Рішення

від 28.06.2024 по справі 320/37379/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2024 року м. Київ № 320/37379/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Самодерженкова Т.О.,

від відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ»

до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого

підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» (далі також позивач, ТОВ «СІТІ СТРОНГ», Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (далі також відповідач, ГУ ДПС у Київській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2023 за № 0096690713 та № 0096700713.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність зазначених вище податкових повідомлень-рішень від 06.06.2023, оскільки такі були прийняті на підставі акта документальної перевірки, що містить необгрунтовані та безпідставні висновки. Позивач зазначає, що ТОВ «СІТІ СТРОНГ» здійснює господарську діяльність з виробництва м`ясних продуктів, користуючись при цьому на законних підставах нульовою ставкою для оподаткування операцій податком на додану вартість, передбачених п. 197.6 ст. 197, п. 8 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Така діяльність із приймання (придбання) м`ясної сировини та реалізації готової продукції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, банківськими виписками, документами бухгалтерського обліку, що надавались ревізорам-інспекторам під час проведення перевірки. Для ведення зазначеного виду господарської діяльності у Товариства наявні необхідні основні засоби, управлінський та технічний персонал, що також було документально підтверджено в ході перевірки. В той же час, не заперечуючи проти реальності (товарності) вчинених між ТОВ «СІТІ СТРОНГ» і його контрагентами господарських операцій, контролюючий орган при перевірці податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2023 року відмовив у бюджетному відшкодуванні лише з мотиву не пред`явлення перевіряючим платіжних доручень і банківських виписок, що підтверджують факт оплати контрагентам-постачальникам.

Щодо посилання ГУ ДПС у Київській області на необхідність нарахування Товариством податкових зобов`язань на вартість браку у виробництві, що не перевищує розміру нормативно безповоротних відходів, визначеного обліковою політикою підприємства (остання затверджена наказом від 01.01.2021 № 1.2021), то таке не відповідає змісту норм чинного законодавства. Водночас жодні зауваження стосовно обсягів браку у виробництві та наданих до перевірки документів з його обліку та списання до витрат собівартості виготовленої продукції у контролюючого органу відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження у справі № 320/37379/23 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ГУ ДПС у Київській області мотивувало тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено, що позивач всупереч вимог пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України відніс витрати від браку, отриманого в результаті обробки м`ясної сировини, придбаної на території України за цінами із ПДВ, до складу собівартості виробленої продукції, без нарахування на вартість зазначеного браку податкового зобов`язання з ПДВ та складення відповідної податкової накладної, із подальшою її реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних. Внаслідок цього порушення Товариство занизило показник податкового зобов`язання за звітний період травень 2021 року на суму ПДВ 1031295, 00 грн., що відповідно призвело до завищення від`ємного значення за лютий 2023 року на таку ж суму податку. Крім того, перевіряючи наявність у ТОВ «Сіті Стронг» права на віднесення задекларованого від`ємного значення ПДВ до складу заявленої суми бюджетного відшкодування за звітний період лютий 2023 року, контролюючий орган виявив відсутність у платника платіжних документів та/або банківських виписок за період січень-вересень 2021 року. Наведена обставина стала підставою для відмови позивачу в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за податковою декларацією за лютий 2023 року суми ПДВ у розмірі 32071107,00 грн.

Протокольною ухвалою від 06.05.2024 суд закрив підготовчого провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 судом було внесено виправлення до описової частини ухвали Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 27.11.2023 в частині зазначення у предметі спору податкового повідомлення-рішення № 0096700713 від 06.06.2023, замість помилково зазначеного № 0096690713 від 06.06.2023.

В ході судового розгляду представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував повністю та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у травні 2023 року ГУ ДПС у Київській області на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього ж Кодексу) провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сіті Стронг» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за звітний період лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з державного бюджету на рахунок платника у банку.

16.05.2022 за результатами проведення вказаної документальної перевірки відповідачем складений акт за № 9525/10-36-07-13/ НОМЕР_1 , в якому містяться висновки про вчинення позивачем порушень норм податкового законодавства, а саме п. 198.5 ст.198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за звітний період лютий 2023 року на 1 031 295,00 грн., та стало підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні за вказаний звітний період в частині суми 32071107,00 грн.

Наведені висновки мотивовані наступним: ТОВ «Сіті Стронг» засноване Громадською організацією «Надія» (код ЄДРПОУ 42963174). Розпорядженням виконавчого органу Київської обласної державної адміністрації від 16.01.2021 № 40 ТОВ «Сіті Стронг» надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям, створеним громадськими організаціями осіб з інвалідністю, на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.

Товариство подало за звітний період лютий 2023 року податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій серед іншого задекларувало: у рядку 17 «усього податкового кредиту» - 33 111 102 грн., рядку 19 «від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 33103335 грн., рядку 20.2.1 «сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 32071107 грн., рядку 21 «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» - 1032228 грн.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є: застосування ставки оподаткування податком на додану вартість у розмірі 0% згідно з п. 193.1 ст. 193 Кодексу з урахуванням п. 8 підрозд. 2 розд. ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України. При цьому таке від`ємне значення сформувалося за звітні періоди січень, березень, квітень, травень і червень 2021 року.

В ході проведення перевірки Товариство документально підтвердило правомірність застосування ним у вказані вище періоди 2021 року норм п. 8 підрозд. 2 розд. ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України в частині застосування пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість.

Водночас було встановлено, що упродовж січня-червня 2021 року ТОВ «Сіті Стронг» здійснювало реалізацію м`ясної продукції власного виробництва (ковбасних виробів, м`яса курки та свинини) без ПДВ, із призначенням коду податкової пільги 14060462. Для виробництва вказаної продукції Товариство придбавало у контрагентів-постачальників на території України м`ясну сировину (тушки/півтушки курей (курчат), індиків, гусей та свиней, охолоджені частини свиней, ягнят, сало, напівфабрикати), а також супутні послуги (роботи) за цінами з податком на додану вартість, а саме: в ТОВ «Торговий дім «Галицька Свіжина» (предмет поставок м`ясна сировина), ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Стронг-Трейд» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агроном центр» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Маяк-3» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агро-Рось» (предмет поставок м`ясна сировина), ПрАТ «Український бекон» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агро-овен» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агроефект-птиця» (предмет поставок м`ясна сировина), ФГ «Масарівські Липки» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «АгроМіт» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «УПГ-Інвест» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ Оптімумторг» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Біг Софт» (транспортно-експедиційні послуги), ТОВ «Торговий дім «Перша м`ясна компанія» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Рентвел» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Білий берег» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «М`ясник Прикарпаття» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агрофірма «Роси Карпат» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Мітстар» (предмет поставок м`ясна сировина),ТОВ «Зоотех» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Екопродсервіс» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Хімволокно Енергія» (послуги з компенсації витрат за активну елекроенергію, з технічного забезпечення електропостачання, послуги з технічного обслуговування внутрішніх мереж та мереж зовнішніх, послуги з з передачі води з урахуванням водовідведення, послуги зі спільного використання водопровідних та каналізаційних мереж), ТОВ «М`ясний торговий дім» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «ВІН Б-52» (послуги з оренди нежитлового приміщення), ТОВ «АгроМіт 2018» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «М`ясний дім «АТЛАНТ», ТОВ «Долина м`яса», ТОВ «Елітм`ясторг» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Сігма Оптіма (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Лафтерс» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Агро Чікен» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Тернопільський м`ясокомбінат» (предмет поставок м`ясна сировина), ТОВ «Ніко ойл груп» (предмет поставок м`ясо птиці), фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (предмет поставок м`ясна сировина). Задекларована у податковій декларацій за звітний період лютий 2023 року сума бюджетного відшкодування (32 071 107,00 грн.), була сформована саме із податкового кредиту за наслідками господарських операцій ТОВ «Сіті Стронг» із більшістю із перелічених вище суб`єктів господарювання, включеного до складу від`ємного значення з названого податку за січень червень 2021 року. Так, до перевірки на підтвердження правомірності формування заявленої до бюджетного відшкодування суми податку Товариством були подані первинні документи (а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти наданих послуг, штатні розписи, технологічна карти, акти прийому-передачі готової продукції, сировини, прибуткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 20, 23, 24, 26, 361, 631, 651, 6851, 71, 70, 90, 92 (зауважень до змісту яких в акті перевірки не зафіксовано), а також картки бухгалтерських рахунків 361 і 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Водночас платіжні документи (платіжні інструкції) та виписки банку, що підтверджують факти оплати вартості товарів (робіт, послуг) й відповідних сум податку на додану вартість. На переконання перевіряючих ТОВ «Сіті Стронг» не підтвердило документально оплату сум податку на додану вартість, заявлених у складі від`ємного значення, яке було задеклароване до бюджетного відшкодування.

Крім того, за результатами аналізу даних рахунків бухгалтерського обліку та оборотно-сальдової відомості з`ясовано, що Товариство відобразило: по дебету рахунку 24 «Брак у виробництві» та кредиту рахунку 231 «Виробництво» прямі матеріальні виробничі витрати в частині відходів на загальну суму 5 151 140 грн., в тому числі за травень 2021 року 5156 475 грн.; по дебету рахунку 901 «Собівартість готової продукції» та по кредиту 24 «Брак у виробництві» на загальну суму 5 156 475 грн. (в тому числі за трвень 2021 року - 5 156 475 грн. Посилаючись на зміст положень пункту 14 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», пункту 417 Методичних рекоменданцій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 №373, перевіряючі дійшли висновку, що податковий кредит з податку на додану вартість, отриманий ТОВ «Сіті Стиронг» при придбанні сировини (за ціною, що включала в себе податок на додану вартість), та використані для виробництва бракованої продукції, визнається на загальних підставах та включається до податкової декларації. Разом з тим, Товариство відповідно до норм пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мало нарахувати собі за травень 2021 року податкові зобов`язання на собівартість бракованої продукції (браку в результаті обробки м`ясної сировини) та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені зазначеним Кодексом, зведену податкову накладну на загальну суму постачання 5156474,00 грн. (з них ПДВ 1 031 295,00 грн.

06.06.2023 на підставі акта перевірки від 16.05.2023 № 9525/10-36-07-13/43018922 та керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України відповідач прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- за № 0096690713, яким відмовив позивачу в наданні задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період лютий 2023 року (реєстр. №9054575780 від 20.03.2023) бюджетному відшкодуванні на суму 32017107,00 грн.;

- за № 0096700713, яким зменшив позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період лютий 2023 року (реєстр. №9054575780 від 20.03.2023) від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1031295,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень від 06.06.2023 ТОВ «Сіті Стронг» надіслало 07.07.2023 засобами поштового зв`язку відповідну скаргу (вих. №070723-1 від 07.07.2023), до якої додало наступні додатки: копію наказу від 01.01.2021 № 1.2021 «Про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку», банківські виписки з розрахункових рахунків Товариства за період січень-вересень 2021 року.

Державна податкова служба України, отримавши 12.07.2023 дану скаргу позивача, прийняла рішення від 25.07.2023 № 20055/16/99-00-06-01-04-06 про продовження строку розгляду скарги до 09.09.2023 включно. Надалі рішенням від 06.09.2023 вих. № 26087/6/99-00-06-01-04-06 зазначену скаргу Товариства ДПС України залишило без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 06.06.2023 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, в частині вичерпного переліку податків та зборів, суб`єктів і об`єктів оподаткування, порядку їх адміністрування, прав та обов`язків платників податків й зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом норм п. 22.1 ст. 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пп. «а», «б», «в» і «г» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно із абз. 1 3 п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначений в статті 188 зазначеного Кодексу. А саме відповідно до п. 188.1 названої статті база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У розумінні положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту в силу норм п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках ряд обов`язкових реквізитів, серед них: ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Відповідно до норм п. 201.10 цієї ж статті Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд із цим ст. 200 ПК України встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено. Так, п. 200.1 ст. 200 зазначеного Кодексу унормовано, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 цієї ж статті Кодексу).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведеної норми ст. 200 ПК України дає підстави для висновку, що однією із передумов для врахування від`ємного значення в рахунок бюджетного відшкодування є перш за все факт сплати відповідної суми отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

За правилами абз. 1 п. 200.7, п.п. 200.8, 200.9 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як передбачено п.п. 200.10 і 200.11 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

В той же час відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704).

Так, за змістом норм ч. 1 і 2 ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 1 і 2 ст. 8 цього Закону).

В розумінні положень ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч.ч. 1, 2 і 3 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Крім того, п.п. 3.1, 3.2, 3.5 і 3.7 гл. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської та іншої звітності і розрахунків.

Інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

У контексті наведеного суд зазначає, що за усталеною правовою позицією Верховного Суду правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (п. 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (п. 67 Постанови).

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період ТОВ «Сіті Стронг» здійснювало діяльність з виробництво м`ясних продуктів, що задекларована ним як основний вид економічної діяльності.

У періоди 2020 - 2021 років між ТОВ «Сіті Стронг» (як покупцем), в особі директора ОСОБА_3 , і суб`єктами підприємницької діяльності постачальниками / продавцями були укладені договори поставок (купівлі-продажу) товарно-матеріальних цінностей (м`ясної сировини, напівфабрикатів), в тому числі, але не вкилючно:

- договір купівлі-продажу № 04/01 від 04.01.2021 з ТОВ «УПГ-ІНВІЕСТ» (в особі директора ОСОБА_4 ), за умовами якого останнє зобов`язувався передати у власність покупця, а покупець, відповідно прийняти та оплатити тушку індика, м`ясо індика та субпродукти, а також інші товари у кількості, найменуваннях, асортименті та цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), які виписуються на кожну партію товару окремо згідно із попереднім замовленням (заявкою) покупця на товар;

- договори поставки № 13-пу від 03.02.2021, № 0501/21-МПЗ від 05.01.2021 з ТОВ «АГРО-ОВЕН» (в особі керівника ОСОБА_5 ), відповідно до яких останнє зобов`язується за умовами цього договору поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуваннями і цінам, вказаними у рахунках-фактурах та накладних (товарно-транспортних й видаткових), що виписуються на кожну партію товару;

- договір поставки № АР/21/0113 від 13.01.2021 з ТОВ «АГРО-РОСЬ» (в особі комерційного директора ОСОБА_6 ), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар (м`ясну продукцію власного виробництва Товариства, асортимент, кількість, ціна та адреса місця поставки якої обумовлюються сторонами у заявках та фіксуються у товаросупровідній дкументації), а покупець повинен прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору;

- договір поставки № 04/01/21/К від 04.01.2021 з ТОВ «АГРОЕФЕКТ-ПТИЦЯ» (в особі директора ОСОБА_7 ), за умовами якого постачальник мав поставити та передати у власність покупця товар, а покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату;

- договір поставки № 20/01/21-1 від 20.01.2021 з ТОВ «АгроМіт 2018» (в особі директора ОСОБА_8 ), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений цим договором строк товар у власність покупцю відповідно до замовлення останнього, а покупець має прийняти вказаний товар і оплатити такий на умовах, визначених даним договором;

- договори поставок № 02/02/2021 від 02.02.2021, № 13/02/2021 від 13.02.2021 з ТОВ «Агроном Центр» (в особі директора ОСОБА_9 ), за умовами яких продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець повинен в порядку та на умовах, визначених у зазначеному договорі, прийняти та оплатити продукцію на підставі накладних чи актів прийому-передачі товару;

- договори купівлі-продажу № 99/20 від 18.12.2020, №99/20-о від 18.12.2020, № 99/20-К від 18.12.2020 з ПрАТ «Птахокомбінат «Бершадський» (в особі голови правління Андрушко І.І.), відповідно до яких продавець зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар згідно накладної, в терміни передбачені даним договором, а покупець прийняти товар й сплатити за нього на умовах цього договору;

договір поставки № 9/21 від 17.03.2021 з ТОВ «Білий берег» (в особі директора ОСОБА_10 ), за умовами якого постачальник має передати у власність покупця товар в порядку, обсязі та в строки, обумовлені даним договором, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі;

- договір поставки № 1/01-21 від 04.01.2021 з ТОВ «ТД «Галицька свіжина» (в особі директора ОСОБА_11 ), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю м`ясо, м`ясопродукти та інші продукти харчування в узгодженій кількості, номенклатурі та асортименті, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар в порядку та на умовах, визначених сторонами цього договору;

- договір поставки № 22/01-2021 від 22.01.2021 з ТОВ «ЗООТЕХ» (в особі директора ОСОБА_12 ), відповідно до якого постачальник має передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти та оплатити її;

- договір поставки № 49МП від 15.03.2021 з ТОВ «М`ясник Прикарпаття» (в особі директора ОСОБА_13 ), відповідно до якого постачальник має передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти та оплатити її;

- договір купівлі-продажу з Фермерським господарством «Масарівські Липки» (в особі директора ОСОБА_14 ), за умовами якого продавець повинен відпускати покупцю товар (тушку курки, курячі субпродукти) у кількості, що вказується покупцем у замовленнях-заявках, а покупець зобов`язується приймати замовлений товар і оплачувати його вартість згідно умов даного договору;

- договори поставок № 19 від 04.03.2021, № 2 від 04.01.2021 з ТОВС «МАЯК-3» (в особі генерального директора ОСОБА_15 ), відповідно до якого постачальник згідно умов цього договору зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (транспортних чи товарних) та специфікаціях, що виписуються на кожну партію;

- договір поставки № 0401-1 від 04.01.2021 з ТОВ «МІТСТАР» (в особі директора ОСОБА_16 ), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеними у рахунках-фактурах та накладних (товаротранспортних чи товарних), що виписуються на кожну партію товару;

- договір поставки № 66-20 від 24.12.2020 з ТОВ «ОПТІМУМТОРГ» (в особі директора ОСОБА_17 ), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію м`ясо птиці та її частини, а також іншу курячу та індичу продукцію у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеними у видаткових накладних, що виписуються на кожну партію продукції;

- договір поставки № 30/12/20 від 30.12.2020 з ТОВ «Агрофірма «Роси Карпат» (в особі директора ОСОБА_18 ), відповідно до якого постачальник має передати у власність покупцеві продукцію, а покупець прийняти та оплатити її;

- договір поставки № 24038 від 04.01.2021 з ТОВ «СТРОНГ-ТРЕЙД» (в особі директора ОСОБА_19 ), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар м`ясо свинини у півтушках, м`ясо свинини кускове, субпродукти охолоджені або заморожені партіям, відповідно до заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість;

- договір поставки № 029-320 від 29.12.2020 з ТОВ «Торговий дім «Перша м`ясна компанія» (в особі директора ОСОБА_20 ), відповідно до якого постачальник має поставляти та передавати у власність покупця продукцію в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у додатках до даного договору (специфікаціях), а покупець приймати й оплачувати її;

- договір поставки № МТД-1502-01/2021 від 15.02.2021 з ТОВ «М`ясний торговий дім» (в особі директора ОСОБА_21 ), за умовами якого продавець зобов`язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець має здійснити оплату за товар і прийняти його.

До того ж між ТОВ «Сіті Стронг» (як замовником), в особі директора Кучеровського А.К., й ТОВ «БІГ СОФТ» (як виконавцем), в особі директора ОСОБА_22 були укладені договори про надання послуг з перевезення вантажу від 04.01.2021 № 04/01-21/1, від 01.04.2021 № 01/04-5, за умовами якого виконавець зобов`язується за плату та за замовленнями замовника виконувати перевезення вантажів автомобільним вантажним транспортом на території України, а замовник прийняти надані послуги та здійснити їх оплату (відшкодування вартості отриманої споживачем води).

