Постанова

від 01.07.2024 по справі 320/7523/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7523/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради щодо належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.01.2023 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради розглянути звернення позивача від 03.01.2023, надати відповідь на всі поставлення питання та надати витребувані документи.

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради про утримання з позивача надміру виплачених коштів у сумі 5 671, 28 грн, зобов`язати виплатити (повернути) позивачу безпідставно утримані кошти.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених коштів у сумі 5671 грн; зобов`язано Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради виплатити ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти в розмірі 5671 грн. В решті вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.05.2022 року ОСОБА_1 призначено державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю з надбавкою по догляду за дитиною з інвалідністю, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 року № 2109-ІІІ.

Сумарний розмір допомоги, який призначено ОСОБА_1 з 27.05.2022 по 06.02.2028 р. складав 2662,80 грн, з 01.07.2022 р. 2790,90 грн, а з 01.12.2022 р. 2881,60 грн.

02.01.2023 р. на особистому прийомі в управлінні з`ясовано, що ОСОБА_1 є працюючою особою та відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 року № 2109-ІІІ не мала право на надбавку по догляду за дитиною з інвалідністю, а тому відповідачем було прийнято рішення про повернення надміру виплачених коштів в розмірі 20% щомісячної суми призначеної допомоги за рахунок наступних виплат.

Відповідно до розрахунку відповідача, надмірно сплачена сума надбавки по догляду за дитиною становить 5671,28 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16.11.2000 року № 2109-ІІІ (далі - Закон № 2109-ІІІ) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 3 Закон № 2109-ІІІ надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду і фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років також призначається одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, і вони фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю. Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.

Водночас, позивач зазначила, що не приховувала факту того, що вона є працюючою особою, а призначення надбавки по догляду за дитиною з інвалідністю відбулось з вини спеціаліста управління, який не вірно визначив категорію зайнятості, а саме встановив ознаку для заявника непрацююча особа.

Відповідно до абзацу п`ятого п. 26 Постанови КМУ «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» від 03.02.2021 р. № 79 (надалі - Порядок) якщо отримувачем приховано чи подано недостовірні дані або органом соціального захисту населення отримано інформацію про обставини, що вплинули на встановлення права на призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та визначення їх розміру, що призвело до надмірних виплат коштів, орган соціального захисту населення визначає обсяг надміру виплачених коштів з місяця призначення державної соціальної допомоги, надбавки на догляд та встановлює строки їх повернення залежно від матеріального стану отримувача.

Відповідно до п. 27 Порядку надміру виплачені кошти державної соціальної допомоги, надбавки на догляд повертаються за рішенням органу соціального захисту населення за рахунок наступних виплат державної соціальної допомоги у розмірі, що не перевищує 20 відсотків щомісячної суми призначеної допомоги.

Верховний Суд в постанові від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17 зазначив, що аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як вбачається з матеріалів справи, призначення заявниці надбавки на догляд за дитиною з інвалідність відбулось з вини спеціаліста управління, адже позивачем не приховувався факт наявності в неї роботи, тобто відсутні з її боку недобросовісні дії.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2018 у справі № 501/2500/15-ц зазначив, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце по даній справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних в комп`ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більш того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до соціальних виплат, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Враховуючи вищевикладене, рішення УСЗН про повернення надміру виплачених коштів викладене в листі від 13.01.2023 № 05-85/02 є протиправним та підлягає скасуванню, а утримані на підставі цього рішення кошти поверненню позивачу.

Водночас, позовні вимоги в частині належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.01.2023 задоволенню не підлягають, адже належним захистом порушеного права в даному випадку є скасування рішення, яке власне і породжує правові наслідки для заявника.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Васильківської міської ради Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк