Постанова

від 11.06.2024 по справі 922/673/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/673/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

учасники справи:

боржник - Приватне підприємство "Аякс-Авто"

арбітражний керуючий, ліквідатор Приходько Д.В., особисто

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТЗ Україна"

представник кредитора - Сікора І.І., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

учасник справи - ОСОБА_2

представник учасника - Розумна О.О., адвокат, (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу

ліквідатора Приватного підприємства "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича

на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 14.11.2023

у складі судді: Міньковського С.В.,

та постанову Східного апеляційного господарського суду

від 20.02.2024

у складі колегії суддів: Крестьянінова О.О. (головуючий), Фоміна В.О.,

Шевель О.В.,

у справі за заявою

Приватного підприємства "Аякс-Авто"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Постановою Господарського суду Харківської області від 26.04.2019 Приватне підприємство "Аякс-Авто" (далі - боржник, ПП "Аякс-Авто") визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича, зобов`язавши його виконати ліквідаційну процедуру.

2. Ухвалою суду від 08.07.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастрол Україна" (вх. № 30005) про призначення арбітражного керуючого задоволено; припинено повноваження арбітражного керуючого Безпалого Сергія Олександровича як ліквідатора ПП "Аякс-Авто"; призначено ліквідатором ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Вегеру Андрія Анатолійовича (далі - арбітражний керуючий Вегера А.А.).

3. До господарського суду першої інстанції 10.10.2022 надійшла заява арбітражного керуючого Вегери А.А. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на засновника боржника та керівників боржника, в якій він просив суд:

1) покласти субсидіарну відповідальність на засновника та керівників ПП "Аякс-Авто" у зв`язку з доведенням до банкрутства ПП "Аякс-Авто" (код ЄДРПОУ 32436868) в розмірі 82 054 492,29 грн;

2) стягнути солідарно з голови ліквідаційної комісії Телитченко Андрія Олександровича (далі - Телитченко А.О.); колишнього керівника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ); засновника товариства ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) на користь ПП "Аякс-Авто" (код ЄДРПОУ 32436868) 82 054 492,29 грн.

4. Ухвалою суду від 26.01.2023 заяву (вх. № 1551) ліквідатора ПП "Аякс-Авто" Вегери А.А. про дострокове припинення його повноважень була задоволена, припинено повноваження арбітражного керуючого Вегери А.А. як ліквідатора ПП "Аякс-Авто"; призначено ліквідатором ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходько Дмитра Володимировича (далі - арбітражний керуючий Приходько Д.М.);

зобов`язано арбітражного керуючого Вегеру А.А. передати всі матеріали, пов`язані з ліквідаційною процедурою арбітражному керуючому Приходько Д.В. згідно акту прийому-передачі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою від 14.11.2023 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Аякс-Авто" на засновника та керівників боржника.

5.1. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором у заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Аякс-Авто" правильно визначено суб`єкти субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ПП "Аякс-Авто".

5.2. Місцевий господарський суд зазначив, що діючим ліквідатором банкрута не було перевірено актуальні дані, які були зазначені колишнім ліквідатором банкрута Вегерою В.В. щодо відсутності у боржника активів, що стало однією з підстав подання останнім до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та керівників боржника ПП "Аякс-Авто", не в повному обсязі вжито заходів щодо пошуку, виявлення та повернення майнових активів до складу ліквідаційної маси боржника.

5.3. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявні докази (документи), які підтверджують наявність активів у ПП "Аякс-Авто", загальна сума яких є достатньою для задоволення вимог кредиторів. Таке твердження суду, не було змістовно спростовано у судовому засіданні діючим ліквідатором Приходько Д.В.

5.4. Також суд першої інстанції зазначив, що згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області (АСВП № НОМЕР_1) Близнюковим Ю.В. про опис та арешт майна боржника від 05.07.2018 було описано та накладено арешт на майно, у тому числі, яке належало ПП "Аякс-Авто" та було передано на зберігання зберігачу майна ТОВ "О-Мега".

5.5. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ліквідатором не були перевірені актуальні дані щодо наявних активів банкрута і такі факти не були спростовані ліквідатором відповідно до вимог статей 61 - 62, 65 КУзПБ.

5.6. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що ліквідатор повинен був здійснити додаткову інвентаризацію активів боржника, отримати додаткові витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та нерухомого майна за 2023 рік, здійснити перевірку наявності майна боржника за його місцезнаходженням у зберігачу майна ПП "Аякс-Авто" - ТОВ "О-Мега".

5.7. Суд першої інстанції критично оцінив надані до заяви інвентаризаційні описи, що були надані колишнім ліквідатором банкрута Вегерою А. А., оскільки такі докази, з врахуванням встановлених судом документальних фактів, не підтверджують, що у боржника відсутні будь - які активи для задоволення вимог кредиторів.

5.8. Місцевий господарський суд звернув увагу, що додана до матеріалів справи виписка з особового рахунку ПП "Аякс-Авто" за період з 26.04.2019 по 05.11.2019 засвідчує повне погашення дебіторської заборгованості перед боржниками ТОВ "Профіль-М" на суму 20 000 грн. та ТОВ "Дніпротрак" на суму 3 744 грн. Разом з тим діючим ліквідатором Приходько Д.В. не було перевірено та документально з`ясовано повне погашення дебіторами боргу перед банкрутом на загальну суму 43 446,99 грн., що є активом банкрута.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою від 20.02.2024 Східний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. залишив без задоволення;

ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 залишив без змін.

6.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що для формування відповідних висновків ліквідатор використав, зокрема, фінансові звіти ПП "Аякс-Авто" за період 2016, 2017 та 9 місяців 2018 року, за змістом яких:

- за 2016 рік необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 905,1 тис. грн, в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 27 406,5 тис. грн, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 3 144,2 тис. грн, поточна дебіторська заборгованість 18 485,1 тис. грн;

- за 2017 рік необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 755,8 тис. грн, в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 30 592,6 тис. грн, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 4 154,6 тис. грн, поточна дебіторська заборгованість 28 205,1 тис. грн;

- станом на 30.09.2018 необоротні активи підприємства складались із основних засобів у розмірі 657,2 тис. грн, в оборотних активах рахувалася готова продукція у розмірі 29 692,1 тис. грн, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги у розмірі 1 262,3 тис. грн, поточна дебіторська заборгованість 27 918,7 тис. грн. Баланс складав 60 337,3 тис. грн.

6.2. Також суд зазначив, що в матеріалах справи міститься проміжний ліквідаційний баланс ПП "Аякс-Авто" станом на 12.03.2019, складений ліквідатором Телитченко А.О. та затверджений рішенням засновника ОСОБА_2 , відповідно до якого на підприємстві вже станом на початок звітного періоду (тобто 01.01.2019) практично відсутні будь-які активи, за виключенням поточної дебіторської заборгованості на суму 43,5 тис. грн і грошей та їх еквівалентів на суму 2,1 тис. грн. Водночас попередніми ліквідаторами здійснено ряд запитів та отримано на них відповіді державних органів та установ щодо майнового стану боржника станом на час проведення ліквідаційної процедури, що свідчить про відсутність у боржника майна саме у певний момент, тому такі запити не показують динаміку змін у майновому стані боржника.

6.3. Апеляційний господарський суд погодився із доводами ліквідатора про те, що за три місяці до прийняття рішення про припинення ПП "Аякс-Авто" (30.09.2018) на балансі підприємства знаходились активи балансовою вартістю 60,3 млн грн, однак вже станом на 01.01.2019 ці активи складали лише 45,5 тис грн, а також за умов ненадання боржником будь-якої бухгалтерської чи господарської документації, яка б давала можливість з`ясувати причини такого раптового та істотного зменшення активу, дійсно можуть свідчити про наявність ознак в діях осіб, уповноважених від імені боржника приймати управлінські рішення, щодо доведення до банкрутства.

6.4. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважив, що звіт щодо фінансово-господарського стану ПП "Аякс-Авто" не може вважатися повним, оскільки в ньому відсутня інформація за останній квартал 2018 року, який входить у трирічний "підозрілий" період до прийняття рішення про припинення боржника.

6.5. Також, на переконання суду апеляційної інстанції без належного аналізу ліквідаторами банкрута були залишені, зокрема, такі обставини.

