Постанова

від 09.10.2024 по справі 320/37379/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/37379/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТРОНГ" до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІ СТРОНГ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2023 № 0096690713 та № 0096700713.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 28 червня 2024 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що під час проведення перевірки платником податків не було надано платіжних документів та/або банківських виписок за перевіряємий період. Апелянт зазначив, що посилання суду першої інстанції на оборотно-сальдові відомості як на підставу наявного у позивача доказу оплати за товар, послуги, не є правильними, оскільки останні складені в односторонньому порядку та не мають обов`язкових реквізитів первинного документа, тому не є первинними документами в силу закону. Також апелянт вважає, що врахування під час розгляду справи первинних документів- банківських виписок, наданих позивачем, які не були надані та досліджені під час документальної перевірки, призвело по суті до проведення судом повторної податкової перевірки та порушення принципу змагальності сторін в адміністративному судочинстві.

Також апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість відбракованої в процесі господарської діяльності м`ясної сировини, є необґрунтованим, оскільки такі висновки ґрунтуються на припущеннях, без посилань на наявні у справі докази.

Позивач подав відзив та додаткові пояснення на апеляційну скаргу відповідача, у яких просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. Акт ненадання документів не складався, що не заперечується відповідачем. Позивач зазначив, що надав на запит контролюючого органу всі витребовані ним документи.

Також позивач вказав, що обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість відбракованої в процесі господарської діяльності м`ясної сировини у нього відсутній, оскільки товарно-матеріальні цінності використовувались саме у процесі господарської діяльності Товариства та не приймали участь у операціях, перелічених у п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "СІТІ СТРОНГ" засноване Громадською організацією "Надія".

Розпорядженням виконавчого органу Київської обласної державної адміністрації від 16.01.2021 № 40 ТОВ "СІТІ СТРОНГ" надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям, створеним громадськими організаціями осіб з інвалідністю, на період з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.

Товариство подало за звітний період-лютий 2023 року податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій серед іншого задекларувало: у рядку 17 «усього податкового кредиту» - 33 111 102 грн., рядку 19 «від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 33103335 грн., рядку 20.2.1 «сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 32071107 грн., рядку 21 «сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» - 1032228 грн.

У травні 2023 року ГУ ДПС у Київській області на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» цього ж Кодексу) провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СІТІ СТРОНГ" з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за звітний період-лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з державного бюджету на рахунок платника у банку.

Результати перевірки оформлені Актом перевірки від 16.05.2022 № 9525/10-36-07-13/43018922, у висновках якого вказано про порушення позивачем п. 198.5 ст.198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за звітний період лютий 2023 року на 1 031 295,00 грн., та стало підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні за вказаний звітний період в частині суми 32071107,00 грн.

У Акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки Товариство документально підтвердило правомірність застосування ним у вказані вище періоди 2021 року норм п. 8 підрозд. 2 розд. ХХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України в частині застосування пільгового режиму оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим встановлено, що упродовж січня-червня 2021 року позивач здійснював реалізацію м`ясної продукції власного виробництва (ковбасних виробів, м`яса курки та свинини) без ПДВ, із призначенням коду податкової пільги 14060462. Для виробництва вказаної продукції Товариство придбавало у контрагентів-постачальників на території України м`ясну сировину (тушки/півтушки курей (курчат), індиків, гусей та свиней, охолоджені частини свиней, ягнят, сало, напівфабрикати), а також супутні послуги (роботи) за цінами з податком на додану вартість. До перевірки на підтвердження правомірності формування заявленої до бюджетного відшкодування суми податку Товариством були подані первинні документи (а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти наданих послуг, штатні розписи, технологічна карти, акти прийому-передачі готової продукції, сировини, прибуткові накладні, оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 20, 23, 24, 26, 361, 631, 651, 6851, 71, 70, 90, 92 (зауважень до змісту яких в акті перевірки не зафіксовано), а також картки бухгалтерських рахунків 361 і 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Водночас платіжні документи (платіжні інструкції) та виписки банку, що підтверджують факти оплати вартості товарів (робіт, послуг) й відповідних сум податку на додану вартість надано не було. Контролюючий орган дійшов висновку що Товариство не підтвердило документально оплату сум податку на додану вартість, заявлених у складі від`ємного значення, яке було задеклароване до бюджетного відшкодування.

Також було встановлено, що Товариство відобразило: по дебету рахунку 24 «Брак у виробництві» та кредиту рахунку 231 «Виробництво» прямі матеріальні виробничі витрати в частині відходів на загальну суму 5 151 140 грн. На переконання контролюючого органу податковий кредит з податку на додану вартість, отриманий Товариством при придбанні сировини (за ціною, що включала в себе податок на додану вартість), та використані для виробництва бракованої продукції, визнається на загальних підставах та включається до податкової декларації. Разом з тим, Товариство відповідно до норм пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мало нарахувати собі за травень 2021 року податкові зобов`язання на собівартість бракованої продукції (браку в результаті обробки м`ясної сировини) та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду й зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у терміни, встановлені зазначеним Кодексом, зведену податкову накладну на загальну суму постачання 5156474,00 грн. (з них ПДВ - 1 031 295,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.06.2023 за № 0096690713, яким відмовлено позивачу в наданні задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період-лютий 2023 року (реєстр. №9054575780 від 20.03.2023) бюджетному відшкодуванні на суму 32017107,00 грн.;

- від 06.06.2023 за № 0096700713, яким зменшено позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період-лютий 2023 року від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1031295,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.14. статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктами 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням наведеним у статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "СІТІ СТРОНГ" здійснювало діяльність з виробництво м`ясних продуктів, що задекларована ним як основний вид економічної діяльності.

У періоди 2020 - 2021 років між ТОВ "СІТІ СТРОНГ" (як покупцем) і суб`єктами підприємницької діяльності - постачальниками / продавцями були укладені договори поставок (купівлі-продажу) товарно-матеріальних цінностей (м`ясної сировини, напівфабрикатів), а саме: договір купівлі-продажу № 04/01 від 04.01.2021 з ТОВ "УПГ-ІНВІЕСТ"; договори поставки № 13-пу від 03.02.2021, № 0501/21-МПЗ від 05.01.2021 з ТОВ "АГРО-ОВЕН"; договір поставки № АР/21/0113 від 13.01.2021 з ТОВ "АГРО-РОСЬ"; договір поставки № 04/01/21/К від 04.01.2021 з ТОВ "АГРОЕФЕКТ-ПТИЦЯ"; договір поставки № 20/01/21-1 від 20.01.2021 з ТОВ "АгроМіт 2018"; договори поставок № 02/02/2021 від 02.02.2021, № 13/02/2021 від 13.02.2021 з ТОВ "Агроном Центр"; договори купівлі-продажу № 99/20 від 18.12.2020, №99/20-о від 18.12.2020, № 99/20-К від 18.12.2020 з ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський"; договір поставки № 9/21 від 17.03.2021 з ТОВ "Білий берег"; договір поставки № 1/01-21 від 04.01.2021 з ТОВ "ТД "Галицька свіжина"; договір поставки № 22/01-2021 від 22.01.2021 з ТОВ "ЗООТЕХ"; договір поставки № 49МП від 15.03.2021 з ТОВ "М`ясник Прикарпаття"; договір купівлі-продажу з Фермерським господарством "Масарівські Липки"; договори поставок № 19 від 04.03.2021, № 2 від 04.01.2021 з ТОВС "МАЯК-3"; договір поставки № 0401-1 від 04.01.2021 з ТОВ "МІТСТАР"; договір поставки № 66-20 від 24.12.2020 з ТОВ "ОПТІМУМТОРГ"; договір поставки № 30/12/20 від 30.12.2020 з ТОВ "Агрофірма "Роси Карпат"; договір поставки № 24038 від 04.01.2021 з ТОВ "СТРОНГ-ТРЕЙД"; договір поставки № 029-320 від 29.12.2020 з ТОВ "Торговий дім "Перша м`ясна компанія"; договір поставки № МТД-1502-01/2021 від 15.02.2021 з ТОВ "М`ясний торговий дім".

Також між позивачем та ТОВ "БІГ СОФТ" укладено договори про надання послуг з перевезення вантажу від 04.01.2021 № 04/01-21/1, від 01.04.2021 № 01/04-5.

01.01.2021 між ТОВ "СІТІ СТРОНГ" та ТОВ "Хімволокно Енергія" укладено договір №70 про технічне забезпечення та спеціальне використання водопровідних та каналізаційних мереж.

01.01.2021 між ТОВ "СІТІ СТРОНГ" та ТОВ "Хімволокно Енергія" укладено договір №70 про компенсацію витрат електроенергії та технічне обслуговування внутрішніх мереж.

01.04.2021 між ТОВ "СІТІ СТРОНГ" (як суборендар) та ТОВ "ВІН Б-52" (орендарем)

укладено договір суборенди №21ЮА/21-04.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: договори поставок (купівлі-продажу) із постачальниками та покупцями м`ясної продукції; договори оренди (суборенди) нежилих приміщень (офісних, складських, виробничих) та автотранспортних засобів; договори щодо надання супутніх послуг (складського зберігання, перевезення вантажів, постачання електроенергії та води); специфікації; рахунки-фактур (рахунків на оплату); видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; декларації виробників придбаної продукції; акти прийому-передачі тари покупцю; акти прийому-передачі орендованих приміщень; акти наданих послуг; акти виконаних робіт з перевезення вантажів автомобільним транспортом; акти прийому-передачі готової продукції (сировини); накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей; акти про відходи на виробництві; звіти виробництва за зміну; калькуляції собівартості реалізованої продукції; оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 201 «Сировини й матеріали», 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби», 231 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 26 «Готова продукція», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 651 «За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування», 661 «Розрахунки за заробітною платою», 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами», 701 «Дохід від реалізації готової продукції», 791 «Результат від операційної діяльності», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 92 «Адміністративні витрати» за звітні періоди січень - червень 2021 року.

Також на підтвердження проведення розрахунків зі своїми контрагентами-постачальниками та, відповідно й сплати сум ПДВ у цінах за поставлені товари (надані послуги), що були віднесені до складу податкового кредиту за звітні періоди січень-червень 2021 року позивачем було подано до суду копії актів звірки взаємних розрахунків із окремими контрагентами-постачальниками; виписки банків, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», містять відомості про господарських операції та підтверджують їх здійснення.

У свою чергу, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

У Акті перевірки контролюючий орган зазначив про неможливість підтвердження права позивача на отримання заявленої ним у податковій декларації з ПДВ за лютий 2023 рік суми бюджетного відшкодування з причини ненадання під час здійснення перевірки платіжних документів й банківських виписок.

З приводу вказаного висновку контролюючого органу колегія суддів зазначає наступне.

У Акті перевірки (ст.36) контролюючий органом зазначено, що у ході перевірки директору Товариства було надано запит від 01.05.2023 щодо надання для перевірки документів за звітні періоди, що безпосередньо стосуються предмету перевірки.

Директором Товариства контролюючому органу надані вищезазначені документи.

В судовому засіданні представник позивач наголошував, що на виконання зазначеного запиту працівникам податкового органу були надані усі первинні документи.

Колегія суддів зазначає, що згідно вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Матеріали справи не містять доказів та контролюючим органом не заперечується той факт, що під час перевірки не було зафіксовано у визначений спосіб (акт про відмову у наданні документів) факт відмови надання платником податків документів.

На переконання колегії суддів відповідач не довів належними і допустимими доказами факт відсутності зазначених документів під час перевірки, враховуючи, що ці документи наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року по справі №814/3617/14.

Крім того, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в акті перевірки наявні відомості про дослідження перевіряючими серед іншого й оборотно-сальдових відомостей та карток субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки із вітчизняними постачальниками» за період січень-червень 2021 року.

За змістом положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активі, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги.

За кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має такі субрахунки: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та 633 «Розрахунки з учасниками ПФГ». Зокрема, на субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

В Акті перевірки та в ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції відповідач не вказував на наявність будь-яких розбіжностей між даними, відображеними в оборотно-сальдових відомостях, та зафіксованими у банківських виписках за відповідні звітні періоди, як й не довів суду, що останні є дефектними або містять недостовірні відомості.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки в частині порушення позивачем приписів п. 200.4 ст. 200 ПК України не знайшли свого нормативного та документального підтвердження. Щодо висновку Акта перевірки про порушення ТОВ «Сіті Стронг» норм п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартості браку у виробництві продукції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 189.9 статті 189 ПК України передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Виходячи із змісту положень п. г п. 189.5 ст. 198 ПК України, є операції, які не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України під терміном "господарська діяльність" з метою застосування норм ПК України розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.231 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України, однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Отже не є господарською діяльністю операція, яка позбавлена розумної економічної причини, та сформована лише з метою отримання податкових вигод.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій брак у виробництві обліковується на рахунку 24 «Брак у виробництві». Даний рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використана за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред`явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, який виявлений в процесі виробництва.

У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути остаточним або виправним.

За дебетом рахунку 24 «Брак у виробництві» відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Згіднно п. 14 Правил (стандартів) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, до складу інших прямих витрат включаються, зокрема, втрати від браку, котрі складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість.

У позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу позивач пояснив, що ТОВ «Сіті Стронг» прийняло наказ від 01.01.2021 № 1.2021 «Про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку», яким серед іншого визначено порядок обліку витрат, їх структуру. У наказі закріплено, що формування прямої виробничої собівартості готової продукції здійснюється на підставі калькуляції, що затверджується директором Підприємства на кожний окремий місяць і містить норму затрат основних і допоміжних матеріалів, матеріалів, витрат з оплати праці та інших прями виробничих витрат на певну кількість кілограмів виготовленої продукції. Собівартість готової продукції складається з: виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду; змінних та постійних загальновиробничих витрат. Прямі витрати на виробництво продукції включають: прямі матеріальні витрати (основні та допоміжна матеріали); прямі витрат на оплату праці; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартість інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

У свою чергу до складу інших прямих витрат включаються, в тому числі: втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

При цьому встановлено, що середньомісячні допустимі норми технічно неминучого браку з технологічних причин, що виникає у виробничому процесі у розмірі не більше 10 % від вартості загального обсягу виготовлених виробів (тобто, в процесі виробництва виникає внутрішній (виявлений у процесі виробництва), виробничий, технічно неминучий (обумовлений технологічними умовами виробництва) брак. При виявленні технічно неминучого браку, який не перевищує норми, встановленої на підприємстві, підприємство не має права вимагати відшкодування вартості такого браку від працівників, які виробили технічно неминучий брак. Якщо виявлений брак неможливо виправити, то брак визнається невиправним. В бухгалтерському обліку собівартість внутрішнього, виробничого, технічно неминучого, невиправного браку відносять на «Витрати» і включають у витрати того ж місяця, у якому він був виявлений).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки контролюючий орган не визнав наведені положення Наказу, та зазначив, що вони суперечать приписам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зокрема - Правилам (стандартам) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Судом встановлено, що Товариство відобразило: по дебету рахунку 24 «Брак у виробництві» та кредиту рахунку 231 «Виробництво» прямі матеріальні виробничі витрати в частині відходів на загальну суму 5 151 140 грн. в травні 2021 року, а також зазначену суму витрат по дебету рахунку 901 «Собівартість готової продукції» й кредиту рахунку 24 «Брак у виробництві». Тобто, до калькуляції собівартості виготовленої продукції за період травень 2021 року включались витрати на втрати від браку в сумі 5 156 475,00 грн. При цьому відбракування та списання відбракованої частини сировини в результаті обробки м`яса є частиною єдиного виробничого процесу, а не окремою операцією.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов`язок нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість відбракованої в процесі господарської діяльності м`ясної сировини у позивача відсутній, оскільки товарно-матеріальні цінності використовувались саме у процесі господарської діяльності Товариства та не приймали участь у операціях, перелічених у п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2023 № 0096690713 та № 0096700713.

Суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області- залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких