Постанова

від 01.07.2024 по справі 420/31980/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/31980/23

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

20 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області №384 від 19.10.2023 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 );

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є громадянином Республіки Польщі. 02.11.2023 року під час перетину кордону з Україною в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рені» та здійснення прикордонного контролю позивач дізнався, що рішенням Головного управління ДМС в Одеській області №384 від 19.10.2023 року йому заборонено в`їзд в Україну терміном на 3 роки, у зв`язку із чим НОМЕР_1 Прикордонним загоном Державної прикордонної служби України винесено рішення про відмову у перетині державного кордону України відносно позивача.

ГУ ДМС в Одеській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що оскаржуване рішення №384 від 19.10.2023 року про заборону позивачу в`їзду в Україну строком на 3 роки прийнято на підставі подання ГУ НП в Одеській області, інформація в якому є достатньою підставою вважати, що перебування громадянина Республіки Польща ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) на території України може призвести до загроз національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.

НОМЕР_1 Прикордонного загону також заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що , відповідно до відомостей бази даних системи "Гарт-1" позивачу було заборонено в`їзд в Україну на 3 роки до 19.10.2026 року згідно рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, винесеного на підставі подання Головного управління Національної поліції в Одеській області від 13.10.2023 року. Прийняте рішення 02.11.2023 року про відмову позивачу у перетинанні державного кордону України та проставлення відмітки в паспортному документі позивача про заборону в`їзду в Україну із зазначенням терміну, указаного в оперативній базі даних системи «Гарт-1» (до 19.10.2026 року), є законними та законодавчо обґрунтованим.

ГУ НП в Одеській області надало пояснення по справі, в яких зазначило, що в ході здійснення моніторингу фактів притягнення іноземців до адміністративної або кримінальної відповідальності, був встановлений громадянин Республіки Польща - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), який за оперативними даними, перебуваючи на території України, намагається своїми діями створити умови для кримінальної діяльності на території Одеської області міжнародного злочинного угрупування «Попеску». Представник третьої особи також зазначив, що позивач раніше перебував у міжнародному розшуку, ініційованого правоохоронними органами Республіки Польща за ст. 19.1 та ст. 286.1 Кримінального кодексу Республіки Польща, та тривалий час переховувався на території Одеської області, де намагався впливати на місцеві органи влади та кримінальний елемент в інтересах міжнародного злочинного угрупування «Попеску». Разом з тим, у 2022 році правоохоронними органами України було затримано позивача та у подальшому екстрадовано до правоохоронних органів Республіки Польща. Водночас, 01.06.2023 року позивач знову прибув на територію України та за наявними даними, перебуваючи на території Одеської області, представляв інтереси злочинного угрупування «Попеску», та намагався впливати на кримінальне середовище південного регіону Одеської області. Представник ГУ НП в Одеській області у вищевказаних поясненнях підкреслив на тому факті, що управлінням карного розшуку ГУ НП в Одеській області здійснюється оперативне супроводження в рамках чисельних кримінальних проваджень щодо документування злочинної діяльності зазначеного злочинного угрупування «Попеску», із проведенням негласних слідчих розшукових дій, водночас відомості відносно проведення таких дій розголошенню не підлягають.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема, апелянт наголосив, що з наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що відповідач фактично підставу для заборони позивачу в`їзду в Україну пов`язує із забезпеченням національної безпеки України або охорони громадського порядку, посилаючись на оперативну інформацію щодо можливої причетності до злочинного угрупування. Однак на підтвердження цих обставин відповідачами не надано жодних доказів. Апелянт наголосив, що подання ГУ НП в Одеській області не є доказом вчинення злочину позивачем, та, відповідно не є доказом того, що перетин державного кордону України позивачем загрожує національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково встановлено причетність громадянина ОСОБА_3 до будь-яких злочинних угрупувань, кримінальних проваджень у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи будь-яких доказів вчинення кримінального правопорушення в Україні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянином Республіки Польща, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту громадянина Республіки Польща за № НОМЕР_2 (тип - P, код - POL, номер паспорту - НОМЕР_3 ).

Управлінням карного розшуку ГУ НП в Одеській області сформовано подання від 13.10.2023 року №2/1-6780 про заборону на в`їзд в Україну громадянину Польщі ОСОБА_7 ( ОСОБА_8 ). У поданні зазначено, що в ході здійснення моніторингу фактів притягнення іноземців до адміністративної або кримінальної відповідальності, у тому числі іноземних громадян, які, перебуваючи на території регіону, представляють кримінальні інтереси злочинних угрупувань, «злодіїв в законі», а також в ході виявлення іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, був встановлений громадянин Республіки Польща - ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , який за оперативними даними, прибуваючи на території України, намагається своїми діями створити умови для кримінальної діяльності на території Одеської області міжнародного злочинного угрупування «Попеску».

Крім того, ГУ НП встановлено, що позивач раніше перебував у міжнародному розшуку правоохоронних органів Республіки Польща за ст.19.1 та ст.286.1 Кримінального кодексу Республіки Польща, та тривалий час переховувався на території України. Переховуючись на території Ізмаїльського району Одеської області, позивач намагався впливати на місцеві органи влади та кримінальний елемент в інтересах міжнародного злочинного угрупування «Попеску». Водночас, у 2022 році правоохоронними органами України було затримано позивача та в подальшому екстрадовано до правоохоронних органів Республіки Польща. Пізніше, 01.06.2023 року позивач знову прибув на територію України та, за наявними даними, перебуваючи на території Одеської області, знову представляв інтереси злочинного угрупування «Попеску», лідером якого являється ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на кримінальні прізвиська « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », який перебуває у міжнародному розшуку за ст. 255 (створення злочинної організації), ст. 257 (бандитизм) ч. 2 ст. 115 (організація замовних вбивств) КК України. Як зазначено у поданні позивач, прикриваючись авторитетом ОСОБА_10 , через своїх представників намагається впливати на кримінальне середовище, зокрема, південний регіон Одеської області.

Окремо у вищевказаному поданні ГУ НП в Одеській області зазначено, що наразі існують підстави вважати, що перебування на території України позивача суперечить вимогам національної безпеки та охороні громадського прядку, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, особливо в умовах воєнного стану у зв`язку із озброєною агресією РФ, що може негативно вплинути на оперативну обстановку у регіоні. Суспільна небезпечність перебування на території України позивача, за твердженням ГУ НП в Одеській області, полягає в тому, що він має тісний зв`язок із злочинним середовищем, впливає на загострення криміногенної обстановки в Україні, зокрема в Одеській області, підтримує злодійські традиції та надає допомогу кримінальному елементу.

3 огляду на викладене та згідно пп. 4 п. 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25.04.2018 року, у вищезгаданому поданні було запропоновано розглянути питання видворення громадянина Польщі ОСОБА_4 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заборони на в`їзд на територію України терміном на 3 роки.

19 жовтня 2023 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області, після отримання зазначеного подання ГУ НП в Одеській області від 13.10.2023 року, прийнято рішення №384 про заборону в`їзду в ОСОБА_14 ( ОСОБА_2 ) на підставі ч. 1 ст.13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22.09.2011 року, а саме в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю та якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб. У рішенні було зазначено, що позивач є членом злочинної групи, члени якої спеціалізуються на вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів як на території України, так і інших держав, та за наявною інформацією причетний до підготовки на території України акцій на шкоду національній безпеці та охорони громадського порядку, планує чинити протиправні деструктивні дії, які можуть призвести до росту соціальної напруги в Одеській області.

На виконання рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 19.10.2023 року міграційним органом сформовано доручення на заборону в`їзду позивачу в Україну строком на 3 роки та направлено вказане доручення до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

02 листопада 2023 року під час перетину позивачем кордону з Україною в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рені» та здійснення прикордонного контролю, відбулося спрацювання бази даних Державної прикордонної служби України, та ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вищевказаного доручення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 19.10.2023 року, прийнято рішення про відмову в перетинанні позивачем державного кордону України.

Відповідно до листа управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області від 26.12.2023 року №2/1-8к2892, за оперативними даними встановлено, що позивач, використовуючи закордонний паспорт громадянина Республіки Польща серії № НОМЕР_3 , що виданий 27.04.2023 року із даними - ОСОБА_1 , намагатиметься перетнути державний кордон України для здійснення протиправних дій. Управлінням карного розшуку ГУ НП в Одеській області здійснюється оперативне супроводження в рамках чисельних кримінальних проваджень щодо документування злочинної діяльності злочинного угрупування «Попеску» при виконанні оперативних, слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначені процесуальні дії працівників УКР ГУ НП в Одеській області, беручи до уваги приписи Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України, розголошенню не підлягають. Крім того, викладена у поданні ГУ НП в Одеській області від 13.10.2023 року інформація, в тому числі, отримана в рамках проведення вищевказаних процесуальних заходів, також не підлягає розголошенню.

Представником позивача під час розгляду даної справи підтверджено, що 11.08.2022 року ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) дійсно було затримано представниками ВКП Ізмаїльського РВП ГУ НП в Одеській області. Ухвалою слідчого судді Ренійського районного суду Одеської області від 22.08.2022 року по справі №510/1309/22 клопотання прокурора задоволено та застосовано до позивача тимчасовий арешт до надходження запиту про видачу особи. В подальшому позивача було доставлено до Республіки Польща та винесено рішення Окружним судом Вроцлава району Середмістя від 10.11.2022 року Кримінальним відділом по справі за номером V Ко 236/22, V К 2192/07, на підставі якого позивачу було зараховано вищевказаний період позбавлення волі у строк покарання, встановленого вироком Окружного суду Вроцлава району Середмістя від 14.11.2007 року по справі за номером V К 2192/07. У той же час представник позивача посилається на те, що доводи відповідачів та третьої особи відносно того, що позивач становить загрозу національній безпеці або життю та здоров`ю громадян України, є неспроможними, адже останній був осуджений за шахрайство та відбув покарання у повному обсязі.

Не погодившись із рішеннями міграційного органу та органу прикордонної служби про заборону виїзду на територію України строком на 3 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені відомості у поданні ГУ НП в Одеській області від 13.10.2023 року, на думку суду, є достатніми підставами для заборони позивачу в`їзду на територію України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Перелік підстав для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачений в частині першій статті 13 Закону № 3773-VI, в якій вказано, що в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема:

- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони

громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Приписами частини третьої статті 13 Закону № 3773-VI визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2013 року № 1235 (далі - Інструкція № 1235), рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Пунктом 4 Інструкції № 1235 передбачено, що рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою, зокрема, підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження.

Згідно із пунктом 5 Інструкції № 1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).

Пунктом 6 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що наявність інформації про дії іноземця або особи без громадянства, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є правовою підставою для прийняття рішення про заборону іноземцю в`їзду в Україну на визначений відповідним органом термін.

Непред`явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень не створюють обставини, що перешкоджають у прийнятті рішення про заборону у в`їзді в Україну.

Необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд.

Отже, інформація управління карного розшуку поліції про наміри іноземця щодо порушення громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні, є достатньою підставою для прийняття територіальним органом міграційної служби рішення про заборону іноземцю на в`їзд в Україну.

Системний аналіз викладених законодавчих положень надає підстави стверджувати, що Державна міграційна служба України та її територіальні органи приймають рішення про заборону в`їзду в Україну особі у зазначених в частині першій статті 13 Закону № 3773-VI випадках з власної ініціативи та (або) на підставі мотивованого звернення (довідки, рапорту), органу та підрозділу, визначеного у пункті 4 Інструкції № 1235.

У справі, що розглядається, рішення про заборону в`їзду позивача в Україну строком на три роки прийнято ГУ ДМС України в Одеській області на підставі подання ГУНП в Одеській області від 13.10.2023 року №2/1- 6780. В Поданні зазначено, що громадянин ОСОБА_3 (прізвище) ОСОБА_15 (ім`я), лат. ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , являється членом злочинної групи, члени якої спеціалізуються на вчинені тяжких та особливо тяжких злочинів як на території України, так і інших держав та за наявною інформацією причетний до підготовки на території нашої держави акцій на шкоду національній безпеці України та охорони громадського порядку, планує чинити протиправні деструктивні дії, які можуть призвести до росту соціальної напруги в Одеській області (а.с.64-66).

Зі змісту оскаржуваного рішення про заборону в`їзду в Україну висновується, що останнє прийняте на підставі частини першої статті 13 Закон № 3773-VI, тобто в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить, що рішення про заборону в`їзду в Україну приймається на підставі обґрунтованого звернення уповноваженого органу.

Так, у цій справі з відповідним зверненням звернулось Головне управління Національної поліції в Одеській області.

За змістом статті 12 Закону України «Про національну безпеку України» до складу сектору безпеки і оборони (діяльність якого спрямована на захист національних інтересів України), зокрема, належать Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна міграційна служба України.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про національну безпеку України» передбачено, що Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності та надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин чи внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з положеннями частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень;

припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю і здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення та інші повноваження, встановленні цим законом.

Колегія суддів звертає увагу на приписи статті 64 Конституції України, яка передбачає можливість встановлювати окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень в умовах воєнного або надзвичайного стану.

При цьому існує чіткий перелік статей Конституції, обмеження прав і свобод передбачений у яких, не можуть бути встановлені. Так, з-поміж інших, відсутня стаття 26 Основного Закону, що передбачає рівність прав і свобод іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на рівні тих самих прав і свобод громадян України.

Варто зауважити, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який не одноразово був продовжений.

Отже, з огляду на викладені вище норми у їх сув`язі, необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або ж охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має, зокрема, і превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень закону особами, яким заборонено в`їзд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 160/11245/22 від 01 листопада 2023 року.

Національна поліція України (та її територіальні підрозділи) наділені компетенцією щодо надання оцінки наявності в діях відповідного суб`єкта загроз (наявних чи потенційних) національним інтересам та національній безпеці України, а також захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, та відповідно вживати за результатами такої оцінки відповідні дії, спрямовані на попередження таких загроз, їх локалізацію та усунення.

У контексті обставин цієї справи та з урахуванням дії воєнного стану в України, жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Державної міграційної служби України щодо здійснення перевірки інформації, наданої уповноваженим органом, адже така інформація з урахуванням військового стану в Україні сприймається як достовірна.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятті ГУ ДМС України в Одеській області рішення №384 від 19.10.2023 року про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ).

Щодо рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) (а.с.23), колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 затверджено Порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон (далі - Порядок № 280), згідно з пунктом 17 якого виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в`їзду в Україну або виїзду з України.

З метою визначення послідовності дій уповноважених службових осіб органів охорони державного кордону у разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких виконуються доручення уповноважених державних органів, і визначення взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, що надали доручення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 червня 2017 року № 535 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок № 535), відповідно до пункту 5 розділу І якого залежно від виду доручень під час уведення інформації до відповідної оперативної бази даних системи "Гарт-1" їм присвоюються: індекс "Д" - доручення щодо заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, установленого уповноваженим державним органом.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 535 у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або виїжджає з тимчасово окупованої території України, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "Д", уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:

1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів: доповідає старшому зміни прикордонних нарядів або старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (далі - старший прикордонних нарядів) про виявлення особи, якій заборонено в`їзд в Україну; передає старшому прикордонних нарядів паспортний документ особи та не пропускає її через державний кордон або через межу тимчасово окупованої території України;

2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи "Гарт-1" інформації про заборону в`їзду в Україну виявленій особі; невідкладно, але не пізніше п`яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; відмовляє такій особі у перетинанні державного кордону або у виїзді з тимчасово окупованої території України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про прикордонний контроль" , або рішення про відмову особі у в`їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форму якого наведено в додатку 4 до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами); якщо за обґрунтованих підстав віза вважається отриманою в незаконний спосіб, скасовує візу в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства в порядку, передбаченому абзацом другим пункту 2 частини четвертої статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль" , та інформує про зазначений факт співробітника оперативно-розшукового підрозділу органу Державної прикордонної служби України; у разі відсутності в паспортному документі іноземця чи особи без громадянства відмітки уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну проставляє таку відмітку із зазначенням терміну, указаного в оперативних базах даних; повертає паспортний документ особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або якій відмовлено у виїзді з тимчасово окупованої території України; у випадку, передбаченому частиною п`ятою статті 14 Закону України "Про прикордонний контроль": наказує перевізникові вивезти іноземця, особу без громадянства в державу, з якої її було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України; до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено в перетинанні державного кордону при в`їзді в Україну, уживає належних заходів щодо запобігання незаконному перетинанню ними державного кордону або адміністративної межі з тимчасово окупованою територією України; про прийняте рішення та вжиті заходи доповідає начальникові відділу управління службою (далі - ВУС) органу охорони державного кордону;

3) начальник зміни ВУС органу охорони державного кордону про факт виконання доручення: доповідає начальникові зміни ВУС регіонального управління та начальникові органу охорони державного кордону;

4) начальник зміни ВУС регіонального управління про факт виконання доручення доповідає начальникові зміни Головного центру управління службою (далі - ГЦУС) Адміністрації Держприкордонслужби та начальникові штабу регіонального управління.

Наведений алгоритм дій посадових осіб прикордонної служби дає підстави для висновку, що інспектор прикордонної служби, під час ухвалення оскаржуваного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на в`їзд діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений законодавством, виконуючи рішення уповноваженого державного органу про заборону в`їзду в Україну.

Враховуючи викладене, за наявності чинного рішення ГУ ДМС в Одеській області про заборону позивачу в`їзду в України та інформації щодо цього рішення в оперативних базах даних системи "Гарт-1", інспектор прикордонної служби вірно відмовив позивачу у перетинанні державного кордону.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 18 грудня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко