Постанова

від 01.07.2024 по справі 480/2382/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 р. Справа № 480/2382/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька, м. Суми, по справі № 480/2382/23

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони , Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_2 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони ( АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії, і просив суд визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони, в частині залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про виключення квартири з числа службових, протиправною; зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони розглянути на засіданні житлової комісії військової частини заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОПП НОМЕР_3 , з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 р. позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов?язано військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони ( АДРЕСА_1 ) розглянути в порядку, встановленому законом, заяву ОСОБА_1 про виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з числа службових, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Військова частина НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення було прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2023 р. та прийняти рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що на виконання доручення Міністра оборони України та з урахуванням того, що позивач був звільнений з військової служби саме у зв?язку з закінченням строку контракту та не має права на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду, Адміністрацією Держспецзв?язку було прийнято рішення про неподання пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження керівництва Міністерства оборони України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням виконкому Конотопської міської ради № 42 від 24.02.2014 р. було затверджено рішення про надання ОСОБА_1 з сім?єю службової квартири за адресою: АДРЕСА_3 та видано ордер на житлове приміщення №22 від 04.03.2014 (а.с. 9).

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 09.10.2020 р. №15 РС позивач звільнений (у запас) Збройних Сил України відповідно до частини 5 статті 26 підпункту «а» пункту 2 (у зв?язку із закінченням строку контракту) Закону України Про військовий обов??язок та військову службу і з 31.10.2020 старший прапорщик ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , знятий з усіх видів забезпечення та направлений до зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.39-40).

27.06.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини із заявою, в якій просив клопотати про виключення з числа службових квартир житлове приміщення в АДРЕСА_3 для забезпечення його родини житлом для постійного проживання (а.с.6).

29.12.2022 р. Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту було надано відповідь №518/4.3/141 на заяву позивача та клопотання військової частини НОМЕР_1 , в якій вказувалося, що клопотання командування військової частини НОМЕР_1 до міської ради Конотоп про виключення із числа службових 5 квартир залишено без розгляду на підставі вимог, викладених у телеграмі вих. нр 518/4.3/16 від 12.09.2022 р. У вказаній телеграмі зазначено, що на виконання вимог доручення Міністра Оборони України від 09.08.2022 року №20241/3, в якому вказується про те, що з метою збереження житлового фонду Міністерства оборони України та у зв?язку з реформуванням шляхів забезпечення військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби в запас або відставку та членів їх сімей житлом в межах чинного законодавства, не подавати командирами військових частин пропозиції щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження керівництва Міністерства оборони України.

Листом від 26.01.2023 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що його заява та клопотання командира військової частини НОМЕР_1 про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_4 залишені без розгляду головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на виконання вимоги доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 р. (а.с. 8).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині залишення без розгляду його заяви про виключення квартири з числа службових, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було розглянуто заяву ОСОБА_1 у порядку, визначеному законом, така бездіяльність відповідача, на думку суду, є протиправною. Враховуючи викладені приписи та встановлені у даній справі обставини, для повного, ефективного, необхідного та достатнього захисту прав позивача, суд вважав за необхідне зобов?язати військову частину НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони розглянути у порядку, встановленому законом, заяву ОСОБА_1 з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з числа службових, з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

Згідно зі ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Закон України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст. 12 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв?язку з особливим характером військової служби, яка пов?язана з захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом, іншими законами, в порядку, визначеному КМ України.

Військовослужбовцям, які мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров?я, а також у зв?язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов?язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житлового кодексу України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» КМУ постановою від 3 серпня 2006 р. № 1081 затвердив Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081), який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.

Відповідно до абз. 1 п.3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Згідно з абз. 3 п.3 Порядку №1081, забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключеного з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Законодавством прямо передбачено право військовослужбовців самостійно визначатись, яким способом (шляхом) вони бажають реалізувати своє право на забезпечення житлом для постійного проживання.

Відповідно до абз. 2 п.11 Порядку №1081, виключення житлових приміщень з числа службового проводиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно з п.22 Порядку №1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться в військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Відповідно до п. 29 Порядку №1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я або у разі, коли вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку із скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів у разі неможливості їх використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі розформування військової частини - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла.

Як слідує зі змісту пункту 9 статті 12 Закону №2011-ІІ та пункту 29 Порядку №1081 особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку, має право на залишення на квартирному обліку з підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Наказом Міністерства оборони України від 06 вересня 2021 р. № 271 було затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція). Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Згідно з п.8 розділу VІІ Інструкції, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров?я, віком, у зв?язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими жилими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-5 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання командира військової частини в установленому порядку.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену Інструкцією та Порядком можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових. Матеріали справи свідчать, що позивач відповідно до Витягу з послужного списку має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років (а.с. 39-40), має статус ветеран війни - учасник бойових дій (а.с. 5), має службове житло, яке і просить виключити з числа службових. Перебування позивача на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання відповідачем не заперечувалося.

Відповідно до ст.ст. 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів Збройних Сил України, як в воєнний так і в мирний час. Учасникам бойових дій надається, зокрема, така пільга, як першочергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Конституційний Суд неодноразово розглядав питання, пов?язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема, гарантії соціального захисту. До них, насамперед, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах СБУ, податковій, міліції, прокуратурі, тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій, гарантій).

Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов?язання подання відповідного клопотання КЕВ м.Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.

Щодо доводів апеляційної скарги, що алгоритм дій командування військової частини НОМЕР_1 повністю виключає будь-які припущення щодо «бездіяльності» з боку військової частини, викладені в позовних вимогах, так як заява позивача була розглянута встановленим порядком та в межах строків у відповідності до чинного законодавства, колегія суддів зазначає таке.

Відповідач наголошує, що військовою частиною не було допущено протиправних дій, оскільки після розгляду та опрацювання житловою комісією військової частини заяви позивача, військовою частиною було направлено до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту документи ОСОБА_1 з метою погодження подальшого виключення службової квартири позивача з числа службових.

Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на таке.

Відповідно до розділу ІІ Інструкції для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), ведення оперативного обліку службових жилих приміщень в Адміністрації та військових частинах, установах та організаціях Державної спеціальної служби транспорту утворюються житлові комісії.

Основним завданням житлових комісій військових частин (об?єднаних житлових комісій) є, крім іншого, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань.

Житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

Рішення житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом засідання житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії) (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини.

Відповідно до вимог п.п. 3-5 розділу VІІ Інструкції для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об?єднана житлова комісія) приймає рішення про надання жилого приміщення для постійного проживання.

Затверджений командиром військової частини протокол засідання житлової комісії військової частини (об?єднаної житлової комісії) є підставою для надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання.

На підставі протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) військова частина готує список надання жилої площі для постійного проживання у військовій частині (далі - Список надання постійного житла) (додаток 23). Затверджений Список надання постійного житла є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів військовою частиною та подання до виконавчих органів місцевого самоврядування документів для видачі ордера на постійну жилу площу, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

До виконавчих органів місцевого самоврядування військова частина надає облікову справу військовослужбовця разом із витягом із Списку надання постійного житла, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії).

Як встановлено судом першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_1 не заперечується, що житловою комісією розглядалася та опрацьовувалася заява позивача від 27.06.2022 про виключення з числа службових квартири у АДРЕСА_3 .

Проте, як вбачається з матеріалів справи, житловою комісією військової частини будь-якого рішення за наслідками розгляду заяви позивача не прийнято. Доказів зворотнього відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було розглянуто заяву позивача у порядку, визначеному законом та такі дії є протиправними.

Щодо посилання відповідача на доручення Міністра оборони України № 20241/3 від 09.08.2022 щодо неподання командирами військових частин пропозицій щодо виключення житла з числа службового до окремого розпорядження, є безпідставними, оскільки таке доручення не скасовує дію нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями та Інструкції.

Враховуючи викладене та встановлені у даній справі обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність зобов?язати військову частину НОМЕР_1 розглянути у порядку, встановленому законом, заяву ОСОБА_1 від 27.06.2022 з приводу виключення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов?язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2023 по справі № 480/2382/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич