Рішення

від 01.07.2024 по справі 200/2285/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року Справа№200/2285/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

17 квітня 2024 року з використанням підсистеми «Електронний суд» позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , другого відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви від 12.03.2024 про відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації;

зобов`язати відповідача відповідно до вимог п. 12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на строк до 25.02.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 12.03.2024 від нього у Покровському районному територіальні центри комплектування та соціальної підтримки представникам відповідача не була прийнята заява з документами для вирішення питання щодо надання відстрочки від мобілізації за підставами, передбаченими абз. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Оскільки, 12.03.2024 представники відповідача не прийняли заяву, то 13.03.2024 він направив відповідачу заяву рекомендованим листом №8530700961840 від 13.03.2024 з описом вкладення. 14.03.2024 заява та додані документи були отримані представником відповідача за дорученням, про що свідчить підпис про отримання листа у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, але заява залишена без розгляду, будь яких рішень не прийнято, відповідей не надано та не надіслано поштою. 20.03.2024 позивач у приміщенні відповідача підписав тимчасове посвідчення військовозобов`язаного (керівник відповідача також його підписав 20.03.2024), але прохання позивача надати відповідь на заяву було залишено без задоволення. У відповідача станом на 14.03.2024 були у наявності усі документи, необхідні для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до 25.02.2025, але відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви та надання відстрочки від мобілізації.

ІНФОРМАЦІЯ_3 відзиву на адміністративний позов не подав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з таких підстав.

У відповідності до листа Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України №764/6/4860 від 29.09.2023 для отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" військовозобов`язаному необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем реєстрації (проживання) документи, що посвідчують особу, військово-облікові документи та документи, що підтверджують право на відстрочку. При цьому, право на відстрочку існує, поки існує обставина, через яку надається відстрочка. Без інформації, що підтверджує факт відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю, неможливо встановити інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до Закону їх утримувати.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою надання відстрочки, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято до уваги документи позивача, та наголошено про неповний перелік документів для підтвердження підстав для надання відстрочки від призову за мобілізацією. Позивачу було роз`яснено які документи необхідно надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою надання відстрочки від призову за мобілізацією відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

12.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив оформити відстрочку від призову за мобілізацією відповідно до абз.12 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Листом 09/2191 від 18.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 було повідомлено, що за наявності затверджених статтею 23 Закону України № 3543-XII від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначених підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації, необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 з підтверджуючими документами, за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 08:00 до 16:00 годин, крім вихідних.

Додатково ОСОБА_1 роз`яснено, що особиста явка до ІНФОРМАЦІЯ_6 дає можливість вивчення оригіналів наданих документів, з метою визначення законних підстав для надання відстрочки від призову за мобілізацією. Відмови щодо надання відстрочки від призову за мобілізацією позивачу не було.

Станом на 14.05.2024 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з`являвся та не повідомляв про наявність законних підстав для надання відстрочки від призову за мобілізацією в порядку ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Враховуючи вищезазначене, позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії є безпідставною, оскільки позовні вимоги не відповідають дійсності та обставинам виниклих правовідносин.

22 квітня 2024 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 квітня 2024 року у позивачу витребувані докази.

29 квітня 2024 року за заявою позивача до участі у справі в якості другого відповідача залучений ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є громадянином України, про що свідчить паспорт НОМЕР_1 .

20 лютого 2024 року відповідно до протоколу ЛКК №24/113, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Гродівської селищної ради Покровського району Донецької області ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на диспансерному обліку та потребує стороннього догляду та довготривалого медикаментозного лікування, терміном на один рік.

21 лютого 2024 року відповідно до висновку про встановлення факту здійснення догляду і спільного проживання, смт. Гродівка, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за станом здоров`я і похилим віком потребує стороннього догляду і надання соціальних послуг, які може надавати син її племінника гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , на постійній безоплатній основі.

21 лютого 2024 року розпорядженням Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області №54 «А», смт. Гродівка «Про встановлення факту стороннього догляду за гр. ОСОБА_2 » визнано з 20.02.2024 факт стороннього догляду за гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та визначено гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , особою, яка буде здійснювати постійний догляд за двоюрідною бабкою на непрофесійній безоплатній основі в термін до 20.02.2025.

13 березня 2024 року згідно з накладною №8530700961840 та описом вкладення ОСОБА_1 цінним листом направив до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву від 12 березня 2024 року, копію розпорядження Гродівської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області №54 «А», висновок про встановлення факту здійснення догляду і спільного проживання, акт встановлення факту здійснення догляду і спільного проживання №13 від 21.02.204, довідка ЛКК та протокол ЛКК№24/113 від 20.02.2024, копія паспорта ОСОБА_1 .

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності […], повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ), який на дату виникнення спірних правовідносин діяв в редакції Закону №3161-IX від 28.06.2023.

Відповідно до абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

На час виникнення спірних правовідносин Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, діяв в редакції затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487)

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд звертає увагу, що Порядком №1487 не передбачено обов`язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 7 Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з пунктом 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації […].

Пунктом 9 Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: […] оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; […] розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління (пункт 10 Положення).

Відповідно до пункту 11 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки […] оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік […].

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на його думку підтверджують таке права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.

Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Отже, Лист 09/2191 від 18.03.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 , на який посилається другий відповідач, є лише відповіддю на звернення щодо надання відстрочки та носить інформативний характер та не є рішенням щодо надання/ненадання відстрочки.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні як сам лист, так і докази його надсилання позивачу.

Разом з тим, сторони визнають той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_7 отримав заяву позивача про надання йому відстрочки від 12 березня 2024 року.

При прийнятті рішення суд враховує, що бездіяльність - це не вчинення у встановлений законом строк дії, яку суб`єкт владних повноважень повинен вчинити, та в даному випадку вказана бездіяльність стосується саме розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

На підставі наведеного, суд доходить висновку, що відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про вмотивовану відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 12.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, то суд в контексті спірних правовідносин може лише зобов`язати відповідача розглянути по суті заяву позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.

Як вже було зазначено раніше, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 є юридичною особою публічного права, координує та здійснює контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролює дотримання ними вимог законодавства.

За приписами статті 15 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випаду є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

Враховуючи, що відповідач не розглядав по суті заяву позивача про надання відстрочки від призову за мобілізацією, а її надання є дискреційними повноваженнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, суд доходить висновку, що позовні вимоги про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідно до пункту 7 Положення тільки ІНФОРМАЦІЯ_4 є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки в органах Казначейства, за рахунок бюджетних асигнувань останнього на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 484,48 грн. (50% позовних вимог).

Керуючись статтями 2, 3-10, 20, 22, 25, 47, 48, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 261, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , тел.: НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_11 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (юридична адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_13 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 березня 2024 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наслідком розгляду якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Повний текст рішення складений 01 липня 2024 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко