Рішення

від 28.05.2024 по справі 755/19999/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/19999/23

Провадження №: 2/755/1033/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав, в якому просить суд визнати протиправною відмову в укладенні трудового договору та його реєстрації й необгрунтоване звільнення, відповідно Кодексу законів про працю України Релігійною організацією «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» з Позивачем, громадянином України ОСОБА_1 , якого призначено настоятелем парафії указом керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) №180-є/у від 29 грудня 2022 року та ненарахувания й невиплату Позивачеві - ОСОБА_1 заробітної плати та інших, визначених законодавцем соціальних й вихідних виплат;

Зобов`язати відповідача нарахувати Позивачу - ОСОБА_1 , якого призначено настоятелем парафії указом керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) №180-є/у від 29 грудня 2022 року, заробітну плату за період праці на посаді настоятеля парафії з врахуванням річної відпустки та періоду вимушеного прогулу через необгрунтоване звільнення та виплатити заробітну плату за період праці на посаді настоятеля парафії з 29 грудня 2022 року до 29 вересня 2023 року і за період вимушеного прогулу до часу повного розрахунку в сумі відповідній середньому заробітку в даній галузі та інші соціальні й вихідні виплати;

Визнати протиправним порушення відповідача вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та ухилення від сплати податків;

Зобов`язати відповідача здійснити облік трудової діяльності працівника, а саме Позивача - ОСОБА_1 в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та сплатити страхові внески та інші обов`язкові платежі (пенсійні внески) й податки до бюджету.

Покласти на відповідача відшкодування судових витрат на користь бюджету держави Україна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 29 грудня 2022 року, на запрошення представника парафії Покрови Пресвятої Богородиці смт Вільшана про служіння в храмі й з благословення керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ГІЦУ) митрополитом Черкаським і Чигиринським Іоаном, прибув до єпархіального управління, де отримав укази №179-є/у та № 180-є/у, яким його призначено на посаду настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана». Того ж дня прибув на парафію й приступив до виконання обов`язків. Попереднього священика на парафії не застав, а староста - ОСОБА_2 , неправдиво проінформував, що його переведено на іншу парафію й він чекати не міг На парафії не було ніяких умов праці, позивач сам організовував процес роботи.

12 січня 2023 року зі старостою громади відбулась розмова про укладення між ними трудового договору та внесення відомостей до належної трудової книжки, оскільки позивачем систематично сплачувались пенсійні внески і переривати страховий стаж не хотів позивач, бо сподіваюсь на отримання пенсії. Староста не заперечив, а попросив після свят Водохрещення уже цим займатись.

09.02.2023року відбулась наступна розмова, яку також було перенесено на пізніше й так до березня. В червні місяці позивачем було поставлено до відома благочинного й секретаря єпархії, які обіцяли довести до відома владики про ці порушення. В березні, травні та червні позивачем ставилось до відома про не виплату заробітної плати, що ними дивно було сприйнято. Лише після телефонного спілкування на цю тему зі священиками, які раніше служили на цій парафії було зрозуміло про добре відпрацьовану протиправну схему рабовласницького використання священиків та їх дружин не працевлаштовуючи їх та ухиляння від сплати пенсійних та соціальних внесків, а також податків. З того часу позивачем було проінформовано громаду парафії про ці протиправні дії та бездіяльність старости.

Неодноразово ставив до відома митрополита Іоана, керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ), спочатку неодноразово в телефоному режимі, оскільки він часто буває на виїзді, а потім письмовими заявами і врешті заявами направленими рекомендованою ПОШТОЮ 3 повідомленням про Вручення. До цього моменту владика завжди казав, що він розбереться з цим і виправить бо так не може бути. З останньої розмови, після того як позивача було доведено до передінфарктного стану він побоявся про наслідки й згодився з наполяганнями про це подружжя ОСОБА_3 та без відома й будь-яких на то підстав видав указ про звільнення мене з посади настоятеля парафії за №196 -є/у від 26 вересня 2023 року.

24 вересня 2023 року, відбулись загальні парафіяльні збори. 25 вересня 2023 року було затверджено рішення зборів.. 29 вересня 2023 року позивачем було відправлено востаннє вінчання й відібрано в нього ключі від храму та вручено указ про звільнення з посади настоятеля без обгрунтування.

Позивачу було відмовлено у виплаті заробітної плати та вихідної допомоги, а також було відмовлено у здійснені запису до трудової книжки № НОМЕР_1 , щодо звільнення, тим саме порушено трудові права

За період з 29 грудня 2022 року до 26 вересня 2023 року з позивачем протиправно не було укладено трудовий договір, а також не сплачено жодної заробітної платні і відпускних. Тим саме порушено вимоги законодавства про працю та вчинено протиправне ухиляння від сплати податків та соціальних і пенсійних внесків до бюджету України, тобто проігноровано Конституцію України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 січня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до судового засідання з викликом сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовної заяви та письмовій відповіді на відзив до позовної заяви та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, подав до суду заяву у якій позов підтримав, та вимагав здійснення правосуддя.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у його змісті. Крім того, подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій просив у задоволенні позовних вимог відмовти у повному обсязі.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що Ієрея ОСОБА_1 зараховано у штат кліру Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України), згідно поданого ним прохання, відповідно до указу керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита черкаського і Чигиринського Іоана №179-є/у від 29 грудня 2022 року.

ОСОБА_1 призначено настоятелем парафії Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» указом керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита черкаського і Чигиринського Іоана №180-є/у від 29 грудня 2022 року.

Згідно указу керуючого Черкаською єпархією УПЦ (ПЦУ) Митрополита Черкаського і Чигиринського Іоана №196-є/у від 26 вересня 2023 року «Про зняття з посади настоятеля парафії та виведення поза штат» Ієрея ОСОБА_1 знято з посади настоятеля Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» та виведено поаа штат Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України), з правом переходу в іншу єпархію.

Згідно виписок з відомостей з держаного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела-суми нарахованого доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, доучених до матеріалів справи, інформація про отримання доходів ОСОБА_1 від Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» відсутня.

Згідно положень Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана», є місцевою релігійною організацією (Релігійною громадою) православних віруючих осіб, які добровільно обєдналися з мктою спільного задоволення релігійних потреб і визнають свою канонічну та організаційну належність до Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) у складі релігійного об`єднання Православної церкви України.

Відповідно до п. 3.4.1 Статуту, настоятель призначається та звільняється єпархіальним ахієреєм.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 35 Конституції України, частини другої статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій.

Релігійна громада (Парафія) є юридичною особою згідно із законодавством України та у своїй діяльності керується, крім іншого законодавства, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати й поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).Держава визнаєправо релігійноїгромади наїї підлеглістьу канонічнихта організаційнихпитаннях будь-якимдіючим вУкраїні таза їїмежами релігійнимцентрам (управлінням)і вільнузміну цієїпідлеглості шляхомвнесення відповіднихзмін достатуту (положення)релігійної громади.Рішення прозміну підлеглостіта внесеннявідповідних змінабо доповненьдо статутуухвалюється загальнимизборами релігійноїгромади.Такі загальнізбори релігійноїгромади можутьскликатися їїчленами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено право релігійних організацій приймати на роботу громадян, укладаючи з ними трудові договори, які укладаються у письмовій формі. Релігійна організація зобов`язана у встановленому порядку зареєструвати трудовий договір. У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів і осіб, які працюють у релігійній організації на виборних посадах.

Тобто наявність трудових відносин між релігійною організацією та працівником підтверджується укладеним у письмовій формі трудовим договором, зареєстрованим у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Релігійні громади діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями). Правовий статус священнослужителя в парафії визначається церковним правом.

Таким чином, трудових договорів між Релігійною організацією «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» та робітником чи службовцем ОСОБА_1 , на виконання трудових функцій настоятеля або будь-якого іншого працівника чи службовця укладено не було, реєстрація такого договору у встановленому порядку не проводилась.

Крім того, позивач в судовому засіданні сам вказував на те, що між ним та відповідачем трудових договорів не укладалось, та коштів або грошової винагороди за виконання його обов`язків на посаді настоятеля не виплачувалось.

Отже, настоятель ОСОБА_1 , трудові функції, у розумінні законодавства про працю, в Релігійній організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» не виконував, перебував у юрисдикції правлячого архієрея.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд встановив, що між сторонами в цій справі не укладався трудовий договір, ОСОБА_1 , не виконував трудові функції в Релігійній організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» в розумінні законодавства про працю, а перебував під юрисдикцією правлячого архієрея УПЦ, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що він, будучи священнослужителем, перебував у трудових правовідносинах з релігійною організацією з дотриманням вимог, визначених статтею 25 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 310/6791/16-ц (провадження № 61-18020св18),від 19 жовтня 2020 року у справі № 158/1182/19 (провадження N 61-4350св20), від 15 липня 2021 року у справі № 156/372/19 (провадження № 61-8609св20), від 15 листопада 2023 року у справі № 707/996/22 (провадження № 61-7539св23).

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позов ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 35, 43 Конституції України, ст. ст. 21 КЗпП України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», ст. ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Релігійної організації «Релігійна громада Покрови пресвятої Богородиці Черкаської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) с.м.т. Вільшана» про захист трудових прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 травня 2024 року.

Суддя