Постанова

від 24.06.2024 по справі 440/4178/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2024 р.Справа № 440/4178/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 12.02.24 у справі № 440/4178/22

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправними та скасування довідки і висновку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі за текстом також - відповідач, НАЗК, Національне агентство), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 04.07.2022 (т. 4 а.с. 1-3), просила:

- визнати протиправною та скасувати довідку НАЗК від 10.01.2022 за №18/22 "Про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області";

- визнати протиправним та скасувати Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, затверджений заступником голови НАЗК Сухоставцем Романом 12.01.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, з посиланням на обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у позовній заяві, вказує на наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

24.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його та позивача участі.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.03.2021 після звільнення з посади депутата Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру декларацій подана декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2020 рік (т. 1 а.с. 17-236).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 23.06.2021 за №773/0/14-21 (т. 3 а.с. 205-209), уповноваженою особою НАЗК заступником керівника управління - керівником першого відділу Управління проведення обов`язкових повних перевірок ОСОБА_2 проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2020 рік, унікальний ідентифікатор документа - b3f584f9-055f-4fda-83ad-6fbce45f8099 (далі - Декларація), поданої ОСОБА_1 , депутатом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Реєстр), 30.03.2021.

09.09.2021 позивач отримала лист Управління проведення обов`язкових повних перевірок НАЗК №41-01/65087-21 від 01.09.2021 «Про надання пояснень та документів», в якому повідомлялося про необхідність надання пояснень та завірених належним чином копій підтвердних документів з окремих питань, з метою з`ясування достовірності відомостей, зазначених у декларації, точності оцінки задекларованих активів, наявності ознак конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів (т. 1 а.с. 237 - т. 2 а.с. 1-24).

У відповідь на цей лист 21.09.2021 ОСОБА_1 надіслала на адресу НАЗК письмові пояснення та копії документів (т. 2 а.с. 28-78).

17.09.2021 позивач отримала від Управління проведення обов`язкових повних перевірок НАЗК лист № 41-01/67945-21 від 10.09.2021 «Про надання пояснень та документів» (т. 2 а.с. 79-86), у відповідь на який 29.09.2021 ОСОБА_1 надіслала на адресу НАЗК письмові пояснення додаткові та копії підтвердних документів (т. 2 а.с. 90-92).

У відповідь на лист Управління проведення обов`язкових повних перевірок НАЗК № 41-01/83630-21 від 22.11.2021 «Про надання пояснень та документів» (т. 2 а.с. 95-99) ОСОБА_1 14.12.2021 надіслала письмові пояснення та копії документів (т. 2 а.с. 102-106).

10.01.2022 результати повної перевірки знайшли своє відображення у Довідці № 18/22 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області (надалі - Довідка № 18/22) (т. 2 а.с. 108-133).

Згідно з висновками, що відображені у розділі IV Довідки № 18/22, за результатами повної перевірки декларації встановлено, що суб`єкт декларування при складенні та поданні декларації вказав недостовірні відомості, про що зазначено у пп. 1 - 5, п.п. 6.1 - 6.6 п. 6, пп. 7, 8, п.п. 9.1 - 9.5 п. 9 розділу 3.1 цієї довідки, а також указав відомості, що не підлягали декларуванню, про що значено у п.п. 6.7 п. 6, п.п. 9.6 п. 9 розділу 3.1 цієї довідки, чим не дотримав вимог пп. 1, 2, 3, 7, 81, 9, 10 ч. 1 ст. 46 Закону.

Недостовірні відомості, зазначені у декларації (п.п. 3.1 - 3.32 п. 3, п.п. 4.1 - 4.11 п. 4, п.п. 5.1 - 5.9 п. 5, п.п. 6.1, 6.2 п. 6, п.п. 9.1 - 9.3 п. 9 розділу 3.1 цієї довідки), відрізняються від достовірних на загальну суму 105 296 490,11 грн, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-2 Кримінального кодексу України.

Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

Наявності конфлікту інтересів не встановлено.

Правові підстави для проведення перевірки дотримання вимог ст.ст. 25, 36 Закону відсутні.

Ознак незаконного збагачення не встановлено.

Ознак необґрунтованості активів не встановлено.

12.01.2022 заступник голови НАЗК Сухоставець Р. затвердив Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, згідно з пунктом 1 резолютивної частини якого, за результатами повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за 2020 рік, унікальний ідентифікатор документа - b3f584f9-055f-4fda-83ad-6fbce45f8099, поданої ОСОБА_1 , депутатом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, встановлено, що у діях суб`єкта декларування вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ст. 366-2 Кримінального кодексу України (т. 3 а.с. 213-235).

Пункт 2 резолютивної частини Обґрунтованого висновку передбачає його направлення до Національної поліції України відповідно до ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Фактичною підставою для формування таких висновків слугували встановлені відповідачем в ході повної перевірки факти декларування позивачем при складанні та поданні декларації недостовірних відомостей, зокрема щодо вартості земельних ділянок, які належать йому на праві користування (оренда, емфітевзис), відомостей про житловий будинок, який належить на праві користування членам сім`ї, про право користування членів сім`ї на житловий будинок, про кадастровий номер земельної ділянки, відомостей про своє та членів сім`ї право користування земельною ділянкою, щодо виду об`єкта нерухомості, який належить декларанту на праві приватної власності, щодо загальної площі земельних ділянок, які належать на праві користування (оренда), щодо дати набуття права користування (оренда) земельними ділянками ним та членами сім`ї, про власника земельних ділянок, які належить йому на праві користування (оренда), про місце розташування земельних ділянок, відомостей щодо цінного рухомого майна (крім транспортних засобів), щодо транспортних засобів, відомостей про доходи, у тому числі подарунки, відомостей про свої рахунки, відкриті в банківських установах, про фізичну або юридичну особу, яка має право розпоряджатися рахунками, про фінансові зобов`язання, про здійснені декларантом разові видатки на суму, що перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 01.01.2020, тощо.

Не погоджуючись у повному обсязі із правомірністю висновків, сформульованих у Довідці №18/22 та в Обґрунтованому висновку, позивач через свого представника звернулася до суду з позовом за відновленням порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, на підставі досліджених матеріалів справи та аналізу норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача з одного боку та щодо відсутності факту порушення прав позивача, які потребували б судового захисту, з іншого.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на таке.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України від 14.10.2014 за №1700-VII «Про запобігання корупції» (надалі - Закон №1700-VII у редакції, чинній на момент подання декларації).

Згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, депутати місцевих рад.

Статус Національного агентства з питань запобігання корупції визначений статтею 4 Закону №1700-VII, відповідно до частини першої якої, Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Відповідно до підпункту 71 частини першої статті 11 Закону №1700-VIІ у редакції, чинній на момент призначення повної перевірки, до повноважень Національного агентства належить здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб`єктів декларування.

За змістом частин першої - четвертої статті 511 цього ж Закону Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль.

Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Проведення контролю та перевірки декларацій, а також рішення, прийняті за їхніми результатами, не перешкоджають проведенню досудового розслідування та судового провадження у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 513 Закону №1700-VІІ повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Національне агентство визначає порядок відбору декларацій для проведення обов`язкової повної перевірки та черговість такої перевірки на підставі оцінки ризиків, а також порядок автоматизованого розподілу обов`язків з проведення повної перевірки між уповноваженими особами Національного агентства.

Національне агентство за допомогою програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забезпечує ведення черги декларацій, відібраних для проведення їх повної перевірки, та інформує суб`єкта декларування про включення поданої ним декларації до зазначеної черги декларацій.

Згідно з частинами другою, третьою статті 513 Закону №1700-VІІ, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру.

За правилом абзацу 2 частини четвертої статті 45 Закону №1700-VІІ, у разі притягнення суб`єкта декларування до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей суб`єкт декларування зобов`язаний подати відповідну декларацію з достовірними відомостями.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12, частини третьої статті 511 Закону №1700-VІІ Наказом Національного агентства від 29.01.2021 за №26/21, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за №158/35780, затверджений Порядок проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який визначає процедуру проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (надалі - Порядок №26/21 у редакції, чинній на момент проведення повної перевірки).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №26/21 установлено, що складовими предмета повної перевірки декларації є:

1) з`ясування достовірності задекларованих відомостей;

2) з`ясування точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірка на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 2 розділу І Порядку №26/21, недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються від відомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку №26/21 достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

На обґрунтування своїх доводів представник позивача зазначає, що в оскаржуваних рішеннях надано невірну оцінку обставинам, що склалися, а також перекручено надану інформацію, зокрема:

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325484200:00:003:0582, де позивачем допущено технічну помилку при заповненні графи "Вартість об`єкта", а саме - вказано 9826112 грн замість розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у договорі оренди землі - 98261 грн, що сталося автоматично через те, що помилково додала дві зайві цифри після коми, а саму кому стерла;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0586, де допущено технічну помилку при заповненні графи "Вартість об`єкта", а саме - вказано 6070136 грн замість розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, вказаної у договорі оренди землі - 60701 грн, що сталося автоматично через те, що помилково додала дві зайві цифри після коми, а саму кому стерла;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:00:004:0269, де позивач помилково вказала вартість земельної ділянки 168 999 грн, хоча згідно з договором оренди землі нормативно-грошова оцінка становить 174 307 грн. Умислу на надання недостовірної інформації не мала. Помилка виникла у зв`язку з великою кількістю об`єктів для декларування;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:004:0128 допущена технічна помилка при заповненні графи "Вартість об`єкта", а саме - вказано 2 639 грн замість розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, вказаної в договорі оренди землі - 26 391 грн, що сталося автоматично через те, що помилково позивач не додала одну цифру. Умислу на надання недостовірної інформації позивач не мала;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0566 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0552 зазначена вартість згідно з договором купівлі-продажу від 05.04.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0551 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 05.07.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325480700:00:003:0252 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 23.10.2020, як сума за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325482703:03:001:0172 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 26.04.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0541 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 06.11.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325482604:04:001:0070 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 28.01.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:002:0561 зазначена вартість земельної ділянки згідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2019, як сума, за яку була придбана земельна ділянка;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:003:0198, то підставою права користування є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 19.04.2018, укладений між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки ОСОБА_3 , державна реєстрація якого проведена відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Враховуючи те, що при укладенні договору емфітевзису чинним законодавством не передбачалося проведення оцінки земельної ділянки чи отримання будь-якої іншої вартості земельної ділянки, а також ураховуючи, що згідно з умовами договору емфітевзису від 19.04.2018 оплата відбулася не одноразово за весь період дії договору, позивач при заповненні декларації щодо вартості даної земельної ділянки вказала розмір середньої нормативної грошової оцінки паю у Филенківській сільській раді Чутівського району Полтавської області станом на дату укладення договору, що становить 174 289 грн;

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:004:0412 позивач помилково вказала дату виникнення права користування 24.11.2020 через велику кількість аналогічних об`єктів для декларування, тоді як вартість земельної ділянки відповідає нормативно-грошовій оцінці згідно з договором оренди землі від 20.11.2020;

щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325482700:00:002:0543 відомості внесено на підставі договору оренди землі від 09.11.2020, укладеного між Вільхуватською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 . Дата виникнення права 17.11.2020 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 39288514. Вартість земельної ділянки відповідає нормативно-грошовій оцінці земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 09.11.2020. При цьому позивачем помилково було зазначено, що вказана земельна ділянка перебуває у неї у власності замість користування на правах оренди. Умислу на надання недостовірної інформації позивач не мала;

щодо інформації по земельній ділянці з кадастровим номером 5325480700:00:003:0030, то згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.10.2018 право користування виникло саме 04.10.2018, номер запису про інше речове право: 28230272;

щодо інформації по земельній ділянці з кадастровим номером 5325480700:00:004:0149, то земельної ділянки з таким кадастровим номером у позивача в користуванні не було ніколи.

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483700:00:004:0097 пояснювала, що підставою права користування є договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 21.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки ОСОБА_4 , державна реєстрація якого проведена відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Враховуючи те, що при укладенні договору емфітевзису чинним законодавством не передбачалося проведення оцінки земельної ділянки чи отримання будь-якої іншої вартості земельної ділянки, а також враховуючи, що згідно з умовами договору емфітевзису від 21.05.2018 оплата відбулася не одноразово за весь період дії договору, позивач при заповненні декларації щодо вартості даної земельної ділянки вказала нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості про розмір якої вказані на електронному ресурсі «Публічна кадастрова карта України» https://map.land.gov.ua,. При цьому позивач помилково вказала 32911 грн замість 32865 грн через великий об`єм інформації. Умислу на надання недостовірних відомостей не мала;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325480700:00:002:0035 пояснювала, що відомості внесені на підставі договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 28.12.2018, укладеного між ОСОБА_1 та власником земельної ділянки ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області Савіновою Н.М. Враховуючи те, що при укладенні договору емфітевзису чинним законодавством не передбачалося проведення оцінки земельної ділянки чи отримання будь-якої іншої вартості земельної ділянки, позивачем при заповненні декларації зазначалася вартість земельної ділянки як розмір одноразової виплати за весь період користування земельною ділянкою відповідно до договору емфітевзису. Проте в даному випадку помилково вказала інформацію про вартість земельної ділянки як 235 752,27 грн, хоча згідно з договором така вартість становить 399 000 грн. Це сталося через наявність великої кількості об`єктів для декларування даної категорії (земельних ділянок з різною площею, різною нормативною грошовою оцінкою і т.д.);

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:003:0057 - інформація зазначена на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.03.2016, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 168 792 грн;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325482700:00:002:0544, то така не належить позивачу на праві власності;

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 6323586200:05:001:0308 - інформація відповідає договору оренди земельної ділянки від 07.09.2010, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 118 311 грн;

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5325483709:09:001:0065 - дані зазначені на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.03.2020, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 80 615 грн;

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:001:0547 - дані зазначені на підставі договору оренди землі від 01.06.2020, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 168 243 грн;

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:001:0550 - дані зазначені на підставі договору оренди землі від 01.06.2020, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 167 492 грн;

щодо інформації про вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5325483700:00:001:0548 - дані зазначені на підставі договору оренди землі від 01.06.2020, де вказаний розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 168 185 грн;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483701:01:001:0405, яка належить на праві власності члену cім`ї (доньці), то інформацію до декларації позивач вносила на підставі даних, наданих донькою;

щодо інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 5325483701:00:004:0258 повідомила, що вірний кадастровий номер земельної ділянки, яка належить члену сім`ї на праві власності, є 5325483700:00:004:0258, який вказаний у декларації;

щодо надання пояснень, підтвердних документів або їх завірених копій про причини не зазначення у розділі 5 "Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)" декларації, то позивач не вважає сільськогосподарське обладнання цінним рухомим майном, тому і не вважав за необхідне надавати відповідні документи, на підставі яких отримала його у власність;

щодо надання переліку цінного рухомого майна, яке перебуває на балансі ФОП ОСОБА_1 , вартість якого на дату набуття у власність перевищила 105 100 грн, повідомила, що бухгалтерський облік ведеться на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положень бухгалтерського обліку. Оскільки вказаними нормативно-правовими актами не передбачено ведення обліку цінного рухомого майна (крім транспортних засобів), то нею і не здійснювався облік цінного рухомого майна (крім транспортних засобів);

щодо незазначення в розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» щодо разових видатків на суму, що перевищують 50 прожиткових мінімумів, які сплачувалися позивачем на виконання договорів про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у 2020 році, пояснила, що поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. При цьому, Податковим кодексом України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці на суми поворотної фінансової допомоги, наданої/отриманої платником податку на прибуток. Отже, такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату. Тобто, отримання поворотної фінансової допомоги не відображається у складі доходів і витрат, отже не впливає на фінансовий результат, визначений за правилами бухгалтерського обліку, і, як наслідок, не впливає на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств. Якщо поворотна фінансова допомога прощена надавачем, то оскільки вона отримувачем не підлягає поверненню, така включається до його доходів звітного періоду. Отже суми, сплачені на виконання умов договору позики, не є видатками та правочинами суб`єкта декларування;

