Постанова

від 01.07.2024 по справі 520/36229/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 р. Справа № 520/36229/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/36229/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області , Старшого державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Х/о у сфері держ. контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Устімова Валерія Галіновича , Державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Х/о у сфері держ. контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Кучеренка Євгена Олександровича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Старшого державного інспектора ГУ Держгеокадастру у ХО у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Устімова Валерія Галіновича , Державного інспектора ГУ Держгеокадастру у ХО у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Кучеренко Євгена Олександровича , в якому просила суд:

- визнати протиправними дії старшого державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Харківській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Устімова Валерія Галіновича та державного інспектора ГУ Держгеокадастру у Харківській області у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Кучеренка Євгена Олександровича щодо проведення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель земельної ділянки, орієнтовною площею 0,27 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13.01.2022 року №10-ДК, за результатами якого складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 20.01.2022 року № 10-ДК/17/АП/09/01/-22;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 073, 60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Про охорону земель», Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що починаючи з 24.03.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості фізичної особи-підприємця, яка здійснює наступні види економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), 10.85 Виробництво готової їжі та страв, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.21 Постачання готових страв для подій, 56.29 Постачання інших готових страв, 96.09 Надання інших індивідуальних послуг.

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №358166756 від 13.12.2023 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 22/100 частки нежитлової будівлі літ.АА-2, АВ-1, АБ-1 з надвірними будівлями. Право власності на вказані об`єкти нерухомості виникли на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова по справі №2/2033/1737/2012 від 17.08.2012 року.

Зазначені вище об`єкти нерухомості використовуються позивачкою в її підприємницькій діяльності, а саме нею виробляється готова їжа у міні-готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташовується у будівлях за адресою: АДРЕСА_1 .

19.01.2022 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 13.01.2022 №10-ДК старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Устімовим Валерієм Галіновичем та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Кучеренком Євгеном Олександровичем (надалі - державні інспектори) проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029.

В ході здійснення зазначеного заходу державного нагляду (контролю) державні інспектори на територію вказаної земельної ділянки не заходили, а ними було проведено її обстеження по периметру.

За результатами обстеження, державними інспекторами було зазначено, що вказана земельна ділянка має орієнтовну площу 0,27 га, та що вона розташована за адресою: АДРЕСА_1 , поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029.

Державними інспекторами було встановлено, що на території зазначеної земельної ділянки знаходяться два двоповерхові житлові будинки, будівлі та споруди, які використовуються у комерційній діяльності для надання послуг, згідно класифікації видів цільового призначення земель: 03.08 «Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування».

У результаті проведення державними інспекторами вищевказаного заходу державного нагляду (контролю), ними було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 20.01.2022 року №10-ДК/17/АП/09/01/-22.

За змістом Акту перевірки державними інспекторами зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138500:01:001:0029 відноситься до земель Державної форми власності з цільовим призначенням 12.01 «Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту для експлуатації залізничних колій, виробничих, складських, допоміжних, адміністративних будівель та спору», яка має охоронну зону навколо (вздовж) суб`єкта транспорту, в результаті чого частина зазначеної земельної ділянки знаходиться у санітарно-захисній зоні земель залізничного транспорту.

Враховуючи, Інформацію з державного реєстру, державними інспекторами було зроблено висновок, що ОСОБА_1 було самовільно зайнято земельну ділянку орієнтовною площею 0,27 га, що призвело до невиконання норм ст.48 ЗУ «Про охорону земель», ст.ст.123, 124, 125 Земельного кодексу України та порушено п. б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, державними інспекторами при проведенні перевірки стану додержання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 поруч із земельною ділянкою кадастровий номер: 6310138500:01:001:0029 є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

На момент проведення перевірки було правомірно встановлено порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У суду відсутні відомості стосовно того, що позивач має відношення до зазначеної земельної ділянки, та що позивач якимось чином намагався на земельну ділянку комунальної власності отримати право власності, чи оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Аналогічні повноваження закріплені у статтях 5,6, 10 Закону України «Про Державний контроль за використанням та охороною земель» та статтях 5, 19 Закону України «Про охорону земель».

Статтею 1 Закону України від 19.06.2003 № 963-ІУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з статтею 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг грунтів здійснюються шляхом проведення перевірок, моніторингів, тощо.

Положеннями статті 10 вищезазначеного Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема прямо передбачені права стосовно обстеження земельних ділянок, складання матеріалів перевірки (приписи, акти тощо) та передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Реалізація вищевикладених прав та обов`язків законодавчо закріплена за Державною службою У країни з питань геодезії, картографії та кадастру, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» (зі змінами) та постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (зі змінами).

Зокрема, відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Вищезазначене свідчить, що забезпечення та реалізація державного контролю, зокрема шляхом проведення перевірок, є прямим обов`язком Держгеокадастру та його територіальних органів, визначеним законодавством.

Відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до статті 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, в тому числі, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, однак законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Судовим розглядом встановлено, що заходи державного контролю відносно земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, поруч з земельною ділянкою кадастровий номер: 6310138500:01:001:0029 проводилися відповідно до положень статей 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Як вірно відмітив суд першої інстанціхї, зазначений захід державного контролю не є перевіркою у визначенні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», бо об`єктом перевірки не є суб`єкт господарської діяльності. Таким чином, поняття планової чи позапланової перевірки не застосовується.

Так, проведення заходів державного контролю здійснювалось на підставі відповідного наказу Головного управління від 13.01.2022 № 10-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» яким наказано здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки щодо земельної ділянки орієнтовною площею 1,5877 га. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 поруч із земельною ділянкою кадастровий номер 6310138500:01:001:0029. Здійснення даного заходу нагляду (контролю) наказано заступнику начальника відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Валерію Устімову, та державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель - головним спеціалістам відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Євгену Кучеренку та Антону Сергієнку (далі - державні інспектори) у термін з 17.01.2022 по 28.01.2022.

Надання направлення чи посвідчення на перевірку не передбачено.

Повідомлення юридичних чи фізичних осіб про початок проведення заходу не передбачено. До того, слід зазначити, що зазначена земельна ділянка не сформована, відноситься до земель комунальної власності. В оренду, власність або користування юридичним або фізичним особам не надавалася, таким чином визначити особу, яка фактично використовує земельну ділянку до проведення заходу не можливо.

Державні інспектори не були допущені невстановленими особами для проведення заходу на територію земельної ділянки.

Із зазначеного приводу державними інспекторами було викликано наряд патрульної УПП ГУНП в Харківській області та подана заява ЖЄО від 18.01.2022 № 901. Особа порушника на час огляду встановлена не була. ОСОБА_1 про свою причетність до використання земельної ділянки у ході проведення заходів контролю не повідомила, тому у проведенні заходу участь не приймала і матеріали проведених заходів не отримувала. Враховуючи, що на час проведення заходу особа, яка фактично використовувала земельну ділянку, встановлена не була, матеріали проведених заходів нікому не направлялися.

За результатами проведених заходів встановлено факт самовільного зайняття зазначеної земельної ділянки. Державними інспекторами Валерієм Устімовим та Кучеренком Євгеном відповідно до вимог наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 29.09.2018 № 142 було складено Акт обстеження земельної ділянки № 10-ДК/16/АО/Ю/01/-22 від 19.01.2022 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 10-ДК/17/АП/09/01/-22 від 20.01.2023.

Як встановлено судовим розглядом, що позивачка має відношення до зазначеної земельної ділянки, та що позивач якимось чином намагалась на земельну ділянку комунальної власності отримати право власності, чи оренди, у суду відсутні відомості стосовно того.

Як свідчать матеріали справи, державними інспекторами при проведенні перевірки стану додержання вимог земельного законодавства встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки по АДРЕСА_1 поруч із земельною ділянкою кадастровий номер: 6310138500:01:001:0029 є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Варто зазначити, що за змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Стаття 125 ЗК України імперативно встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У розрізі зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 20.02.2020 по справі №1940/1655/18 Верховний Суд сформував наступний правовий висновок: «…, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки».

Цей висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 1.380.2019.001239, адміністративне провадження № К/9901/30821/21.

Таким чином, на момент проведення перевірки було правомірно встановлено порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що складені державними інспекторами Акт обстеження земельної ділянки № 10-ДК/16/АО/10/01/-22 від 19.01.2022 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки № 10-ДК/17/АП/09/01/-22 від 20.01.2023 в яких зафіксовано порушення вимог земельного законодавства у відповідності до нор законів та нормативно-правових актів в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі №520/36229/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич