Рішення

від 01.07.2024 по справі 927/98/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/98/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ

вул. Молодіжна, 93б, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453

код ЄДРПОУ 40178928

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО

код ЄДРПОУ 34275671

вул. Київська, 54, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453

предмет спору: про стягнення 961254,72 грн

Учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: адвокат Смолій Б.В.

У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини додаткового рішення.

Фермерським господарством ПЛИСКІВСЬКЕ подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО про стягнення 961254,72 грн завданих збитків.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО (код ЄДРПОУ 34275671; вул. Київська, 54, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453) на користь Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ (вул. Молодіжна, 93б, с.Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453; код ЄДРПОУ 40178928) 180971,92 грн збитків, 757521,53 грн упущеної вигоди та 14077,40 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено; призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ та Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО на 01 липня 2024 року; зобов`язано Фермерське господарство ПЛИСКІВСЬКЕ та Товариство з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог надати суду докази щодо понесених ними судових витрат; повідомлено сторін про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та вирішенню питання про розподіл судових витрат.

25.06.2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та долучення доказів, а саме акта приймання наданих послуг від 21.06.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 5/2022 від 12 січня 2022 року, рахунку №88/2024 від 21.06.2024; платіжної інструкції №349 від 24.06.2024; Договору про надання професійної правничої допомоги №5/2022 від 12 січня 2022 року. До клопотання також додано Ордер на надання правничої (правової) допомоги.

27.06.2024 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач просить зменшити розмір витрат Фермерського господарства «ПЛИСКІВСЬКЕ» на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до розміру 25 000,00 грн.

Відповідачем в установлений строк не надано доказів щодо понесених ними судових витрат з оплати послуг адвоката.

Розглянувши надані сторонами докази щодо розподілу судових витрат, суд встановив:

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Висіцька Ірина Володимирівна, відповідно до договору про надання правової допомоги № 5/2022 від 12.01.2022.

Відповідно до п.1.1. Договору про надання професійної правничої допомоги №5/2022 від 12 січня 2022 року, що укладений між АО «Висіцької «ВІВ ЛІГАЛ» , як виконавцем та позивачем, як замовником, останній замовляє, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з якісного та своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов`язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.

За результатами кожного етапу надання Послуг, або у межах визначених спільно із Замовником періодів часу, Виконавець направляє Замовнику звіти про надані Послуги та акти прийому Послуг (п.2.6. Договору).

Положеннями п.3.1. Договору Сторони погодили, що оплата послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього Договору, на день підписання Договору встановлюється в залежності від посади співробітника виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без урахування ПДВ:

Керуючий Бюро, адвокат 2500,00 грн за годину, помічник адвоката 2200,00 грн за годину.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складається з судового збору 3 056,00 грн. та витрат на надання професійної правничої допомоги, які оцінюються в 13 750,00 грн.

Відповідно до розрахунку витрати на правничу допомогу позивача становлять 43750,00 грн, з яких Підготовка та направлення позовної заяви про стягнення завданих збитків у справі -8750,00 грн, Підготовка та направлення відповіді на відзив 7500,00 грн, Підготовка та направлення заяви про збільшення розміру позовних вимог -5000,00 грн, Підготовка та направлення клопотання про поновлення строків та долучення доказів до матеріалів справи 1250,00 грн, Підготовка та направлення додаткових пояснень від 22.04.2024 у справі №927/98/24 на додаткові пояснення 5000,00грн, Підготовка та направлення додаткових пояснень від 22.04.2024 у справі №927/98/24 на заперечення -5000,00 грн, участь адвоката в судових засіданнях 11 250,00грн.

В матеріалах справи в якості доказів на понесення судових витрат позивача містяться копії: ордеру на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2679 від 08 грудня 2006 року, Договору про надання професійної правничої допомоги №5/2022 від 12 січня 2022 року, Акту приймання наданих послуг від 21.06.2024 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 5/2022 від 12 січня 2022 року, рахунку №88/2024 від 21.06.2024; платіжної інструкції №349 від 24.06.2024 на суму 43750,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вчасно заявлено про відшкодування судових витрат та повідомлено суд про те, що всі докази витрат будуть надані після ухвалення рішення суду.

Правничу допомогу відповідачу надавала адвокат Тертична Валентина Петрівна.

01 лютого 2024 року між відповідачем та адвокатом Тертичною Валентиною Петрівною було укладено договір №4 про надання правової (правничої) допомоги.

Згідно пункту 1 додаткової угоди №1 від 02 лютого 2024 року до договору №4 про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2024 року: сторони домовились, що за правову (правничу) допомогу, передбачену розділом 1 договору про надання правової (правничої) допомоги №4 від 01 лютого 2024 року та цією додатковою угодою, представництво та захист інтересів клієнта у суді першої інстанції Господарському суді Чернігівської області у справі №927/98/24 Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) із наступного розрахунку:

-2500,00 грн за годину надання правової (правничої) допомоги (без ПДВ).

Підставою сплати винагороди є відповідний акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги (наданих послуг), підписаний сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вчасно заявлено про відшкодування судових витрат та повідомлено суд про те, що всі докази витрат будуть надані після ухвалення рішення суду, проте в установлений строк відповідачем не надано суду доказів на понесення судових витрат.

Дослідивши докази надання правничої допомоги сторонам у даній справі суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2). Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч.3).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У силу приписів статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договір про надання правової допомоги, як різновид цивільно-правового договору, укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог частини 5 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо несуперечності змісту такого договору Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5 - 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Такі висновки щодо застосування ст.ст. 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу не може братись до уваги лише ціна позову. Ціна позову є одним із чотирьох критеріїв співмірності послуг адвоката, визначених п. 4 ст. 126 ГПК України, які потрібно враховувати в комплексі.

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд частково погоджується з твердженнями відповідача, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 43 750,00 грн, зважаючи на положення ст. 74 ГПК України, не відповідає критерію необхідності та розумності таких витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з тим, що позов було задоволено частково, враховуючи обсяг робіт, наданих адвокатом у даній справі, суд вважає, що понесені позивачем витрати з оплати послуг адвоката, які він просить стягнути з відповідача є доведеними ним частково, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у сумі 30 000,00 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛИСКИ-АГРО (код ЄДРПОУ 34275671; вул. Київська, 54, м. Борзна, Ніжинський район, Чернігівська область, 16453) на користь Фермерського господарства ПЛИСКІВСЬКЕ (вул. Молодіжна, 93б, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453; код ЄДРПОУ 40178928) 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Додаткове рішення складено та підписано 01 липня 2024 року.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/