щодо надання документів, які підтверджують достовірність зазначених відомостей про вартість транспортних засобів, повідомила, що документи щодо вартості LEXUS LX570 2011 року випуску, ВАЗ 21214 ЗНГ 2010 року випуску, КАМАЗ 55102 1991 року випуску, КАВЗ 685 1985 року випуску, КАВЗ 3976 1993 року випуску - не збереглися, відомості про вартість вказаних транспортних засобів зазначалися виходячи з балансової вартості згідно з даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 ;

щодо автомобіля ВАЗ 21214, 2002 року випуску, документи щодо придбання не збереглися, вартість у сумі 25 297 грн зазначена, виходячи з бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 ;

автомобіль ГАЗ 33076, 1992 року випуску, самостійно складений з частин транспортних засобів і зареєстрований відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 за №1388. Зазначена в декларації вартість в сумі 10 000 грн є балансовою вартістю автомобіля згідно з даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 ;

сільськогосподарська техніка Т-156, 2015 року випуску, є самостійно складеною машиною, зареєстрованою відповідно до вимог Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 за №694. Зазначена в декларації вартість в сумі 13 451 грн є балансовою вартістю автомобіля згідно з даними бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях, поданих під час проведення повної перевірки до НАЗК, та у позовній заяві позивач у більшості випадків не спростовує фактів зазначення нею недостовірних відомостей, натомість в одних випадках стверджує, що помилково вказала вартість об`єктів декларування, в інших випадках не зазначила відомостей про об`єкти декларування, оскільки помилково вважала, що такі не підлягали декларуванню, що у свою чергу свідчить про відсутність в її діях умислу на декларування недостовірних відомостей.

Однак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі твердження не спростовують виявлених фактів зазначення декларантом недостовірних відомостей.

Так, технічні помилки чи допущені описки не звільняють суб`єктів декларування від обов`язку зазначення у деклараціях достовірних відомостей, тоді як НАЗК, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, зобов`язаний відображати у своїх довідках всі без виключень встановлені ним факти декларування недостовірних відомостей. Порядок №26/21 зобов`язує Національне агентство вказувати у довідках про всі виявлені факти зазначення недостовірних відомостей незалежно від наявності умислу та причин їх внесення. Разом з цим, Національне агентство не аналізує встановлені факти на предмет наявності/відсутності умислу чи мети приховати певні дані, а лише констатує розбіжність між зазначеними в декларації даними та тими, які відповідають дійсності, а умисел та інші складові правопорушення встановлюють спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.

Як стверджував представник відповідача, ОСОБА_1 для уникнення ризику декларування недостовірної інформації не була позбавлена можливості звернутися до відповідача з метою отримання роз`яснень з питань застосування положень Закону, які, у разі їх надання, відповідно до постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №460/1601/19 підлягають врахуванню суб`єктами декларування під час заповнення ними декларацій. Однак, таким правом вона не скористалася.

Порушення відповідачем строків прийняття спірних рішень представник позивача обґрунтовував посиланням на такі обставини. У Довідці зазначено, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу ОСОБА_6 23.06.2021 о 16:24:51 доручено проведення перевірки поданої позивачем декларації. У доповідній записці від 19.10.2021 ОСОБА_6 вказує, що строк перевірки завершується 21.10.2021. Сам відповідач у листі від 22.11.2021 за №41-01/83630-21 вказує, що строк перевірки продовжено на 60 календарних днів з 22.10.2021, у оскаржуваній Довідці зазначає, що строк проведення перевірки завершився 20.12.2021. Проте, відповідач не надав доказів прийняття рішення про продовження строку проведення перевірки на 60 календарних днів з 22.10.2021 у вигляді рішення керівника структурного підрозділу за погодженням із заступником голови НАЗК, натомість надана лише копія доповідної записки. Тож рішення про продовження строку надано не було, тому уповноважена особа ОСОБА_6 повинна була скласти та підписати довідку про результати проведення повної перевірки декларації до 03.11.2021. У разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок. Оскільки уповноважена особа вбачала наявність відповідних підстав на складання Обґрунтованого висновку, то зазначені дії повинна була вчинити до 17.11.2021.

Крім цього представник позивача зазначала, що за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження, відповідно до пункту 3 цього розділу, надсилається суб`єкту декларування. Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки. Уповноважена особа складає та підписує, а погоджує керівник. Проте, пунктом 1 Порядку 26/21 визначено строк на складання та підписання довідки уповноважено особою, а не на погодження її безпосереднім керівником. Вже у пункті 3 Порядку 26/21 визначено строк на погодження керівником складеної та підписаної довідки уповноваженою особою - 5 робочих днів. Отже, строк на складання та підписання довідки уповноваженою особою, а також погодження її безпосереднім керівником становить всього 15 робочих днів.

Аналізуючи доводи позивача з цього приводу, суд звертає увагу на приписи пункту 18 розділу ІІ Порядку 26/21, який визначає строки проведення повної перевірки.

Так, згідно з п. 18 розділу ІІ Порядку 26/21, днем початку строку проведення повної перевірки декларації вважається наступний робочий день за днем автоматизованого розподілу обов`язку щодо її проведення на уповноважену особу.

Повна перевірка повинна бути завершена у строк не більше ніж 120 календарних днів з дня початку строку перевірки.

За наявності підстав, визначених в цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із заступником Голови Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

У разі продовження строку повної перевірки його перебіг розпочинається наступного календарного дня після спливу строку.

Водночас, згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку 26/21, за результатами проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.

Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Довідка може бути складена і підписана до закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.

Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку 26/21 уповноважена особа не пізніше наступного робочого дня після складення та підписання довідки подає її для погодження безпосередньому керівнику.

Безпосередній керівник повинен упродовж 5 робочих днів з дня отримання довідки погодити її або повернути з мотивованим обґрунтуванням відмови в її погодженні.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 26.09.2023 у справі №460/238/22 з подібних правовідносин, з комплексного аналізу наведених положень Порядку №26/21 слідує, що повна перевірка декларації проводиться у строк не більше ніж 120 календарних днів з дня початку строку перевірки, який обчислюється з наступного робочого дня за днем автоматизованого розподілу обов`язку щодо її проведення на уповноважену особу. Разом з цим, строк проведення повної перевірки декларації може бути продовжений не більше ніж на 60 календарних днів. У свою чергу, довідка за результатами повної перевірки декларації складається не пізніше ніж на 10 робочий день з дня закінчення основного або продовженого строку повної перевірки і з наступного дня після її складення та підписання подається на погодження безпосередньому керівнику, який упродовж 5 робочих днів з дня отримання повинен погодити її або повернути.

Як свідчать встановлені судом обставини справи, згідно з протоколом автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 23.06.2021 (т. 3 а.с. 205-209) Національне агентство 24.06.2021 розпочало перевірку декларації після звільнення за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 .

Повна перевірка була проведена у термін з 24.06.2021 по 20.12.2021, який включає також строк продовження повної перевірки на 60 календарних днів, яке відбулося з 22.10.2021.

Тож з 20.12.2021 розпочався відлік 10 робочих днів, упродовж яких уповноважена особа повинна була скласти та підписати спірну Довідку, що й було зроблено у даному випадку, а наступного робочого дня Довідку передано на погодження безпосередньому керівнику.

У подальшому, після погодження Довідки, яке відбулося з дотриманням 5-денного строку, передбаченого пунктом 3 розділу ІІІ Порядку 26/21, 10.01.2022 Довідка зареєстрована за №18/22.

Тобто 10.01.2022 є датою реєстрації Довідки в межах 15 робочих днів з дня завершення повної перевірки, а не датою складення Довідки, як помилково вважає представник позивача.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження позивача щодо порушення строків складення Довідки №18/22 є спростованим та не береться до уваги в зв`язку з цим.

Щодо посилання представника позивача на відсутність рішення про продовження строку проведення повної перевірки, оскільки, на думку представника позивача, це рішення повинно бути у формі окремого рішення керівника структурного підрозділу, погодженого заступником голови НАЗК, тоді як відповідачем надана лише копія доповідної записки, колегія суддів зазначає таке.

За умовами пункту 18 розділу ІІ Порядку 26/21, за наявності підстав, визначених в цьому Порядку, керівник структурного підрозділу за погодженням із заступником Голови Національного агентства може продовжити строк проведення повної перевірки на підставі обґрунтованої доповідної записки уповноваженої особи, яка здійснює повну перевірку декларації, на загальний сукупний строк не більше ніж 60 календарних днів.

Як свідчать досліджені судом матеріали повної перевірки, 19.10.2021 уповноважена особа ОСОБА_6 звернулася до заступника голови НАЗК Сухоставця Р. з доповідною запискою, в якій висловила прохання розглянути питання щодо продовження термінів проведення перевірки декларації за 2020 рік, на строк до 60 календарних днів (т. 3 а.с. 210-211).

19.10.2021 о 12:47 заступник голови НАЗК Сухоставець Р. засобами внутрішнього програмного забезпечення наклав погоджувальну резолюцію, якою продовжив строк проведення перевірки декларації за 2020 рік, поданої ОСОБА_1 , до 60 календарних днів (т. 3 а.с. 212).

Тож за відсутності зауважень представника позивача щодо підстав продовження перевірки, його твердження щодо необхідності продовження строку проведення перевірки саме шляхом прийняття окремого рішення, є безпідставним.

Представник позивача також звертає увагу суду на те, що висновки, викладені у оскаржуваних довідці та в обґрунтованому висновку, ґрунтуються на припущеннях, оскільки висновки, викладені у довідці на сторінках 30-34 Розділ 5 у розділі 6 «Цінне рухоме майно - транспортні засоби» декларації щодо вартості транспортних засобів, належних позивачу, обґрунтовані інформацією, наданою Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, в якій експертна установа зазначила можливу, а не точну, вартість транспортних засобів. Зазначає, що такого поняття, як надання експертною установою Цінової інформації щодо довідкової вартості не передбачено ні Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ні Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою Наказом Міністерств юстиції України 08.10.1998 за №53/5.

Надаючи оцінку таким твердженням, колегія суддів виходить з приписів пункту 7 розділу ІІ Порядку №26/21, відповідно до якого у разі неможливості встановлення вартості незадекларованих активів з джерел, визначених у підпунктах 1-3, 5, 6 пункту 6 цього розділу, Національне агентство відповідно до законодавства може залучити спеціалістів та експертів.

Як повідомляє представник відповідача, уповноваженою особою під час проведення перевірки були направлені запити відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку №26/21 для визначення можливої, а не точної, вартості транспортних засобів.

З наявних у матеріалах справи копій листів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №797/54/10-11-21 від 26.10.2021 на лист НАЗК №41-01/64452/21 від 28.08.2021 (т. 16 а.с. 298-302) та №807/731/13971-21/54 від 26.10.2021 на лист НАЗК №41-01/72165-21 від 29.09.2021 (т. 20 а.с. 86-88) суд з`ясував, що довідкова ціна на колісні транспортні засоби визначалася відповідно до чинної редакції Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, де термін «ринкова вартість автомобіля (КТЗ)» визначений як «…вартість, за яку можливе відчуження КТЗ (його складових) на ринку подібного КТЗ (його складових) на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем».

З огляду на ту обставину, що метою запитів НАЗК було отримання інформації про можливу, а не точну, вартість транспортних засобів, то за відсутності будь-якої іншої більш точної інформації, у тому числі з боку позивача, відповідач правомірно, відповідно до приписів пункту 7 розділу ІІ Порядку №26/21, використав інформацію про можливу вартість КТЗ, надану директором Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Рувіним.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність твердження представника позивача про недопустимість цього виду доказів.

Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу ІІІ Порядку №26/21, у разі виявлення за результатами проведення повної перевірки ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, уповноважена особа, яка проводила повну перевірку, упродовж 5 робочих днів з дня, наступного за днем погодження довідки, складає та підписує відповідний обґрунтований висновок у двох примірниках.

Як свідчать письмові докази у цій адміністративній справі, Обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення підписаний заступником голови НАЗК Сухоставець Р. 12.01.2022 (т. 3 а.с. 213-235), тобто з дотриманням вимог абз. 1 п. 6 розділу ІІІ Порядку №26/21.

З приводу доводів представника позивача про відсутність у позивача умислу на внесення недостовірних відомостей до декларації колегія суддів ураховує висновки Верховного Суду зазначеній вище постанові від 26.09.2023 у справі №460/238/22, де суд зазначив, що складовими предмета повної перевірки декларації згідно з пунктом 1 розділу II Порядку №26/21 є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів.

За змістом пункту 2 розділу І Порядку № 26/21, достовірність задекларованих відомостей - відсутність розбіжностей між відомостями, зазначеними у декларації, та відомостями, які відповідають дійсності або є правдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема із правовстановлюючих документів, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, реєстрів, банків даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, інших джерел інформації.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 26/21, достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації.

Отже, наведені нормативні приписи дають підстави для висновку, що під час повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, НАЗК не аналізує з`ясовані факти через призму наявності або ж відсутності в діях декларанта умислу чи мети приховати певні дані, а лише констатує розбіжність між зазначеними у декларації даними та тими, які зібрані з указаних вище джерел інформації.

За таких обставин відповідач у рамках повної перевірки декларації та складання за наслідками її проведення як Довідки №18/22, так і Обґрунтованого висновку, не був зобов`язаний доводити наявність у діях позивача умислу приховати відповідні дані, а тому адміністративний суд будь-якої оцінки формам вини декларанта не надає.

Разом з цим, адміністративний суд не робить висновку у цій справі про правильність або неправильність зазначення позивачем відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а лише надає оцінку діям відповідача під час вчинення дій (прийняття рішень) на предмет їх відповідності критеріям, що передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.09.2023 у справі №460/238/22.

Тобто, суд не констатує факт правильного або неправильного заповнення суб`єктом декларування декларації, а лише надає оцінку діям НАЗК на предмет їх правомірності під час проведення повної перевірки декларації.

Своє твердження про те, що роз`яснення НАЗК не є нормативно-правовими актами, представник позивача у судових засіданнях не розкрила на предмет того, чи суперечить будь-яке з роз`яснень, що застосовувалося відповідачем, приписам Закону №1700-VII, а тому до уваги судом не береться.

Щодо принципу юридичної визначеності, на який посилається представник позивача, то цей принцип є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права, який має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). При цьому, принцип правової визначеності має застосовуватися не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Оцінюючи дії НАЗК через призму дотримання принципу правової визначеності, суд зазначає, що Законом №1700-VII, як і Порядком №26/21, визначено послідовний ряд дій НАЗК, які сформульовані достатньо чітко і зрозуміло аби надати змогу виокремити правомірну поведінку особи від неправомірної, тоді як практичне застосування відповідних положень є передбачуваним.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірних відносинах позивачка знаходилася у стані повної правової визначеності, адже зважаючи на допущені нею недоліки у поданій 30.03.2021 декларації після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, вона не могла не розуміти, що цей факт буде виявлений НАЗК при проведенні повної перевірки її декларації та, відповідно, відображений у довідці за результатами проведення такої перевірки, а потім і в обґрунтованому висновку.

Підсумовуючи викладене, з огляду на досліджені матеріали справи та приписи норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача та відсутності факту порушення прав позивача, які потребували б судового захисту у цій справі, є обґрунтованим і законним.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції, водночас порушень норм матеріального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та надав оцінку усім аргументам сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2024 у справі № 440/4178/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 01.07.2024 року