Рішення

від 20.06.2024 по справі 922/507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2024м. ХарківСправа № 922/507/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради, м. Ковель до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард", м. Харків 3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш", м. Вінниця про стягнення 219453,76 грн. за участю представників:

позивача - Ткачук О.В.

відповідача - не з`явився

3-ї особи на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Ковельводоканал" Ковельської міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 219453,76 грн. за самовільне приєднання/користування системами централізованого водопостачання. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач, через канцелярію суду 15.03.2024 за вх.№ 7239, подав клопотання про залучення до участі у справі 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш".

Відповідач, через канцелярію суду 26.03.2024 за вх.№ 8131, подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2024 було задоволено клопотання відповідача про залучення до участі у справі 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" (код ЄДРПОУ 31533318) до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Розгляд справи відкладено на "15" квітня 2024 р. о 11:30.

Позивач, через канцелярію суду 08.04.2024 за вх.№ 9157, подав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа, через канцелярію суду 15.04.2024 за вх.№ 9850, подала письмові пояснення по справі, згідно яких вказує, що у задоволенні позову має бути відмовлено.

У судовому засіданні 15.04.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу засідання про відкладення розгляду справи по суті на 22.04.2024 о 12:55.

Відповідач, через канцелярію суду 18.04.2024 за вх.№ 10276, подав письмові заперечення на відповідь, які судом долучені до матеріалів справи.

Також, відповідач, через канцелярію суду 19.04.2024 за вх.№ 10449, подав заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно якої просить суд вирішити питання розподілу витрат відповідача на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. шляхом покладення їх на позивача.

22.04.2024 Господарським судом Харківської області була постановлена ухвала про перехід до розгляду справи № 922/507/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2024 о 13:00.

У підготовчому засіданні 13.05.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.06.2024 о 12:00.

У судовому засіданні 03.06.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 06.06.2024 о 09:45.

У судовому засіданні 06.06.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 20.06.2024 о 11:00.

Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2024 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та 3-я особа правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" є власником будівлі профілакторію загальною площею 3097,кв.м. за адресою вулиця Володимирська, 143 в м. Ковель Волинської області.

03.06.2022 року під час здійснення представниками КП "Ковельводоканал" обстеження об`єкту: профілакторій за адресою вул. Володимирська, 143 в м. Ковель Волинської області було виявлено самовільне приєднання/користування системами централізованого водопостачання (виявлено додатковий несанкціонований водопровід діаметром 100мм), про що складено Акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного відповідно (надалі - Акт).

Акт складений та підписаний представниками КП "Ковельводоканал", виконавця послуг з централізованого водопостачання/водовідведення: ОСОБА_1 (головний інженер), ОСОБА_2 (начальник технічного відділу) та ОСОБА_3 (начальник служби водопровідного господарства);

У графі в присутності Споживача послуг зазначено: ТзОВ "ВО "Ковельсільмаш" - відсутній, пояснення: відповідно до Договору № 42 від 22.10.2021 (термін дії якого закінчився 31.12.2021) послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за об`єктом: - профілакторій по АДРЕСА_1 надавались TOB "ВО "Ковельсільмаш".

Акт складений про те, що за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 143, профілакторій, виявлено факт самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання, а саме виявлено додатковий несанкціонований водопровід діаметром 100мм: підключення об`єкту до централізованих мереж водопостачання по вул. Володимирській здійснено двома трубопроводами, діаметром 100 мм кожен. Дані трубопроводи об`єднані між собою в камері переключення на території профілакторію. На одному трубопроводі в водопровідному колодязі встановлено лічильник МТК-UA-40№20181006369 з пломбою №44166852. Згідно акту від 24.03.2022 даний трубопровід було відключено від централізованих мереж водопостачання шляхом опломбування пломбами №70217968 та №70217969 закритої засувки на ввідному водопроводі в водопровідному колодязі. По несанкціонованому водопроводу здійснюється водопостачання. Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення між Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" та ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 143 на 2022 рік не укладався.

Акт підписаний представниками позивача та свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Договір на надання послуг КП "Ковельводоканал" з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за даною адресою на момент обстеження відсутній.

На підставі Розділу IV "Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України" № 190 (надалі - Правила № 190) здійснено розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово в наслідок самовільного приєднання/користування, згідно якого витрати питної води за 30 днів становлять 14248,04 м3, що в грошовому еквіваленті склало 219453,76 грн.

Таким чином, позивач згідно позову вказує, що у зв`язку із самовільним приєднанням відповідачем до мереж водопостачання приміщення профілакторію за адресою: АДРЕСА_2 , позивачу сприченені збитки у розмірі 219453,76 грн. В 2021 році споживачем об`єкту профілакторій за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 143 на підставі Договору №42 ВК про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 22.10.2021 виступало TOB "ВО "Ковельсільмаш". За таких обставин позивач листом № 654/1 від 28.07.2022 року проінформував TOB "ВО "Ковельсільмаш" про виявлене самовільне приєднання, однак жодної відповіді не отримав. Договір про надання КП "Ковельводоканал" послуг ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" на 2022 рік по об`єкту профілакторій за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 143 не укладався. Отримавши відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було з`ясовано, що власником будівлі профілакторію загальною площею 3097,кв.м. за адресою вулиця Володимирська, 143 в м. Ковель Волинської області є Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (ЄРДПОУ 32439633). 28.06.2023 року на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" позивачем було направлено лист-вимогу з додатками про сплату 219453,76 грн. за самовільне приєднання до централізованих мереж водопостачання. Відповідачем даний лист-вимога отримані 18.07.2023, проте залишений без відповіді та задоволення. 09.11.2023 КП "Ковельводоканал" було надіслано відповідачеві претензію № 1296 (отримано відповідачем 20.11.2023), однак жодної відповіді позивач не отримав. Несплата відповідачем 219453,76 грн. нарахованих за самовільне приєднання до мереж централізованих водопостачання стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 19 закону України "Про питну воду, питне водопостачан ня та водовідведення", послуги з централізованого питного водопостачання надаються спожи вачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з, зокрема: підприємст вами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним во допостачанням та/або централізованим водовідведенням.

Згідно п.5 ч.1 ст.1, ч.1 ст. 12, ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послу ги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпе чення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитловнх приміщеннях, будин ках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, по рядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інте ресах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електрич ної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

У відпоідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послу ги", споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, особою зобовязаною сплачувати за спожиті комунальні послуги є або особа, що уклала відповідний договір, або особа, що фактично користується відповідними комунальними послугами.

Наведений висновок збігається зі сталою правовою позицією Верховного Суду, щодо того, що особи зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користували ся ними (постанови Верховного Суду від від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; від 07.02.2024р. по справі №372/2236/21).

15.07.2021 між ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", що діє від власного імені за раху нок та в інтересах ЗНВ ПФІ "Левант", та Товариством із обмеженою відповідальністю "Вироб ниче об`єднання "Ковельсільмаш" (ТОВ "ВО "КСМ") було укладено договір оренди примі щень будинку, належного ТОВ "Компанія з управління активами "Форвард", в якості керуючого активами ЗНВ ПІФ "Ле вант", розташованого за адресою: м. Ковель, вул. Володимирська, 143.

Відповідно до пункту 4.9. договору, з ураху ванням змін та доповнень, орендар самостійно укладає договори для забезпечення орендованих приміщень комунальними послугами, та здійснює розрахунки із надавачами таких комунальних послуг. У випадку неможливості укладення таких договорів безпосередньо орендарем, орендар компенсує орендодавцю витрати на забезпечення орендованих приміщень комунальними послу гами, в порядку, визначеному для сплати, орендної плати. У випадку відсутності договорів, укладених між орендодавцем та надавачами комунальних послуг, орендар є особою, відповідальною за сплату відповідних спожитих послуг.

Згідно пункту 5.1.2 договору, до обовязків орендаря, зокрема, віднесений обовязок своєчасно та у повному обсязі здійснювати опла ту за користування майном, в тому числі за спожиті комунальні послуги під час дії договору, та проводити розрахунки з орендодавцем згідно із розділом 4 договору.

Оскільки, наведений договір оренди діяв як на час складання акту позивачем, особою, що є відповідальною за сплату послуг позивача (як отриманих за договором, так і поза договором), є третя особа - ТОВ "ВО "КСМ", яка здійснювала фактичне споживання послуг позивача під час користування приміщен нями на умовах оренди.

Крім того, суд зазначає, що безпосередньо в Акті про виявлення самовільного приєднання зазначений спо живач, щодо якого працівниками позивача цей Акт складено, а саме - ТОВ "ВО "КСМ". Як і в розрахунку витрат на воду, складеного на підставі Акту.

Таким чином, наведеними фактами та обставинами підтверджується той факт, що особою, відповідальною як за сплату послуг позивача (як отриманих за договором, так і поза догово ром), так і за самовільне приєднання до системи централізованого водопостачання та водовідведення за будь-яких умов є не відповідач, а третя особа - TOB "BO "КСМ", в якості особи, яка здійснювала фактичне споживання послуг позивача, та з якою позивачем було укладено до говір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Ураховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позивач не довів наявність порушення його прав, свобод і інтересів, які потребують судового захисту, відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до пунктів 2, 4 Розділу IV Правил №190, самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається:

- приєднання до водорозбірної колонки за відсутності технічних умов;

- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого во довідведення, здійснене за відсутності технічних умов;

- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого во довідведення, здійснене із порушенням наданих виконавцем послуги з централізованого водо постачання / централізованого водовідведення технічних умов;

- приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого во довідведення, виконане без участі представників виконавця послуги з централізованого водопо стачання / централізованого водовідведення або із порушенням вимог розділу III цих Правил;

- користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання/цен тралізованого водовідведення договору про надання таких послуг;

- самостійне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або цен тралізованого водовідведення;

- відсутність або невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води;

- зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води;

- використання води для господарських потреб з самостійних протипожежних систем, що живляться від спільних мереж;

- недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку.

Факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представни ком виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.

Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов`язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову.

Отже, порядок складання акту про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування передбачає, по-перше, участь споживача (його представника) у його складанні, та, по-друге, можливість підписання акту за відсутності споживача, за участю двох свідків, ли ше за умови відмови споживача від підписання акту.

Одночасно, як вбачається з акту, він складений за відсутності представника споживача (TOB "ВО "Ковельсільмаш"), тобто, за відсутності відмови споживача від підписання акту.

Позивачем не надано доказів здійснення будь-яких заходів, направлених на залучення пред ставника ТОВ "ВО "Ковельсільмаш" до обстеження відповідного будинку.

Отже, відповідно до наведеного, Акт від 03.06.2022, складений відповідачем в одноосо бовому порядку, без дотримання затвердженої форми та вимог Правил №190, а саме, без участі споживача (його представника) та без встановлення факту відмови споживача від підписання акту. Крім того, визначене актом порушення - самовільне приєднання до систем водопостачан ня, спростовується наданими відповідачем доказами.

Що стосується зауваження позивача, що на долучених відповідачем до відзиву на позов схемах водопроводів, складених під час будівництва будівлі профілакторію, не відображено місце встановлення вузла комерційного обліку, а самі схеми є проектом та не можуть відображувати реальної картини розташування мереж водопостачання, суд зазначає, що позивачем не надано будь-яких інших схем та креслень, що підтверджують відсутність водопроводу, визначеного позивачем в якості несанкціонованого, під час попередніх перевірок (зокрема, під час укладення договору або здійснення 24.03.2022 пломбування лічильника на санкціонованому водопроводі.

За таких обставин позивачем не доведено суду того, що один з двох водопроводів диаметром 100 мм є самовільно побудованим та несанкціонованим.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи, вони є необгрунтованими та такими, що не підлягають задволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Щодо заяви відповідача про вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно заяви про вирішення питання про розподіл судових витрат відповідач просить суд вирішити питання розподілу витрат відповідача на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. шляхом покладення їх на позивача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем надано до суду: ордер серії АХ №1171983 від 15.03.2024; договір про надання правової допомоги від 07.03.2024 з додатком № 1 від 01.04.2024 до договору, яким було передбачено оплату гонорару адвоката з приводу розгляду справи № 922/507/24 у розмірі 10000,00 грн., детальний опис наданих послуг за договором про надання правової допмоги.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 4000,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Стягнути з Комунального підприємства "Ковельводоканал" Ковельської міської ради (45008, м. Ковель, вул. Геологів, 2, код ЄДРПОУ 05500871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (61003, м. Харків, пров. Університетський, б. 1, код ЄДРПОУ 32439633) 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Комунальне підприємство "Ковельводоканал" Ковельської міської ради (45008, м. Ковель, вул. Геологів, 2, код ЄДРПОУ 05500871).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Форвард" (61003, м. Харків, пров. Університетський, б. 1, код ЄДРПОУ 32439633).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Ковельсільмаш" (21050, м. Вінниця, вул. Оводова Миколи, буд. 51, корпус 1, код ЄДРПОУ 31533318).

Повне рішення складено "01" липня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/507/24