01.01.2021 ТОВ «Сіті Стронг» (як споживач), в особі директора ОСОБА_3 , і ТОВ «Хімволокно Енергія» (основний споживач), в особі директора ОСОБА_23 , уклали договір №70 про технічне забезпечення та спеціальне використання водопровідних та каналізаційних мереж. Згідно цього договору основний споживач має надавати споживачу послуги з передачі води з урахуванням водовідведення за тарифами водопостачальної компанії й послуги зі спільного використання водопровідних та каналізаційних мереж основного споживача, а споживач своєчасно оплачувати отримані послуги.

01.01.2021 ТОВ «Сіті Стронг» (як сторона 2), в особі директора ОСОБА_3 , і ТОВ «Хімволокно Енергія» (сторона 1), в особі директора ОСОБА_23 , уклали договір №70 про компенсацію витрат електроенергії та технічне обслуговування внутрішніх мереж. Відповідно цього договору сторона 1 має надавати стороні 2 оплатні послуги з компенсації витрат електроенергії для забезпечення потреб електроустановок сторони 2 встановленою потужністю та за ІІІ категорії надійності (вказана послуга є відшкодуванням стороні 1 вартості спожитої стороною 2 електроенергії за тарифами електропостачальної компанії); послуги з технічного забезпечення електропостачання сторони 2; послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії; послуги з технічного обслуговування внутрішніх мереж та мереж зовнішнього освітлення.

Крім того, 01.04.2021 ТОВ «Сіті Стронг» (як суборендар), в особі директора ОСОБА_3 , уклало із ТОВ «ВІН Б-52» (орендарем), в особі директора ОСОБА_24 , договір суборенди №21ЮА/21-04, відповідно дот умов якого орендар передає суборендарю у тимчасове оплатне користування частину нежилого приміщення на 2-му поверсі, загальною площею 20,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52. Приміщення передається в суборенду з метою використання його за цільовим призначенням (як офісного приміщення) та здійснення діяльності суборендаря. При цьому у даному договорів міститься посилання на те, що право оренди передано власником нежилих приміщень орендарю за договором оренди № 01-04/21 від 01.04.2021.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами поставок (купівлі-продажу), договорами щодо надання послуг (виконання робіт), а також використання придбаних (отриманих) товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивач подав до суду копії наступних документів: договорів поставок (купівлі-продажу) із постачальниками та покупцями м`ясної продукції, договорів оренди (суборенди) нежилих приміщень (офісних, складських, виробничих) та автотранспортних засобів, договорів щодо надання супутніх послуг (складського зберігання, перевезення вантажів, постачання електроенергії та води), специфікацій, рахунків-фактур (рахунків на оплату), видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій виробників придбаної продукції, актів прийому-передачі тари покупцю, актів прийому-передачі орендованих приміщень, актів наданих послуг, актів виконаних робіт з перевезення вантажів автомобільним транспортом, актів прийому-передачі готової продукції (сировини), накладних на переміщення товарно-матеріальних цінностей, актів про відходи на виробництві, звітів виробництва за зміну, калькуляції собівартості реалізованої продукції, а також оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 201 «Сировини й матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 231 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 26 «Готова продукція», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 651 «За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування», 661 «Розрахунки за заробітною платою», 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами», 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 791 «Результат від операційної діяльності», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 92 «Адміністративні витрати» за звітні періоди січень червень 2021 року.

Крім того, в якості документальних доказів проведення розрахунків зі своїми контрагентами-постачальниками та, відповідно й сплати сум ПДВ у цінах за поставлені товари (надані послуги), що були віднесені до складу податкового кредиту за звітні періоди січень-червень 2021 року, позивач подав до матеріалів справи копії актів звірки взаємних розрахунків із окремими контрагентами-постачальниками, виписок банків (а саме Акціонерного товариства «Європейський промисловий банк», МФО 377090; Акціонерного товариства «Укрексімбанк», МФО 322313; АБ «Укргазбанк»; АТ «Ощадбанк» МФО 322669; АТ «Банк Кредит Дніпро») з розрахункових рахунків ТОВ «Сіті Стронг» за період січень червень 2021 року, а також оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за той самий період, які містять зведені відомості щодо здійснених Товариством безготівкових розрахунків із суб`єктами підприємницької діяльності за одержані товари (послуги) на підставі відповідних платіжних документів та інших первинних документів.

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище документи у сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Вказані документи відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

При цьому, як вбачається з тексту акта перевірки (стор. 7 акта перевірки), ТОВ «Сіті Стронг» виконало вимоги письмового запиту контролюючого органу від 01.05.2023 та надало для проведення документальної перевірки необхідні первинні документи. Дослідивши та проаналізувавши такі пред`явлені платником (позивачем) до перевірки первинні документи перевіряючі визнали їх достатніми та належним чином оформленими, оскільки жодні зауваження до їх змісту та форми в акті перевірки відсутні. Більш того ГУ ДПС у Київській області не заперечує як таку реальність (товарність) господарських операцій, проведених між ТОВ «Сіті Стронг» та його контрагентами-постачальниками / -покупцями, наявність економічної доцільності на укладення між сторонами тих чи інших договорів, а також факти використання придбаних товарів (отриманих послуг) у власній господарській діяльності.

Надаючи окремо правову оцінку посиланню відповідача в акті перевірки на неможливість підтвердження права позивача на отримання заявленої ним у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 рік суми бюджетного відшкодування з причини ненадання під час здійснення перевірки платіжних документів й банківських виписок, суд виходить з наступного.

За змістом п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Також у силу припису п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 зазначеного Кодексу при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

В той же час відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.6 вищезазначеної статті Кодексу).

Згідно із п.п 44.6 і 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Також у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

У силу п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Проаналізувавши зміст акта перевірки та інших поданих відповідачем до матеріалів цієї справи документів, зокрема, додатків до відзиву на адміністративний позов, суд встановив відсутність доказів того, що відповідач запитував у позивача в ході проведення перевірки у встановленому чинним законодавством порядку оригінали чи копії таких документів як платіжні (розрахункові) документи, банківські виписки. Так, оригінал або копію відповідного письмового запиту ГУ ДПС, адресованого позивачу, із вимогою надати вищезазначені документи, а також докази його вручення позивачу відповідач до суду не подав. Водночас позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним надавалися для дослідження перевіряючим як банківські виписки, так й оборотно-сальдові відомості по рахунку 631. При цьому, ці твердження позивача відповідач не спростував належними та достатніми доказами, наявність яких у таких випадках передбачена нормами п. 85.4 ст. 85 ПК України відповідним актом, що засвідчує відмову Товариства у наданні до перевірки певних документів (згадка про який у тексті акта перевірки відсутня), та доказами вжиття заходів для притягнення платника до відповідальності за фактом ненадання таких документів у вигляді прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції, визначеної ст. 121 ПК України.

Окрім того, суд враховує те, що в акті перевірки зазначено дослідження перевіряючими серед іншого й оборотно-сальдових відомостей та карток субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» за період січень-червень 2021 року. За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активі, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ». Зокрема, на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядником в розрізі кожного документа (рахунку) на сплату.

Аналіз наведених вище положень Інструкції, Закону № 996-ХІV та Положення № 88 у сукупності дає підстави для висновку, оборотно-сальдова відомість та картки по субрахунку 631 є нічим іншим як зведеними обліковими документами, що складається на підставі первинних документів та містять дані щодо стану проведення розрахунків між платником та його контрагентами-постачальниками.

У контексті наведеного суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідач не вказав на наявність будь-яких розбіжностей між даними, відображеними в оборотно-сальдових відомостях, та зафіксованими у банківських виписках за відповідні звітні періоди, як й не довів суду, що останні є дефектними або містять недостовірні відомості.

Таким чином, висновки акта перевірки в частині порушення ТОВ «Сіті Стронг» приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.

Стосовно висновку акта перевірки щодо порушення ТОВ «Сіті Стронг» норм п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартості браку у виробництві продукції, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу, - тобто, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підпунктом 189.1 ст. 189 ПК України визначено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Господарською діяльністю згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Зміст наведених положень Кодексу у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з ПДВ за основною ставкою згідно з пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Отже, при списанні товарів, що втратили споживчі властивості, наприклад, непридатної для подальшого використання частини м`ясної сировини у вигляді її відходів та браку, отриманих (виявленого) у результаті обробки такої сировини, податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються за умови, що вартість таких товарів включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об`єктом оподаткування ПДВ та пов`язані з отриманням доходів. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 802/1020/14-а.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій брак у виробництві обліковується на рахунку 24 «Брак у виробництві». Даний рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використана за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред`явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва.

У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

За дебетом рахунку 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Відповідно до п. 14 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, до складу інших прямих витрат включаються, зокрема, втрати від браку, котрі складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість.

Як пояснив представник позивача у позові, керуючись приписами Закону № 996-ХІV, ТОВ «Сіті Стронг» прийняло наказ від 01.01.2021 № 1.2021 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку», яким серед іншого визначено порядок обліку витрат, їх структуру. Зокрема, закріплено, що формування прямої виробничої собівартості готової продукції здійснюється на підставі калькуляції, що затверджується директором Підприємства на кожний окремий місяць і містить норму затрат основних і допоміжних матеріалів, матеріалів, витрат з оплати праці та інших прями виробничих витрат на певну кількість кілограмів виготовленої продукції. Собівартість готової продукції складається з: виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду; змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Прямі витрати на виробництво продукції включають: прямі матеріальні витрати (основні та допоміжна матеріали); прямі витрат на оплату праці; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У свою чергу до складу інших прямих витрат включаються, в тому числі: втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

При цьому встановлено, що середньомісячні допустимі норми технічно неминучого браку з технологічних причин, що виникає у виробничому процесі у розмірі не більше 10 % від вартості загального обсягу виготовлених виробів (тобто, в процесі виробництва виникає внутрішній (виявлений у процесі виробництва), виробничий, технічно неминучий (обумовлений технологічними умовами виробництва) брак. При виявленні технічно неминучого браку, який не перевищує норми, встановленої на підприємстві, підприємство не має права вимагати відшкодування вартості такого браку від працівників, які виробили технічно неминучий брак. Якщо виявлений брак неможливо виправити, то брак визнається невиправним. В бухгалтерському обліку собівартість внутрішнього, виробничого, технічно неминучого, невиправного браку відносять на «Витрати» і включають у витрати того ж місяця, у якому він був виявлений).

Наведені положення Наказу Товариства про облікову політику контролюючим органом не були визнанні такими, що суперечать приписам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема - Правилам (стандартам) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Товариство пояснило, що відображало по дебету рахунку бухгалтерського обліку 24 «Брак у виробництві» й по кредиту рахунку 231 «Виробництво» прямі матеріальні виробничі витрати в частині відходів від обробки м`ясної сировини на загальну суму 5156475,00 грн. в травні 2021 року, а також зазначену суму витрат по дебету рахунку 901 «Собівартість готової продукції» й кредиту рахунку 24 «Брак у виробництві». Тобто, до калькуляції собівартості виготовленої продукції за період травень 2021 року включались витрати на втрати від браку в сумі 5 156 475,00 грн. При цьому відбракування та списання відбракованої частини сировини в результаті обробки м`яса є частиною єдиного виробничого процесу, а не окремою операцією.

Отже, враховуючи наведене суд погоджується із позицією позивача про те, що обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість відбракованої в процесі господарської діяльності м`ясної сировини у позивача відсутній, оскільки товарно-матеріальні цінності використовувались саме у процесі господарської діяльності Товариства та не приймали участь у операціях, перелічених у п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції від 27.10.2023 № 0.0.3274435009.1, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 26840,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області судових витрат по оплаті судового збору в сумі 26 840,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.06.2023 за № 0096690713 і № 0096700713.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Стронг» (код ЄДРПОУ 43018922, адреса місцезнаходження: 03170, Київська обл., Обухівський р-н, с. Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, 30/17) витрати по оплаті судового збору в розмірі 26 840,00 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 липня 2024 р.