Рішення

від 28.06.2024 по справі 280/3525/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2024 року Справа № 280/3525/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді БатракІ.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Комунальної установи «Обласний центр Медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Комунальної установи «Обласний центр Медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, відповідач ), в якому з урахуванням уточнення (вх. №20160 від 26.04.2024) просить:

визнати протиправними дії відповідача по направленню медичних документів позивача на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) на підставі заяви матері, ОСОБА_2 від 03.10.2023;

зобов`язати відповідача утриматися від використання консультаційного висновку Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро №1007 від 11.11.2023 у будь-яких організаціях чи установах.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що КУ «ОЦМСЕ» ЗОР безпідставно на підставі заяви моєї матері ОСОБА_2 (яка на час складання заяви не мала повноважень діяти від мого імені) направили медичні документи позивача на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро). В свою чергу, повідомляє , що своєї згоди на проведення заочної консультації як дієздатна особа відповідачу не надавала, її мати не мала повноважень від її імені звертатися з такою заявою. На думку позивача, не зрозуміло на підставі чого її медико-експертну документацію було направлено до ДУ Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м.Дніпро), коли питань щодо до стану свого здоров`я, визначення ступеня обмеження життєдіяльності та встановлення групи інвалідності вона не порушувала ніколи, натомість наполягала на порушенні дотримання передбаченої процедури вирішення вказаних питань, що повністю узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 по справі № 200/14695/19-а. Вказує, що не заяву до КУ «ОЦМСЕ» ЗОР її мати без її згоди надала 03.10.2023, а на цей час позивач вже мала посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.03.2023, в якому ІІ групи змінено на І групу Б, і цивільну дієздатність фізичної особи відповідно до ст. 30 Цивільного кодексу України. Вважає вказані дії відповідача по направленню медичних документів позивача на заочну консультацію протиправними, а свої права порушеними, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.04.2024 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 08.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.

Відповідач позов не визнав, 14.05.2024 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №22861), в якому наголошує, що враховуючи незгоду з прийнятим рішенням Вознесенівської МСЕК від 26.09.2023 та звернення матері хворої із заявою від 03.10.2023 (як законного представника, згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.01.2021), в частині потреби в частковому сторонньому догляді, для прийняття остаточного рішення, медичні документи ОСОБА_1 згідно з п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, направлено на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро). При написанні заяви від 03.10.2023 ОСОБА_2 пояснила, що враховуючи наявні захворювання її доньці важко пересуватися, внаслідок чого остання не може прибути до установи особисто і написати заяву, а тому вона ( ОСОБА_2 ) як представник напише і подасть відповідну заяву. Підкреслює, що з Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) повернулась медико-експертна справа ОСОБА_1 з висновком цього Інституту. Зауважує, що посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем безпідставно направлено її медико-експертну документацію на заочну консультацію до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» є необґрунтованими, оскільки для реалізації повноважень, передбачених абз. 3 п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, наявність згоди особи для проведення медико-соціального експертного заочного обстеження в клініці Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) не є обов`язковою. Стверджує, що копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.01.2021 до КУ «ОЦМСЕ» ЗОР надала ОСОБА_1 , як на підтвердження повноважень її матері в якості законного представника. Чи надавала гр. ОСОБА_2 при написанні заяви про направлення медико-експертної ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», як представником ОСОБА_1 , будь-який інший документ медико-соціальній експертній комісії, окрім наявного посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.01.2021, на даний час встановити неможливо, але навіть за умови відсутності іншого документа про повноваження ОСОБА_2 діяти від імені ОСОБА_1 , окрім як згаданого посвідчення, то це лише може свідчити про зловживання самої ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , та про перевищення ОСОБА_2 своїх повноважень. Отже, дії відповідача по направленню медико-експертної справи на заочну консультацію до ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» є правомірними та здійснені у відповідності до п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Позовна вимога про зобов`язання відповідача утриматися від використання консультаційного висновку №1007 від 11.11.2023 Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) у будь-яких організаціях чи установах є такою, що не відповідає приписам ч.1 ст.5 КАС України, і взагалі не може бути виконана, адже консультативний висновок ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» №1007 від 11.12.2023 є частиною медико-експертної документації ОСОБА_1 , не скасований та/або не визнаний недійсним, чи незаконним, а тому, з боку КУ «ОЦМСЕ» ЗОР такий висновок має враховуватися в сукупності зі всіма іншими медичними документами, наявними у медико-експертній справі ОСОБА_1 . Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

10.06.2024 позивачем до матеріалів справи долучено відповідь на відзив (вх. №27130), у якій додатково вказує, що станом на 03.10.2023 посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.01.2021 вже не існувало тому, що було відібрано у позивача УСЗН ЗМР по Дніпровському району після надання мені нового посвідчення серії НОМЕР_1 у березні 2023 року, а також заява її матері від 03.10.2024 не містить додатків, що ще раз підтверджує незаконність дій відповідача по її прийому та направлення медичної документації на консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико- соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) без згоди позивача на підставі заяви її матері, а не за рішенням МСЕК згідно з абз. 3 п. 24 Положення про порядок, умови та критеріях встановлення інвалідності. У відповідача не виникало сумнівів щодо правомірності рішення Вознесенівської МСЕК. Підкреслює, що довіреність на її представництво мати отримала лише 25.03.2024 (тому, що на 26.03.2024 було призначено засідання Третього адміністративного апеляційного суду м. Дніпро ) і на підставі якої відповідач надав виправлену до рішення суду довідку про потребу у постійному сторонньому догляді. На підставі вказаного, просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

У свою чергу, від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №27503), у яких зазначає, що посилання позивача в контексті свого позову на лист Департаменту охорони здоров`я ЗОВА від 14.11.2023 може свідчити лише про те, що ОСОБА_2 під час свого звернення не подано до вказаного Департаменту документи на підтвердження повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в органах державної та виконавчої влади. Зазначений лист жодним чином не пов`язаний з підставою та предметом заявленого позову по даній справі, і ніяким чином не впливає на результат вирішення цієї справи. Крім того, зауважує, що на думку позивача, оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №280/8357/23 визнано протиправними дії КУ «ОЦМСЕ» ЗОР в особі Вознесенівської МСЕК щодо рішення комісії про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 від 26.09.2023 у частині визначення потребу у частковому сторонньому догляді, то і консультативний висновок ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» №1007 від 11.12.2023р. також є незаконним. Така думка позивачки є помилковою і не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, оскільки позивачем не оскаржувався у встановленому законом порядку висновок ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» №1007 від 11.12.2023, такий висновок є чинним і підлягає застосуванню нарівні з іншими медико-експертними документами. Фактично, позов ОСОБА_1 по цій справі спрямований на визнання незаконним консультативного висновку ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» №1007 від 11.12.2023, проте такі вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в межах справи з урахуванням предмету та підстав заявленого позову. До того ж, ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України» не є відповідачем (або іншим учасником) по даній справі, а тому встановлювати законність або незаконність висновку цієї установи в межах справи немає підстав. Отже, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені безпідставно і не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до висновку МСЕК від 20.07.2022 визнана інвалідом ІІ групи, інвалідність з дитинства.

За наслідками чергового огляду у вересні 2023 року позивачу з 18.09.2023 встановлено І Б групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 166864 від 26.09.2023, виданою Вознесенівською МСЕК, визначено потребу в частковому сторонньому догляді (п.12 довідки «Висновок про умови та характер праці»).

Підставою видачі означеної довідки є акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 998 від 26.09.2023.

