Рішення

від 18.06.2024 по справі 916/4882/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2024 р. Справа № 916/4882/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722),

до відповідача: Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство „Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 38727770),

про стягнення 15120,39 грн, розірвання договору оренди та виселення.

За участю представників сторін:

від позивача Кравченко Ю.В., самопредставництво;

від відповідача Латиш В.А., самопредставництво;

від третьої особи Бернатович О.О., самопредставництво.

Обставини справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ, в якій просить:

- Стягнути з Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) до державного бюджету (отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/22080300, код отримувача 37607526, банк отримувача Казначейство України, номер рахунку (IBAN) UA 778999980313010094000015744) заборгованість з орендної плати у розмірі 15009,27 грн та пені у розмірі 111,12 грн;

- Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.12.2019 укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Професійною спілкою „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ;

- Виселити Професійну спілку „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме: з нежитлових приміщень сьомого рівня будівлі морського вокзалу (інв. №073000,реєстровий № 38727770.10.АААИГА987), загальною площею 30,30 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що обліковується на балансі Державного підприємства „Адміністрацій морських портів України;

- Стягнути з Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) судові витрати у розмірі 8052,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2023 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вх. № 5453/23 від 07.11.2023) залишено без руху.

Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року прийнято позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4882/23. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство „Адміністрація морських портів України. Підготовче засідання у справі призначено на 26.12.2023 об 11:00 год.

У підготовчому засіданні 26.12.2023 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.01.2024 об 11:00 год. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/4882/23 на 30 днів.

05 січня 2024 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України надійшла заява про поновлення строків для подання письмових пояснень третьої особи.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

08 січня 2024 року до суду від Державного підприємства „Адміністрація морських портів України надійшли пояснення третьої особи.

Вказані пояснення третьої особи суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

29 січня 2024 року до суду від відповідача у справі надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 30.01.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.02.2024 о 12:00 год.

15 лютого 2024 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що відповідно до п. 10.4 договору оренди, договір вважається продовженим у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору. Проте орендар не сплачував орендну плату чим порушив істотні умови договору оренди. Згідно розрахунків наданих в позовній заяві, позивач знав про неналежне виконання орендарем умов договору - орендна плата не сплачувалась з 12.06.2021 року по 12.10.2023 року (28 місяців).

Таким чином, договір оренди якій на підставі п. 10.4 не може вважатися продовженим припинив свою чинність внаслідок закінчення строку договору, на який його було укладено, відповідно до п. 10.6 договору, а саме 23.11.2022. Тому усі розрахунки за орендну плату пов`язані зі спірним договором оренди між позивачем та відповідачем, слід розглядати в межах дії договору, а твердження позивача щодо розірвання договору оренди - є помилковим на підставі того, що договір припинив свою чинність 23.11.2022.

Щодо нарахування орендної плати, відповідач вказує, що Військовим командуванням було обмежено доступ до Морського вокзалу де професійна спілка „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ є орендарем державного майна (нежитлові приміщення 7-го поверху пасажирського комплексу Одеського морського вокзалу площею 30,30 кв.м.). Таким чином співробітники відповідача та члени профспілки не могли потрапити до орендованого приміщення.

Голова професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ неодноразово звертався до адміністрації пасажирського комплексу Одеського морського вокзалу, представників ДП «АМПУ», щодо неможливості потрапити до орендованого приміщення, та проханням повідомити коли буде можливим доступ, але відповіді не отримав. Також позивач звертався листом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що не має можливості користуватися орендованими приміщеннями, у зв`язку із тим, що доступ до пасажирського комплексу Одеського морського вокзалу обмежений внаслідок воєнного стану, просив не нараховувати орендну плату, проте, відповіді на цей лист від відповідача не отримав.

Отже, відповідач не користувався та не користується об`єктом оренди у зв`язку із обмеженням доступу, обставин, за які орендар не відповідає, що є обов`язковою вимогою для звільнення від орендної плати.

Вказаний відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.02.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 10:00 год. 07.03.2024. Підготовче провадження у справі № 916/4882/23 постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У підготовчому засіданні 07.03.2024 суд оголосив перерву до 12:40 год. 26.03.2024.

