Постанова

від 01.07.2024 по справі 380/11901/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11901/23 пров. № А/857/25395/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року (головуючий суддя: Сидор Н.Т., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз», 30.05.2023 звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA2090000/2023/800003/2 від 08.02.2023.

Обґрунтовує позов тим, що за умовами контракту № SR-CNBM-20190109 придбав та ввіз на територію України товар. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Вказані документи, на переконання позивача, не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, ціни та якості задекларованих товарів. Всупереч наведеному, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA2090000/2023/800003/2 від 08.02.2023. Позивач вважає таке рішення протиправним, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA2090000/2023/800003/2 від 08.02.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 грн та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що у цій справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу належних додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (покупець) та «СNВМ INTERNATIONAL CORPORATION» (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № SRСNВМ-20190109 (далі Контракт).

Згідно з пунктом 1.1. контракту продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умови поставки обумовлюються в інвойсі продавця.

Відповідно до п. 2.6. контракту умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію.

За змістом п. 3.1. контракту умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсі на цю партію.

Відповідно до п. 7.1. контракт набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно додаткової угоди № 5 від 06.06.2022 сторони погодили п. 9 контракту юридичні адреси та реквізити сторін.

На підставі контракту сторонами було погоджено поставку партії товару, що визначена в комерційному інвойсі № SAAE4121013-8 від 19.12.2022; вартість товару 64037,70 дол. США на умовах поставки Інкотермс FOB NINGBO PORT, Китай.

До Львівської митниці 06.02.2023 позивачем подано до митного оформлення ввезений на митну територію України товар.

У електронній митній декларації № 23UA209160001298U6 позивачем заявлено митну вартість на рівні 1 344 520,80 грн. Митні платежі склали 397 948,15 грн, у тому числі ввізне мито 8% 107 561,66 грн. ПДВ 20% 290416,49 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів:

- пакувальний лист № SAAE4121013-8 від 19.12.2022;

- комерційний інвойс № SAAE4121013-8 від 19.12.2022;

- коносамент (Bill of lading) № HS122121155 від 26.12.2022;

- CMR б/н від 02.02.2023;

- специфікація № 2 від 30.01.2023;

- платіжне доручення № 1;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 71 від 19.01.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.02.2023 № FS/1/02/2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.02.2023 № FS/2/02/2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 23 від 20.01.2023;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.12.2022;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 222/54 від 27.03.2019;

- додаткова угода №5 від 06.06.2022;

- контракт № SR-СNВМ-20190109 від 09.01.2019

- договір (контракт) про перевезення № 13/12/2022 від 13.12.2022;

- договір (контракт) про перевезення № 0302 від 03.02.2023;

- судові рішення по адміністративних справах № 320/1377/19 від 16.04.2019; № 320/2696/19 від 28.10.2019; № 320/2806/19 від 28.10.2019; № 320/3009/19 від 09.01.2020; № 320/3362/19 від 05.08.2019;

- податкові накладні № 28 від 06.12.2022; № 172 від 27.12.2022; № 173 від 29.12.2022;

- ЕМД 22UA100380313664U5 від 02.11.2022;

- ЕМД UA100380/2022/361781 від 14.09.2022;

- ЕМД UA100380/2022/361782 від 14.09.2022;

- експортна декларація № 310120220515169918.

Декларантом 06.02.2022 отримано електронний запит (повідомлення) митного органу, у якому відповідач запропонував надати оригінали документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів, а також документів, що підтверджують митну вартість.

У відповідь на запит (повідомлення) митного органу, 07.02.2023 позивач направив відповідачу лист у якому повідомив що «… Документи було надано у повному обсязі. Інших документів немає. Прошу завершити перевірку заявленої митної вартості за наявними документами у строки відповідно до п. 6 частини 2 ст. 255 Митного Кодексу України.»

Декларантом 07.02.2023 отримано електронний запит (повідомлення) митного органу, яким запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У відповідь на запит (повідомлення) митного органу, 08.02.2023 позивач направив відповідачу лист у якому повідомив що «… Документи було надано у повному обсязі. Інших документів немає. Прошу завершити перевірку заявленої митної вартості за наявними документами у строки відповідно до п. 6 частини 2 ст. 255 Митного Кодексу України».

Відповідачем, 08.02.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/800003/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією № 23UA209160001298U6.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне..

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Так, ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, ч. 2 ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. (ч. 6 ст. 54 МК України).

Так, ч. 7 ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20, від 21 вересня 2023 року у справі № 520/18432/21.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що митний орган при реалізації своїх повноважень, щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом, мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості. Однак, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Тобто, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступних дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами статті 53 МК, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митним органом іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши конкретні документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Львівська митниця, двічі засобами електронного зв`язку, надсилала пропозицію позивачу, відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу, позивач надав лист-відповідь в якому зазначив, що документи було надано у повному обсязі. Інших документів немає. Просив завершити перевірку заявленої митної вартості за наявними документами (а. с. 80, 85).

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач при митному оформленні товару подав наступні документи:

пакувальний лист № SAAE4121013-8 від 19.12.2022; комерційний інвойс № SAAE4121013-8 від 19.12.2022; коносамент (Bill of lading) № HS122121155 від 26.12.2022; CMR б/н від 02.02.2023; специфікація № 2 від 30.01.2023; платіжне доручення № 1; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 71 від 19.01.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.02.2023 № FS/1/02/2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.02.2023 № FS/2/02/2023; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 23 від 20.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.12.2022; додаткова угода № 5 від 06.06.2022; контракт № SR-СNВМ-20190109 від 09.01.2019, договір (контракт) про перевезення № 13/12/2022 від 13.12.2022; договір (контракт) про перевезення № 0302 від 03.02.2023; експортна декларація № 310120220515169918 від 19.12.2022.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАНРАЙЗ» (покупець) та «СNВМ INTERNATIONAL CORPORATION» (продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № SRСNВМ-20190109.

Відповідно до п. 2.6. контракту умови оплати кожної окремої партії товару визначаються інвойсом на цю партію.

За змістом п. 3.1. контракту умови поставки кожної окремої партії товару зазначаються в інвойсі на цю партію.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно інвойсу № SAAE4121013-8 від 19.12.2022 (а. с. 18), оплата здійснюється через 30 днів після фактичного отримання товарів.

Разом з тим, до матеріалів справи не подано платіжних документів, які б підтверджували оплату за товар згідно інвойсу № SAAE4121013-8 від 19.12.2022.

Натомість, до суду першої інстанції будо подано платіжний документ № 1 від 10.01.2023 на суму 72000 доларів США (а. с. 25).

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такий платіжний документ не підтверджує оплату за товар, оскільки у графі «Призначення платежу» міститься лише посилання на договір № SRСNВМ-20190109 від 10.01.2023, у зв`язку з чим це платіжне доручення не можливо пов`язати з партією товару, що була пред`явлена до митного оформлення.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в наданих до суду першої інстанції платіжному дорученні відсутня повна інформація щодо призначення платежу, на підставі якого здійснювалося перерахування коштів, зокрема, не зазначено рахунку-фактури (інвойсу), що призводить до неможливості ідентифікувати платіжні доручення з певною поставкою товару, такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товару.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до інвойсу № SAAE4121013-8 від 19.12.2022 вартість товару становить 64037,70 доларів США.

Натомість, платіжне доручення № 1 від 10.01.2023 складене на суму 72000 дол. США.

Тобто, сума вказана у платіжному дорученні не відповідає вартості товару, яка вказана у інвойсі № SAAE4121013-8 від 19.12.2022.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи про фактичну оплату за товар, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53, ст. 58, ст. 368 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач з дотриманням вимог чинного законодавства здійснив визначення митної вартості імпортованого товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості, не було подано жодного платіжного документа, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Крім цього, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому відсутні правові підстави, відповідно до ст. 139 КАС України, для стягнення судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 380/11901/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін