Постанова

від 14.02.2025 по справі 320/10095/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10095/24 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Штульман І.В.

суддів: Вівдиченко Т.Р.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася в Київський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплату їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16 грудня 2021 року по 17 жовтня 2023 року;

- стягнення на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Бориспільської районної державної адміністрації Київської області щодо ненарахування та невиплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16 грудня 2021 року по 17 жовтня 2023 року. Зобов`язано Бориспільську районну державну адміністрацію нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, але не більш як за шість місяців. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався статтею 117 Кодекс законів про працю (далі - КЗпП) України щодо компенсації за несвоєчасний розрахунок, який не може перевищувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за шість місяців порушення права позивача.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Бориспільська районна державна адміністрація (далі - РДА) Київської області (надалі - апелянт) звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно заяви позивача від 06 вересня 2023 року, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року №320/2484/22, прийнято розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 11 вересня 2023 року №227 про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду. З даним розпорядженням позивача було ознайомлено 19 вересня 2023 року та видано трудову книжку. Вихідна допомога позивачу була виплачена 14 вересня 2023 року в сумі 18324,00 грн, з урахуванням податків та зборів, як визначено в рішенні суду. Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 пропущено процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги відповідача у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що до Бориспільської РДА, як до правонаступника Переяслав-Хмельницької РДА, перейшло не лише майно, яким Бориспільська РДА вважає у тому числі особову справу та трудову книжку ОСОБА_1 , а й зобов`язання Переяслав-Хмельницької РДА по належному оформленню її звільнення, видачі позивачу трудової книжки та здійснення усіх виплат, передбачених діючим законодавством.

Відповідачем подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що трудові відносини між ОСОБА_1 та відповідачем були відсутні, не було укладено жодного трудового договору, а отже і підстав для будь-яких виплат позивачу не вбачається.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк - до 15 лютого 2025 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Бориспільської РДА Київської області, колегія суддів вважає за належне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - без змін, мотивуючи це слідуючим.

Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що позивач ОСОБА_1 з 2007 року працювала на різних посадах Переяслав-Хмельницької РДА Київської області та Управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької РДА Київської області.

04 січня 2021 року у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою в Україні, позивача попереджено про можливе майбутнє звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП з займаної посади начальника відділу персоніфікованого обліку пільг управління соціального захисту населення Переяслав-Хмельницької РДА Київської області з 04 лютого 2021 року з гарантованою виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, на виконання постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807 «Про утворення та ліквідацію районів», плану заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій Київської області, затвердженого головою Київської обласної державної адміністрації (далі - ОДА).

На момент попередження позивач перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, мала статус одинокої матері. Термін відпустки закінчувався 25 січня 2022 року.

У процесі реорганізації (припинення) Переяслав-Хмельницької РДА та Управління соціального захисту населення Переяслав- Хмельницької РДА щодо позивача не приймались розпорядження про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, не здійснювались записи у трудову книжку, виплати з проведення повного розрахунку при звільненні, трудова книжка не вручалась.

В рамках реформи Переяслав-Хмельницьку РДА реорганізовано, шляхом приєднання до Бориспільської РДА, як юридичну особу припинено.

На виконання постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1635-р від 16 грудня 2020 року «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», якою серед іншого передбачено: здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій ліквідованих районів шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1.

За змістом відомостей у додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України №1635-р до Бориспільської РДА приєднались реорганізовані Переяслав-Хмельницька райдержадміністрація та Яготинська райдержадміністрація ліквідованих районів (Переяслав- Хмельницького та Яготинського).

Відповідно до пункту 7 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1321 від 16 грудня 2020 року, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється, зокрема: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням Київської ОДА №17 від 11 січня 2021 року, утворено комісію з реорганізації Переяслав-Хмельницької РДА згідно Плану заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій Київської області, затвердженого головою Київської ОДА від 31 грудня 2020 року.

Згідно з пункту 8 «Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №1321 від 16 грудня 2020 року перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

29 березня 2021 року розпорядженням голови Київської ОДА №170 затверджено передавальний акт, відповідно до якого відбулась реорганізація Переяслав-Хмельницької РДА шляхом приєднання до Бориспільської РДА (код ЄДРПОУ 24209740) з відповідною передачею майна, активів, зобов`язань, а також повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво).

У пункті 8.1. передавального акту міститься застереження про те, що комісія з реорганізації Переяслав-Хмельницької РДА передає, а Бориспільська РДА приймає матеріали та документи сектору управління персоналом апарату Переяслав-Хмельницької РДА (додаток №17), серед яких у додатку №17 - особову справу ОСОБА_1 , трудову книжку позивача.

21 липня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Переяслав- Хмельницької РДА (код ЄДРПОУ 24219983).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року по справі №320/2484/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Бориспільської РДА Київської області про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку задоволено частково. Зобов`язано Бориспільську РДА Київської області звільнити ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодаця) з 16 грудня 2021 року. Зобов`язано Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області оформити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодаця) з 16 грудня 2021 року. та видати ОСОБА_1 на руки трудову книжку. Стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18324,00 грн (вісімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У частині позовної вимоги про стягнення з Бориспільської РДА Київської області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення, Київським окружним адміністративним судом по справі №320/2484/22 було зазначено: "... що за приписами статті 117 КЗпП України, роботодавець у разі затримки розрахунку при звільненні чи видачі трудової книжки, має сплатити працівникові компенсацію, проте, наразі, на переконання суду, такі вимоги є передчасними, оскільки лише у цьому спорі встановлено право позивача на звільнення та виплату вихідної допомоги при звільненні, при цьому, роботодавець має сплатити таку компенсацію самостійно, а у разі відмови у її нарахуванні, остання має стягуватися у судовому порядку.».

06 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільської РДА із заявою про оформлення запису у трудовій книжці та видачі їй трудової книжки, а також про здійснення повного розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Бориспільської районної військової адміністрації Київської області від 11 вересня 2023 року №227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду», позивача звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16 грудня 2021 року, оформлено запис у трудовій книжці та виплачено вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18324,00 грн. З даним розпорядженням позивач була ознайомлена 19 вересня 2023 року, про що свідчить її підпис на ньому. Вихідну допомогу при звільненні у сумі 14750,82 грн позивач ОСОБА_1 отримала 14 вересня 2023 року, що підтверджується копією виписки по її картковому рахунку.

Проте, відповідачем не виплачено позивачу відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність Бориспільської РДА Київської області щодо ненарахування та невиплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16 грудня 2021 року по 17 жовтня 2023 року, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з 16 грудня 2021 року) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача з 16 грудня 2021 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

09 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-IX, яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, текст статті 117 якого викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 К3пП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, дає необхідності стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у справі №320/2484/22 судом зобов`язано Бориспільську РДА Київської області: звільнити позивача ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16 грудня 2021 року; оформити запис у трудовій книжці позивача ОСОБА_1 про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16 грудня 2021 року; видати позивачу ОСОБА_1 на руки трудову книжку, а також стягнути з Бориспільської РДА Київської області на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 18324,00 грн.

Розпорядженням Бориспільської районної військової адміністрації Київської області від 11 вересня 2023 року №227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду», позивача звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (припинення роботодавця) з 16 грудня 2021 року, оформлено запис у трудовій книжці та виплачено вихідну допомогу ОСОБА_1 при звільненні в розмірі 18324 грн. З даним розпорядженням позивач ОСОБА_1 була ознайомлена 19 вересня 2023 року, про що свідчить її підпис на ньому. Вихідну допомогу при звільненні у сумі 14750,82 грн. позивач отримала 14 вересня 2023 року, що підтверджується копією виписки по її картковому рахунку.

Проте, відповідачем не виплачено позивачу ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки.

Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, колегія судддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, починаючи з 16 грудня 2021 року.

Разом з тим, визначаючи період, за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, суд враховує, що станом на дату виплати позивачу індексації грошового забезпечення діяла редакція частини першої статті 117 КЗпП України, яка передбачала, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки період затримки розрахунку при звільненні перевищує 6 (шість) місяців, то у відповідності до частини першої статті 117 КЗпП України відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності у подібних правовідносинах викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі №806/345/16, від 18 липня 2018 року справі №825/325/16, від 04 квітня 2018 року у справі №524/1714/16-а, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2025 року по справі №380/1607/24.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Згідно абзацу третього пункту 2 розділу II Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох, місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів/(годин), а у випадках передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи, що суд не може самостійно проводити розрахунки і визначати розмір виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на власний розсуд з урахуванням застережень, зазначених у статті 117 КЗпП щодо компенсації за несвоєчасний розрахунок, який не може перевищувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за шість місяців то належним захистом прав позивача буде визнання протиправною бездіяльність Бориспільської РДА Київської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки на руки за період з 16 грудня 2021 року по 17 жовтня 2023 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки за період з 16 грудня 2021 року по день ухвалення судового рішення відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, але не більш як за шість місяців.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає слідуюче.

Верховний Суд 06 квітня 2023 року ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».

Отже, у рішенні від 06 квітня 2023 року по зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.

На момент звільнення позивача ОСОБА_1 частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Тобто, цей позов ОСОБА_1 подано з дотриманням встановленого законом строку звернення до суду.

Крім того, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що ОСОБА_1 було подано до суду позовну заяву з такими вимогами ще в 2022 році, а при прийнятті рішення Київським окружним адміністративним судом по справі №320/2484/22 зазначено, що дані вимоги є передчасними та підлягають розгляду після того, як відповідачем буде проведено остаточний розрахунок на виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача ОСОБА_1 з Розпорядженням Бориспільської районної військової адміністрації Київської області від 11 вересня 2023 року №227 «Про звільнення ОСОБА_1 за рішенням суду» ознайомлено 19 вересня 2023 року, а позовну заяву позивачем подано 17 жовтня 2023 року, отже позивачем дотримано всіх процесуальних строків на звернення до суду з даним позовом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування принципу співмірності у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року по справі №620/4223/24.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, а аргументи та доводи апелянта не спростовують висновків суду та не вказують на наявність порушень норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року ухвалене судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги Бориспільської РДА Київської області висновки суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає її апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Бориспільської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №320/10095/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Штульман

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Ю.К. Черпак