- в матеріалах справи наявні лише відомості з відповідних реєстрів про відсутність у боржника об`єктів нерухомого майна станом вже на час ліквідаційної процедури, що само по собі не суперечить даним, зокрема, балансу станом на 12.03.2019. Однак матеріали справи не дають можливість з`ясувати повну інформацію, чи були у власності банкрута об`єкти нерухомого у "підозрілий" період протягом трьох років до припинення його діяльності, і якщо були, то на яких підставах вони вибули;

- з матеріалів справи не можливо встановити, коли та за якими правочинами вибули з власності боржника транспортні засоби, чи були ці правочини оплатними, чи надходили які-небудь кошти від їх відчуження та яка їх доля.

- жодним ліквідатором не встановлено обставини, за рахунок яких коштів або яким способом було здійснено погашення (списання) дебіторської заборгованості на загальну суму 29,3 млн грн в останні три місяці 2018 року;

- за матеріалами інвентаризації неможливо встановити, чи перевірялася ліквідаторами Беспалим С.О. та Вегерою А.А. наявність/відсутність активів банкрута за відповідними адресами. В свою чергу, як було встановлено судом, ліквідатор Приходько Д.В. не пересвідчився у об`єктивності наданих попередниками даних та взагалі протягом більше року усунувся від виконання обов`язку щодо проведення інвентаризації.

6.6. Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу, що поза аналізом фінансово-господарської діяльності, проведеним ліквідатором Вегерою А.А., та відповідно поза увагою ліквідатора Приходько Д.В. залишилися такі обставини:

- 19.11.2018 між ПП "Аякс-Авто" (позичальник) та ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" (кредитор) укладено договір № 19/11-18/1 про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 70 млн. грн до 31.12.2018 для поповнення обігових коштів позичальника шляхом перерахування грошових коштів на його рахунок позичальника. Договір підписано від імені позичальника директором ПП "Аякс-Авто" ОСОБА_1.;

- ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2021 визнано вимоги ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" на суму 70 405 800,74 грн.;

- згідно з платіжними дорученнями від 27.11.2018 № 19 та 21 на суму 11 600 000,00 грн., від 28.11.2018 № 23 на суму 7 000 000,00 грн., № 24 на суму 7 000 000,00 грн., № 25 на суму 14 120 000,00 грн., № 26 на суму 14 000 000,00 грн., № 27 на суму 14 240 000,00 грн., від 30.11.2018 № 35 на суму 1 202 352,00 грн., від 28.12.2018 № 44 на суму 53 700,00 грн. ТОВ "ФК "Укр-Фін-Груп" здійснювало перерахування коштів на рахунок ПП "Аякс-Авто", який був відкритий в ПАТ "ПУМБ";

- за змістом довідки ГУ ДФС у Харківській області від 31.05.2019 у боржника, окрім рахунків в ПАТ "Мегабанк", були наявні відкриті рахунки в АТ "Банк "Грант" до 27.12.2018, АТ "ПУМБ" до 31.01.2019, АТ КБ "ПриватБанк" до 25.01.2019. Разом з тим жодним з ліквідаторів ПП "Аякс-Авто" не було витребувану інформацію у банківських установ і не досліджено рух коштів по вказаним рахункам.

6.7. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що зазначені в акті Головного управління ДПС у Харківській області дані щодо осіб, які мали право вчиняти дії від імені боржника, суперечать іншим матеріалам справи. При цьому проведений ліквідатором Вегерою А.А. аналіз діяльності ПП "Аякс-Авто" містить неповноту, зокрема, в частині визначення та диференціації в часі участі кожної з осіб, до яких пред`являються вимоги щодо субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями банкрута.

6.8. Також, аналізуючи наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заява колишнього ліквідатора Вегери А.А., окрім констатації фактів недостатності активів у боржника для погашення кредиторської заборгованості, а також ненаданням уповноваженими особами банкрута інформації щодо його фінансово-господарської діяльності, не містить обґрунтування обставин, що вказані особи можливо отримали істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності, зокрема, отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, приймали ключові ділові рішення з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо), надавали вказівки з приводу вчинення явно збиткових операцій, призначали на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи, створювали або підтримували таку систему управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам, використали документообіг, який не відображає реальних господарських операцій, отримали істотні переваги з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження, використовували чи розпоряджалися майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів, вчиняли інші юридичні дії, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

6.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що за відсутності ґрунтовного аналізу майнового стану боржника протягом "підозрілого" періоду, який передував визнанню його банкрутом, недостатньо підстав стверджувати, що ліквідатором вжиті усі належні дії, спрямовані на виявлення і повернення активів боржника. Відтак суд дійшов висновку про передчасність звернення арбітражного керуючого Вегери А.А. із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Аякс-Авто" у зв`язку з доведенням до банкрутства на його засновника, керівника та ліквідатора.

6.10. Крім того, апеляційний господарський суд звернув увагу, що, відповідно до положень статті 7 КУзПБ, розгляд цієї заяви арбітражного керуючого Вегери А.А. по суті мав відбуватися за правилами, передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

6.11. Відповідно, за наслідками її розгляду мало бути прийнято судове рішення у вигляді рішення, а не ухвали. Водночас, оскільки зазначене не впливає в цілому на зроблені судом висновки по суті такої справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції лише за такими формальними ознаками.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

7. Ліквідатор ПП "Аякс-Авто" арбітражний керуючий Приходько Д.В. 21.03.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/673/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.03.2024.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19, датою проведення судового засідання визначено 21.05.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 задоволено клопотання ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

11. Ухвалою від 21.05.2024 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №922/673/19;

повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги ліквідатора ПП "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Д.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 відбудеться 11.06.2024 о 12:00.

12. Ухвалою від 10.06.2024 Верховний Суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Розумної О.О. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13. Від представника ОСОБА_2 - адвокатки Розумної О.О. надійшов відзив на касаційну скаргу ПП "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Д.В., в якому адвокатка просила відмовити в задоволенні касаційної скарги ПП "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Д.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19 за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП "Аякс-Авто" у зв`язку з доведенням до банкрутства на винних осіб.

13.1. У відзиві зазначено, що ліквідатором не доведено та в матеріалах справи відсутні докази протиправної діяльності/бездіяльності, яка б свідчила про доведення ПП "Аякс-Авто" до банкрутства його засновником ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, судом було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції.

14. Від ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу ПП "Аякс-Авто" в особі ліквідатора підприємства - арбітражного керуючого Приходька Д.В., в якому учасник справи просив у задоволенні касаційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі № 922/673/19 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19 в повному обсязі, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі № 922/673/19 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19 залишити в силі без змін.

14.1. У відзиві зазначено, що заявником (скаржником) не зазначено, які саме винні дії чи бездіяльність відповідачів привели, на його думку, до банкрутства підприємства, заявником не надано жодних доказів наявності вищеозначених дій відповідачів. Також скаржником не зазначено, які саме норми процесуального права порушено судами попередніх інстанції при ухвалені спірних рішень, а також які норми матеріального права невірно застосовано судами попередніх інстанцій, тому касаційна скарга є необґрунтованою.

15. В судове засідання 11.06.2024 з`явився уповноважений представник учасника справи - адвокат Сікора І.І. (в режимі відеоконференції), представниця учасника справи ОСОБА_2 - адвоката Розумна О.О. (в режимі відеоконференції), особисто ліквідатор Приходько Д.В., які надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.

16. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, Верховний Суд розглядає справу № 922/673/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ліквідатора ПП "Аякс-Авто" Приходька Д.В.)

17. Скаржник доводив, що апеляційний господарський суд проігнорував аргументи про те, що відсутність будь-якої фінансово-господарської документації боржника виключає можливість встановлення місцезнаходження майна боржника, правочинів на підставі яких таке майно було відчужене, що в свою чергу унеможливлює аналіз таких правочинів та господарських операцій на предмет наявності підстав для їх оскарження або спростування майнових дій в порядку, встановленому статтею 42 КУзПБ.

17.1. Також, на думку скаржника, апеляційний господарський суд формально, посилаючись на принцип безсумнівної повноти дій та не враховуючи інших аспектів провадження у справі про банкрутство, відмовив у задоволені апеляційної скарги, оскільки будь-який документ щодо майна ПП "Аякс-Авто", який був створений до відкриття провадження у справі про банкрутство, в тому числі у витягами із ДРОРМ, на які посилається апеляційний суд у своїх припущеннях, спростовуються первинними бухгалтерськими документами підприємства доданими до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та містяться в матеріалах справи.

17.2. Скаржник аргументував, що апеляційний господарський суд не провів аналіз дій осіб, визначених відповідачами у заяві про покладання субсидіарної відповідальності на засновника та керівників підприємства щодо поводження з активами ПП "АЯКС-Авто", хто кому коли передавав майно чи не передавав. Водночас відповідачі та їх представники не надали будь-яких ґрунтовних пояснень та доказів, щодо відмінностей між відомостями податкових звітів та проміжним ліквідаційним балансом, з яких вбачається, що в короткий проміжок часу 30.09.2018 та 02.11.2018 (дата укладення мирової угоди та зняття арештів з майна) та 12.03.2019 з володіння підприємства вибуло майже 99,9% активів боржника, в тому числі дебіторської заборгованості, запасів, товарів, що призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів в розмірі 100%.

17.3. Скаржник зазначив, що в цій справі про банкрутство має місце такий склад правопорушення для покладення субсидіарної відповідальності:

- об`єкт правопорушення: кредиторські вимоги ТОВ "ФТЗ УКРАЇНА", ТОВ "ТЕХНО-АРТ", ТОВ "ФК "УКР- ФІН-ГРУП" в загальному розмірі -82 054 492,29 грн., визнані ухвалами Господарського суду Харківської області від 12.09.2019, від 28.09.2021, від 19.10.2021 у справі № 922/673/19;

- суб`єкти правопорушення: ОСОБА_1 як керівник боржника в період 2016 -2018 рр.; ОСОБА_4 як ліквідатор боржника до порушення провадження у справі про банкрутство; ОСОБА_2 як особа, яка приймала рішення про призначення керівником ОСОБА_1 , рішення про припинення ПП "Аякс-Авто" та призначення ліквідатором Телитченко А.О., рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати ми приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розі ляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріальною права.

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 17 - 17.3. описової частини цієї постанови, та в межах, визначних касаційною скаргою.

Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога ліквідатора ПП "Аякс-Авто" про покладення субсидіарної відповідальності .

23. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів звертає увагу на таке.

24. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

25. Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

26. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

27. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

28. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

29. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

30. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності органів управління боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

31. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

32. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

33. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

34. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

35. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

36. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

37. Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

38. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

39. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо.

40. Зазначений перелік прикладів не є вичерпним.

41. Вирішуючи питання щодо вини (форми вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності щодо боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої, третьої статті 4 КУзПБ.

42. Тлумачення частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб`єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об`єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв`язку між винними діями суб`єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб`єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

43. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

44. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76 - 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

45. Колегія суддів звертає увагу, що закріплена статтею 61 КУзПБ правова презумпція субсидіарної відповідальності є спростовною, оскільки передбачає можливість осіб, яких заявлено для притягнення до відповідальності, довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

46. Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

47. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

48. Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.

49. Небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

50. Водночас, в силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

51. Ліквідатору боржника, як суб`єкту права на звернення з відповідною заявою до суду, при зверненні заявою про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності достатньо довести використання винними особами належних їм суб`єктивних прав не для задоволення легітимних інтересів, а з підстав, що висвітлені зокрема у пунктах 30.1., 31.2 цієї постанови. Тобто з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами із використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню.

52. Отже, аналіз змісту та призначення інституту субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство свідчить, що не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності неналежність обраного ним способу захисту інтересів боржника та кредиторів з огляду на відсутність спростування (оскарження) відповідних дій (спростування презумпції правомірності правочину, оскарження ухвалених юридичною особою рішень тощо), оскільки визначальним у застосуванні цієї відповідальності із урахуванням правової конструкції частини другої статті 61 КУзПБ є використання особою належних їй суб`єктивних прав на шкоду інтересам боржника та кредиторів, що призвело до неплатоспроможності боржника, а не спростування правомірності прийнятих нею рішень, вчинених дій та правочинів тощо (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

53. Також Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

54. Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

55. Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

56. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

57. Банкрутство (неплатоспроможність) є тривалим процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (див. висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).

58. Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

59. Така правова позиція щодо розгляду заяв ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18 і Колегія суддів, з огляду на зміст прохальної частини касаційної скарги щодо формування висновку про застосування норми права у спірних правовідносинах, звертає увагу на відсутність підстав для відступу у цій справі від правових висновків, наведених у справі № 910/17743/18, а відповідно і про відсутність підстав для формування нових або додаткових висновків до вже наявних.

Щодо суті касаційної скарги

60. За змістом заяви ліквідатора вбачається, що арбітражний керуючий доводив наявність підстав для притягнення до субсидіарної відповідальності зазначених ним осіб у зв`язку із тим, що у боржника, за три місяці до прийняття рішення про припинення, були активи, за рахунок яких боржник міг погасити наявну у нього кредиторську заборгованість, однак такі активи в короткий проміжок часу були втрачені. При цьому за змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що зазначеними ліквідатором особами не було надано ні пояснень, ні документів, які б свідчили про причини втрати таких активів боржником та не зазначено обставини, які б пояснювали неможливість їх використання.

61. Відмовляючи у задоволенні зазначеної заяви, місцевий господарський суд, з яким у подальшому погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що арбітражним керуючим Приходько Д.В. не встановлено актуальні дані, а лише було зазначено інформацію, яка була надана колишнім ліквідатором банкрута Вегерою В.В. щодо відсутності у боржника активів.

62. Також апеляційний господарський суд, залишаючи ухвалу місцевого суду без змін, виходив із того, що заявник не довів отримання зазначеними ним особами істотної вигоди, надання такими особами вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій або дій, які б не відповідали інтересам юридичної особи-боржника, створили або підтримували таку систему управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам, використали документообіг, який не відображає реальних господарських операцій тощо.

63. Разом з тим, аналізуючи обґрунтування судів попередніх інстанцій, Колегія суддів у цій справі дійшла висновку про їх передчасність, зокрема, з огляду на таке.

64. Як вбачається зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій, суди фактично лише обмежилися констатацією неповноти дій діючого ліквідатора боржника.

65. При цьому суди не дослідили поведінку осіб, про яких було зазначено у заяві щодо покладення субсидіарної відповідальності, на предмет їх ролі в управлінні та керівництві діяльністю боржника, а також не досліджено вплив такої діяльності не лише з моменту прийняття рішення про припинення юридичної особи, але й до прийняття такого рішення.

66. Крім того, не надано повної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, на які посилався в тому числі й діючий арбітражний керуючий.

67. Так, за наявною у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією та змістом матеріалів справи вбачається, що у справі № 922/1605/18 між боржником та АТ "Мегабанк" була підписана мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2018.

68. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дослідили підстави виникнення позовних вимог у зазначеній справі, їх характер, участь та вплив на обставини осіб, щодо яких були заявлені вимоги про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 922/673/19, а також не надали оцінки тому, яким чином підписання мирової угоди вплинуло на активи боржника, чи покривали наявні у боржника активи розмір наявної у боржника перед АТ "Мегабанк" заборгованості, які обставини та/чи дії керівників, засновників боржника призвели до наявності такої заборгованості, чи вчинялися з моменту виникнення такої заборгованості інші дії з метою її погашення тощо.

69. Також суди попередніх інстанцій у цій справі, погодившись із доводами арбітражного керуючого про те, що в період з 30.09.2018 по 01.01.2019 балансова вартість активі боржника зменшилася з 60,3 млн грн. до 45,5 тис. грн. та формально констатуючи неповне дослідження арбітражним керуючим вчинених боржником правочинів, іншої фінансової документації боржника, проігнорували доводи арбітражного керуючого про те, що як арбітражному керуючому Вегері А.А. (про що прямо зазначено у поданій ним заяві про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ), так і в подальшому арбітражному керуючому Приходько Д.В. не були передані бухгалтерська, господарська чи будь-яка інша документація боржника, яка б дала змогу здійснити аналіз господарської діяльності ПП "Аякс-Авто" як до прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, так і після прийняття такого рішення та відкриття провадження у справі про банкрутство.

70. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що арбітражний керуючий Приходько Д.В. повинен був здійснити звернення до банків, повторну інвентаризацію активів боржника, а також повторне звернення із запитами до відповідних Реєстрів та інших уповноважених установ з метою пошуку активів, Колегія суддів у цій справі оцінює критично, оскільки як вбачається зі змісту заяви про покладення субсидіарної відповідальності, доводи арбітражного керуючого підтверджуються балансом і звітом боржника, які були отримані внаслідок звернення до Головного управління ДПС у Харківській області, тобто, з загальнодоступних офіційних джерел, а не від відповідачів у цій справі.

71. При цьому, апеляційний господарський суд, формально констатуючи відсутність звітності за останній квартал 2018 року та зазначаючи про неповноту дій ліквідатора, не обґрунтував яким чином повторно отримана з офіційних джерел інформація станом на момент розгляду заяви судом може спростувати втрату боржником балансової вартості активів з 60,3 млн. грн. до 45,5 тис. грн. за період 30.09.2018 по 01.01.2019, та чому надані арбітражним керуючим докази і наявні матеріали справи не є належними та допустимими доказами щодо визначеного арбітражним керуючим предмету доказування в розумінні положень статей 76-77 ГПК України.

72. Колегія суддів також звертає увагу, що у цій справі кредиторами ПП "Аякс-Авто" були визнані також інші юридичні особи. Разом з тим, суди не дослідили обставини виникнення такої заборгованості в контексті участі та впливу ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на її появу та які дії вчинялися та чи взагалі вчинялися зазначеними особами з метою її уникнення, зменшення та/або погашення.

73. Також суди попередніх інстанцій не врахували, що статтею 74 ГПК України, як на арбітражного керуючого покладено обов`язок доведення певних обставин, так і на осіб, щодо яких подано позов про покладення на них субсидіарної відповідальності, покладено обов`язок спростування доводів та аргументів, викладених у позові.

74. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій в межах наявних в них повноважень, передбачених статтями 86, 237, 269 ГПК України, не надали належної правової оцінки заявленим вимогам скаржника з урахуванням визначених ним підстав заявлених вимог, оскільки не дослідили дії, які вчинялися заявленими арбітражним керуючим особами, їх ставлення до таких дій, причинно наслідкові зв`язки між такими діями та банкрутством боржника, а, відтак, дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для застосування положень частини другої статті 61 КУзПБ.

75. Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статті 7 КУзПБ, розгляд заяви арбітражного керуючого Вегери А.А. по суті мав відбуватися за правилами, передбаченими ГПК України з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно розгляд справи повинен був здійснюватися у позовному провадженні в межах провадження у справі про банкрутство ПП "Аякс-Авто", а за наслідками її розгляду мало бути прийнято судове рішення у вигляді рішення, а не ухвали.

76. Разом з тим місцевий суд зазначеного не врахував.

77. Апеляційний суд зазначив про помилку місцевого суду, однак дійшов висновку про те, що зазначене не впливає на розгляд справи в цілому, оскільки процесуальним законом унормовано відповідний порядок розгляду справ у позовному провадженні, що прямо впливає як на права та обов`язки учасників справи, так і на процес прийняття рішення по суті. Тому скасування ухвали суду першої інстанції лише за наявності такої помилки не може вважатися формальною ознакою.

78. З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з`ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

79. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

80. Оскаржувані судові рішення у справі таким вимогам не відповідають, враховуючи суперечливість висновків за результатом дослідження та оцінки місцевим та апеляційним судами зібраних у справі доказів та обставин справи, що входять до предмета доказування у цьому спорі, а також неправильне застосування судами наведених норм законодавства, зокрема, й без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

81. З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами касаційного провадження

82. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

83. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

84. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

85. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

86. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а також визначити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позовних вимог ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності на ліквідатора Телитченка А.О., колишнього керівника ОСОБА_1 та засновника боржника ОСОБА_2 .

Щодо судових витрат

87. Частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

88. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Приватного підприємства "Аякс-Авто" арбітражного керуючого Приходька Дмитра Володимировича задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 922/673/19 скасувати.

3. Справу № 922/673/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді В.В. Білоус

О.В. Васьковський