Рішення

від 01.07.2024 по справі 440/555/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2024 року м. ПолтаваСправа №440/555/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

визнати незаконною відмову відповідача у непроведенні службового розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини.

Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та займає посаду лікаря медичного пункту. У січні 2023 року позивач під час виконання бойового завдання в Краматорському районі Донецької області (район "Соледар") отримав травму (контузію) та у подальшому неодноразово звертався до відповідача з рапортами про проведення службового розслідування за фактом отримання ним травми, однак відповіді не отримав. На адвокатський запит представника позивача командир військової частини НОМЕР_1 у листі від 15.12.2023 повідомив про відсутність підстав для проведення службового розслідування та видачі довідки про обставини травми.

2. Позиція відповідача.

Військова частина НОМЕР_1 відзив на позов не надала.

Електронний примірник ухвали про відкриття провадження у справі доставлений відповідачу в електронний кабінет 24.01.2024, що підтверджено довідкою.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї документами вручена відповідачу 30.01.2024, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 33/.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 витребувано від військової частини НОМЕР_1 відомості про звернення старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом щодо проведення службового розслідування за фактом отримання ним травми 18.01.2023 разом з усіма наявними доказами, що стосуються залучення позивача до виконання бойових завдань та отримання ним травми 18.01.2023.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

10.04.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - копій рапортів ОСОБА_1 від 04.04.2023 та від 03.05.2023 про проведення службового розслідування.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

Позивач з 24.02.2022 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 на посаді лікаря медичного пункту, що підтверджено копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 /а.с. 17/.

Довідкою від 19.07.2023 №959 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для здійснення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підтверджено, що лейтенант ОСОБА_1 у період з 13.01.2023 по 18.01.2023 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи а території Донецької області, н.п. Дружківка, ок. н.п. НОМЕР_3 /а.с. 22/.

Позивач у письмових поясненнях, адресованих командиру військової частини НОМЕР_1 , зазначив, що 18.01.2023 під час виконання бойового завдання - евакуації людей з АДРЕСА_1 (на перехресті доріг Соледар - Бахмут) внаслідок вибуху міни отримав акубаротравму та струс головного мозку, був доставлений до лікарні м. Краматорська, від госпіталізації відмовився /а.с. 18-19/. До пояснень позивач долучив копію форми 100 /а.с. 8/.

04.04.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 03.04.2023, у якому прохав надати йому копію наказу про призначення службового розслідування, копію наказу про підсумки службового розслідування, копію акта службового розслідування, довідку про обставини травми (поранення, контузії), отриманої ним під час виконання обов`язків військової служби 18.01.2023 /а.с. 40/.

03.05.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому доповідав, що 18.01.2023 під час виконання бойового завдання в районі АДРЕСА_1 в точці евакуації поранених під час захисту Батьківщини отримав травму (поранення), що підтверджено первинною медичною картою (форма 100). На цій підставі просив призначити службове розслідування за фактом ненадання відомостей до загального списку хворих, травмованих, поранених під час виконання бойових завдань, відсутності проведення службового розслідування за даним фактом, відсутності додатку 5 та довідки про участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України /а.с. 41/.

За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем, відповідь на ці рапорти він не отримав.

У вересні та листопаді 2023 року представник позивача, адвокат Буряк Д.М. звертався до військової частини НОМЕР_1 із запитами про причини ненадання позивачу Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України /а.с. 23, 24/.

Листами від 25.09.2023 та від 15.12.2023 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив представника позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування та видачі довідки про обставини травми з огляду на відсутність бойового наказу командира на виконання завдання ОСОБА_1 в зоні бойових дій; відсутність повідомлення від безпосереднього командира щодо отримання поранення ОСОБА_1 , відсутність будь-яких даних в журналі бойових дій за фактом поранення ОСОБА_1 ; відсутність направлення з медичного пункту військової частини та відмітки в журналі травм /а.с. 23, зі звороту, а.с. 25/.

Не погодившись з наведеною позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами частин першої - третьої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

У силу частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами /частина чотирнадцята статті 2 Закону №2232-XII/.

За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-XIV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

У силу вимог статті 255 Статуту військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Згідно з пунктом 260 Статуту (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію) до направлення пораненого військовослужбовця на лікування поза розташуванням військової частини, вона надсилається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до якого приписаний військовослужбовець, який отримав травму (каліцтво, поранення, контузію), протягом 30 днів з дня отримання травми (каліцтва, поранення, контузії) або протягом 30 днів з дня надходження відповідної вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Законом від 02.05.2023 №3080-IX, який набрав чинності 28.05.2023, внесено зміни до статті 260 Статуту, а саме: у частині другій слова "довідку про травму (каліцтво, поранення, контузію)" замінено словами "довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)"; а після частини другої доповнено новою частиною такого змісту:

"Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва)".

У зв`язку з цим частину третю визначено вважати частиною четвертою, яку викладено в такій редакції:

"У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України";

Доповнено частиною п`ятою такого змісту: "У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №901 затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, відповідно до абзацу третього пункту 9 якого оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює незаконну, як на його думку, відмову командира військової частини НОМЕР_1 щодо проведення службового розслідування за фактом отримання ОСОБА_1 18.01.2023 травми в районі н.п. Соледар Донецької області під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, та складення довідки про обставини цієї травми.

Суд враховує, що відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 за №1667/37289 (далі Інструкція №332), визначено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.

Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Тож приписи Інструкції №332 не поширюються на випадки отримання військовослужбовцем поранення, контузії, травми, каліцтва в районі ведення бойових дій внаслідок бойового ураження або дій з боку противника.

З цих підстав суд визнає посилання представника позивача на положення Інструкції №332 помилковими та відхиляє їх.

Водночас суд враховує, що порядок складення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) урегульований статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у редакції Закону від 02.05.2023 №3080-IX, що є чинною з 28.05.2023.

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану" метою законопроекту є удосконалення питань оформлення військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як за результатами проведення відповідного розслідування (службового чи спеціального), так і без його проведення, а також удосконалення питань оформлення та направлення медичних та інших документів між військовими частинами та закладами охорони здоров`я.

За наведених обставин суд вважає за можливе застосувати положення статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у редакції Закону №3080-IX до спірних відносин.

Як слідує зі змісту частини п`ятої статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у редакції Закону №3080-IX у разі отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцем внаслідок дій противника розслідування обставин їх отримання не проводиться, натомість командиром військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Як визначено пунктом 21.25 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ІНФОРМАЦІЯ_1 надаються такі документи (засвідчені копії документів): (...) довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво).

Формою довідки про обставини травми, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що її підписує командир військової частини.

Отож довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) потрібна, зокрема для проходження військовослужбовцем ВЛК та встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

Повертаючись до обставин цієї справи, суд враховує доводи позивача про те, що 18.01.2023 під час виконання бойового завдання - евакуації людей з АДРЕСА_1 (на перехресті доріг Соледар - Бахмут) внаслідок вибуху міни він отримав акубаротравму, закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку, був доставлений до лікарні м. Краматорська, де надано першу медичну допомогу /а.с. 8/.

Повідомлені позивачем обставини також підтверджують військовослужбовці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 10-15/.

Службове розслідування за фактом отримання позивачем травми не проводилось.

Матеріали справи не містять доказів, що отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) позивачем пов`язане з його неправомірними діями, недотриманням службової дисципліни тощо.

Відповідач про наявність таких обставин у ході розгляду справи не повідомив.

Доводи відповідача у листах від 25.09.2023 вих.№1422 та від 15.12.2023 №1812 про відсутність підстав для проведення службового розслідування та видачі довідки про обставини травми з огляду на відсутність бойового наказу командира на виконання завдання ОСОБА_1 в зоні бойових дій; відсутність повідомлення від безпосереднього командира щодо отримання поранення ОСОБА_1 , відсутність будь-яких даних в журналі бойових дій за фактом поранення ОСОБА_1 ; відсутність направлення з медичного пункту військової частини та відмітки в журналі травм /а.с. 23, зі звороту, а.с. 25/, суд визнає необґрунтованими з таких підстав.

У матеріалах справи наявна довідка військової частини НОМЕР_1 від 19.07.2023 №959 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для здійснення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, якою підтверджено, що лейтенант ОСОБА_1 у період з 13.01.2023 по 18.01.2023 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Донецької області, н.п. Дружківка, ок. н.п. НОМЕР_3 /а.с. 22/.

При цьому в якості підстави для складення зазначеної довідки указані: витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , витяг з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2023 №61 дск, витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , витяг з бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 16.01.2023 №85 дск, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2023 №13 по стройовій частині /а.с. 22/.

Наведене є підставою для висновку про наявність у розпорядженні відповідача доказів, що у своїй сукупності підтверджують виконання позивачем бойового завдання під час отримання ним травми 18.01.2023.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отож особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Усупереч наведеним приписам процесуального закону відповідач відзив на позов до суду не надав, правомірність дій щодо відмови у складенні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не довів.

Натомість наданими позивачем письмовими доказами загалом підтверджено факт отримання ним травми 18.01.2023 під час перебування в районах ведення бойових дій та виконання обов`язків військової служби.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з такого.

У силу статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідна правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №752/18396/16-а сформульована правова позиція, що принцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, пов`язане з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Тож суд може та зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

А відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже невід`ємною частиною конституційного права на судовий захист є можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог щодо поновлення яких встановлена у належній судовій процедурі та формалізована у судовому рішенні, що забезпечено конкретними гарантіями, які б дозволяли реалізувати його в повному об`ємі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.

У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати незаконною відмову відповідача у непроведенні службового розслідування за його рапортом щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за рапортом ОСОБА_1 щодо отримання ним в січні 2023 року акубаротравми (контузії) під час виконання обов`язку військової служби по захисту Батьківщини.

Однак, як встановив суд вище, проведення такого службового розслідування у силу частини п`ятої статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не вимагається.

Натомість факт отримання позивачем травми (контузії) має бути підтверджений довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Позивач у рапорті від 03.04.2023, що отриманий відповідачем 04.04.2023, просив командира військової частини НОМЕР_1 видати йому довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) /а.с. 40/.

Відповідач доказів розгляду цього рапорту не надав.

Натомість у листах від 25.09.2023 вих.№1422 та від 15.12.2023 №1812 відповідач зазначив про відсутність підстав для видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); оцінка правомірності таким доводам відповідача надана судом вище.

У силу наведених вище приписів абзацу третього пункту 9 Порядку №901 оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з-поміж іншого, може бути надісланий військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням.

Отож, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.04.2023 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.04.2023 й надати йому довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково з одночасним виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.

Тож підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 03.04.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.04.2023 й надати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяОлександр КУКОБА