У підготовчому засіданні 26.03.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.04.2024 о 12:40 год.

Ухвалою суду від 02.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/4882/23, постановлено здійснити розгляд справи № 916/4882/23 по суті впродовж розумного строку, призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 14.05.2024 о 14:10 год.

18 квітня 2024 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшли додаткові пояснення у справі.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

26 квітня 2024 року до суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшли письмові пояснення по справі.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.05.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у засіданні суду до 09:30 год. 04.06.2024.

04 червня 2024 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 04.06.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.06.2024 о 12:30 год. Повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 916/4882/23 призначене на 18.06.2024 о 12:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2024 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судовому засіданні 18.06.2024 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у письмових поясненнях.

У судовому засіданні 18.06.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомив учасників справи про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 23 грудня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі орендодавець або позивач) і Професійною спілкою „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (надалі орендар або відповідач) був укладений Договір оренди № 209840911993 нерухомого майна, що належить до державної власності (надалі Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення сьомого рівня будівлі морського вокзалу (інв. № 073000, реєстровий № 38727770.10.АААИГА987), загальною площею 30,30 кв.м., за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6 (надалі Майно), що обліковується на балансі Державного підприємства „Адміністрація морських портів України (надалі Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „ВЕРДИКТ ЕКСПЕРТИЗА станом на 12 серпня 2019 року та становить 396718,00 (триста дев`яносто шість тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 00 коп.

Майно передається в оренду з метою: розміщення громадської організації на площі, що не використовується для впровадження підприємницької діяльності і становить не більше як 50,00 кв.м. (п. 1.2. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (методика розрахунку) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2019р.) 1002,71 (одна тисяча дві) гривні 71 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2019 визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції листопад, грудень 2019 р. (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % - балансоутримувачу.

Згідно умов п. 5.3. Договору орендар зобов`язаний, своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується „Призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців (два роки одинадцять місяців), який діє з моменту підписання його сторонами (п. 10.1. Договору).

Згідно умов п. 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Договір підписано представниками орендодавця, орендаря, балансоутримувача та скріплено печатками контрагентів без зауважень.

23 грудня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях і Професійною спілкою „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна.

Позовні вимогу ґрунтуються на тому, що в порушення договірних зобов`язань та вимог законодавства України, відповідачем неналежним чином виконуються зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до представленого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача із внесення орендної плати за період з 12.06.2021 по 12.10.2023 до державного бюджету становить 15009,27 грн.

Також позивачем за порушення виконання відповідачем умов Договору було нараховано відповідачу пеню у розмірі 111,12 грн.

Оскільки відповідачем порушені договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 15121,39 грн, з яких: 15009,27 грн - сума основного боргу та 111,12 грн - сума пені. Також позивач просить суд розірвати Договір оренди № 209840911993 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.12.2019, а також виселити Професійну спілку „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ із займаного орендованого державного нерухомого майна.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати за період з 12.06.2021 по 12.10.2023 у розмірі 15009,27 грн, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, 23 грудня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі орендодавець або позивач) і Професійною спілкою „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (надалі орендар або відповідач) був укладений Договір оренди № 209840911993 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців (два роки одинадцять місяців), який діє з моменту підписання його сторонами (п. 10.1. Договору).

Відповідно до умов п. 10.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженому управляти об`єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Істотними мовами згідно частини першої статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992, № 2269-ХІІ, зокрема, є орендна плата з урахуванням її індексації.

Як зазначає позивач, орендар у період з 12.06.2021 по 12.10.2023 не сплачував орендну плату, чим порушив істотні умови Договору.

Згідно розрахунків наданих до позовної заяви (т. 1, а.с. 20-21), позивач знав про неналежне виконання орендарем умов договору, оскільки орендна плата не сплачувалась з 12.06.2021 по 12.10.2023, тобто 28 місяців.

Чинність Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6. Договору).

Матеріали справи свідчать, що у період з 12.06.2021 по 23.11.2022 відповідач в порушення договірних зобов`язань не сплачував орендну плату, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов Договору.

З викладеного слідує, що орендар неналежно виконував умови Договору, у зв`язку з чим в даному випадку Договір відповідно до умов п. 10.4. після 23.11.2022 не продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах, тобто припинився 23.11.2022.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що Договір оренди який на підставі п. 10.4. Договору не може вважатись продовженим, припинив свою чинність внаслідок закінчення строку договору, на який його було укладено, відповідно до п. 10.6. Договору, а саме 23.11.2022.

Згідно зі статтями 202 Господарського кодексу України та 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Проте, зобов`язання зі сплати орендних платежів за період з 12.06.2021 по 23.11.2022 відповідачем виконані не були.

Суд, за період з 12.06.2021 по 23.11.2022 з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості з орендної плати (т. 1, а.с. 20-21), встановив, що за зазначений період заборгованість з орендної плати становить 9628,32 грн.

Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу (за період з 12.06.2021 по 23.11.2022) у розмірі 9628,32 грн, відповідачем суду не надано.

Отже, з урахуванням умов п. 3.6. Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок за користування майном у визначені строки, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Договору та Закону.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9628,32 грн - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом. В іншій частині вимоги щодо стягнення основного боргу - заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 111,12 грн, за період з 13.05.2023 по 26.10.2023, суд дійшов до таких висновків.

Матеріали справи свідчать, що Договір припинився 23.11.2022 за закінченням строку його дії.

Суд зазначає, що договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати припинення дії договору.

Після цієї дати можна застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, тобто стягнути інфляційні втрати та 3% річних.

Це випливає з того, що з моменту припинення дії договору він більше не діє.

Таким чином, оскільки Договір припинився 23.11.2022, а пеня нарахована за період з 13.05.2023 по 26.10.2023, суд вважає нарахування пені після 23.11.2022 є неправомірним, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 111,12 грн.

Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині розірвання спірного Договору, оскільки не може бути розірваним Договір, останнім днем дії якого було 23.11.2022, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 07.11.2023, тобто після дня припинення його дії.

Щодо вимоги позивач виселити Професійну спілку „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ із займаного орендованого державного нерухомого майна, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до умов п. 10.9. Договору у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. У разі, якщо Орендар затримав повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до умов п. 10.10. Договору Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Орендарем та Орендодавцем акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та п. 10.9. Договору, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Оскільки Договір припинився 23.11.2022, а тому відповідач зобов`язаний був повернути позивачу орендоване майно в строк по 28.11.2022, чого відповідачем виконано не було.

З аналізу вказаних положень Договору та чинного законодавства слідує, що наслідком припинення договору оренди є обов`язкове повернення об`єкта оренди орендодавцю, з огляду на що позовна вимога про виселення відповідача із займаного орендованого нерухомого майна підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву в частині того, що нарахування орендної плати з початку введення воєнного стану слід вважати безпідставним, тобто порушення зобов`язань за Договором з 24.02.2022 сталось внаслідок дії непереборної сили - військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ за її зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання спілкою зобов`язань за Договором оренди, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Проаналізувавши заяву відповідача від 01.06.2022 та електронні листи представника відповідача (т. 1, а.с. 44, 235, 236), суд дійшов висновку, що ці докази не підтверджують факту, що відповідач з 24.02.2022 припинив користування об`єктом оренди, тобто наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, з урахуванням приписів ст.ст. 76, 77 ГПК України суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що з 24.02.2022 відповідач не користується об`єктом оренди.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) до державного бюджету (отримувач ГУК в Од.обл./м.Одеса/22080300, код отримувача 37607526, банк отримувача Казначейство України, номер рахунку (IBAN) UA 778999980313010094000015744) заборгованість з орендної плати у розмірі 9628,32 грн.

3. Виселити Професійну спілку „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме: з нежитлових приміщень сьомого рівня будівлі морського вокзалу (інв. № 073000,реєстровий № 38727770.10.АААИГА987), загальною площею 30,30 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6, що обліковується на балансі Державного підприємства „Адміністрацій морських портів України;

4. Стягнути з Професійної спілки „ПРОФСПІЛКА МОРЯКІВ (65029, м. Одеса, вул. Дюківська, буд. 14, кв. 14; код ЄДРПОУ 38786375) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4393,11 грн.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 28 червня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.