Постанова

від 06.11.2024 по справі 280/3525/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/3525/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року (суддя Батрак І.В.) в справі № 280/3525/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комунальної установи «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (далі КУ «ОЦМСЕ») про визнання протиправними дій по направленню медичних документів позивача на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року; зобов`язання утриматися від використання консультаційного висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) №1007 від 11 листопада 2023 року у будь-яких організаціях чи установах.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в задоволенні позов відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Звертає увагу, що її матір ОСОБА_2 на час звернення до відповідача з питання направлення документів не мала повноважень діяти від її імені.

Відповідачем не доведено, що у позивача був особливо складний випадок, а також її особисто направлено для проведення медико-соціального експертного огляду до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, а до повноважень відповідача не входить направлення для медичного дослідження без згоди особи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до висновку МСЕК від 20 липня 2022 року визнана інвалідом ІІ групи, інвалідність з дитинства.

За наслідками чергового огляду у вересні 2023 року позивачу з 18 вересня 2023 року встановлено І Б групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 166864 від 26 вересня 2023 року, виданою Вознесенівською МСЕК, визначено потребу в частковому сторонньому догляді (п. 12 довідки «Висновок про умови та характер праці»).

Підставою видачі означеної довідки є акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 998 від 26 вересня 2023 року.

Не погодившись із рішенням Вознесенівської МСЕК від 26 вересня 2023 року у частині визначення потреби у частковому сторонньому догляді, а не постійному сторонньому догляді, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі №280/8537/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, визнано протиправними дії КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК щодо рішення комісії про встановлення групи інвалідності позивачу від 26 вересня 2023 року у частині визначення позивачу потребу у частковому сторонньому догляді та скасовано його; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни в рішення про встановлення групи інвалідності позивача від 26 вересня 2023 року щодо висновку про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» ЗОР у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни до п. 12 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 166864, виданої позивачу особі з інвалідністю І групи Б висновок про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді.

03 жовтня 2023 року матір позивача ОСОБА_2 звернулась до головного лікаря КУ «ОЦМСЕ» ЗОР із заявою про направлення справи ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз - атаксія Фрідрейха.

Згідно з консультаційним висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) №1007 від 11 листопада 2023 року за результатами розгляду медико-експертної документації ОСОБА_1 комісія дійшла висновку, що за даними наданої документації рішення МСЕК відповідає чинному законодавству.

Суд першої інстанції вважав, що враховуючи незгоду з прийнятим рішенням та звернення матері позивача із заявою від 03 жовтня 2023 року в частині потреби в частковому сторонньому догляді, для прийняття остаточного рішення медичні документи позивача згідно з пунктом 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, відповідачем направлено на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро).

При цьому судом першої інстанції враховано, що позивач не спростовує факту звернення її матері із такою заявою, а при написанні заяви від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_3 пояснила, що враховуючи наявні захворювання, її доньці важко пересуватися, внаслідок чого остання не може прибути до відповідача особисто і написати заяву, а також враховано надання особисто позивачем копії посвідчення від 12 січня 2021 року на підтвердження повноважень її матері як законного представника, що не спростовано.

Судом першої інстанції відхилено твердження позивача про те, що КУ «ОЦМСЕ» безпідставно направлено її медико-експертну документацію на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро), оскільки для реалізації повноважень, передбачених абзацом 3 пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, наявність згоди особи для проведення медико-соціального експертного заочного обстеження в клініці Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) не є обов`язковою.

Також суд першої інстанції вважав необґрунтованою вимогу про зобов`язання відповідача утриматися від використання консультаційного висновку №1007 від 11 листопада 2023 року Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) у будь-яких організаціях чи установах, пославшись на те, що вказаний консультаційний висновок не є обов`язковим для МСЕК, має рекомендаційний характер.

Суд визнає приведений висновок необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до висновку МСЕК від 20 липня 2022 року визнана особою з інвалідністю ІІ групи, інвалідність з дитинства.

За наслідками чергового огляду у вересні 2023 року позивачу з 18 вересня 2023 року встановлено І Б групу інвалідності, інвалідність з дитинства, безстроково, що підтверджено довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 166864 від 26 вересня 2023 року, виданою Вознесенівською МСЕК, визначено потребу в частковому сторонньому догляді (п. 12 довідки «Висновок про умови та характер праці»).

Підставою видачі означеної довідки є акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 998 від 26 вересня 2023 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі №280/8537/23, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2024 року, визнано протиправними дії КУ «ОЦМСЕ» у особі Вознесенівського МСЕК щодо рішення комісії про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року у частині визначення потреби у частковому сторонньому догляді та скасовано його; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни в рішення про встановлення групи інвалідності ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року щодо висновку про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді; зобов`язано КУ «ОЦМСЕ» у особі Вознесенівського МСЕК внести зміни до п. 12 Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 166864, виданої ОСОБА_1 , особі з інвалідністю І групи Б, висновок про умови та характер праці потребу у постійному сторонньому догляді.

Матір ОСОБА_1 ОСОБА_2 03 жовтня 2023 року подала заяву до КУ «ОЦМСЕ» ЗОР про направлення справи ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз - атаксія Фрідрейха.

Згідно з консультативним висновком Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) №1007 від 11 листопада 2023 року за результатами розгляду медико-експертної документації ОСОБА_1 комісія дійшла висновку, що за даними наданої документації рішення МСЕК відповідає чинному законодавству.

Спірним в цій справі є питання правомірності направлення до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) медичної документації для отримання консультативного висновку без згоди особи з інвалідністю.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі Закон № 875-ХІІ), який також гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (частина друга статті 3 Закону № 875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України» від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Частинами першою та другою статті 7 Закону № 2961-IV встановлено, що медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Частиною восьмою статті 7 Закону № 2961-IV передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають, зокрема, групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону № 2961-IV).

Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення про МСЕ) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (далі Порядок) затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317

За змістом абзацу першого пункту 3 Положення про МСЕ медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про МСЕ).

За положеннями пункту 6 Положення про МСЕ висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕ міжрайонні комісії визначають, серед іншого, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування.

Пунктом 12 Положення про МСЕ передбачено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, зокрема, проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Відповідно до пункту 13 Положення про МСЕ центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, зокрема, направляє в особливо складних випадках осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця).

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Абзацом третім пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Виходячи зі змісту Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, рішення комісії може оскаржити хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю.

В цьому випадку відповідачем на підставі заяви матері позивача ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року направлено справу ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз - атаксія Фрідрейха.

Судом першої інстанції при дослідженні питання наявності у ОСОБА_2 повноважень для звернення до відповідача із такою заявою та ініціювання питання направлення справи ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз - атаксія Фрідрейха, не враховано таких обставин.

ОСОБА_1 на час подання її матір`ю ОСОБА_2 заяви досягла повноліття, мала та має зараз увесь обсяг цивільної дієздатності.

ОСОБА_1 не визнавалась обмежено дієздатною або недієздатною, а її матір ОСОБА_2 не призначалась піклувальником або опікуном ОСОБА_1 , доказів протилежного учасниками справи не надано.

ОСОБА_1 27 березня 2023 року видано посвідчення серії НОМЕР_1 особи з інвалідністю, а раніше видане посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 січня 2021 року, в якому законним представником дитини з інвалідністю вказана її матір ОСОБА_2 , вилучено.

Відтак, на час подання ОСОБА_2 заяви до відповідача про направлення справи ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б», діагноз - атаксія Фрідрейха, ОСОБА_2 не була законним представником повнолітньої ОСОБА_1 , не мала інших передбачених законом повноважень (зокрема, на підставі довіреності або повноважень піклувальника/опікуна) для подання такої заяви.

Отже, суд доходить до висновку, що відповідач при направлення справи ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) для заочного розгляду питання про постійний догляд за інвалідом з дитинства І групи «Б» не перевірив наявність у ОСОБА_2 повноважень на подання такої заяви та, враховуючи недоведеність відповідачем, що випадок позивача є особливо складним, безпідставно направив справу позивача до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро).

Висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 мала повноваження на подання такої заяви, адже саме позивачем надано відповідачу копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 січня 2021 року, в якому законним представником дитини з інвалідністю вказана її матір ОСОБА_2 , є помилковими, позаяк відповідач мав бути обізнаний про досягнення позивачем повноліття та відсутність у ОСОБА_2 належних повноважень бути представником позивача.

Також не може бути підставою для вчинення дій без належним чином підтверджених повноважень стан здоров`я та погане самопочуття позивача.

Суд першої інстанції також дійшов хибного висновку про наявність у ОСОБА_2 таких повноважень через видачу позивачем в подальшому довіреності матері.

Судом встановлено, що довіреність Ангеловською К.Р. видана матері ОСОБА_2 25 березня 2024 року, тобто значно пізніше звернення із заявою про направлення справи позивача для консультації, а на час виникнення спірних правовідносин (03 жовтня 2023 року) відсутні докази видачі позивачем матері довіреності.

Відтак, суд доходить до висновку про протиправність дій відповідача по направленню медичних документів позивача на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматися від використання консультаційного висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності м. Дніпро №1007 від 11 листопада 2023 року у будь-яких організаціях чи установах суд зазначає наступне.

Дійсно, консультативні висновки науково-дослідних установ мають рекомендаційний характер.

Разом з тим, враховуючи протиправність дій відповідача по направленню медичних документів позивача на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року, висновок як такий, що отриманий з порушенням процедури, не може використовуватися відповідачем, тому суд задовольняє цю вимогу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в справі № 280/3525/24 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року в справі № 280/3525/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій скасувати.

Ухвалити в справі № 280/3525/24 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради про визнання протиправними дій, зобов`язання утриматися від вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправними дії Комунальної установи «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради по направленню медичних документів ОСОБА_1 на заочну консультацію до Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) на підставі заяви матері ОСОБА_2 від 03 жовтня 2023 року.

Зобов`язати Комунальну установу «Обласної центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради (ЄДРПОУ 19282314, просп. Соборний, 44, м. Запоріжжя, 69000) утриматися від використання консультаційного висновку Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) №1007 від 11 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) у будь-яких організаціях чи установах.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 06 листопада 2024 року та відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов