Постанова

від 27.06.2024 по справі 420/2827/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/2827/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/2827/24 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА ПЛЮС" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків

У С Т А Н О В И В:

25.01.2024 Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд надати дозвіл на погашення загальної суми податкового боргу за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА ПЛЮС", що перебуває у податковій заставі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги податковий орган вказує про наявність у ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» податкового боргу в загальній сумі 1 296 593грн. 30коп. Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі №420/2350/19 та від 30.09.2022 у справі №420/1482/20 присуджено до стягнення з ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» податкового боргу в загальній сумі 576 901грн. 68коп. Коштів для погашення боргу на рахунках платника податку немає. З огляду на наявність у ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» майна, на думку контролюючого органу, сума податкового боргу має бути погашена за рахунок такого майна.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/2827/24 адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про наявність у ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» податкового боргу на загальну суму 1 296 593грн. 30коп. Однак, коштів для погашення такого боргу на рахунках платника податку немає. У зв`язку з чим, податковий борг має бути погашено за рахунок майна ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС», що перебуває у податковій заставі.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що власником спірного майна є вона, а не ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС». Означене унеможливлює погашення податкового боргу ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» за рахунок майна, що знаходиться у власності ОСОБА_1 .

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегію суддів установлено, що за ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» обліковується заборгованість по орендній платі та по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 1296593грн. 30коп., яка виникла в результаті нарахування по податковій декларації від 12.02.2018 на суму 84728грн. 31коп., по податковому повідомленню-рішенню від 11.06.2018 № 0123111207 на суму 1020грн., по податковій декларації від 12.02.2018 № 9017556518 на суму 169456грн. 59коп., по податковій декларації від 07.02.2019 № 9014448464 на суму 56485грн. 54коп., по податковому повідомленню-рішенню від 12.02.2019 № 0032545306 на суму 5513грн. 31коп., по податковому повідомленню-рішенню від 12.02.2019 № 0032565306 на суму 5513грн. 26коп., по податковому повідомленню-рішенню від 12.02.2019 № 0032575306 на суму 3099грн. 31коп., по податковій декларації від 07.02.2019 № 9014448464 на суму 282427грн. 67коп., по податковій декларації від 11.02.2020 № 9018846140 на суму 84728грн. 31коп., по податковій декларації від 11.02.2020 № 9018846140 на суму 254184грн. 90коп., по податковій декларації від 07.02.2021 № 9016382655 на суму 338913грн. 21коп., по податковому повідомленню-рішенню від 03.01.2019 № 0000395306 на суму 4043грн. 74коп. та нарахованої пені у розмірі 7506грн. 38коп.

З огляду на наявність такої заборгованості податковий орган звернувся до суду із позовом про її стягнення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 у справі № 420/2350/19 (набрало законної сили 25.07.2019) присуджено до стягнення з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю "Варуна Плюс", суму заборгованості по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 283447грн. 41коп.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 420/1482/20 (набрало законної сили 01.11.2022) присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Варуна Плюс", а саме: з усіх відкритих рахунків у банках, що обслуговують підприємство, суму боргу по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 293454грн. 27коп.

У подальшому, ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 6/11/15-32-53-08 від 23.04.2019, яким вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРУНА ПЛЮС», а у разі, якщо на момент складення акту опису майно відсутнє або його балансова вартість менша за суму податкового боргу, - також того майна, права власності на яке він набуде у майбутньому.

23.09.2019 посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт опису майна №5/15-32-53-08-16, відповідно до якого проведено опис такого майна товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРУНА ПЛЮС»: «гаражно-складська база, загальною площею 3785,61кв.м. за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт.Сергіївна, пров.Лиманський,1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 261048751103).

28.10.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про обтяження вищевказаного нерухомого майна боржника - ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» податковою заставою.

Також, з матеріалів справи убачається, що Головне управління ДПС в Одеській області на адресу АТ «ОЩАДБАНК» направлено платіжні інструкції на примусове списання (стягнення):

- платіжна інструкція № 309-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 94482грн. 47коп.;

- платіжна інструкція № 310-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 94482грн. 47коп.;

- платіжна інструкція № 311-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 94482грн. 47коп.;

- платіжна інструкція № 312-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 97818 грн.;

- платіжна інструкція № 313-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 97818 грн.;

- платіжна інструкція № 314-13-07-05 від 31.03.2023 на суму 97818грн. 27коп.

Однак, з огляду на те, що коштів на рахунках ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» немає, такі платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) банком було повернуто до податкового органу.

З метою погашення суми податкового боргу Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (підпункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України установлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом пункту 95.9. статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються.

Державний орган приватизації зобов`язаний організувати продаж цілісного майнового комплексу протягом 60 календарних днів з дня надходження подання контролюючого органу.

Дослідження вказаних норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є:

- наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів);

- сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку;

- відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків;

- наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Згідно із встановленими вище фактичними обставинами справи, сукупність усіх умов, з урахуванням яких законодавець пов`язує виникнення у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом, у досліджуваній ситуації наявні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що в Головного управління ДПС в Одеській області немає права на звернення до суду з даним позовом.

Стосовно доводів скаржниці про те, що станом на час звернення Головного управління ДПС в Одеській області до суду з даним позовом спірне нерухоме майно перебувало у власності ОСОБА_1 , а не ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС», суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як установлено судом апеляційної інстанції, 31.07.2012 між публічним акціонерним товариством «Місто Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВАРУНА ПЛЮС» укладено договір №35/Ю про надання кредиту на умовах кредитної лінії.

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № З5/Ю від 31.07.2012, між ПАТ «МІСТО БАНК» та ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» укладено договір застави №35/Ю-3 від 30.08.2012, іпотечний договір від 05.07.2013, договір застави №35/10-3-2 корпоративних прав на частку у статутному капіталі товариства від 12.08.2013 та договір застави транспортних засобів від 29.12.2015.

Відповідно до іпотечного договору від 05.07.2013, з метою часткового забезпечення належного виконання зобов`язань, що випливають з кредитного договору ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» (Іпотекодавець) передає, а ПАТ «МІСТО БАНК» (Іпотекодержатель) приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, зазначене в п.1.3 цього договору.

Згідно із п.1.3 іпотечного договору від 05.07.2013 предметом іпотеки є, зокрема, гаражно-складська база, загальною площею 1880,71кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Наведеним пунктом правочину також визначено інші об`єкти нерухомості, однак вони не стосуються спірних правовідносин, а тому апеляційний адміністративний суд їх не перелічує.

Колегією суддів з`ясовано, що відомості стосовно іпотечного договору 05.07.2013 внесено до Державного реєстру речових прав.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України майном, за рахунок якого може бути погашений податковий борг є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із підпунктом 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

З цією нормою кореспондується норма статті 90 Податкового кодексу України, якою передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

За змістом норм статей 2 та 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності на нерухоме майно, зокрема, іпотека, а також заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За визначенням статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Повертаючись до фактичних обставин справи, у системному зв`язку із вищенаведеними законодавчими приписами, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку ОСОБА_1 , як іпотекодержатель нерухомого майна, має пріоритет на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, адже таке право ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано раніше ніж внесено запис про обтяження спірного нерухомого майна податковою заставою.

При цьому, колегія суддів зазначає, що такий пріоритет стосується лише визначеного в іпотечному договорі від 05.07.2013 предмета іпотеки, а саме гаражно-складської бази, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1880,71кв.м.

Як установлено колегією суддів, загальна площа спірного нерухомого майна становить 3785,61кв.м., а тому на іншу частину площі нерухомого майна пріоритет права іпотекодержателя - ОСОБА_1 на задоволення забезпечених іпотекою вимог не поширюється.

В контексті вирішення спірних правовідносин апеляційний адміністративний суд уважає за доцільне відмітити, що законодавчими приписами не обмежено право контролюючого органу здійснювати опис майна (у порядку встановленому чинним законодавством) у податкову заставу відповідного платника податків, який на час вчинення таких дій має податковий борг.

З урахування наведеного, колегія суддів зазначає, що внесення до Державного реєстру речових прав запису про іпотеку не перешкоджає податковому органу здійснити обтяження нерухомого майна податковою заставою та, у подальшому, звернутися до суду з даним позовом, а тому викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі відповідні сумніви є безпідставними.

Не є перешкодою для звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду з даним позовом також те, що перебування спірного майна у власності ОСОБА_1 , оскільки як зазначено вище, предметом іпотечного договору від 05.07.2013 була гаражно-складська база лише площею 1880,71кв.м., тоді як загальна її площа перевищує вказану та становить 3785,61кв.м.

Тобто, податковий борг ТОВ «ВАРУНА ПЛЮС» можу бути погашений за рахунок майна, який не охоплюється іпотечним договором.

Нормами статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу (пункт 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов`язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно (абзаци перший, другий, четвертий пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України).

Заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою контролюючого органу (пункт 89.7 статті 89 Податкового кодексу України).

Встановлений наведеними нормами порядок визначення майна, яке передається в податкову заставу, забезпечує права платника податків як власника майна, а також публічний інтерес щодо сплати податків (погашення податкового боргу). Описуючи майно в податкову заставу, контролюючий орган повинен забезпечити її ефективність та дієвість, зокрема, вживати заходи по виявленню майна. Відсутність майна, яке може бути описано в податкову заставу, не означає, що право податкової застави не виникло і що контролюючий орган не має повноважень звернути стягнення на майно платника податків, якщо платник має податковий борг, щодо сплати суми якого йому направлено податкову вимогу зі строком вручення не менше 60 календарних днів, а вжиті контролюючим органом передбачені законом обов`язкові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок грошових коштів платника податків не були результативними. Дозвіл суду на реалізацію такого повноваження може стосуватися як майна, яке вже описано в податкову заставу, так і майна, яке буде описано додатково у зв`язку з його виявленням контролюючим органом або у зв`язку із збільшенням суми податкового боргу, а також на майно, право на яке у платника податків, що має податковий борг, виникне в подальшому.

Відтак, установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №420/2827/24 за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРУНА ПЛЮС" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано колегією суддів 01.07.2024.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов