договірна ціна) відповідач як генеральний підрядник зобов`язався виконати роботи з вогнезахисної обробки несучих металевих конструкцій будівлі виробничого корпусу (склад сировини, склад готових лікарських засобів, цех упаковки, цех № 2 (1 та 2 поверх), ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» за адресою: вул. Київська, 37, м. Біла Церква, Київська область, загальна вартість яких 4 104 853,12 грн з ПДВ. Строк виконання робіт вказаним Додатком до Договору встановлено до 01.09.2022.

15.02.2022 позивач здійснив передоплату за Договором у розмірі 2 759 316,14 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 121, в призначенні платежу якої зазначено: «оплата за послуги згідно з рахунком № 040 від 10.02.2022…».

Відповідач виконав роботи за Договором на суму 398 276,44 грн з ПДВ, які були прийняті позивачем, що підтверджується підписаним сторонами у сервісі «Вчасно» Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за 16 червня 2022 року, вартість яких була сплачена позивачем згідно з платіжною інструкцією № 33 від 06.09.2022.

Як вказує позивач, відповідач не виконав роботи у встановлений Додатком № 1 до Договору строк (до 01.09.2022), у зв`язку з чим на адресу відповідача направлено претензію від 25.04.2023 № БІ-8-Вих з проханням припинити порушення умов Договору та у строк до 15.05.2023 надати гарантійний лист про продовження робіт та графік виконання робіт для його затвердження зі сторони ТОВ «БІОФАРМА-ІНВЕСТ», приступити до його реалізації. Також позивач просив у строк до 15.05.2023 здійснити повернення суми здійсненої передоплати у розмірі 2 759 316,44 грн. Також попереджено відповідача про припинення дії Договору в односторонньому порядку з 16.05.2023 у випадку невиконання ним вимог позивача.

Відповідач у відповідь на вказану вище претензію надав Гарантійний лист про продовження робіт від 08.05.2023 № 08/3, в якому повідомив, що до 20.05.2023 ним буде проведено виїзд на об`єкт для огляду та об`єктивної оцінки виконаних попередній робіт та складено оновлений графік подальшого виконання взятих на себе зобов`язань згідно Договору. Також зазначив, що з 22.05.2023 його робітники приступлять до виконання всіх робіт, передбачених Договором згідно оновленого графіку виконання робіт, та такі роботи будуть виконані в найкоротший термін.

27.11.2023 позивач направив на адресу відповідача Повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт № БІ-23-Вих, у якому повідомив про розірвання Договору на четвертий день після отримання відповідачем даного листа, а також просив повернути попередню оплату в розмірі 2 759 316,14 грн та сплатити пеню за невиконання робіт у встановлені Договором строки у розмірі 817 477,87 грн.

Оскільки відповідач жодним чином не реагував на вимоги позивача щодо повернення суми сплаченої попередньої оплати та сплати штрафних санкцій, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому заявив до стягнення з відповідача 2 759 316,14 грн суми попередньої оплати та пеню за прострочення терміну виконання робіт за Договором у розмірі 924 105,42 грн за період з 02.09.2022 по 02.03.2023.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, зазначивши, що частину отриманих від позивача коштів попередньої оплати у розмірі 2 230 000,00 грн ним витрачено на придбання у ТОВ «ЄВРОФІРМЮА» вогнезахисної системи «Вогнемат БСТВ-Мет» та вогнезахисного засобу «Ендотерм 170205», а решту - на виплату заробітної плати та господарські витрати підприємства, на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву долучено договір поставки від 14.02.2022 № 2; рахунок № 17 від 14.02.2022; платіжне доручення № 344 від 16.02.2022; видаткову накладну від 18.02.2022 №17. Відповідач вказує, що закуплені ним на кошти позивача матеріали були завезені на територію останнього, а претензія позивача від 07.09.2023 № БІ-15 підтверджує, що роботи відповідач виконував, однак зі сторони замовника до цих робіт виникали запитання. Оскільки відповідач використав перераховані позивачем кошти передоплати у розмірі 2 759 316,14 грн, на думку відповідача, відсутні підстави для їх повернення відповідно до п. 16.1. Договору.

Водночас, відповідач зазначив, що ним не було отримано ані листів позивача про розірвання Договору, ані листів про повернення сплачених коштів передоплати, а надані позивачем докази не є належними доказами повідомлення відповідача про відповідні вимоги та про розірвання Договору.

Відповідач також вважає необґрунтованою вимогу позивача про стягнення пені, оскільки зі змісту п. 11.5. Договору, який регулює нарахування пені за прострочення виконання робіт, слідує, що точний строк тривалості робіт визначається саме Графіком виконання робіт, який сторони не підписували, а відтак строки виконання зобов`язань відповідачем не порушені. В той же час, відповідач стверджує, що навіть якщо такі роботи мали бути виконані до 01.09.2022, то саме дії позивача зумовили порушення таких строків.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що купівля ним у ТОВ «ЄВРОФІРМЮА» матеріалів здійснювалась саме за рахунок коштів позивача, а придбані матеріали були використані саме на визначеному Договором об`єкті. Також позивач зазначив, що адресована відповідачу претензія від 07.09.2023 № БІ-15 стосувалась робіт, які уже були виконані на суму 398 276,44 грн та недоліки яких були виявлені лише 30.08.2023. Так, вартість використаних відповідачем матеріалів на виконання умов Договору позивачем окремо були оплачені платіжною інструкцією від 06.09.2022 на суму 398 276,44 грн. Позивач також вважає безпідставними заперечення відповідача щодо належного направлення йому повідомлення про розірвання Договору, оскільки електронний лист від 27.11.2023 направлено на офіційну електронну адресу ТОВ «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ», зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і лист у паперовій формі було направлено на офіційну адресу місцезнаходження засобами поштового зв`язку, в той час як саме направлення поштової кореспонденції листом з описом вкладення є належним та дозволяє встановити зміст такого відправлення. Також позивач вказав і на необґрунтованість заперечень відповідача щодо нарахування пені, зазначаючи, що Графіком виконання робіт сторони могли погодити строки виконання лише певних етапів в межах кінцевого строку виконання робіт, визначеного у Специфікації № 1.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив додатково зауважив, що факт узгодження між сторонами оновленого графіку виконання робіт за Договором після 25.04.2023 вказує про зміну статусу зобов`язання з простроченого на строковий. Також відповідач із посиланням на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України просив суд у випадку визнання обґрунтованою вимогу позивача про стягнення штрафних санкцій з відповідача, зменшити такі штрафні санкції, з урахуванням надмірного розміру пені, відсутності завдання збитків позивачу внаслідок невиконання Договору, виникнення спору в період воєнного стану, а також часткового виконання робіт за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом, позивач на виконання умов п. 4.2.1. Договору 15.02.2022 здійснив 100% передоплати за вартість матеріалів та вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, що мали використовуватись при виконанні Договору, відповідно до Додатку № 1 до Договору (Специфікації № 1), що підтверджується платіжною інструкцією № 121 від 15.02.2022 на суму 2 759 316,14 грн.

Водночас, сторони у Додатку № 1 до Договору (Специфікації № 1) встановили строк виконання робіт за Договором до 01.09.2022.

Матеріали справи містять докази виконання відповідачем лише частини робіт на суму 398 276,44 грн, що підтверджується підписаним сторонами Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 16.06.2022. Вказані роботи окремо оплачені позивачем згідно з платіжною інструкцією від 06.09.2022 № 33.

Доказів виконання відповідачем робіт на суму 3 706 576,68 грн (4 104 853,12 грн загальної ціни договору - 398 276,44 грн виконаних робіт) у встановлені Договором строки матеріали справи не містять.

Відповідач, у свою чергу, не заперечує того, що ним не було виконано всього обсягу робіт, передбаченого Договором, що, зокрема, підтверджується наданим ним позивачу гарантійним листом про продовження робіт від 08.05.2023 № 08/3, у якому зазначалось про продовження робіт з 22.05.2023 та про те, що такі роботи будуть завершені у строки, відповідно до оновленого графіку.

Так, відповідачем в матеріали справи надано роздруківку електронного листа від 11.08.2023, яким на погодження позивачу було направлено оновлений графік виконання робіт за Договором, однак доказів погодження такого графіку матеріали справи не містять, як і не містять доказів внесення сторонами змін до Договору в частині визначення іншого строку виконання робіт.

