Рішення

від 25.06.2024 по справі 912/1241/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 24 46 63/32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 рокуСправа № 912/1241/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.

при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №912/1241/24 від 27.05.2024

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"</a> (далі - ТОВ "Еквівес"), код ЄДР 37502259, вул. Гната Хоткевича, 8, оф. 199, м. Київ, 02094

до відповідача: Приватного підприємства "Алексзернотехніка" (далі - ПП "Алексзернотехніка"), код ЄДР 36360520, вул. 6-го Грудня, 4, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000

про стягнення 145 818,99 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача участі не брали;

від відповідача участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Еквівес" до ПП ""Алексзернотехніка" з вимогами:

1. Прийняти дану позовну заяву та відкрити провадження у справі;

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АЛЕКСЗЕРНОТЕХНІКА" (Код ЄДРПОУ 36360520, місцезнаходження: вулиця 6-го Грудня, 4, місто Олександрія, Кіровоградська область 28000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"</a> (код ЄДРПОУ 37502259, місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича, буд. 8, оф. 199, м. Київ, 02094) 145 818 гривень 99 копійки, з п. яких: 30 000 гривень 00 коп. - сума основного боргу; 25 059 гривень 03 коп. сума інфляційних втрат; 4 875 гривень 26 коп. - сума 3% річних; 65 583 гривні 70 коп. - пеня; 20 301 гривня 00 коп. - сума штрафу;

3. Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АЛЕКСЗЕРНОТЕХНІКА" (Код ЄДРПОУ 36360520, місцезнаходження: вулиця 6-го Грудня, 4, місто Олександрія, Кіровоградська область 28000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"</a> (код ЄДРПОУ 37502259, місцезнаходження: вул. Гната Хоткевича, буд. 8, оф. 199, м. Київ, 02094) понесені судові витрати в розмірі 3 028 гривень 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №21052018-1 від 21.05.2018 в частині оплати товару.

Ухвалою від 27.05.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1241/24, ухвалив справу №912/1241/24 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 25.06.2024 - 12:30, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

10.06.2024 до господарського суду від відповідача в межах строку, встановленого судом, надійшов відзив на позовну заяву з вимогами:

- у справі №912/238/22 за позовом ТОВ "Еквівес" до ПП "Алексзернотехніка" застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову у частині інфляційних витрат у розмірі 4131,27 грн (період з (13.05.2022-23.05.2022), стягнення штрафних санкцій (штраф у розмірі 20 301,00 грн та пеня у розмірі 65 583,70 грн);

- зменшити нарахований позивачем розмір вимог по нарахуванню інфляційних та 3% річних на 80%.

В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.

Ознайомившись із вимогами позивача, що викладені у позовній заяві від 15.05.2024 року, відповідач визнає лише вимоги про нарахування річних у розмірі 4 875,26 грн, частково визнає розмір суми інфляційних витрат у розмірі 20 927,76 грн та не визнає та вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (штраф у розмірі 20 301,00 грн та пеня у розмірі 65 583,70 грн) виходячи з наступного.

16.05.2024 підприємство відповідача перерахувало на рахунок підприємства позивача остаточну суму заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. Вказане підтверджується платіжними інструкціями №5094 та №5002.

Тож, враховуючи, що станом на дату відкриття судом провадження у справі (27.05.2024р.) заборгованість ПП "Алексзернотехніка" перед ТОВ "Еквівес" була відсутня, позивач мав звернутися із заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, вимога про стягнення 30 000,00 грн основного боргу є безпідставною та не визнається у повному обсязі.

Відповідач провів перерахунок інфляційних нарахувань позивача, з урахуванням правової позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду у справі №910/13071/19 від 20.11.2020, за результатами якого дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок є арифметично та методологічно вірним за виключенням періоду 3(13.05.2022 23.05.2022) де застосовано інфляційне збільшення на індекс 102,7 та загальна сума інфляційних втрат склала 4131,27 грн. Виходячи із наведеної вище практики арифметичного розрахунку, вказаний час прострочення дорівнює менш 15 днів, а відповідно за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Таким чином, загальна сума інфляційних витрат має складати не 25 059,03 грн, а 20 927,76 грн. (25059,03 4131,27).

Відповідач вважає, що нараховані позивачем штрафні санкції (штраф, пеня) не підлягають задоволенню, оскільки вимоги про їх стягнення заявлені позивачем із пропуском строку давності.

Пунктом 7.6. Договору поставки передбачено, що сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань не обмежується 6-ма місяцями та діють протягом всього строку невиконання зобов`язань.

Однак, частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі №17/034-11 та від 11.12.2012 у справі №10/065-11.

Отже, з огляду на те, що останній термін зобов`язання за Договором поставки №21052018-1 від 21.05.2018 мало бути виконаним 04.04.2022, а також те, що строк позовної давності (щодо штрафу, пені) для звернення до суду сторонами не змінювався, то позовна давність щодо стягнення неустойки спливає через рік, а саме 05.04.2023.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) заявлені лише 15.05.2024, тобто з пропуском строку давності, вважає, що позовна заява у частині стягнення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи №911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.

Під час розгляду вимоги позивача про стягнення сум інфляційних втрат (25 059,03 грн) та 3% річних (4 875,26 грн.), просить суд звернути увагу на співрозмірність вказаних нарахувань до суми заборгованості, динаміки погашення заборгованості (копії платіжних квитанцій долучені до відзиву) та причини виникнення заборгованості, що пов`язана із початком повномасштабної військової агресії Росії проти України, а також відсутністю працівників (фахівців) на підприємстві відповідача (докази про чисельність та посади працівників додані до відзиву).

Крім того, на момент звернення позивача з позовом до суду, заборгованість за Договором складала лише 30 000,00 грн та яка на момент відкриття провадження у справі вже була погашена.

Разом з тим, позивач, не дивлячись на довгострокові партнерські стосунки, не беручи до уваги регулярні платежі підприємства відповідача в умовах військового стану, нарахував до сплати та виставив вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних у розмірі майже 30 000 грн, що фактично дорівнює розміру заборгованості за Договором.

Тож, просить суд звернути увагу на вказані обставини та в аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру інфляційних та відсотків річних.

Дійсно, керуючись принципом свободи договору, Сторони у п. 7.1. Договору поставки №2105201-1, крім штрафу та пені, встановили відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Враховуючи наведені відповідачем обставини неналежного виконання зобов`язання (у тому числі ступінь та регулярність виконання зобов`язання відповідачем, а також добровільність його виконання на момент відкриття судом справи) та приймаючи до уваги положення законодавства щодо можливості зменшення розміру сум інфляційних та відсотків річних, вважає за можливе просити суд зменшити розмір інфляційних та відсотків річних на 80%, що надасть відповідачу реальну можливість (не порушуючи податкове законодавство та законодавство про працю, щодо сплати податків та заробітної плати) розрахуватися по вказаним вимогам із позивачем.

11.06.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача в межах строку, встановленого судом, надійшла відповідь на відзив №б/н від 11.06.2024 відповідно до якої вважає клопотання відповідача про застосування позовної давності та відмові у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу та пені, а також доводи про зменшення сум інфляційних втрат і процентів річних - безпідставними та необґрунтованими.

19.06.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 19.06.2024 про розгляд справи без участі, відповідно до якої, у зв`язку із неможливістю прибуття представника ТОВ "Еквівес" в судове засідання, просить розглянути справу без участі представника позивача за наявними матеріалами справи.

25.06.2024 до господарського суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 25.06.2024, відповідно до якої, у зв`язку з неможливістю з`явитися до судового засідання, що зумовлено значною віддаленістю місця знаходження позивача та його представника від місця розгляду справи, а також недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці представників позивача, що пов`язано із збройною агресією російської федерації проти України, просить розглянути справу без участі позивача. Оскільки основна заборгованість відповідача в розмірі 30 000, 00 (тридцяти тисяч) гривень погашена відповідачем 16.05.2024 позивач підтримує позовні вимоги лише в частині інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу і просить в цій частині позов задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 25.06.2024 за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

21.05.2018 ТОВ "Еквівес" (далі - Постачальник) та ПП "Алексзернотехніка" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №21052018-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.3.-1.4. Договору поставка товару здійснюється Постачальником за адресою визначеною Специфікаціями до цього договору. Кількість, номенклатура, ціна, терміни поставки та умови оплати товару визначені у Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікацій Постачальника, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1.-4.3. Договору умови поставки товару передбачені в Специфікаціях, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину, відповідно до "(ІНКОТЕРМС 2010)". Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена Покупцем в товаротранспортній накладній та/або видатковій накладній, надалі товаросупровідними накладними. Товар вважається поставленим Продавцем і прийнятим Покупцем: за кількістю - згідно з даними, вказаними у товаросупровідних накладних Продавця; за якістю - згідно з сертифікатом якості виробника або іншим документом, що підтверджує якість товару.

Пунктом 4.5. Договору визначено, що у розрахункових документах і товаросупровідних накладних обов`язково вказується номер цього Договору, найменування вантажовідправника, Продавця та Покупця.

Згідно з п. 5.1.-5.2. Договору Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними в Специфікаціях, на умовах даного Договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Порядок розрахунків за поставлений Постачальником товар здійснюються на умовах, визначених Специфікаціями, що додаються до Договору і складають його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 6.3. Договору Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору.

Згідно з п. 7.1. Договору за недотримання умов даного Договору, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Згідно з п. 7.3. Договору крім пені, передбачені п. 7.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного (систематичного) порушення (більш, ніж 30 к.д.) - Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 7.5. Договору Сторони не несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо таке невиконання чи неналежне виконання сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин. Форс-мажорними вважаються будь-які обставини, які носять непереборний, масовий характер і/або роблять неможливим функціонування органів державної влади, підприємств, установ, організацій і роблять неможливим належне виконання зобов`язань за даним Договором. Сторона, яка не може виконати зобов`язання в зв`язку з дією форс-мажорних обставин, повинна при першій же можливості негайно письмово повідомити іншу Сторону про настання, прогнозний строк дії і припинення цих обставин, інакше вважається, що форс-мажорні обставини були відсутні.

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що Сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань не обмежується 6-ма місяцями та діють протягом всього строку невиконання зобов`язань.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2018 року. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків. (п. 8.1.- 8.3. Договору)

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Позивач вказує, що відповідно до видаткової накладної №Е-1594 від 03.02.2022 передав відповідачу товар на загальну суму 213 010,00 грн. Рахунок на оплату товару №Е-1594 на загальну суму 213 010,00 грн виставлено 26.11.2021, проте, Покупцем оплату за отриманий товар здійснено не у повному обсязі із значною затримкою платежів на загальну суму оплат 183 010,00 грн.

Отже, станом на день звернення до суду з цим позовом залишок основної заборгованості ПП "Алексзернотехніка" за поставлений товар на користь ТОВ "Еквівес" складає 30 000,00 грн.

При цьому, загальна сума, яка мала бути сплачена відповідачем до 20.03.2022 складає 101 310,00 грн (вартість товарів за Специфікацією №6 + за Специфікацією №10 - 10 000,00 грн. (передплата за платіжним дорученням №4294 від 20.12.2021).

Загальна сума, яка мала бути сплачена відповідачем до 04.04.2022 (вартість товарів за Специфікацією №8) складає 101 700,00 грн.

Крім того позивач нараховує інфляційні втрати за час прострочення оплати з 20.03.2022 року по 15.05.2024 у розмірі 25 059,03 грн, 3% річних за період з 20.03.2022 по 15.05.2024 в розмірі 4 875,26 грн, пеню за час прострочення платежу з 20.03.2022 по 15.05.2024, сума якої становить 65 583,70 грн та штраф за прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару в сумі 20 301,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, за правилами ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Укладений між сторонами Договір у встановленому законом порядку не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином, є підставою для виникнення у сторін за цим Договором господарських зобов`язань відповідно до параграфу 1 глави 54 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

На підставі укладеного Договору поставки №21052018-1 від 21.05.2018 між сторонами виникли правовідносини поставки (купівлі-продажу), в силу яких ТОВ "Еквівес" зобов`язалось передати товар у власність, а ПП "Алексзернотехніка" - прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

Згідно Специфікації №6 від 11.08.2021 оплата за поставку товару Ел. дв. 15,0/3000 АИР160S2 IM1081та 30,0/3000 АИР160S2 IM1081 здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Вищевказаний товар отриманий покупцем у кількості 2 шт. (загальна вартість 28 720,00 грн.) 03.02.2022, що підтверджується видатковою накладною №Е-1594 від 03.02.2022.

Отже, строк оплати за вищезазначений товар настав 21.03.2022 (з урахуванням, що 20.03.2022 був вихідним днем - неділя).

Згідно Специфікації №8 від 09.11.2021 оплата за поставку товару (ел. двигунів 30,0/3000 АИР180М2 ІМ1081 та ел. двигунів 55,0/3000 АИР225М2 ІМ1081) здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару.

Вищевказаний товар отриманий покупцем: ел. двигуни 30,0/3000 АИР180М2 ІМ1081 у кількості 3 шт. (загальна вартість 64 260,00 грн) та ел. двигун 55,0/3000 АИР225М2 ІМ1081 у кількості 1 шт. (загальна вартість 37 440,00 грн) 03.02.2022, що підтверджується видатковою накладною №Е-1594 від 03.02.2022.

Отже, строк оплати за вищезазначений товар настав 04.04.2022.

Згідно Специфікації №10 від 01.02.2022 оплата за поставку товару (ел. двигунів 37,0/3000 АИР200М2 ІМ1081 здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.

Вищевказаний товар отриманий покупцем у кількості 3 шт. (загальна вартість 82 590,00 грн.) 03.02.2022, що підтверджується видатковою накладною №Е-1594 від 03.02.2022.

Отже, строк оплати за вищезазначений товар настав 21.03.2022 (з урахуванням, що 20.03.2022 був вихідним днем - неділя).

Проте, Покупцем оплату за отриманий товар здійснено не у повному обсязі із значною затримкою платежів, що підтверджується платіжними дорученнями: №4294 від 20.12.2021 на суму 10 000,00 грн; №4377 від 12.05.2022 на суму 50 000,00 грн; №4404 від 23.05.2022 на суму 23 010,00 грн; №4468 від 05.07.2022 на суму 30 000,00 грн; №4604 від 27.09.2022 на суму 20 000,00 грн; №4668 від 04.11.2022 на суму 10 000,00 грн; №4854 від 12.07.2023 на суму 20 000,00 грн; №5003 від 22.01.2024 на суму 10 000,00 грн; №5041 від 15.03.2024 на суму 2 000,00 грн; №5059 від 06.04.2024 на суму 5 000,00 грн; №5077 від 25.04.2024 на суму 3 000,00 грн.

Загальна сума оплат складає 183 010,00 грн.

Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем надано докази сплати заборгованості за отриманий товар в сумі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №5002 від 16.05.2024 на суму 28 000,00 грн та №5094 від 16.05.2024 на суму 2 000,00 грн.

За змістом ст. 231 ГПК України у разі відсутності предмету спору провадження у справі закривається.

В той час, припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення (відкриття) провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №916/3147/16, від 18.06.2019 у справі №914/891/16, від 06.07.2018 у справі №922/4357/14, від 13.06.2018 у справі №905/1584/15.

За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 30 000,00 грн основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Крім того позивач нараховує інфляційні втрати за час прострочення оплати з 20.03.2022 року по 15.05.2024 у розмірі 25 059,03 грн, 3% річних за користування грошима за період з 20.03.2022 по 15.05.2024 в розмірі 4 875,26 грн, пеню за час прострочення платежу з 20.03.2022 по 15.05.2024, сума якої становить 65 583,70 грн та штраф за прострочення оплати більш ніж на 30 календарних днів в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару в сумі 20 301,00 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених судом граничних дат оплати отриманого товару, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Згідно ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень ст. 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов`язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з розрахунком позивача сума 3 % річних за період з 21.03.2022 по 15.05.2024 складає 4 875,26 грн.

Здійснивши перевірку розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив методологічні помилки в частині неврахування позивачем положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, яким встановлено, що у разі, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, а також не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

За перерахунком суду 3% річних складають:

з 22.03.2022 до 04.04.2022 на суму боргу 101 310,00 грн - 116,58 грн;

з 05.04.2022 до 11.05.2022 на суму боргу 203 010,00 грн - 617,37 грн;

з 12.05.2022 до 22.05.2022 на суму боргу 153 010,00 грн - 138,34 грн;

з 23.05.2022 до 04.07.2022 на суму боргу 130 000,00 грн - 459,45 грн;

з 05.07.2022 до 26.09.2022 на суму боргу 100 000,00 грн - 690,41 грн;

з 27.09.2022 до 03.11.2022 на суму боргу 80 000,00 грн - 249,86 грн;

з 04.11.2022 до 11.07.2023 на суму боргу 70 000,00 грн - 1 438,36 грн;

з 12.07.2023 до 21.01.2024 на суму боргу 50 000,00 грн - 797,02 грн;

з 22.01.2024 до 14.03.2024 на суму боргу 40 000,00 грн - 173,77 грн;

з 15.03.2024 до 05.04.2024 на суму боргу 38 000,00 грн - 68,52 грн;

з 06.04.2024 до 24.04.2024 на суму боргу 33 000,00 грн - 51,39 грн;

з 25.04.2024 до 15.05.2024 на суму боргу 30 000,00 грн - 51,64 грн.

Всього 4 852,71 грн.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 сформулювала позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 по справі №924/312/18, від 22.11.2018 по справі №903/962/17, від 17.10.2018 по справі №916/1883/16.

З урахуванням вказаної правової позиції, господарський суд вважає помилковим нарахування 4 131,27 грн інфляційних втрат на суму 153 010,00 грн за період з 13.05.2022 по 23.05.2022, оскільки прострочення тривало 11 календарних днів, та вважає за можливе здійснити нарахування втрат від інфляції за період з 23.05.2022 по 04.07.2022 на суму боргу 130 000,00 грн, оскільки таке прострочення тривало 54 дні.

За перерахунком суду інфляційні втрати складають:

з 22.03.2022 до 04.04.2022 на суму боргу 101 310,00 грн - 0,00 грн;

з 05.04.2022 до 11.05.2022 (квітень 2022) на суму боргу 203 010,00 грн - 6 293,31 грн;

з 12.05.2022 до 04.07.2022 (травень, червень 2022) на суму боргу 130 000,00 грн - 7 648,81 грн;

з 05.07.2022 до 26.09.2022 (липень, серпень, вересень 2022) на суму боргу 100 000,00 грн - 3 742,05 грн;

з 27.09.2022 до 03.11.2022 (жовтень 2022) на суму боргу 80 000,00 грн - 2 000,00 грн;

з 04.11.2022 до 11.07.2023 (листопад, грудень 2022, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2023) на суму боргу 70 000,00 грн - 4 234,77 грн;

з 12.07.2023 до 21.01.2024 (липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023, січень 2024) на суму боргу 50 000,00 грн - 441,63 грн;

з 22.01.2024 до 14.03.2024 (лютий 2024) на суму боргу 40 000,00 грн - 120,00 грн;

з 15.03.2024 до 05.04.2024 (березень 2024) на суму боргу 38 000,00 грн - 190,00 грн;

з 06.04.2024 до 24.04.2024 (квітень 2024) на суму боргу 33 000,00 грн - 66,00 грн;

з 25.04.2024 до 15.05.2024 на суму боргу 30 000,00 грн - 0,00 грн.

Всього 24 736,57 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 65 583,70 грн та штрафу у розмірі 20 301,00 грн, господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 1, 3).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.6. Договору встановлено, що Сторони домовились, що нарахування та стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов`язань не обмежується 6-ма місяцями та діють протягом всього строку невиконання зобов`язань.

Так як сторони в договорі встановили інший (більший), ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань (п. 7.6. Договору), то нарахування пені за період, який перевищує шість місяців є правомірним.

Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Відповідно до п. 7.2. Договору за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості.

Позивач пред`явив до стягнення 65 583,70 грн пені за період з 21.03.2022 по 15.05.2024.

Проте, при здійсненні розрахунку пені позивач не врахував норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

За перерахунком суду розмір пені складає:

з 22.03.2022 до 04.04.2022 на суму боргу 101 310,00 грн - 777,17 грн;

з 05.04.2022 до 11.05.2022 на суму боргу 203 010,00 грн - 4 115,82 грн;

з 12.05.2022 до 22.05.2022 на суму боргу 153 010,00 грн - 922,25 грн;

з 23.05.2022 до 04.07.2022 на суму боргу 130 000,00 грн - 6 482,19 грн;

з 05.07.2022 до 26.09.2022 на суму боргу 100 000,00 грн - 11 506,85 грн;

з 27.09.2022 до 03.11.2022 на суму боргу 80 000,00 грн - 4 164,38 грн;

з 04.11.2022 до 11.07.2023 на суму боргу 70 000,00 грн - 23 972,60 грн;

з 12.07.2023 до 21.01.2024 на суму боргу 50 000,00 грн - 10 057,92 грн;

з 22.01.2024 до 14.03.2024 на суму боргу 40 000,00 грн - 1 737,70 грн;

з 15.03.2024 до 05.04.2024 на суму боргу 38 000,00 грн - 662,40 грн;

з 06.04.2024 до 24.04.2024 на суму боргу 33 000,00 грн - 496,80 грн;

з 25.04.2024 до 15.05.2024 на суму боргу 30 000,00 грн - 466,39 грн.

Всього: 65 362,47 грн.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, у тому числі в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Таким чином, є правомірним нарахування позивачем пені і штрафу за період прострочення відповідачем виконання зобов`язання.

Згідно з п. 7.3. Договору крім пені, передбачені п. 7.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного (систематичного) порушення (більш, ніж 30 к.д.) - Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Оскільки, відповідач прострочив оплату за отриманий товар позивач нарахував штраф у розмірі 20 301,00 грн.

Відповідно до умов Договору оплата заборгованості в розмірі 203 010,00 грн повинна була бути здійснена не пізніше 04.04.2022, проте відповідач здійснив часткове погашення боргу лише 12.05.2022, тобто більш ніж 30 днів.

Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 20 301,00 грн. (203 00,00 грн х 10% = 20 301,00 грн)

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

При цьому відповідно до п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України станом на 30.06.2023).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (редакція п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України станом на день розгляду справи).

Отже, як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, строк позовної давності, встановлений, зокрема, ст. 257-258 ЦК України продовжується як на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), так і його перебіг зупиняється на період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211 було введено на усій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Так, враховуючи, запровадження карантину, що діяв з 11.03.2020 до 30.06.2023 та дію на даний час режиму воєнного стану, строк позовної давності для вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій не сплив, що виключає його застосування за заявою відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, зокрема, з власноїініціативи може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду 15.02.2023 у справі №920/437/22, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

При цьому, ні у наведених правових нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Господарський суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та інші).

Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також суд зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення за умов наявності підстав для його застосування, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. Діюче законодавство не містить норми, яка б визначала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст. 2 ГПК України, а також загальних засад цивільного законодавства, закріплених у ст. 3 ЦК України, серед яких, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд також враховує інтереси позивача та приймає до уваги, щопозивач мав правомірні очікування оплати отриманого товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності; ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань; тривалість невиконання відповідачем своїх зобов`язань; неспіврозмірність суми штрафних санкцій розміру невиконаного відповідачем зобов`язання; відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження наявності збитків, заподіяних позивачу внаслідок невиконання відповідачем умов договору, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України(справедливість, добросовісність, розумність) та дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд доходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, які підлягає стягненню з відповідача у розмірі: 32 681,24 грн (пеня) та 10 150,50 грн (штраф), відповідно.

При цьому, господарський суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми штрафу та пені спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За висновками суду, присудження до стягнення пені та штрафу у вказаному розмірі, з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, способом стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, а також засобом недопущення використання штрафних санкцій, як інструменту отримання безпідставних доходів.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, вирішуючи питання щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 Цивільного кодексу України, зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Таким чином, саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У цій справі судом не встановлено істотних обставин, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру процентів річних.

При цьому не може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій та 3% річних посилання відповідача на введення воєнного стану, оскільки сам по собі факт введення воєнного стану чи відсутність у боржника необхідних коштів, а також відсутність працівників, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, заявлений позивачем до стягнення розмір 3% річних не є надмірним, а встановлений на рівні, що відповідає принципу справедливості, тобто розрахований за встановленою у ст. 625 ЦК України ставкою, без порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності при її нарахуванні, а також забезпечує компенсацію знецінення грошових коштів позивача за період прострочення відповідачем свого грошового зобов`язання.

Щодо зменшення інфляційних втрат, господарський суд зазначає, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №910/9911/21).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач, не надав доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, встановлені договором, висновки суду про зменшення розміру пені та штрафу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача на користь позивача 24 736,57 грн - інфляційних втрат, 4 852,71 грн - 3% річних, 32 681,24 грн - пені, 10 150,50 грн - штрафу та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України").

Отже, з врахуванням вказаних норм, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Інших судових витрат сторони не заявляють.

Керуючись ст. 74, 76-77, 129, 231, 233, 236-241, 252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн основної заборгованості закрити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "АЛЕКСЗЕРНОТЕХНІКА" (код ЄДР 36360520, вул. 6-го Грудня, 4, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес"</a> (код ЄДР 37502259, вул. Гната Хоткевича, 8, оф. 199, м. Київ, 02094) 24 736,57 грн - інфляційних втрат, 4 852,71 грн - 3% річних, 32 681,24 грн - пені, 10 150,50 грн - штрафу, а також 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 01.07.2024.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.