Постанова

від 30.09.2024 по справі 914/1161/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа № 914/1161/24

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) не з`явився

від відповідача Іваськевич Х.І.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, вих.№172 від 02 липня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2024 року (повний текст підписано 01.07.2024), суддя Матвіїв Р.І.

у справі №914/1161/24

за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича, с. Тартаків, Сокальський район, Львівська область

до відповідача Львівської обласної прокуратури, м. Львів

про стягнення 1 000 000 грн моральної шкоди

в с т а н о в и в :

30 квітня 2024 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача Львівської обласної прокуратури про стягнення 1 000 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 червня 2024 року у справі №914/1161/24 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, який є юридичною особою, заявляючи позовні вимоги та намагаючись довести заподіяння моральної шкоди, жодними доказами не підтверджує погіршення ділової репутації фермерського господарства. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди у спосіб приниження ділової репутації Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича. Позивач не надав доказів неможливості продовження активної підприємницької діяльності внаслідок дій відповідача в ході розгляду заяви позивача, не зазначив, з чого він виходив при грошовій оцінці завданої моральної шкоди тощо. Суд у рішенні також зазначив, що сам по собі факт оскарження позивачем дій відповідача з невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчому судді місцевого суду та встановлення судом факту не вжиття Львівською обласною прокуратурою належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч.1 ст.214 КПК України, не має наслідком нанесення позивачу моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації. З урахуванням того, що позивач не надав докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича, не повідомив, як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права, не подаючи обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав шляхом не внесення Прокуратурою Львівської області на підставі його заяви від 19.05.2020 №47 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що полягала у порушенні підприємницької діяльності для забезпечення діяльності фермерського господарства. Поряд з цим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення ст.56 Конституції України та щодо конституційності п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2024 року у справі №914/1161/24 та прийняти нове судове рішення, яким:

-закрити провадження у справі, у зв`язку з тим, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;

-стягнути з Львівської обласної прокуратури на користь Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових (службових) осіб Львівської обласної прокуратури (Прокуратури Львівської області) при розгляді заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2020 року за вих.№47, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.

Зокрема, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що: судом першої інстанції в рішенні неповно та неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів; у рішенні має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, шляхом неправильного дослідження та оцінки доказів; судом допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. На думку скаржника наявні підстави для задоволення позову, оскільки ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2020 у справі №461/4591/20 встановлено вину та незаконність дій Львівської обласної прокуратури при розгляді заяви про вчинене кримінальне правопорушення. Поряд з цим, вважає, що цей спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відтак, вважає наявними підстави для закриття провадження у справі; на думку апелянта цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Крім цього, скаржник просить апеляційний суд звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення ст.56 Конституції України, а саме: чи Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Львівської обласної прокуратури; чи може дане право бути обмежене, коли, на підставі яких норм Конституції України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами якими незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора заподіяно моральну шкоду, не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому такої шкоди загалом, у тому числі у визначеному у позовній заяві розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 травня 2020 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича надіслало на адресу Генеральної прокуратури заяву про вчинення кримінального правопорушення суддею Апеляційного суду Львівської області Павлишин О.Ф.

26 травня 2020 року Прокурором Офісу Генеральної прокуратури надіслано на адресу Прокуратури Львівської області для розгляду заяву представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19.05.2020 №47 щодо можливих неправомірних дій судді Апеляційного суду Львівської області Павлишин О.Ф для розгляду такої заяви згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства та повідомлення заявника про результати розгляду заяви. Заявнику роз`яснено, що відповідно до п.3.7 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03.12.2012 №125, заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, що не підслідні органам прокуратури України, але надійшли на розгляд Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), скеровуються до прокуратур обласного рівня за територіальною юрисдикцією.

Прокуратурою Львівської області розглянуто звернення Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19.05.2020 та листом від 10.06.2020 №15/4/1-3839-20 повідомлено заявника, що підстави для прийняття та внесення відомостей по зверненню заявника до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідно зобов`язання вчинити такі дії відповідно до ст.214 Кримінального процесуального кодексу України відсутні, оскільки обставини чи відомості, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень і які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зверненні не зазначені. Роз`яснено, що невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань оскаржується слідчому судді відповідного місцевого суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.303, 304 Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвалою Галицького районного суду у м. Львові від 11 червня 2020 року у справі №461/4591/20 частково задоволено скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на бездіяльність Прокуратури Львівської області та зобов`язано уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб Прокуратури Львівської області розглянути заяву представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича Бурки Валерія Володимировича про вчинення кримінального правопорушення від 19 травня 2020 року та повідомити заявника про результати її розгляду у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом порядку. У решті вимог скарги відмовлено.

Галицьким районним судом м. Львова встановлено, що 19 травня 2020 року ОСОБА_1 на адресу Генеральної прокуратури України скерував заяву про кримінальне правопорушення, вчинене суддею Апеляційного суду Львівської області. 02 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про скерування даної заяви на розгляд до Прокуратури Львівської області, проте, доказів розгляду заяви скаржника у встановленому законом порядку в ході розгляду скарги не здобуто.

Поряд з тим, ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року у справі №461/4591/20 відмовлено у задоволенні заяви представника Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали слідчого судді.

У січні 2023 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Галицького районного суду м. Львова з позовом до відповідачів: Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 січня 2023 року у справі №461/222/23, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 травня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі та роз`яснено, що такий спір належить до юрисдикцій господарських судів. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі №461/222/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав необґрунтованості касаційної скарги.

У квітні 2024 року Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Господарського суду Львівської області з цим позовом про стягнення з Львівської обласної прокуратури 1 000 000 грн моральної шкоди.

Щодо юрисдикції:

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, статтею 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №461/1930/16-ц зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК.

Поряд з тим, як зазначено вище, судовими рішеннями у справі №461/222/23 встановлено, що цей спір підлягає вирішенню господарськими судами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що цей спір належить до компетенції господарського суду та судом першої інстанції правомірно відкрито провадження у цій справі та вирішено такий спір по суті; при цьому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Щодо суті спору:

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В силу положень ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ч.1 ст.1176 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов повинен позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт приниження ділової репутації позивача, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц).

Судом встановлено, що позивач посилається на грубе порушення норм ст.ст.40, 55, 56 Конституції України та ст.ст.1, 9, 55 56, 214 Кримінального процесуального кодексу України з боку прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, прокуратури Львівської області Р. Замараєва, що підтверджується, як зазначає позивач, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2020 у справі №461/4591/20.

В ухвалі Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2020 у справі №461/4591/20 встановлено обставину відсутності доказів розгляду заяви Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича від 19 травня 2020 року та зобов`язано уповноважених на розгляд заяв про вчинення кримінального правопорушення (злочину) посадових осіб Прокуратури Львівської області розглянути зазначену заяву та повідомити заявника про результати її розгляду. Встановлено, що Львівською обласною прокуратурою не було вжито належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч.1 ст.214 КПК України.

Обґрунтовуючи нанесення моральної шкоди відповідачем, позивач зазначає, що мало місце свідоме глузування органів державної влади, оскільки в короткі терміни фермерське господарство не змогло захистити свої права, внаслідок чого спричинена моральна шкода, що полягала у приниженні ділової репутації у зв`язку з порушенням прав, порушенням нормальних ділових зв`язків через неможливість подовження активної підприємницької діяльності тощо.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позивач, який є юридичною особою, заявляючи позовні вимоги та намагаючись довести заподіяння моральної шкоди, жодними доказами не підтверджує обставин щодо погіршення ділової репутації фермерського господарства. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди у спосіб приниження ділової репутації Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича. Позивач не надав доказів неможливості продовження активної підприємницької діяльності внаслідок дій відповідача в ході розгляду заяви позивача, не зазначив, з чого він виходив при грошовій оцінці завданої моральної шкоди тощо. При цьому, сам по собі факт оскарження позивачем дій відповідача з невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та встановлення судом факту невжиття Львівською обласною прокуратурою належних заходів щодо дотримання вимог, передбачених ч.1 ст.214 КПК України, не має наслідком нанесення позивачу моральної шкоди у вигляді приниження ділової репутації.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича про стягнення з Львівської обласної прокуратури 1 000 000 грн моральної шкоди, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди, внаслідок порушення його прав шляхом не внесення Прокуратурою Львівської області на підставі його заяви від 19.05.2020 №47 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Позивач не надав доказів на підтвердження обставин щодо заподіяння моральної шкоди саме Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича, не повідомив, як саме та скільки часу, зусиль необхідно йому для відновлення тієї репутації, яка, на його думку, існувала до порушеного права, не подав обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми.

Крім цього, в апеляційній скарзі позивач просить звернутися до Конституційного Суду України з поданням щодо тлумачення ст.56 Конституції України, а саме: чи Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Львівської обласної прокуратури; чи може дане право бути обмежене, коли, на підставі яких норм Конституції України, однак, Західний апеляційний господарський суд у цьому випадку не є суб`єктом права на конституційне подання до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України, у зв`язку з чим, таке клопотання слід відхилити.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Враховуючи те, що позивач (скаржник) звільнений від сплати судового збору, останній з апелянта не стягується.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2024 року у справі №914/1161/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича без задоволення.

Матеріали справи №914/1161/24 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 07 жовтня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.