Не погодившись із рішенням Вознесенівської МСЕК від 26.09.2023 у частині визначення потреби у частковому сторонньому догляді, а не постійному сторонньому догляді, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.12.2023 по справі №280/8537/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК щодо рішення комісії про встановлення групи інвалідності позивачу від 26.09.2023 у частині визначення позивачу потребу у частковому сторонньому догляді та скасовано його; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни в рішення про встановлення групи інвалідності позивача від 26.09.2023 щодо висновку про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни до п. 12 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 166864, виданої позивачу особі з інвалідністю І групи Б висновок про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 03.10.2023 матір позивачам ОСОБА_2 звернулась до головного лікаря КУ «ОЦМСЕ» ЗОР із заявою про направлення справи ОСОБА_1 до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз ОСОБА_3 .

Так, згідно з консультаційним висновком Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро №1007 від 11.11.2023, за результатами розгляду медико-експертної документації ОСОБА_1 комісія дійшла висновку, що за даними наданої документації рішення МСЕК відповідає чинному законодавству.

Вважаючи протиправними дії відповідача по направленню її медичних документів на заочну консультацію за заявою матері від 03.10.2023, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (стаття 3 цього Закону).

У статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.0.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) наведено визначення таких термінів як інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Частина 2 статті 7 Закону № 2961-IV визначає, що особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 12 статті 7 Закону № 2961-IV).

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про МСЕК).

Згідно з пунктом 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні (пункт 4 Положення про МСЕК).

Відповідно до пункту 15 цього ж Положення комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи (пункт 16 Положення про МСЕК).

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (пункт 18 Положення про МСЕК)..

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція №561) при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами опитування хворого і об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене також постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до пунктів 23-25 даного Положення у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що враховуючи незгоду з прийнятим рішенням та звернення матері позивача ОСОБА_2 із заявою від 03.10.2023 в частині потреби в частковому сторонньому догляді, для прийняття остаточного рішення, медичні документи ОСОБА_1 згідно з пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідачем направлено на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро).

У межах даної справи позивач не спростовує факту звернення її матері із заявою, копія якої міститься у матеріалах справи, до головного лікаря КУ «ОЦМСЕ» ЗОР про направлення справи ОСОБА_1 до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства.

Так, відповідач зазначає, що при написанні заяви від 03.10.2023 ОСОБА_2 пояснила, що враховуючи наявні захворювання її доньці важко пересуватися, внаслідок чого остання не може прибути до відповідача особисто і написати заяву, а тому вона ( ОСОБА_2 ) як представник напише і подасть відповідну заяву.

При цьому, копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.01.2021 до КУ «ОЦМСЕ» ЗОР надала особисто ОСОБА_1 , як на підтвердження повноважень її матері в якості законного представника, що саме не спростовано.

Посилання позивача щодо підробки вказаних документів суд сприймає критично, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з відповідними заявами до правоохоронних органів за фактом підробки документів не звертався.

При ухваленні рішення судом також враховано, що у подальшому (25.03.2024) позивач особисто уповноважила свою матір ОСОБА_2 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності та упорядкування, про що свідчить нотаріально посвідчена довіреність, яка долучена позивачем до матеріалів справи.

Твердження позивача на те, що КУ «ОЦМСЕ» ЗОР безпідставно направлено її медико-експертну документацію на заочну консультацію до Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) суд вважає необґрунтованими, оскільки для реалізації повноважень, передбачених абзацом 3 пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності наявність згоди особи для проведення медико-соціального експертного заочного обстеження в клініці Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) не є обов`язковою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача утриматися від використання консультаційного висновку №1007 від 11.11.2023 Українського Державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро у будь-яких організаціях чи установах суд зазначає, що вказаний консультаційний висновок не є обов`язковим для МСЕК.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

У рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Верховний Суд України у постанові від 10.04.2012 у справі №21-1115во10 зазначає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Тобто, фактично позивач оскаржує консультативний висновок науково-дослідного інституту, який відповідно до пункту 24 Положення № 1317 для МСЕК має рекомендаційний характер та не породжує жодних правових наслідків для позивача, оскільки вирішення питання про встановлення інвалідності та ступеня інвалідності належить до повноважень МСЕК.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Комунальної установи «Обласний центр Медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (69000, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 44, код ЄДРПОУ 19282314) про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак