Рішення

від 01.07.2024 по справі 120/13382/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2024 р. Справа № 120/13382/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Гніванчанка» до Сутисківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Гніванчанка» до Сутисківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати дії Сутисківської селищної ради щодо відмови в задоволенні заяви ПП «Гніванчанка» про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської територіальної громади для проведення діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів, або надання погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства ПП «Гніванчанка» неправомірними;

- ???зобов`язати Сутисківську селищну раду забезпечити організацію проведення робіт по оформленню права власності із винесення меж в натурі на земельну ділянку під частиною водосховища «Сутиське» в адміністративних межах Сутисківської територіальної громади.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ПП «Гніванчанка» звернулась до Сутисківської селищної ради із заявою про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської територіальної громади для проведення діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів або надати погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства ПП «Гніванчанка», згідно ч.5 ст.59 Земельного кодексу України.

Зазначає, що рішенням Сутисківської селищної ради від 12.04.2023 у задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено, у зв`язку з тим, що земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, права комунальної власності на неї за Сутисківською селищною радою не зареєстровано. Разом з тим, передача в користування на умовах договору оренди земельних ділянок в комплексі з водним об`єктом відповідно до ст.51 Водного кодексу України, ст.14 ЗУ «Про аквакультуру», ст. 134 ЗК України відбувається тільки на земельних торгах, і тому за даних обставин у задоволенні заяви підприємства відмовлено.

Позивач вказує, що підставою звернення ПП «Гніванчанка» до Сутисківської селищної ради із заявою про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської територіальної громади стало те, що на території Сутисківської територіальної громади Вінницької області розташоване водосховище на річці Південний Буг загальною площею 377 гектари. На підставі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №9, що виданий Управлінням Державного агентства рибного господарства у Вінницькій області 10.01.2020, ПП "Гніванчанка" використовує «Сутиське» водосховище. Вид спеціального використання згідно до Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища «Сутиське» від 02.01.2020. На підставі цього ПП «Гніванчанка» звернулась до уповноваженого органу для отримання у користування земельної ділянки під частиною водосховища.

Однак у зв`язку з тим, що земельна ділянка під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської селищної ради не сформована як об`єкт цивільних прав, права комунальної власності на неї за Сутисківською селищною радою не зареєстровано, ПП «Гніванчанка» не може реалізувати своє право, отримати в користування на праві оренди земельну ділянку під водосховищем «Сутиське». Окрім того, Сутисківська селищна рада не вчиняє жодних дій, щодо оформлення права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із зобов`язанням вчинити дії щодо реєстрацій за собою права власності на земельну ділянку та винесення її меж в натурі.

Ухвалою суду від 31.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

10.10.2023 представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що в бюджеті Сутисківської селищної ради на 2023 рік не передбачені кошти на оформлення документів по земельній ділянці під частиною водосховища «Сутиське». При формуванні бюджету Сутисківської селищної ради на 2024 рік буде розглянуто питання можливості закладення коштів на оформлення відповідних документів по земельній ділянці під частиною водосховища «Сутиське» в адміністративних межах Сутисківської територіальної громади.

Ухвалою від 18.01.2024 судом витребувано у Вінницької регіональної філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" інформацію з Державного земельного кадастру про земельну ділянку під водосховищем «Сутиське» в адміністративних межах Сутисківської територіальної громади та щодо того, чи винесено межі земельної ділянки в натурі та за наявності надати відповідні докази.

У листі від 19.02.2024 Вінницька регіональна філія ДП "Центр Державного земельного кадастру" повідомила, що Вінницька регіональна філія не володіє запитуваною інформацією.

Судом установлено, що позивач ПП «Гніванчанка» 07.03.2023 звернулося до Сутисківської селищної ради із заявою, у якій просило погодити продовження здійснення рибогосподарської діяльності на ділянці річки Південний Буг, в межах водосховища «Сутиське», зокрема в тій його частині, що розташована на території Сутисківської територіальної громади. Посилаючись на ст. 59 Земельного Кодексу України, позивач зазначив, що використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників. Однак в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку під водосховищем «Сутиське», згідно відомостей з Публічної кадастрової карти під водосховищем «Сутиське» земельну ділянку не створено, відсутній кадастровий номер, площа, межі земельної ділянки. Враховуючи, що органом, уповноваженим розпоряджатися землями під частиною землі частини об`єкту водного фонду, а саме водосховищем «Сутиське», що розташовані в межах Сутисківської територіальної громади є Сутисківська селищна рада, ПП «Гніванчанка» просило надати у користування на умовах оренди земельну ділянку під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутиської територіальної громади для продовження діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів або надати погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства ПП «Гніванчанка», згідно ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

У листі від 12.04.2023 №53 Сутисківська селищна рада повідомила позивача, що зазначена земельна ділянка відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, не сформована, як об`єкт цивільних прав, проект із землеустрою щодо її відведення не розроблявся та права комунальної власності на неї за Сутисківською селищною радою не зареєстровано. Разом з тим, передача в користування на умовах оренди земельних ділянок в комплексі з водним об`єктом відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» ст. 134 Земельного кодексу України набувається тільки на земельних торгах (аукціонах) і тому за даних обставин задовольнити прохання підприємства неможливо.

З такою відмовою позивач не погоджується, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 Земельного кодексу України, стаття 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (частини перша, друга статті 79 Земельного кодексу України).

За приписами статті 85 Водного кодексу України у користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно із частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

За приписами статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що право користування землями водного фонду здійснюється у відповідності до вимог водного та земельного законодавства на умовах договору оренди.

Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Водного кодексу України, водокористування - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Згідно із статтею 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Стаття 46 Водного кодексу України визначає, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Частинами першою, другою статті 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Процедура видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування врегульована статтею 49 Водного кодексу України та Порядком видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321 (далі - Порядок № 321).

Так, приписи статті 49 Водного кодексу України встановлюють, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Подання юридичною або фізичною особою, фізичною особою - підприємцем заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) їй цього дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої додаються:

обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;

опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;

нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);

затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);

копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).

Аналогічний перелік документів також визначений у пункті 3 Порядку № 321.

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що зазначений перелік документів є вичерпним.

Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування, який видається уповноваженим органом за процедурою, встановленою статтею 49 Водного кодексу України та Порядком № 321.

Законодавець встановив, що видача дозвільного документу здійснюється за заявою зацікавленої особи, до якої надається вичерпний перелік документів, серед яких міститься копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).

Так, стаття 51 Водного кодексу України передбачає, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Умови, строки і збір за оренду водних об`єктів (їх частин) визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

Водокористувачі, яким водний об`єкт (його частина) надано в оренду, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об`єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Тобто, користування водним об`єктом здійснювалось за договорами оренди:

- земельної ділянки під водним об`єктом;

- самого водного об`єкта із сплатою орендної плати за площу водного простору водного об`єкта.

Водночас, 01.07.2013 набрав чинності Закон України від 18.09.2012 № 5293-VI «Про аквакультуру» (далі - Закон № 5293-VI), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

За визначенням термінів, наведеним у статті 1 Закону № 5293-VI, аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Одночасно цим Законом статтю 51 Водного кодексу України викладено в такій редакції:

«У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що:

використовуються для питних потреб;

розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Із заяви позивача №1 від 07.03.2023 вбачається, що ПП «Гніванчанка» звернулася до відповідача з проханням надати у користування на умовах оренди земельну ділянку під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутиської територіальної громади для продовження діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів або надати погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства згідно ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України.

Натомість, частиною 5 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Однак ПП «Гніванчанка» звернулося із проханням до відповідача надати дозвіл не для рибальства, а як зазначає підприємство для продовження діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України (на яку посилається і сам позивач у заяві №1 від 07.03.2023 та у позові) громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Тобто, дана стаття поширюється на правовідносини щодо безоплатної передачі у власність замкнених природних водойм загальною площею до 3 га. У свою чергу, згідно Режиму рибогосподарської експлуатації водосховища «Сутиське» площа водного дзеркала при НПГ становить 377 га.

Отже, норми статті 59 Земельного кодексу України не поширюються на правовідносини, що стосуються отримання в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища.

Враховуючи наведені обставити, суд не знаходить підстав для визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у задоволенні заяви ПП «Гніванчанка» про передачу в користування на праві оренди земельної ділянки під частиною водосховища «Сутиське» в межах Сутисківської територіальної громади для проведення діяльності із штучного відтворення водних біоресурсів, або надання погодження власника земельної ділянки на її використання для рибальства ПП «Гніванчанка».

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача забезпечити організацію проведення робіт по оформленню права власності із винесення меж в натурі на земельну ділянку під частиною водосховища «Сутиське», то суд зазначає наступне.

У позовній заяві, обґрунтовуючи дану вимогу, позивач посилається на Закон України «Про землеустрій» та на Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовим знаками» від 16.06.2010 №391/17686.

Суд звертає увагу, що норми Закону України «Про землеустрій» не поширюються на правовідносини, що стосуються об`єктів водного фонду, а Інструкція від 16.06.2010 №391/17686 втратила чинність.

У свою чергу, відповідно до ст. 51 Закону України «Про аквакультуру» передбачає, що надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).

При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку.

У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди.

Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об`єктів визначаються у договорі оренди.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом.

У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендарі, яким водний об`єкт надано в користування на умовах оренди, можуть дозволити іншим водокористувачам здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Тобто, надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України «Про аквакультуру».

Отже, з 01.07.2013 відбулася зміна процедури надання водних об`єктів у користування на умовах оренди, а саме: водні об`єкти стали надаватися у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою шляхом укладення договорів оренди водних об`єктів за наявності паспорта водного об`єкта.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 29.05.2013 № 420 затвердив Типовий договір оренди водних об`єктів, який у пункті 2 «Об`єкти оренди» одночасно визначає об`єкт оренди воду (водний простір) водного об`єкту та земельну ділянку під водним об`єктом (дно).

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 13.06.2024 у справі №560/1452/20.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що позивач помилково ототожнив поняття з винесення меж в натурі на земельну ділянку із порядком розроблення паспорта водного об`єкта.

Враховуючи, що законодавством України не передбачено винесення меж в натурі на земельну ділянку під частиною водосховища, то така позовна вимога ПП «Гніванчанка» задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.

З огляду на відмову в задоволенні позову, відсутні й підстави для відшкодування позивачці витрати, пов`язані з сплатою нею судового збору.

Керуючись статтями 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «Гніванчанка» (вул. Довженка, 12, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23300; код ЄДРПОУ 36802206);

Відповідач: Сутисківська селищна рада (просп. Перемоги, 21, смт. Сутиски, Вінницький район, Вінницька область, 23320; код ЄДРПОУ 44145868).

СуддяВіятик Наталія Володимирівна