Рішення

від 01.07.2024 по справі 320/10095/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 року справа №320/10095/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 24209740) щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16.12.2021 по 17.10.2023;

- стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24209740) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16.12.2021 по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача із заявою про оформлення запису у трудовій книжці та видачі трудової книжки на руки, а також про здійснення повного розрахунку. Розпорядженням відповідача від 11.09.2023 № 227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду, позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021, оформлено запис у трудовій книжці та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18 324, 00 грн. Вихідну допомогу при звільненні позивач отримала 14.09.2023. Позивач зазначає, що відповідачем їй не виплачено відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, в якості компенсації майнових втрат, яких позивач зазнала внаслідок бездіяльності Бориспільської районної державної адміністрації щодо звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 16.12.2021, виплати позивачу вихідної допомоги у зв?язку зі звільненням, а також оформлення та видачі трудової книжки на руки, чим відповідач порушив її права та інтереси.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/10095/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №320/10095/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, яку отримано відповідачем в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

03.04.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно заяви позивача від 06.09.2023, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 № 320/2484/22 (яке набрало законної сили), було прийнято розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 11.09.2023 № 227 про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду. 3 даним розпорядженням позивача було ознайомлено 19.09.2023 та видано трудову книжку. Вихідна допомога позивачу була виплачена 14.09.2023 в сумі 18324,00 грн. з урахуванням податків та зборів, як визначено в рішенні суду. Таким чином відповідач виконав вимоги суду, і не вбачає порушення вимог законодавства.

10.04.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, згідно якої остання повідомляє суд, що не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 2007 року працювала на різних посадах Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області та управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області.

04.01.2021 у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою в Україні, позивача попереджено про можливе майбутнє звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП з займаної посади начальника відділу персоніфікованого обліку пільг управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області з 04.02.2021 з гарантованою виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, на виконання постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807 «Про утворення та ліквідацію районів», плану заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій Київської області, затвердженого головою КОДА.

На момент попередження позивач перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, мала статус одинокої матері. Термін відпустки закінчувався 25.01.2022.

У процесі реорганізації (припинення) Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації та управління соціального захисту населення Переяслав- Хмельницької РДА щодо позивача не приймались розпорядження про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, не здійснювались записи у трудову книжку, виплати з проведення повного розрахунку при звільненні, трудова книжка не вручалась.

В рамках реформи, Переяслав-Хмельнипьку РДА реорганізовано, шляхом приєднання до Бориспільської РДА, як юридичну особу припинено.

На виконання постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1635-р від 16.12.2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», якою серед іншого передбачено: здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій ліквідованих районів шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1.

За змістом відомостей у додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1635-р до Бориспільської районної адміністрації приєднались реорганізовані Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація та Яготинська райдержадміністрація ліквідованих районів (Переяслав- Хмельницького та Яготинського).

Відповідно до п. 7 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1321 від 16.12.2020, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації № 17 від 11.01.2021, утворено комісію з реорганізації Переяслав-Хмельницької РДА згідно Плану заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій Київської області, затвердженого головою Київської ОДА від 31.12.2020.

Згідно з п. 8 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», затвердженого постановою КМУ №1321 від 16.12.2020 перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

29.03.2021 розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації № 170 затверджено передавальний акт, відповідно до якого, відбулась реорганізація Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Бориспільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24209740) з відповідною передачею майна, активів, зобов`язань, а також повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво).

У пункті 8.1. передавального акту міститься застереження про те, що комісія з реорганізації Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації передає, а Бориспільська районна державна адміністрація приймає матеріали та документи сектору управління персоналом апарату Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації (додаток №17), серед яких у додатку № 17 - особову справу позивача, трудову книжку позивача.

21.07.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, внесено запис про припинення Переяслав- Хмельницької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 24219983).

Відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №320/2484/22 судом вирішено зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області звільнити позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021, зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області оформити запис у трудовій книжці позивача про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021 та видати позивачу на руки трудову книжку, а також стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18324,00 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні).

У частині позовної вимоги про стягнення з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16.12.2021 по день ухвалення судового рішення, Київським окружним адміністративним судом було зазначено, що за приписами ст. 117 КЗпП, роботодавець у разі затримки розрахунку при звільненні чи видачі трудової книжки, має сплатити працівникові компенсацію, проте, наразі, на переконання суду, такі вимоги є передчасними, оскільки лише у цьому спорі встановлено право позивача на звільнення та виплату вихідної допомоги при звільненні, при цьому, роботодавець має сплатити таку компенсацію самостійно, а у разі відмови у її нарахуванні, остання має стягуватися у судовому порядку.

06.09.2023 позивач звернулася до Бориспільської районної державної адміністрації із заявою про оформлення запису у трудовій книжці та видачі трудової книжки, а також про здійснення повного розрахунку.

Судом встановлено, що Розпорядженням Бориспільської районної військової адміністрації Київської області від 11.09.2023 № 227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду», позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021, оформлено запис у трудовій книжці та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18 324,00 грн. 3 даним розпорядженням позивач була ознайомлена 19.09.2023, про що свідчить її підпис на ньому. Вихідну допомогу при звільненні у сумі 14750, 82 грн. позивач отримала 14.09.2023, що підтверджується копією виписки по її картковому рахунку.

В той же час відповідачем не виплачено позивачу відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16.12.2021 по 17.10.2023, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Пунктом 20 Постанови №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, відповідно до п.2.2 Рішення Конституційного суду України №4-р\2012 від 22.02.2012 року, аналіз ст.ст.116,117 К3пП України свідчить про те, що невиплата звільненому працівнику всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Згідно з постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 К3пП України, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим порушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, який є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальним є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 К3П України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, дає необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №320/2484/22 судом вирішено зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області звільнити позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021, зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області оформити запис у трудовій книжці позивача про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021 та видати позивачу на руки трудову книжку, а також стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18324,00 грн. (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні).

Так, Розпорядженням Бориспільської районної військової адміністрації Київської області від 11.09.2023 № 227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду», позивача звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16.12.2021, оформлено запис у трудовій книжці та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18 324, 00 грн. 3 даним розпорядженням позивач була ознайомлена 19.09.2023, про що свідчить її підпис на ньому. Вихідну допомогу при звільненні у сумі 14750, 82 грн. позивач отримала 14.09.2023, що підтверджується копією виписки по її картковому рахунку.

В той же час відповідачем не виплачено позивачу відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

За наведених обставин, відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, починаючи з 16.12.2021.

Разом з тим, визначаючи період, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує, що станом на дату виплати позивачу індексації грошового забезпечення діяла редакція частини першої статті 117 КЗпП України, яка передбачала, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, оскільки період затримки розрахунку при звільненні перевищує 6 місяців, то у відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності у подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №806/345/16, від 18.07.2018 у справі №825/325/16, від 04.04.2018 у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №6-39цс11.

Згідно з ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 №100 (далі - Порядок № 100), середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох, місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів/(годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що суд не може самостійно проводити розрахунки і визначати розмір виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на власний розсуд.

Враховуючи застереження у ст. 117 КЗпП щодо компенсації за несвоєчасний розрахунок, який не може перевищувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за шість місяців суд дійшов висновку, що порушення права позивача, у даному випадку, має відбуватися шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльність Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 24209740) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16.12.2021 по 17.10.2023 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16.12.2021 по день ухвалення судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, але не більш як за шість місяців.

Стосовно способу захисту порушеного права заявника суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту ст.13 Конвенції наведено у низці рішень Європейського суду з прав людини, зокрема: у рішенні від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" визначено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, адже протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, для реального та найшвидшого відновлення суб`єктивного права громадянина на одержання грошових платежів у належному розмірі суб`єкта владних повноважень повинен вчинити власне волевиявлення з приводу призначення виплати (допомоги тощо) та негайно після настання цієї події ініціювати або процедуру перерахування безготівкових коштів у власність зацікавленої особи (у разі достатності власних фінансових ресурсів для проведення виплати), або процедуру отримання від розпорядника публічних коштів вищого рівня додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.

Застосування у даному конкретному випадку такого способу захисту порушеного права як стягнення коштів (за відсутності окремого та чітко визначеного джерела виплати) об`єктивно здатне призвести до порушення права невизначеного кола інших осіб на отримання від суб`єкта владних повноважень поточних платежів з оплати праці (винагороди за службу).

Тому суду належить застосувати ч.2 ст.5 і ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позову і надати право заявнику на захист у спосіб, котрий сформульований у резолютивній частині даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з коригуванням способу відновлення порушеного права, що в даному випадку, на переконання суду, є належним способом захисту.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

За наслідками розгляду даної справи, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

Керуючись статтями 143, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 24209740) щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16.12.2021 по 17.10.2023.

Зобов`язати Бориспільську районну державну адміністрацію (код ЄДРПОУ 24209740) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16.12.2021 по день ухвалення судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, але не більш як за шість місяців.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (вул. Київський шлях, 74, м. Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 24209740).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.