Отже, обставини щодо порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором є такими, що підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Доводи відповідача стосовно наявності вини позивача у порушенні ТОВ «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ» строків виконання робіт (як-то: заборона позивача на виконання робіт в період оголошення повітряних тривог та комендантської години) суд вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності. До того ж, відповідач, після введення в Україні воєнного стану не відмовився від виконання Договору, про настання обставин непереборної сили відповідно до пунктів 12.2., 12.3. Договору позивача не повідомляв.

Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на здійснення позивачем оплати за частково виконані роботи на суму 398 276,44 грн поза межами строків виконання робіт, оскільки відповідачем не доведено яким саме чином вказана обставина має вплив на порушення ним строків виконання своїх зобов`язань за Договором. Водночас, відповідач не був позбавлений права на стягнення з позивача штрафних санкцій за Договором або передбачених законом нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України, у випадку несвоєчасної оплати позивачем виконаних робіт.

Отже, під час розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про порушення відповідачем строків виконання робіт за Договором, що є порушенням останнім зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Так, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач засобами поштового зв`язку та на електронну адресу направив відповідачу повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт від 27.11.2023 № БІ-23-Вих. Однак, останній заперечує отримання ним вказаного повідомлення, яке також містило вимогу про повернення сплаченого авансу в розмірі 2 759 316,14 грн та сплати неустойки, з посиланням на недотримання позивачем умов Договору в частині визначених способів комунікації між сторонами.

Відповідно до п. 14.1. Договору з метою оперативного вирішення питань, пов`язаних з виконанням робіт по Договору, замовник назначає свого представника на об`єкті, який від його імені та в межах своїх повноважень буде здійснювати контроль за виконанням робіт, проводити перевірку якості робіт, відповідності використовуваних матеріалів та обладнання умовам Договору.

Від генерального підрядника назначається уповноважений представник, що від імені генерального підрядника буде виконувати всі правочинні дії, направлені на своєчасне та якісне виконання робіт: ОСОБА_1 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 (п. 14.2. Договору).

Від замовника назначається уповноважений представник - Мартиненко Володимир Вікторович, ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 (п. 14.3. Договору).

Комунікація між сторонами стосовно Договору здійснюється письмово та передається іншій стороні кур`єром, по факсу, електронною поштою або листом на замовлення, або врученням під особистий підпис уповноваженій особі сторони (п. 14.4. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт від 27.11.2023 № БІ-23-Вих позивач направляв відповідачу на адресу: 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 1А рекомендованим листом з описом вкладення (поштове відправлення № 0405201008697), який 18.12.2023 повернувся не врученим за закінченням терміну зберігання.

При цьому, суд встановив, що вказана вище адреса є юридичною адресою відповідача, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вказує позивач, він не мав іншої законної можливості підтвердити той факт, що у поштовому відправленні знаходиться саме лист про розірвання Договору від 27.11.2023, окрім як відправити його листом з описом вкладення.

Суд погоджується із вказаними доводами позивача та звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), у якій вказано, що направлення листів на дійсну адресу, зазначену відповідачем в Договорі та в Єдиному державному реєстрі, де вказано, що повернення листів з відміткою «за закінченням терміну зберігання» є достатнім, щоб вважати повідомлення «належним».

При цьому отримання зазначених листів перебуває поза межами контролю відправника, а тому не може свідчити про неправомірність її дій (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 26.04.2021 у справі № 916/335/18т та ін.).

Крім того, судом враховується, що відповідачем не було зазначено про відсутність його за зареєстрованою адресою місцезнаходження. При цьому, останнім за такою адресою, на яку позивач направив повідомлення про розірвання договору від 27.11.2023, вибірково отримувалась судова кореспонденція по даній справі, що свідчить лише про відсутність волевиявлення відповідача на отримання відповідної кореспонденції, проте, ніяким чином про неналежне повідомлення позивача про розірвання Договору.

До того ж, судом враховується, що позивачем було надіслано повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт від 27.11.2023 № БІ-23-Вих також і на електронну адресу відповідача, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (0961951610@ukr.net), що також визнається судом належним повідомленням відповідача.

Посилання відповідача на недотримання позивачем положень Договору в частині способів комунікації між сторонами, зокрема, направлення листів на визначені у пунктах 14.2., 14.3. Договору електронні адреси, суд не приймає до уваги, оскільки такі адреси та уповноважені особи визначені сторонами лише для вирішення питань, пов`язаних із виконанням Договору, а не для вирішення питань, пов`язаних із виникненням, зміною або припиненням прав та обов`язків сторін за Договором.

До того ж, із наявних в матеріалах справи доказів суд не вбачає, що саме у визначений пунктами 14.2., 14.3. Договору спосіб здійснювалась комунікація між сторонами. При цьому, сам же відповідач 11.08.2023 направляв позивачу лист електронною поштою про погодження графіку виконання робіт не на вказану в п. 14.3. Договору електронну пошту представника замовника, а на іншу електронну адресу.

Таким чином, сукупність поданих позивачем доказів направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт від 27.11.2023 № БІ-23-Вих дозволяє суду дійти висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про вказаний односторонній правочин позивача, а також про вимоги щодо повернення сплаченого авансу та сплати неустойки.

Як вбачається із вказаного повідомлення позивача від 27.11.2023 № БІ-23-Вих, у ньому міститься посилання на ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 16.1. Договору, які позивач визначив підставами для розірвання Договору в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з умовами п. 16.1. Договору якщо генеральний підрядник допускає серйозне порушення положень цього Договору, замовник може, зберігаючи за собою право на вживання інших наданих йому прав або санкцій, зупинити роботи до виконання генеральним підрядником вимог будівельної документації або, сповістивши генерального підрядника у письмовій формі за 3 (три) дні, припинити його наймання, розірвавши цей Договір, і вступити і володіння приміщеннями (по акту прийому-передачі об`єкту), в яких проводяться роботи, а також всіма матеріалами, що знаходяться в них, і завершити роботу способом, який представляється замовникові доцільним. В разі розірвання Договору по вказаних підставах замовник має право стягнути з генерального підрядника реальні збитки, а також штрафні санкції, встановлені Договором, за умови, що замовник сплатив генеральному підрядникові за все здійснене генеральним підрядником за Договором на дату розірвання Договору. Грошові кошти, перераховані генеральному підрядникові на Договором і не витрачені ним до моменту розірвання Договору, підлягають поверненню замовникові на його письмову вимогу протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання генеральним підрядником вказаної вимоги замовника.

В силу ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, а зобов`язання сторін за розірваним договором в силу ст. 653 ЦК України припиняються.

Оскільки відповідач не отримав повідомлення про розірвання договору та про повернення авансу й сплату неустойки за невиконання робіт від 27.11.2023 № БІ-23-Вих за адресою свого місцезнаходження, з урахуванням направлення позивачем аналогічного повідомлення відповідачу 27.11.2023 на його офіційну електронну пошту, позивач вказав, що такий електронний лист вважається одержаним відповідачем у день його направлення, а саме 27.11.2023. Отже, враховуючи умови п. 16.1. Договору, цей Договір вважається розірваним на четвертий день із моменту отримання відповідачем відповідного повідомлення, тобто, з 01.12.2023.

Відповідно, з урахуванням п. 16.1. Договору, починаючи з 12.12.2023 відповідачем прострочено виконання зобов`язання із повернення позивачу сплачених ним коштів попередньої оплати (авансу) у розмірі 2 759 316,14 грн.

Що стосується правового характеру заявлених позивачем до стягнення коштів сплаченого авансу, суд зазначає, що враховуючи положення ч. 2 ст. 849 ЦК України, кошти сплачені позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з підрядника на користь замовника у якості збитків або ж на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20 зазначено, що відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 ЦК Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17, від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18.

Таким чином, враховуючи що у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем попередньої оплати у розмірі 2 759 316,14 грн, проте відсутні будь-які належні докази у розумінні п. 9.2. Договору докази на підтвердження виконання відповідачем робіт на вказану суму коштів, враховуючи наслідки розірвання договору підряду та той факт, що підстава, на якій відповідач отримав аванс відпала, суд дійшов висновку про наявність у ТОВ «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ» обов`язку повернути позивачу суму грошових коштів у розмірі 2 759 316,14 грн, сплачену позивачем за Договором.

При цьому, судом досліджено надані відповідачем докази на підтвердження його доводів про використання сплачених позивачем коштів авансу на придбання у ТОВ «ЄВРОФІРМЮА» необхідних для виконання робіт матеріалів (договір поставки від 14.02.2022 № 2, рахунок на оплату від 14.02.2022 № 17, видаткову накладну від 18.02.2022 № 17 та платіжне доручення від 16.02.2022 № 344 на суму 2 230 000,00 грн), а також листів відповідача від 22.08.2023 № 47/8 та від 05.09.2023 № 55/9, однак такі докази не є належними доказами використання придбаних матеріалів саме на об`єкті позивача, як і неможливо достовірно встановити той факт, що такі матеріали придбано саме за кошти позивача. Водночас, відповідає надає лише докази витрачання коштів у розмірі 2 230 000,00 грн, однак доказів витрачання решти коштів, які складають різницю між сплаченою позивачем сумою у розмірі 2 759 316,14 грн та, витраченою, за доводами відповідача, сумою у розмірі - 2 230 000,00 грн, в матеріали справи не подано.

В той же час, вбачається, що у ТОВ «ЄВРОФІРМЮА» відповідач придбав 3700 кг вогнезахисного засобу «Ендотерм 170205» та 1000 кв.м. вогнезахисної системи «ВОГЕМАТ БСТВ-Мет», в той же час останнім не конкретизовано яка саме частина від вказаних обсягів була використана на об`єкті позивача. До того ж, листи від 22.08.2023 № 47/8 та від 05.09.2023 № 55/9 свідчать лише про намір відповідача завезти на об`єкт відповідні матеріали, та не підтверджують фактичну поставку.

Також не може вважатися належним доказом на підтвердження факту використання відповідачем матеріалів (придбаних на суму 2 230 000,00 грн) на об`єкті позивача претензія останнього від 07.09.2023, оскільки належним доказом такого використання є саме акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, та від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, а саме, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

При цьому, суд враховує, що за виконані відповідачем роботи на суму 398 276,44 грн за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт, в тому числі за вартість використаних для цих робіт матеріалів, позивачем розрахувався.

Відтак, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 759 316,14 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 924 105,42 грн за порушення строків виконання робіт, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.

Відтак, враховуючи положення п. 11.5., 16.1. Договору, суд дійшов висновку, що сторонами в договорі було передбачено застосування пені за несвоєчасне виконання робіт, при цьому, передбачено право замовника на стягнення штрафних санкцій у разі розірвання Договору.

Оскільки вище встановлено факт порушення строків виконання відповідачем робіт за Договором, суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у розмірі 924 105,42 грн за період з 02.09.2022 по 02.03.2023, встановив його обґрунтованість, відповідність умовам Договору та наявним в матеріалах справи доказам (в частині визначення ціни невиконаних робіт), у зв`язку з чим визнає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми пені.

Водночас, відповідач відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України просив зменшити заявлений до стягнення розмір пені, у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, вказуючи на його надмірний розмір, відсутність завдання збитків позивачу внаслідок невиконання Договору, виникнення спору в період воєнного стану, а також часткове виконання робіт за Договором.

Позивач, в свою чергу, заперечував проти зменшення пені, вказуючи, що саме відповідач власними недобросовісними діями постійно намагався уникнути виконання зобов`язань за Договором. Останнім було виконано лише 10% робіт зі всього обсягу, який передбачалось виконати за умовами Договору. Крім того, позивач зазначив, що заявлений ним розмір пені не перевищує суму порушеного відповідачем зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як встановлено вище, відповідачем порушено свої договірні зобов`язання в частині строку виконання робіт, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 11.5. Договору за таке порушення.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги значний розмір заявленої пені, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт за Договором, однак враховуючи відсутність заперечень позивача щодо виконання Договору після закінчення передбаченого Додатком № 1 до Договору строку (претензія від 25.04.2023 № БІ-8-Вих) та отримання бажаного результату, а також викладені позивачем заперечення щодо зменшення штрафних санкцій, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та принципом збалансованості інтересів сторін, суд вважає за правомірне зменшити розмір нарахованої позивачем пені до суми 554 463,25 грн, тобто, на 40% від обґрунтованого розміру.

В той же час, таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Суд вказує, що інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки судом зменшено розмір пені, витрати позивача зі сплати судового збору відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІТНІ-ТЕХНОЛОГІЇ» (вул. Ямська, буд. 41, офіс 1А, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 43105150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОФАРМА-ІНВЕСТ» (вул. Київська, буд. 37, м. Біла Церква, Київська область, 09100; ідентифікаційний код 35942229) 2 759 316,14 грн неповернутої попередньої оплати, 554 463,25 грн пені та 55 251,32 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.07.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко