Рішення

від 26.06.2024 по справі 914/1161/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2024 Справа № 914/1161/24

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, село Тартаків, Сокальський район, Львівська область,

до відповідача: Львівської обласної прокуратури, м. Львів,

предмет позову: стягнення 1 000 000, 00 грн моральної шкоди,

підстава позову: порушення особистих немайнових прав,

за участю представників:

позивача: не з`явився,

відповідача: Іваськевич Христина Ігорівна.

1.ПРОЦЕС

1.1.На розгляд Господарського суду Львівської області 02.05.2024 надійшла позовна заява Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Львівської обласної прокуратури про стягнення 1 000 000, 00 грн моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення прав позивача у спосіб не внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви вих. № 47 від 19.05.2020.

1.2.Ухвалою суду від 07.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.05.24, зазначено, що за наявності підстав для відкладення розгляду справи судові засідання відбудуться 12.06.2024 і 26.06.2024.

1.3.Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема від відповідача 28.05.2024 надійшов відзив на позовну заяву, від позивача 03.06.2024 - відповідь на відзив. У судовому засіданні 12.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 26.06.2024.

1.4.Відводів складу суду сторонами не заявлено.

1.5.У судове засідання 26.06.2024 з`явився прокурор, позивач явки представника не забезпечив.

1.6.Позивачу відомо про дату, час та місце розгляду господарським судом справи, зокрема позивачу було доставлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та ухвалу виклик у судове засідання до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд». Крім цього, позивачем 13.05.2024 подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

1.7.Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи через неявку представника позивача.

1.8.У судовому засіданні 26.06.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

2.1. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням Львівською обласною прокуратурою конституційного права позивача на звернення до органів державної влади, а також прав потерпілого у кримінальному провадженні, що полягало у невнесенні відомостей на підставі заяви позивача про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2020 за вих. № 47 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що завдало позивачу 1 000 000, 00 грн моральної шкоди внаслідок приниження честі, гідності та ділової репутації.

2.2. Відповідач позовні вимоги заперечив, зазначивши, що за результатами розгляду звернення позивача Львівською обласною прокуратурою було надано відповідь та роз`яснено порядок оскарження невнесення відомостей про кримінальне правопорушення. Позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння органами прокуратури моральної шкоди відповідачу, не обґрунтовано розміру заявленої моральної шкоди.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

3.1.Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича 19.05.2020 на адресу Генеральної прокуратури надіслало заяву про вчинення кримінального правопорушення суддею Апеляційного суду Львівської області Павлишин О.Ф.

3.2.Прокурором Офісу Генеральної прокуратури 26.05.2020 надіслано на адресу Прокуратури Львівської області для розгляду заяву представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19.05.2020 № 47 щодо можливих неправомірних дій судді Апеляційного суду Львівської області Павлишин О.Ф для розгляду такої заяви згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, повідомлення заявника про результати розгляду заяви.

3.3.Заявнику роз`яснено, що відповідно до п. 3.7 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 № 125, заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що не підслідні органам прокуратури України, але надійшли на розгляд Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), скеровуються до прокуратур обласного рівня за територіальною юрисдикцією.

3.4.Прокуратурою Львівської області розглянуто звернення Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19.05.2020 та листом від 10.06.2020 №15/4/1-3839-20 повідомлено заявника, що підстави для прийняття та внесення відомостей по зверненню заявника до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідно зобов`язання вчинити такі дії відповідно до ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, оскільки обставини чи відомості, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень і які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зверненні не зазначені. Роз`яснено, що невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань оскаржується слідчому судді відповідного місцевого суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 303, 304 Кримінального процесуального кодексу України.

3.5.Ухвалою Галицького районного суду у м. Львові від 11.06.2020 у справі № 461/4591/20 частково задоволено скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на бездіяльність Прокуратури Львівської області та зобов`язано уповноважених на розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб Прокуратури Львівської області розглянути заяву представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича - Бурки Віталія Володимировича про вчинення кримінального правопорушення від 19 травня 2020 року та повідомити заявника про результати її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку. В ході розгляду скарги судом встановлено, що 9 травня 2020 року ОСОБА_1 на адресу Генеральної прокуратури України скерував заяву про кримінальне правопорушення, вчинене суддею Апеляційного суду Львівської області. 02.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про скерування даної заяви на розгляд до прокуратури Львівської області, доказів розгляду заяви скаржника у встановленому законом порядку в ході розгляду скарги не здобуто.

3.6.Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.07.2021 у справі № 461/4591/20 відмовлено у задоволенні заяви представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича Бурки Віталія Володимировича про роз`яснення ухвали слідчого судді.

4. ВИСНОВКИ СУДУ

4.1.Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

4.2.Як встановлено судом з матеріалів справи, спір виник у зв`язку з заподіянням, на переконання позивача, прокуратурою моральної шкоди позивачу внаслідок незаконних дій посадових (службових) осіб прокуратури при розгляді заяви про вчинення кримінального правопорушення, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

4.3.Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.4.Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

4.5.Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

4.6.Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

4.7.Як передбачено, ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

4.8.Отже, під поняттям "моральна шкода" необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

4.9.Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

4.10.Приписами статті 1167 Цивільного кодексу України визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

4.11.Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

4.12.Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

4.13.За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

4.14.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

4.15.Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

4.16.Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

4.17.Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт приниження ділової репутації позивача, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

4.18.Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).

4.19.Отже, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

4.20.Підсумовуючи наведене у позовній заяві обґрунтування заявлених позовних вимог, суд зазначає, що позивач посилається на грубе порушення норм ст. 40, 55, 56 Конституції України та норм ст. 1, 9, 55 56, 214 Кримінального процесуального кодексу України з боку прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, прокуратури Львівської області Р. Замараєва, що підтверджується, як зазначає позивач, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2020 у справі № 461/4591/20.

4.21.Натомість в ухвалі Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2020 у справі № 461/4591/20 встановлено обставину відсутності доказів розгляду заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19 травня 2020 року та зобов`язано уповноважених на розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб Прокуратури Львівської області розглянути зазначену заяву та повідомити заявника про результати її розгляду. Встановлено, що Львівською обласною прокуратурою не було вжито належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч.1 ст.214 КПК України.

4.22.Обґрунтовуючи нанесення моральної шкоди відповідачем, позивач зазначає, що мало місце свідоме глузування органів державної влади, оскільки в короткі терміни фермерське господарство не змогло захистити свої права, внаслідок чого спричинена моральна шкода, що полягала у приниженні ділової репутації у зв`язку з порушенням прав, порушенням нормальних ділових зв`язків через неможливість подовження активної підприємницької діяльності тощо.

4.23.Однак, заявляючи позовні вимоги та намагаючись довести заподіяння моральної шкоди, позивач, який є юридичною особою, жодними доказами не підтверджує погіршення ділової репутації фермерського господарства. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди у спосіб приниження ділової репутації Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича. Позивач не надав доказів неможливості продовження активної підприємницької діяльності внаслідок дій відповідача в ході розгляду заяви позивача, не зазначив, з чого він виходив при грошовій оцінці завданої моральної шкоди тощо.

4.24.Сам по собі факт оскарження позивачем дій відповідача з невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчому судді місцевого суду та встановлення судом факту не вжиття Львівською обласною прокуратурою належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч. 1 ст. 214 КПК України, не має наслідком нанесення позивачу моральної шкоди у вигляді у приниження ділової репутації.

4.25.З урахуванням того, що позивач не надав докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича, не повідомив, як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права, не подаючи обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав шляхом не внесення Прокуратурою Львівської області на підставі його заяви від 19.05.2020 №47 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що полягала у порушенні підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 08.03.2024 у справі № 914/2253/23.

4.26.Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.27.Водночас Цивільний кодекс України передбачає такий правовий інститут як позовна давність, яка є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 2 ст. 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

4.28.Суд зауважує, що наслідки спливу позовної давності застосовуються, по-перше, виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними (постанова Великої Палати Верховного Суду 04.12.2018 у справі № 910/18560/16), а по-друге, якщо таку заяву зроблено іншою сторонню спору. Жодної зі згаданих умов при розгляді справи не було.

4.29.Щодо клопотання позивача про вирішення питання про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо конституційності п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; щодо тлумачення ст. 56 Конституції України, а саме: чи має фермерське господарство право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб та чи може бути таке право обмежено, суд зазначає таке.

4.30.Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що до повноважень Суду належить, зокрема: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України.

4.31.Конституційний Суд України не вирішує питань щодо конституційності судових актів, зокрема Постанов Пленуму Верховного Суду України, оскільки такі не є правовими актами суб`єктів, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Конституційний Суд України».

4.32.Натомість конституційне подання є однією з форм звернення до Конституційного Суду України, зокрема з письмовим клопотанням щодо офіційного тлумачення Конституції України, як визначено у Законі України «Про Конституційний Суд України».

4.33.Відповідно до Конституції України суб`єктами права на конституційне подання є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

4.34.Крім цього, згідно з ч. 6 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

4.35.Водночас в ході розгляду справи суд не дійшов висновку про невідповідність закону чи іншого правового акта Конституції України.

4.36.Зважаючи на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення ст. 56 Конституції України та щодо конституційності п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

4.37.Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

4.38.Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то відсутні підстави для стягнення з відповідача судового збору в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.07.2024.

СуддяМатвіїв Р.І.