Постанова

від 26.06.2024 по справі 203/4883/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 203/4883/22

провадження № 61-18338 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвокат Войтенко Катерина Володимирівна,

відповідач - комунальний заклад «База спеціального медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко Катерини Володимирівни, на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 01 червня 2023 року в складі судді Єдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Кученко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального закладу «База спеціального медичного постачання» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «БСМП» ДОР») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 квітня 2010 року вона працювала на посаді економіста в КЗ «БСМП» ДОР», а 01 липня 2011 року була переведена на посаду бухгалтера.

Наказом від 14 листопада 2022 року № 368 її, бухгалтера ІІ-ої категорії, було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України

за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою було зазначено накази від 01 та від 11 листопада 2022 року № 357

та № 367, відповідно, про оголошення їй доган.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 інженер із охорони праці ОСОБА_2 отримав гуманітарну допомогу - три ноутбуки DELL Latitude, які були надані

КЗ «БСМП» ДОР» безоплатно. Нею було заведено інвентарну картку обліку основних засобів у бюджетних установах для обліку вказаних ноутбуків 14 жовтня 2022 року, проте не завершено їх оприбуткування через відсутність відомостей

про справедливу вартість цих ноутбуків, що є обов`язковим реквізитом

для їх обліку. Відповідно до наказу керівника відповідача від 31 жовтня 2022 року № 352/ОЦ «Про створення комісії щодо оцінки вартості майна» будо створено комісію у складі п`яти осіб (за її участю) для визначення справедливої вартості отриманої гуманітарної допомоги, цією комісією було складено акт оцінки справедливої вартості майна від 31 жовтня 2022 року, після чого нею було завершено оприбуткування цієї гуманітарної допомоги.

Незважаючи на це, на підставі наказу від 01 листопада 2022 року № 357 їй було оголошено догану та притягнуто до дисциплінарної відповідальності

з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани за невчасне оприбуткування гуманітарної допомоги. Позивач уважала цей наказ незаконним, оскільки вона не мала повноважень здійснювати оцінку одержаної гуманітарної допомоги чи утворювати комісію для проведення такої оцінки, а за відсутності відомостей про вартість одержаної гуманітарної допомоги завершити

її оприбуткування неможливо. Крім того, оприбуткування гуманітарної допомоги відбулося у межах строку для подання щомісячної звітності.

Наказом від 01 листопада 2022 року № 358 було призначено проведення інвентаризації, в ході якої на складах держрезерву в м. Новомосковську було виявлено надлишки у вигляді 2 персональних комп`ютерів, а також старі меблі,

що підлягали списанню. 11 листопада 2022 року наказом № 367 її було знову притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарного стягнення у вигляді догани через неналежну організацію роботи з обліку

та списання матеріальних цінностей. Указаний наказ позивач також уважала незаконним, оскільки персональні комп`ютери, виявлені під час інвентаризації були списані раніше, але їх утилізацію не було проведено через відсутність для цього коштів. Старі меблі було вивезено на склад в м. Новомосковську за усним розпорядженням керівника у 2021 році. Під час інвентаризації у 2022 році перевірялась їх фактична наявність.

На думку позивача, притягнення її до дисциплінарної відповідальності

та звільнення є незаконним, а оспорювані накази такими, що прийняті

з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки будь-яких порушень законодавства та посадових обов`язків нею допущено не було. У наказі про звільнення не наведено конкретних фактів допущеного нею невиконання обов`язків, не зазначено, коли саме вони мали місце, який саме проступок вона вчинила після застосування до неї стягнень, що стало приводом для звільнення

та коли.

Крім цього, на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправними та скасувати накази КЗ «БСМП» ДОР»: від 01 листопада 2022 року № 357

та від 11 листопада 2022 року № 367 про оголошення їй догани, від 14 листопада 2022 року № 368 про її звільнення; поновити її на посаді бухгалтера КЗ «БСМП» ДОР» із 15 листопада 2022 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 15 листопада 2022 року по день винесення рішення суду.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня

2023 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ директора КЗ «БСМП» ДОР»

ОСОБА_3 від 11 листопада 2022 року № 367 «Про оголошення догани бухгалтеру ІІ-ої категорії».

Визнано протиправним і скасовано наказ директора КЗ «БСМП» ДОР»

ОСОБА_3 від 14 листопада 2022 року № 368 «Про звільнення бухгалтера

ІІ-ої категорії ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді бухгалтера ІІ-ої категорії КЗ «БСМП» ДОР» із 15 листопада 2022 року.

Стягнуто з КЗ «БСМП» ДОР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 15 листопада 2022 року по 01 червня 2023 року

в розмірі 52 513,89 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн, а разом 53 506,29 грн.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з КЗ «БСМП» ДОР» на користь держави судовий збір у розмірі

2 066,00 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Районний суд мотивував судове рішення тим, що ОСОБА_1 , як бухгалтер,

яка за своїми посадовими обов`язками має забезпечити облік матеріальних цінностей, не вжила жодних дій для завершення оприбуткування отриманої гуманітарної допомоги, що могло спричинити неподання обов`язкової звітності

до органів казначейства у встановлений строк, тому наказ від 01 листопада

2022 року № 357 про оголошення їй догани є правомірним. Суд не бере до уваги заперечення позивача, що утворення комісії для оцінки гуманітарної допомоги

не віднесено до її компетенції, оскільки вона як бухгалтер не ставила перед головним бухгалтером чи керівником закладу питання про необхідність завершення оприбуткування гуманітарної допомоги та не зверталась до них

за одержанням документів про оцінку гуманітарної допомоги до останнього дня такого оприбуткування. Із цих підстав, суд уважав відсутніми підстави

для скасування наказу від 01 листопада 2022 року № 357 про оголошення позивачу догани, так як відповідач не порушив порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначений статтею 149 КЗпП України, оскільки таке стягнення застосовано уповноваженою посадовою особою, наказ

є обґрунтованим і вмотивованим, а вид обраного стягнення відповідає тяжкості вчиненого порушення трудової дисципліни.

Щодо правомірності оголошення догани позивачу на підставі наказу

від 11 листопада 2022 року № 367 суд зазначав, що оспорюваний наказ

не відповідає вимогам статей 147-149 КЗпП України, оскільки в діях позивача відсутній склад дисциплінарного правопорушення, - роботодавцем не доведено порушення нею своїх посадових обов`язків, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції, урахувавши, що підставою для звільнення позивача стало

її притягнення до дисциплінарної відповідальності на підставі наказів

від 01 листопада 2022 року № 357 та від 11 листопада 2022 року № 358, останній

із яких визнаний судом незаконним, а також, що її звільнення не пов`язано

з вчиненням нею будь-якого іншого самостійного порушення трудових обов`язків щодо якого у неї відбиралися б окремі пояснення та яке, з урахуванням попереднього притягнення до дисциплінарної відповідальності, могло б стати підставою для звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, зробив висновок, що звільнення позивача з роботи відбулося із порушенням норм трудового законодавства, в зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги

ОСОБА_1 у частині визнання протиправним і скасування наказу

про її звільнення, поновлення на роботі.

Із цих підстав районний суд стягнув із відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу розмір якого обчислено з урахуванням

статті 235 КЗпП України й положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і становить 52 513,89 грн.

Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, суд здійснив розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 липня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника

ОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В., про ухвалення додаткового рішення

про стягнення витрат на правничу допомогу.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено понесення нею витрат

на оплату правової допомоги адвоката Войтенко К. В.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року, прийнятою у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи

в письмовому провадженні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено

без задоволення. Апеляційну скаргу КЗ «БСМП» ДОР» задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши Положення про бухгалтерську службу КЗ «БСМП» ДОР», зміст посадової інструкції бухгалтера ІІ категорії ОСОБА_1 , зробив висновок, що позивача було притягнуто до відповідальності у зв`язку

з її бездіяльністю, яка полягала в тому, що вона не здійснила звірку з матеріально-відповідальними особами та не склала первинні документи для здійснення

їх списання, за що й була притягнута до дисциплінарної відповідальності

на підставі наказу від 11 листопада 2022 року № 358, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в цій частині.

Судом не встановлено порушень з боку роботодавця при винесенні наказів

про застосування заходів дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , а отже наказ про її звільнення є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.

Оскільки поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимоги від скасування наказу про звільнення,

то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Апеляційний суд уважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 щодо незаконності наказу від 01 листопада 2022 року № 357

про оголошення догани, оскільки відповідно до її посадових обов`язків вона повинна забезпечувати облік матеріальних цінностей, тоді як жодних дій для завершення оприбуткування отриманої гуманітарної допомоги не вчинила.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 листопада

2023 року заяву КЗ «БСМП» ДОР» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЗ «БСМП» ДОР» судовий збір

у розмірі 1 488,60 грн. Судовий збір, сплачений КЗ «БСМП» ДОР у розмірі

2 977,20 грн віднести за рахунок держави.

Пославшись на положення статей 141, 270 ЦПК України, Закону України

«Про судовий збір», апеляційний суд здійснив розподіл судових витрат, оскільки ухвалюючи судове рішення не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представникаОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В., про роз`яснення рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року.

Районний суд відмовив у роз`ясненні рішення суду першої інстанції, оскільки таке було скасовано апеляційним судом і в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції

І. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявникові з підстав невиконання вимог ухвали суду від 17 листопада 2023 року в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень (провадження № 61-16309ск23).

ІІ. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Войтенко К. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року, й ухвалити нове судове рішення, який позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані

у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд розглянув

у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду

за правилами загального позовного провадження. Крім цього, вказує

про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2024 року, після усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 04 січня 2024 року, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В., про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цю цивільну справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, не враховано відповідні правові висновки Верховного Суду

у подібних справах, у зв`язку з чим помилково відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Предметом позову у цій справі є, в тому числі, позовні вимоги немайнового характеру. Суд першої інстанції не відносив цю справу до категорії малозначних,

і вирішив розглядати справу в порядку спрощеного провадження із викликом сторін на підставі пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України. Натомість апеляційний суд помилково відніс справу до малозначних і розглянув

її без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Суди неправильно застосували норми матеріального права, не встановили невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, не зазначили, якими документами, передбачені її обов`язки, за невиконання яких її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до посадової інструкції позивача до її посадових обов`язків входить виключно відображення даних бухгалтерського обліку на підставі складених первинних документів, а тому висновок апеляційного суду про те, що ініціювання складення акта оцінки справедливості вартості майна є її посадовим обов`язком суперечить посадовій інструкції та нормам законодавства. При цьому в суді першої інстанції була допитана як свідок головний бухгалтер ОСОБА_4 ,

яка повідомила, що вона не надавала позивачу доручення з`ясувати вартість отриманих ноутбуків, проте вказані обставини судами були проігноровані. Вказане свідчить про те, що позивач не вчиняла дисциплінарного проступку, а тому

у відповідача не було правових підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідності.

Під час розгляду справи відповідач надав два різні між собою акти прийому передачі матеріальних цінностей на зберігання на склад, які не містять дати, номеру, зазначення посадових осіб, а також її підпису, тому не свідчать

про передання їй для складення інвентаризаційного опису. При цьому відповідальними за складення інвентаризаційного опису є інвентаризаційна комісія та матеріально відповідальна особа, а позивач лише бере участь у його складенні на рівні з іншими членами комісії, тому в її діях відсутні порушення законодавства України та її трудових обов`язків. При чому інших осіб

до дисциплінарної відповідальності не притягнуто.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні та квітні 2024 року КЗ «БСМП» ДОР» надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та письмові пояснення, відповідно, мотивовані тим,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення -

без змін.

Також у березні 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката

Войтенко К. В., надійшли письмові пояснення, у яких заявник просить задовольнити касаційну скаргу, з наведених у них та цих поясненнях мотивах.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко К. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанцій не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи

у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами першою, другою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу

на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених

у частині четвертій цієї статті.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи

у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані

з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частина четверта

статті 274 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц (провадження № 61-13586св20) зазначено, що: «враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому за змістом пункту 1 частини шостої цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета».

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, пред`явила, зокрема, немайнові вимоги: 1) про визнання протиправним і скасування наказу КЗ «БСМП» ДОР» від 01 листопада 2022 року № 357 про оголошення догани; 2) про визнання протиправним і скасування наказу КЗ «БСМП» ДОР» від 11 листопада 2022 року

№ 367 про оголошення догани; 3) про визнання протиправним і скасування наказу КЗ «БСМП» ДОР» від 14 листопада 2022 року № 368 про звільнення;

4) про поновлення на роботі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 січня 2023 року відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи ухвалено проводити

у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Призначено судове засідання (а. с. 35-36, т. 1).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція), має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона

в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку

до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки

про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. russia, № 43330/09, § 25, 27, від 13 грудня

2011 року).

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року в справі № 734/1793/20 (провадження № 61-7972св22) зазначено, що: «апеляційний суд здійснив розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, що підтверджує зміст постанови Чернігівського апеляційного суду від 15 липня 2022 року. Між тим, на порушення статей 368,

369 ЦПК України, суд не звернув увагу на те, що поданий ОСОБА_1 позов

про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, містить вимоги як майнового так і немайнового характеру, а тому дійшов помилкового висновку про можливість розгляду цієї справи без повідомлення

її учасників. ОСОБА_1 належним чином не повідомлена про час і місце розгляду справи, що суперечить статтям 7, 128, частині третій статті 368 ЦПК України. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей

про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції

та безумовною підставою для скасування судового рішення. Це позбавило ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема

в умовах відкритого та публічного судового розгляду, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами. Апеляційний суд при вирішенні справи не врахував висновків щодо застосування статті 368 ЦПК України, порушив норми процесуального права та дійшов передчасних висновків про скасування рішення суду першої інстанції. Такі

ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2022 року

у справі № 569/12193/21 (провадження № 61-6114св22)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі

№ 202/4233/16 (провадження № 14-222цс21) вказано, що:

«24.18. Системний аналіз змісту зазначених норм дає підстави для висновку

про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

24.19. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні

з повідомленням учасників справи.

24.20. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19 (провадження № 61-5178св21),

від 18 серпня 2021 року у справі № 199/7148/20 (провадження № 61-7998св21),

від 24 травня 2021 року у справі №391/35/19 (провадження № 61-7814св20).

24.30. Розгляд судом апеляційної інстанції цієї справи без повідомлення учасників справи та за відсутності ОСОБА_1, не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

24.31. Зазначене позбавило позивача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами».

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2023 року закінчено дії

по підготовці справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 120, т. 2). При цьому суд послався

на статтю 366 ЦПК України, не наводячи мотивів прийнятого судового рішення і не проаналізувавши положення статті 369 ЦПК України.

В оскаржуваній постанові апеляційного суду вказано, що суд розглянув справу

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 151, т. 2).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 України).

Відповідно до змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру.

У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, предметом позову є, зокрема, немайнові вимоги, а якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру,

то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що зазначена справа в апеляційному порядку може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження.

Зазначене позбавило позивача мати розумну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

За наведених обставин, постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, оскільки апеляційний суд ухвалив судове рішення

з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду, інші підстави відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не аналізує.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою

для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войтенко Катерини Володимирівни, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець